Постанова № 71417287, 04.12.2017, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2017 року Справа № 814/2226/17

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Устинова І.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів,

вул. Нікольська, 46, м. Миколаїв, 54001

до

Товариства з обмеженою відповідальністю"К-СИСТЕМ",

вул. Шкільна, 8, с. Мішково-Погорілове, Вітовський р-н, Миколаївська область, 57214

про

стягнення заборгованості в сумі 25817,33 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі – позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «К-Систем» (далі – відповідач), в якому просить суд стягнути з відповідача на користь фонду адміністративно-господарські санкції в розмірі 25817,33 грн.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що відповідачем протягом 2016 року не було вжито всіх необхідних заходів для недопущення порушення нормативу щодо створення робочих місць для інвалідів на підприємстві ТОВ «К-Систем», що тим самим залишило поза увагою значне коло осіб (інвалідів), що перебувають на обліку в органах зайнятості і шукають роботу самостійно, а в результаті чого до підприємства застосована адміністративно-господарська санкція та нарахована пеня.

Позивач надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідач проти позовних вимог заперечує та надав до суду заперечення проти позову. Крім того, відповідач також надав клопотання до суду про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження. Відповідач у письмових запереченнях вказав на те, що ним було створено робоче місце для інваліда, надавалися протягом 2016 року двічі звіти форми №3-ПН з вакансіями для працевлаштування інвалідів до служби зайнятості. Крім того, відповідачем на підприємство влаштована особа , якій присвоєна третя група інвалідності. Тобто, ТОВ «К-Систем» вжило усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, та вважає, що відповідач не повинен нести відповідальність за не працевлаштування інвалідів.

З врахуванням положень частин 4, 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, справа вирішується на підставі наявних у ній доказів у письмовому провадженні.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідачем двічі на протязі 2016 року, а саме 19.02.2016 року та 24.03.2016 року було подано до Жовтневого ( Вітовського) районного центру зайнятості звітність за формою 3-ПН з відображенням наявної вакантної посади для осіб з інвалідністю. Крім того, як зазначає відповідач у своїх запереченнях, позивачем не врахована та обставина, що починаючи з 31.08.2016 року на підприємстві ТОВ «К-Систем» працює особа , якій присвоєна третя група інвалідності відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серія АВВ № 374419, виданої 30.08.2016 року.

Зазначена особа була працевлаштована на підприємство згідно Наказу № 15-к від 01.08.2006 року, постійно працювала на підприємстві та внаслідок загального захворювання їй була надана третя група інвалідності.

Про вищенаведені обставини відповідач повідомляв позивача 18.09.2017 року, також повідомив, що за проміжок часу з 30.01.2016 року по 30.08.2016 року будь які особи-інваліди за направленням районного центру зайнятості на підприємство не зверталися.

Таким чином, як вказує відповідач у своїх запереченнях, ТОВ «К-Систем» було виконано вимоги, покладені на нього ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 р. № 875-ХІІ (далі - Закон № 875). Проте, позивачем залишено без уваги ту обставину, що одне робоче місце інваліда, відповідно до нормативу робочих місць, на підприємстві відповідача звільнилося 28.01.2016 року.

17.02.2017 року відповідачем надано до обласного відділення звіт за формою 10-ПІ «про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік», вказавши, що на підприємстві за звітний рік було працевлаштовано одного працівника з інвалідністю.

З’ясувавши суттєві невідповідності в формі 10-ПІ, обласним відділенням направлено листа від 28.08.2017 року № 06-549/1415 з вимогою надати виправлений звіт форми 10-ПІ.

Відповідач листом від 18.09.2017 року № 32 направив виправлений звіт Ф-10ПІ за 2016 рік, з якого вбачається, що на протязі 2016 року середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу складала 15 чоловік, з яких середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність – 0 чоловік.

Отже, позивач виходив з наведеного вище та вважає, що відповідач на одне робоче місце інваліда до 16.04.2017 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції в сумі 23993,33 грн.

За не забезпечення працевлаштування інвалідів у відповідній кількості 1 особа позивачем була нарахована сума адміністративно-господарських санкцій в розмірі 23993,33 грн., та за порушення термінів сплати пеня в розмірі 1824,00 грн., щодо стягнення яких позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 19 Закону № 875 для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Частиною першою статті 20 зазначеного Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення

Правила подання роботодавцями звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) передбачено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Разом з цим, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ч. 2 ст. 218 ГКУ)

Нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок по виявленню і підбору інвалідів для працевлаштування. Такий обов'язок покладено на органи працевлаштування, перелічені в ч. 1 ст. 18 Закону № 875-XII.

Про наявність вакантних місць роботодавці повинні повідомляти центри зайнятості, направляючи звітність у формі № 3-ПН.

З матеріалів справи вбачається, що також не заперечується позивачем, що відповідачем двічі на протязі 2016 року, було подано до районного центру зайнятості звітність за формою 3-ПН з відображенням наявної вакантної посади для осіб з інвалідністю. Крім того, відповідачем починаючи з 31.08.2016 року на підприємство влаштована особа, якій присвоєна третя група інвалідності відповідно норм чинного законодавства. Отже, відповідач вживав усіх необхідних заходів, передбачених законодавством щодо створення робочих місць для інвалідів.

Вказане свідчить про відсутність у діях ТОВ «К-Систем» складу господарського правопорушення, та, відповідно й підстав для притягнення підприємства до відповідальності - застосування адміністративно - господарських санкцій та пені за порушення приписів ст. 20 Закону №875-XII.

Таким чином, стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій, за відсутності правопорушення у сфері господарювання (як того вимагають приписи статті 218 Господарського кодексу України), є необґрунтованим та несправедливим.

Відповідно до статті 11, частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

За таких обставин суд, оцінивши в сукупності надані докази, вважає необхідним в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Керуючись статтями 11, 71, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відмовити.

Повний текст постанови буде складено протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя І. А. Устинов