Постанова № 71415294, 21.12.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/12463/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Романюк В.Ф.

Провадження № 22-ц/783/5327/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 О. М.

Категорія:48

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2017 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,

при секретарі: Жукровській Х.І.,

за участю: представника апелянта ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 13 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя,-

в с т а н о в и л а:

В грудні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 22 листопада 1986 року між сторонами було укладено шлюб. За час шлюбу ними було набуто таке майно: автомобіль марки Тойота, ОСОБА_6 Прадо", кузов № НОМЕР_1 д.н.з. НОМЕР_2, житловий будинок, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Пильникарська, 16 та земельну ділянку площею 0,0077 га, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Пильникарська, 16. Відповідач за цей час також став засновником декількох юридичних осіб, а саме: Спільного Українсько-Кіпрського підприємства "ЛЕО ПОРТО", Товариства з обмеженою відповідальністю "Євген", Товариства з обмеженою відповідальністю "Квадрос", Приватного підприємства "М - Студія", проте корпоративні права у Спільно Українсько-Кіпрському підприємстві "ЛЕО ПОРТО" та Товаристві з обмеженою відповідальністю "Євген" 29 січня 2014 року були ним продані за ціною 277 500 грн 00 коп. та 257 400 грн 00 коп. відповідно, а всі грошові кошти за продаж цих корпоративних прав відповідач залишив собі.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_4 просила задовольнити свої позовні вимоги та визнати за нею право власності на: автомобіль марки Тойота, ОСОБА_6 Прадо", кузов № НОМЕР_1 д.н.з. НОМЕР_2, житловий будинок, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Пильникарська, 16 та земельну ділянку площею 0,0077 га, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Пильникарська, 16. Визнати за ОСОБА_5 право власності на грошові кошти у розмірі 277 500 грн. 00 коп. та грошові кошти у розмірі 257 400 грн 00 коп,. частку у статутному капіталі (фонді) Товариства з обмеженою відповідальністю "Квадрос", частку у статутному капіталі (фонді) Приватного підприємства "М - Студія".

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 13 січня 2016 року позов задоволено повністю.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на: транспортний засіб: автомобіль марки Тойота, модель ОСОБА_6 Прадо, 2008 року випуску, двигун № НОМЕР_3, кузов № НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрований у Львівському відділі реєстраційно-екзаменаційної роботи ДАІ в м.Львів, житловий будинок, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Пильникарська, 16, загальною площею 54,7 кв.м., комора в підвалі 10,0 кв.м., земельну ділянку площею 0, 0077 га, що знаходиться за адресою : м. Львів, вул. Пильникарська, 16.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на: грошові кошти у розмірі 277 500,00 грн. (двісті сімдесят сім тисяч п'ятсот гривень, 00 коп.) отримані за продаж частки в статутному капіталі (фонді) Товариства з обмеженою відповідальністю - Спільне Українсько-Кіпрське підприємство "ЛЕО ПОРТО" ЄДРПОУ: 23272089 , що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Пильникарська, 8, грошові кошти у розмірі 257 400,00 грн. (двісті п'ятдесят сім тисяч чотириста гривень 00 коп.) отримані за продаж частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Євген" ЄДРПОУ 20795154, що знаходиться за адресою: м. Львів, м. Винники, вул. І.Франка, 114, частку у статутному капіталі (фонді) Товариства з обмеженою відповідальністю "Квадрос" ЄДРПОУ: 19175434, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 85, частку у статутному капіталі (фонді) Приватного підприємства "М - Студія" ЄДРПОУ: 32483719, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 85.

Судом вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_2 У поданій апеляційній скарзі просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 13 січня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_4 в повному обсязі. Вважає, що оскаржуване рішення порушує її законні права та інтереси, а також винесене з порушенням норм матеріального і процесуального права. На підтвердження чого посилається на те, що майно, право власності на яке визнано за позивачкою є арештованим згідно із ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 11 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_7 до ОСОБА_5, ТзОВ фірма "Квадрос", ТзОВ "Євген", ПП "М-Студія", ТОВ СП українсько-кіпрське "Лео Порто" про стягнення грошових коштів в розмірі 1 926 000,00 грн. Вказує на те, що звернення ОСОБА_4 до суду з даним позовом, є фіктивним, та не переслідує мету реального розподілу майна набутого за час шлюбу, а спрямоване на виведення майна вказаного у оскаржуваному рішенні з-під обтяження, про наявність якого сторонам було добре відомо. Також зазначає, що оскільки ОСОБА_5 позов визнав, таке свідчить про удаваний характер позову, між сторонами у справі спору з приводу якого пред'явлено позов не існувало і не існує на сьогодні. При цьому, як також вказує апелянт, вирішуючи питання про поділ майна поза увагою суду залишилося питання про факт отримання коштів відповідачем ОСОБА_5 за відчуження часток у статутному капіталі юридичних осіб, факт їх витрачання не в інтересах сім'ї та взагалі можливість поділу цих коштів, а також те, що поділ можливий з дотримання вимог ч. 1 ст. 71 СК України, чого судом виконано не було.

