Постанова № 71417615, 02.01.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

02 січня 2018 року справа № 814/2584/17

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в письмовому провадженні розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1

доГоловного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034

провизнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити дії В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась із адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

1) визнати протиправною відмову відповідача в наданні позивачу земельної частки (паю) та

2) зобов'язати відповідача прийняти рішення про виділення земельної частки (паю) в розмірі 5,683 умовних кадастрових гектарів із земель, які передані до резерву при паюванні земель радгоспу "Гвардія Ілліча", розташованих на території Михайло-Ларинської сільської ради Вітовського району Миколаївської області за межами села.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що працював у радгоспі "Гвардія Ілліча", землі якого в подальшому були передані до резерву. Він має право на земельну частку (пай) із земель цього радгоспу, що підтверджено рішеннями судів, але реалізувати це право він не може через безпідставну відмову відповідача в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Відповідач позов не визнав, в своїх запереченнях просив в його задоволенні відмовити з таких підстав:

- з позовної заяви незрозуміло яку саме відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою оскаржує позивач, оскільки останній неодноразово звертався із відповідними клопотаннями до відповідача і позовна заява не дає змоги індивідуалізувати оскаржену в даній адміністративній справі відмову;

- стаття 118 ч. 6 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) не передбачає можливості безоплатної приватизації земельної ділянки для цілей ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як про це клопоче позивач;

- відповідно до норм Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 413 від 7 червня 2017 р. "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" (далі - Стратегія), відповідач повинен сформувати перелік земельних ділянок, які передаються в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області та надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою виключно відповідно до такого переліку. Відповідач наголошує на тому, що зазначена у клопотанні позивача земельна ділянка відсутня в переліку земельних ділянок, які можуть бути передані у власність громадянам України в IV кварталі 2017 р.;

- прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є дискретними повноваженнями і таке рішення відповідач приймає в межах свого адміністративного розсуду, а тому зобов'язання надати такий дозвіл є втручанням в його діяльність (а. с. 23-28).

Сторони подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності (а. с. 29, 36). Згідно із ст. 194 ч. 3 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів. Враховуючи, що всі учасники справи заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд розглядає справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі матеріалів.

Інших заяв і клопотань учасники справи суду не подавали.

Процесуальних дій у справі судом не вчинялось.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2013 р. задоволені позовні вимоги, в тому числі і позивача в даній справі та визнано неправомірною відмову Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської області в наданні позивачу земельної частки (паю), а також зобов'язано відповідача прийняти рішення про виділення позивачу такої земельної частки (паю) (а. с. 42-44).

Зазначене рішення суду дотепер залишилось нереалізованим, так як відповідно до наказу Державного агентства земельних ресурсів України від 28 лютого 2013 р. № 72 "Про деякі питання реалізації повноважень з питань передачі земель сільськогосподарського призначення державної власності для всіх потреб", передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування (на безконкурентних засадах) для всіх потреб здійснюється головними управліннями Держземагентства в областях, містах Києві та Севастополі, тобто вищезазначеним рішенням суду було покладено обов'язок прийняти рішення про виділення позивачу земельної частки (паю) на особу, яка не має компетенції для прийняття такого рішення.

18 січня 2017 р. рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області за позивачем визнано право на отримання земельної частки (паю) в розмірі 5,683 умовних кадастрових гектарів із земель, які передані до резерву при паюванні земель радгоспу "Гвардія Ілліча", розташованих на території Михайло-Ларинської сільської ради Вітовського району Миколаївської області за межами села (а. с. 30-34).

Маючи намір реалізувати своє право на отримання земельної частки (паю), яке визнано за ним в судовому порядку, позивач неодноразово звертався до відповідача із клопотаннями, в яких просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 37-40).

Відповідач своїми листами повертав клопотання позивача із доданими матеріалами, при цьому кожний лист відповідача містить нове обґрунтування для повернення позивачу клопотання (а. с. 7-10).

Суд погоджується із відповідачем в тому, що з позовної заяви неможливо встановити, яке саме рішення відповідача оскаржує позивач - ані текст позовної заяви, ані її резолютивна частина не містять індивідуалізації (дати та/або номера) рішення відповідача, але ця обставина не є перешкодою для розгляду спору - суд виходить з того, що позивач оскаржує останній за хронологією лист відповідача від 1 листопада 2017 р. № Н-12268/6-17 (а. с. 10), в якому міститься остання відмова в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Позивач має намір безоплатно отримати у власність земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що вбачається з його клопотань.

Як слідує з системного аналізу норм ЗК України, отримати земельну ділянку у власність із земель державної або комунальної власності особа може шляхом безоплатної приватизації земельної ділянки або в порядку продажу, передбаченим цим кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено ст. 118 ЗК України. Відповідно до частини 6 цієї статті, громадяни можуть одержати безоплатно у власність земельну ділянку із земель державної або комунальної власності для 1) ведення фермерського господарства, 2) ведення особистого селянського господарства, 3) ведення садівництва, 4) будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), 5) індивідуального дачного будівництва, 6) будівництва індивідуальних гаражів.

Отже, стаття 118 ч. 6 ЗК України не передбачає можливості одержати безоплатно у власність земельну ділянку саме для цілей товарного сільськогосподарського виробництва - перелік цілей, для яких земельна ділянка може бути приватизована громадянином, наведений в цій статті, є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Такий висновок суду підтверджується і статтею 121 ЗК України, яка визначає норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам - в ній так само не передбачено право на безоплатне отримання земельної ділянки для товарного сільськогосподарського виробництва.

