Постанова № 71415337, 18.12.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 463/3127/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Шеремета Г.І.

Провадження № 22-ц/783/4551/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Ю. Р.

Категорія:43

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2017 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого – Мікуш Ю.Р.,

суддів: Бойко С.М., Мельничук О.Я.

секретар Бохонко Е.Р.

З участю:представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4, представника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 19 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, Винниківської міської ради про усунення перешкод,-

в с т а н о в и л а :

Оскаржуваним рішенням суду в позові відмовлено.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_6. В апеляційній скарзі зазначає, що вважає рішення незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального та невірного застосування норм матеріального права. Стверджує, що висновки суду є помилковими та необгрунтованими. Звертає увагу, що будівництво будинку ним здійснено на відведеній для цього земельній ділянкці рішенням Винниківської міської ради №190 від 22.08.1991 року, а відтак висновок суду, що будинок є самочинним не відповідає дійсності. Невірним є висновок суду про те, що будинок збудований в межах належної на праві власності відповідачу земельної ділянки, оскільки жодних правовстановлюючих документів на земельну ділянку у відповідача немає та такі не долучені до матеріалів справи. Звертає увагу, що згідно схеми розмежування землекористувань, виконаного 01.08.2014 року, земельна ділянка, яка використовується відповідачем має прохід та проїзд до земельної ділянки на якій збудований будинок позивача. Судом не враховано, що відповідач закрив цю частину земельної ділянки, чим створює перешкоди позивачу в можливості проходу до його будинку, що в свою чергу не дає можливості закінчити будівництво та здати будинок в експлуатацію. У зв'язку з наведеним вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме ст.391 ЦПК України, якою визначено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійснені ним права користвання та розпорядження своїм майном. Просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задвольнити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення з приводу апеляційної скарги відповідача ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5, вивчивши матеріали цивільної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_6 звернувся в суд з позовом, який уточнив про усунення перешкод у користуванні будинком №105 по вул.Галицькій у м.Львів-Винники шляхом демонтажу брами відповідачем ОСОБА_4, яка закриває заїзд до його будинку.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що являється належним землекористувачем, оскільки рішенням виконавчого комітету Винниківської міської ради народних депутатів ОСОБА_7 ради народних депутатів за №190 від 22.08.1991 року йому надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку на землекористуванні його бабці ОСОБА_8 та за її згодою. Згідно вищезазначеного рішення пункт 1 викладено у наступній редакції: «Вилучити із землекористування ОСОБА_8 по вул.Галицькій,105 землю 1000 кв.м і надати її у безстрокове користування її внукові ОСОБА_6 для будівництва індивідуального житлового будинку.

Те, що він, позивач ОСОБА_6 є належним землекористувачем зазначеної земельної ділянки підтверджено рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 03 квітня 2003 року, яке залишено без змін Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 23 червня 2003 року та Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 15 грудня 2004 року (а.с.49-51). Відповідно до ст.82 п.4 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На виділеній йому земельній ділянці на вул. Галицькій,105 у м.Львів-Винники позивачем збудовано житловий будинок, який не здано в експлуатацію, так як відповідач ОСОБА_4 чинить йому перешкоди у доступі до будинку шляхом встановлення огорожі та брами на землі загального користування.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та з посиланням на ст. 376 ЦК України вважав, що предметом спору є самовільне будівництво житлового будинку позивачем ОСОБА_6.

При цьому суд зазначив, що рішенням виконавчого комітету Винниківської міської ОСОБА_7 народних депутатів ОСОБА_7 ради народних депутатів №190 від 22.08.1991 року вирішено надати ОСОБА_6 у безстрокове користування земельну ділянку площею 1000,0кв.м за адресою вул..Галицька,105 у м.Львів-Винники для будівництва індивідуального житлового будинку площею 80,0 кв.м шляхом вилучення її із землекористування ОСОБА_8 (а.с.5). Вказане рішення було прийнято на підставі власноручно написаної бабцею позивача ОСОБА_8 заяви про надання дозволу на будівництво ОСОБА_6 на присадибній ділянці житлового будинку та виділення для цього земельної ділянки в розмірі 0,10 га (а.с.60).

Матеріалами справи встановлено, що рішенням виконкому Винниківської міської ради за №438 від 21.12.2004 року відмінено рішення №190 від 22.08.1991 року, однак таке є предметом іншого спору.

Всупереч цьому, суд надав оцінку прийнятим вище рішенням та вважав їх предметом спору, внаслідок чого прийшов до висновку що має місце самовільне будівництво позивачем ОСОБА_6 житлового будинку.

Із висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, оскільки як вбачається із матеріалів справи та даних пояснень представниками позивача спір стосується усунення перешкод у доступі до незавершеного будівництвом житлового будинку ОСОБА_6 по вул..Галицькій,105 у м.Львів-Винники.

В суді апеляційної інстанції встановлено, що будівництво житлового будинку позивачем ОСОБА_6 здійснено на земельній ділянці, яка відведена для цієї мети на підставі рішення №190 від 22.08.1991 року виконавчого комітету Винниківської міської ради народних депутатів

ОСОБА_7 народних депутатів м.Львова. (а.с.5), яким позивачу надано у безстрокове користування земельну ділянку для будівництва житлового будинку.

Суміжним землекористувачем земельної ділянки позивача є відповідач ОСОБА_4.

Згідно схеми розмежувань землекористувань, виконаної 01.08.2014 року на замовлення ОСОБА_9Т.( а.с.115) вбачається, що земельна ділянка, яка використовується відповідачем ОСОБА_4, має прохід та проїзд до земельної ділянки на якій збудовано житловий будинок позивача ОСОБА_6

В суді апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_4 представив суду Державний акт на право власності на земельну ділянку, яка йому належить для обслуговування житлового будинку і господарських споруд у м.Винники вул..Галицька,105-б (а.с.134) та пояснив, що земельна ділянка, яка за поясненнями позивача є заїздом до його житлового будинку належить йому на праві власності.

Пред»являючи позовні вимоги, позивач у відповідності до вимог статтей 76-81ЦПК не представив суду доказів про перешкоди у користуванні земельною ділянкою у доступі до незавершеного будівництва,а саме: на якій конкретно земельній ділянці, якими розмірами, в чому полягають перешкоди, чи входить спірна земельна ділянка у план меж приватизованої відповідачем ОСОБА_4 земельної ділянки згідно ДА на право власності на земельну ділянку від 20 грудня 2008 року, кадастровий номер 4610160300:04:004:0113 чи відноситься до земель загального користування. У матеріалах справи відсутні акти з приводу зазначених перешкод, розмірів спірної земельної ділянки та місця її знаходження.

Відповідно до статті 77 ЦПК належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За змістом статті 374 ч.1 п.2 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ст. 376 ч.1 п.п.3,4 ЦПК підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст.367 ч.1, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.3,4, 384 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Личаківського районного суду м.Львова від 19 травня 2017 року скасувати.

Прийняти постанову.

Відмовити ОСОБА_6 у задоволенні позову за недоведеністю.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови в порядку визначеному ст..389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 27 грудня 2017 року.

Головуючий Ю.Р.Мікуш

Судді: С.М.Бойко

ОСОБА_10