В судове засідання особа, яка подала апеляційну скаргу не з'явилась, проте матеріали справи містять відомості про вручення їй судової повістки. З'явився її представник, який підтримав доводи апеляційної скарги, та подав заяву про поворот виконання оскаржуваного рішення, проте лише в частині земельної ділянки.

Інші учасники процесу, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились, свої заперечення щодо апеляційної скарги не подали. Колегією суддів визнано неповажними причини неявки до суду представника ОСОБА_5 – ОСОБА_8, у зв'язку із чим підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з такого.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України (в редакції чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.

Судом встановлено, що 22 листопада 1986 року між сторонами було укладено шлюб, який станом на сьогодні не розірвано.

Згідно з розпорядженням Галицької районної адміністрації № 561 від 03 червня 2004 року, останньою видано ОСОБА_5 свідоцтво яким підтверджено його права власності на житловий будинок, який знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Пильникарська, 16.

Права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку за вказаною адресою підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку, виданим 15 серпня 2007 року.

10.04.2088 року за ОСОБА_5 проведено реєстрацію ТЗ марки Тойота, модель ОСОБА_6 Прадо, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Як вбачається з матеріалів справи, у ній також наявні копії договорів купівлі-продажу корпоративних прав від 29 січня 2014 року про продаж ОСОБА_5 ОСОБА_9 корпоративних прав у Спільно Українсько-Кіпрському підприємстві "ЛЕО ПОРТО" та Товаристві з обмеженою відповідальністю "Євген".

Ухвалюючи рішення про поділ спільного майна подружжя, суд першої інстанції виходив з того, що майно, яке ним поділено є набутим під час шлюбу, відтак є спільною сумісною власністю сторін у справі, та підлягає поділу в обраний позивачкою спосіб. При цьому, визнаючи за відповідачем право власності на грошові кошти, отримані за продаж часток у юридичних особах, суд вважав встановленим, що залишені відповідачем, і половина від цієї суми позивачці не передана. Ухвалюючи рішення суд, керуючись, зокрема ст.ст. 61, 174 ЦПК України (в редакції 2004 року), з огляду на визнання позову відповідачем, обмежився у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з’ясування і дослідження інших обставин справи.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна.

Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України (в редакції 2004 року) суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 130 ЦПК України (в редакції 2004 року) суд під час проведення попереднього судового засідання вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі.

За правила ч. 1 ст. 61 ЦПК України (в редакції 2004 року) обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Як було зазначено в ч. 4 ст. 174 ЦПК України (в редакції 2004 року) у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Як роз'яснено в п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з’ясування і дослідження інших обставин справи (посилання на виділене курсивом в оскаржуваному рішенні відсутнє).

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції безспірно встановлено, що майно, яке було предметом поділу між подружжям та перейшло у власність позивачки, а також частки у статутному фонді юридичних осіб, право власності на частину яких визнано за відповідачем (ТзОВ фірма "Квадрос", ТзОВ "ОСОБА_10), як і визнано за ним право власності на грошові кошти, отримані ним від продажу іншої частини часток у ПП "М-Студія" та ТОВ СП українсько-кіпрське "Лео Порто", були під арештом, накладеним ухвалою Галицького районного суду м. Львова від від 11 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_7 до ОСОБА_5, ТзОВ фірма "Квадрос", ТзОВ "Євген", ПП "М-Студія", ТОВ СП українсько-кіпрське "Лео Порто" про стягнення грошових коштів в розмірі 1 926 000,00 грн, яка на момент ухвалення оскаржуваного рішення була в законній силі.

Наведене підтверджується копіями ухвал суду про відкриття провадження та про забезпечення позову від 11 вересня 2014 року, матеріалами виконавчого провадження ВП № 44831119 щодо виконання ухвали суду про забезпечення позову.