В той же час, відмовляючи позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, відповідач в своєму листі посилається лише на те, що рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області хоч і визнано за позивачем право на земельну частку (пай), але не передбачено обов'язку для відповідача надати таку земельну частку (пай), а крім цього відповідач вказує на затверджений ним перелік земельних ділянок, які можливо передати в межах норм безоплатної приватизації в IV кварталі 2017 р., як це передбачено Стратегією.

Як визначено ст. 2 ч. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На переконання суду, відповідач, в своєму листі від 1 листопада 2017 р. № Н-12268/6-17 мав роз'яснити позивачу, що згідно ст. 118 ЗК України він може отримати безоплатно земельну ділянку виключно для цілей, які передбачені в цій статті, та в розмірах, які наведені в ст. 121 ЗК України, а також надати вичерпну відповідь про підстави та порядок отримання земельної ділянки для цілей товарного сільськогосподарського виробництва, як того бажає позивач.

Враховуючи встановлені судом обставини, суд приходить до висновку про порушення відповідачем прав позивача під час розгляду його клопотання, а тому перша з позовних вимог підлягає задоволенню.

Одночасно суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що за процедурою, встановленою ст. 118 ЗК України, відповідач не приймає окреме рішення про надання чи виділення земельної частки (паю) - відповідач спочатку надає дозвіл на розроблення проекту землеустрою, а потім затверджує такий проект, що має правовим наслідком набуття особою права на земельну ділянку. Оскільки свою відмову в наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою відповідач виклав у листі від 1 листопада 2017 р. № Н-12268/6-17, а судом встановлено порушення прав позивача під час розгляду його клопотання, то саме дії відповідача в цій частині підлягають визнанню протиправними.

Інша позовна вимога про зобов'язання відповідача прийняти рішення про виділення земельної частки (паю) не може бути задоволена, так як, як зазначалось судом вище, таке рішення відповідачем не приймається - він має повноваження тільки надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою і в наступному затвердити такий проект.

Окремо суд зазначає, що наявність у позивача рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області, яким за ним визнано право на земельну частку (пай), не може змінювати встановлену процедуру набуття права на землю, тобто реалізація цього рішення не може відбуватись всупереч вимогам ЗК України.

При вирішенні даної справи суд керується принципом верховенства права, який закріплений в ст. 3 Конституції України та в ст. 6 КАС України і визначає, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Оскільки позивач має гарантоване державною право на безоплатне отримання земельної ділянки у власність за правилами ст. 118 ЗК України, для цілей, які передбачені в цій статті, а також визнане в судовому порядку право на земельну частку (пай), суд, використовуючи право надане йому ст. 245 ч. 1 п. 10 КАС України, відповідно до якої у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів, суд, з урахуванням встановлених обставин справи та характеру спірних правовідносин, вважає за необхідне покласти на відповідача обов'язок повторного розгляду клопотання позивача. При повторному розгляді, відповідач повинен роз'яснити позивачу із посиланням на нормативно-правові акти підстави та процедуру отримання земельної ділянки для цілей товарного сільськогосподарського виробництва, а також можливість безоплатної приватизації земельної ділянки для цілей і в розмірах, передбачених ст. ст. 118 та 121 ЗК України відповідно.

Як визначено ст. 139 ч. 3 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивач сплатив судовий збір в розмірі 640,0 грн., що підтверджується квитанцією № 7 від 28 листопада 2017 р. (а. с. 3), який відповідно до наведеної норми підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 320,0 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 19, 241, 243, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (Миколаївська область, місто Миколаїв, проспект Миру, 34, ЄДРПОУ 39825404) при розгляді клопотання ОСОБА_1 (Вітовський район Миколаївської області, селище Михайло-Ларине, вулиця Набережна, 3, паспорт серії ЕО № 610783) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, в розмірі 5,683 умовних кадастрових гектарів із земель, які передані до резерву при паюванні земель радгоспу "Гвардія Ілліча", розташованих на території Михайло-Ларинської сільської ради Вітовського району Миколаївської області за межами села.

3. У задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (Миколаївська область, місто Миколаїв, проспект Миру, 34, ЄДРПОУ 39825404) прийняти рішення про виділення ОСОБА_1 (Вітовський район Миколаївської області, селище Михайло-Ларине, вулиця Набережна, 3, паспорт серії ЕО № 610783) земельної частки (паю) в розмірі 5,683 умовних кадастрових гектарів із земель, які передані до резерву при паюванні земель радгоспу "Гвардія Ілліча", розташованих на території Михайло-Ларинської сільської ради Вітовського району Миколаївської області за межами села, відмовити.

4. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області (Миколаївська область, місто Миколаїв, проспект Миру, 34, ЄДРПОУ 39825404) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 (Вітовський район Миколаївської області, селище Михайло-Ларине, вулиця Набережна, 3, паспорт серії ЕО № 610783).

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (Миколаївська область, місто Миколаїв, проспект Миру, 34, ЄДРПОУ 39825404) на користь ОСОБА_1 (Вітовський район Миколаївської області, селище Михайло-Ларине, вулиця Набережна, 3, паспорт серії ЕО № 610783) судовий збір в сумі 320 (триста двадцять) гривень.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в порядку, визначеному ст. ст. 295-297, з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суддя Мороз А. О.