Сторонам по справі, а саме подружжю ОСОБА_5, як на момент пред'явлення позову, так і на час ухвалення оскаржуваного рішення було достеменно відомо про цей арешт, проте діючи недобросовісно, як і представник позивачки ОСОБА_11, останні не повідомили суду про цю обставину, що повністю виключало можливість прийняття судом визнання позову та ухвалення рішення про його задоволення, адже таке порушує права та інтереси апелянта, як позивача у справі за її позовом до відповідача ОСОБА_5 про стягнення значної суми грошових коштів, і з метою виконання судового по якій і було накладено арешт на майно, котре було предметом поділу. Наведене підтверджується мотивами клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження підписаного власноручно ОСОБА_5, в якому, зокрема, зазначено що в такий спосіб (поділ майна подружжя) вони намагаються зняти арешт з майна, накладеного ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 11 вересня 2014 року, яка ними безрезультативно оскаржується в апеляційному порядку.

Вирішуючи даний спір, та здійснюючи поділ майна подружжя, судом не з'ясовано, чи відноситься це майно до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя, не визначено його вартість, а поділ здійснено не у спосіб, передбачений ст. 71 СК України. В матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем ОСОБА_5 коштів за продані ОСОБА_9 частки у статутному капіталі юридичних осіб, а також докази подальшого їх використання. Визнаючи за ОСОБА_5 права власності на частки у ТзОВ фірма "Квадрос" та ТзОВ "Євген", суд не вказав їхньої вартості. При цьому поза увагою місцевого суду залишились та обставина, що відповідно до ст. 3 ЦПК України (в редакції 2004 року) та ст. 71 СК України судом може бути розглянуто саме спір про порядок поділу майна подружжя. Проте дана обставина, з урахуванням визнання відповідачем позову (який спочатку частково ним заперечувався), не свідчить про наявність дійсного спору між сторонами, та про порушення відповідачем прав позивача за захистом яких остання могла звернутися до суду. Наведене в своїй сукупності, з огляду на те, що справа з ухваленням рішення розглянута судом першої інстанції протягом 20 календарних дній з моменту відкриття провадження, дає підстави вважати колегії суддів, що ОСОБА_4 подано позов, який має очевидно штучний характер, та мав на меті вивести з під-арешту майно оформлене на відповідача ОСОБА_5 Тобто спір вирішено місцевим судом невірно.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Згідно із ч. 1 цієї статті Кодексу підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ч. 2 ст. 376 ЦПК України).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки під час апеляційного перегляду беззаперечно встановлено обставини порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, та які призвели до неправильного вирішення справи, апеляційна скарга підлягає до задоволення, а оскаржуване рішення скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 444 ЦПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він відмовляє в позові повністю.

Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони (ч. 5 ст. 444 ЦПК України).

Як зазначено в п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із ч. 2 ст. 3 цього Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 13 січня 2016 року за ОСОБА_4 здійснено державну реєстрацію речових права на земельну, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Пильникарська, 16, площею 0,0077 га.

За таких обставин, з урахуванням скасування апеляційним судом рішення суду першої інстанції, на підставі якого за позивачкою проведено державну реєстрації на згадану земельну ділянку, з огляду на те, що відсутні підстави, передбачені ст. 445 ЦПК України, заява подана представником ОСОБА_2 ОСОБА_3 про поворот виконання рішення підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, з позивачки ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір, сплачений нею за подання апеляційної скарги у розмірі 4 000 грн 00 коп., а також з ОСОБА_4 слід стягнути в дохід бюджету судовий збір 3 579 грн 00 коп. у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи неповне з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2.

Керуючись ст.ст. 351, 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1, п. 4 ч. 3 ст. 376, 381 – 384, 444 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 13 січня 2016 року скасувати і ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя відмовити.

Заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про поворот виконання рішення задовольнити.

Здійснити поворот виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 13 січня 2016 року шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 32286201 від 09.11.2016 року державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_10 про державну реєстрацію за ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4) земельної ділянки (кадастровий номер 4610136600:01:007:0004) площею 0,0077 га за адресою: Львівська область, м. Львів, вул. Пильникарська, 16 (РНОНМ 1079796146101).

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 4 000 (чотири тисячі ) грн. судового збору понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід державного бюджету 3 579 (три тисячі п'ятсот сімдесят дев'ять) грн. судового збору у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Головуючий : О.М. Ванівський

Судді: Р.П. Цяцяк

ОСОБА_12