Ухвала суду № 71414352, 26.12.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 535/459/14-ц Номер провадження 22-ц/786/79/17Головуючий у 1-й інстанції Цвітайло П. В. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді: Чумак О.В.

суддів: Кривчун Т.О., Пилипчук Л.І.

при секретарі Ткаченко Т.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на заочне рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 31 липня 2014 року по справі за позовом Кредитної спілки «Турбота» при Міжнародній організації «Жіноча громада» в особі Полтавської філії Кредитної спілки «Турбота» при Міжнародній організації «Жіноча громада» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договорами кредиту.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2014 року голова правління Полтавської філії Кредитної спілки «Турбота» при Міжнародній організації «Жіноча громада» звернувся до місцевого суду з вказаним позовом до ОСОБА_2, в якому прохав стягнути з відповідачки заборгованість за договором кредиту № 1146 Б від 25.09.2007 року в сумі 51 287,93 грн., яка складається з 7350,83 грн. заборгованості за тілом кредиту, 14116,14 грн. заборгованості по процентам, 28232,28 грн. подвійних відсотків згідно розрахунку, 1188,06 грн. 3% річних та 400,62 грн. інфляційних втрат. Крім цього, просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 78 БРЖ від 19 серпня 2011 року в сумі 14 588,72 грн., яка складається з 3530 грн. залишку несплаченого кредиту, 3554,71 грн. заборгованості по процентам, 7109,42 грн. подвійних відсотків згідно розрахунку, 295,05 грн. нарахування 3% НБУ, 99,54 грн. інфляційних втрат, посилаючись на невиконання відповідачкою зобов'язань за вказаними договорами щодо повернення кредиту та відсотків.

Заочним рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 31 липня 2014 рокупозов Кредитної Спілки «Турбота» при Міжнародній організації «Жіноча громада» до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки смт. Опішня, Зіньківського району Полтавської області та жительки АДРЕСА_1, (ідентифікаційний номерНОМЕР_1) на користь Кредитної спілки «Турбота» при Міжнародній організації «Жіноча громада» в особі Полтавської філії Кредитної спілки «Турбота» при Міжнародній організації «Жіноча громада» (розрахунковий рахунок № 26007054606061 в ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 331401, код ЄДРПОУ 34487102) заборгованість за кредитним договором № 1146 Б від 25.09.2007 року в сумі 51 287 (п'ятдесят одна тисяча двісті вісімдесят сім грн.) 93 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки смт. Опішня, Зіньківського району Полтавської області та жительки АДРЕСА_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Кредитної спілки «Турбота» при Міжнародній організації «Жіноча громада» в особі Полтавської філії Кредитної спілки «Турбота» при Міжнародній організації «Жіноча громада» (розрахунковий рахунок № 26007054606061 в ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 331401, код ЄДРПОУ 34487102) заборгованість за кредитним договором № 78 БРЖ від 19.08.2011 року в сумі 14 588 (чотирнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят вісім грн.) 72 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки смт. Опішня, Зіньківського району Полтавської області та жительки АДРЕСА_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Кредитної спілки «Турбота» при Міжнародній організації «Жіноча громада» розрахунковий рахунок № 26007054606061 в ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 331401, код ЄДРПОУ 34487102, судові витрати в сумі 658 (шістсот п'ятдесят вісім) гривень 77 коп.

Роз'яснено порядок перегляду, а також порядок і строк оскарження заочного рішення.

Постановами державного виконавця ВДВС Котелевського РУЮ від 10.11.2014 р. відкрито виконавчі провадження ВП № 45404047 та ВП № 45403878 з виконання виконавчих листів № 535/459/14-ц, виданих 19.09.2014 р. про стягнення з ОСОБА_2 на користь Кредитної Спілки «Турбота» при Міжнародній організації «Жіноча громада» 51287,93 грн. та 14588,72 грн. заборгованості за вказаними кредитними договорами.

28.09. 2016 р. представник відповідачки ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_5 звернулася до суду з заявою про перегляд заочного рішення, посилаючись на те, що ОСОБА_2 не отримувала судові повістки про виклик до суду, оскільки тривалий час не проживала за місцем реєстрації, кредитний договір від 19.08.2011 р. не укладала, кошти за ним не отримувала. Вважає, що вказаний договір має ознаки недійсності, оскільки був укладений після виключення позивача з реєстру фінансових установ (т. 1 а.с. 144).

Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 08 листопада 2016 року у задоволенні заяви ОСОБА_2, поданої ОСОБА_5, яка діє за довіреністю, про перегляд та скасування заочного рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 31 липня 2014 року по справі № 535/459/14-ц в справі за позовом Кредитної спілки «Турбота» при Міжнародній організації «Жіноча громада» до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу відмовлено (т.1 а.с. 182-184).

Не погодившись з заочним рішенням суду першої інстанції, його в апеляційному порядку оскаржила відповідач ОСОБА_2, в інтересах якої представник ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення внаслідок порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, прохає скасувати рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що відповідач не підписувала кредитний договір № 78 БРЖ від 19.08.2011 року та не отримувала кредитних коштів. На момент укладення вказаного кредитного договору кредитна спілка не мала статусу фінансової установи, тому не мала право надавати фінансові послуги та видавати кредит. Не надано доказів про те, що на момент підписання кредитного договору відповідачка була членом кредитної спілки, сплачувала вступний та обов'язковий пайові внески, а на рахунках спілки були наявні власні кошти, з яких міг бути наданий кредит ОСОБА_2

Крім цього, вказує, що позивач пропустив строк позовної давності за кредитним договором № 1146 Б від 25.09.2007 р. за вимогою про стягнення кредитної заборгованості в сумі 51287,93 грн.

15.12.2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, п. 9 статті 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень якого передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_6, відповідачки ОСОБА_2, її представника ОСОБА_5, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку про залишення скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що Кредитна спілка «Турбота» при Міжнародній організації «Жіноча Громада» має статус юридичної особи, що підтверджується випискою про державну реєстрацію юридичної особи серії АГ № 058749 (код ЄДРПОУ 2436359) (а.с. 21).

Згідно довідки № 14588107 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 03.04.2014 року, Полтавська філія Кредитної спілки «Турбота» при Міжнародній організації «Жіноча Громада» має правовий статус суб'єкта без права юридичної особи, яка виступає від імені головної установи та діє на підставі Положення про Полтавську філію (а.с. 22,24-25).

25.09.2007 року між Кредитною Спілкою «Турбота» та ОСОБА_2 був укладений договір № 1146 Б, за яким ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 10 000, 00 грн., на строк 18 місяців, з 25 вересня 2007 року по 25 березня 2009 року (п.1.1, 2.1., 3.1 договору) (а.с. 6).

Відповідно до п.п. 3.1.- 3.3. позичальник зобов'язується сплачувати у строк, але не пізніше ніж 25 числа кожного місяця, частину кредиту, а також плату за користування кредитом (проценти), що нараховуються виходячи зі ставки 0,09863% від несплаченої суми кредиту за кожен день його використання. При порушенні строків сплати сплачуються проценти в подвійному розмірі за кожен день прострочки (а..с 6).

Факт отримання відповідачкою кредитних коштів у сумі 10 000 грн. підтверджується копією видаткового касового ордеру від 25.09.2007 року (а.с. 13).

Взяті на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення сум за користування кредитною лінією відповідно до умов договору ОСОБА_2 належним чином не виконувала, тому за нею утворилась заборгованість, яка згідно наданого позивачем розрахунку № 1146 Б від 25.09.2007 року, станом на 22.05.2014 року становить 51 287,93 грн. та складається з: заборгованості за тілом кредиту в сумі 7350,83 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 14116,14 грн., подвійних відсотків у відповідності до п. 3.3. договору в сумі 28 232,28 грн., донарахування суми з урахуванням індексу інфляції в сумі 400,62 грн., нарахування 3% річних від простроченої суми за ставкою НБУ- 1 188 грн. (а.с. 10-11).

Крім цього, судом першої інстанції було встановлено, що 19.08.2011 року між Кредитною Спілкою «Турбота» та ОСОБА_2 укладено договір кредиту № 78 БРЖ, за яким відповідачка отримала кредит у розмірі 3530, 00 грн., на строк 24 місяці з 19 серпня 2011 року по 19 серпня 2013 року включно (п.1.1, 2.1. договору кредиту) (а.с.7).

Відповідно до п. 3.1. - 3.3. договору кредиту позичальник зобов'язується сплачувати у строк, але не пізніше ніж 19 числа кожного місяця частину кредиту, а також плату за користування кредитом (проценти), що нараховуються виходячи зі ставки 0,1 % від несплаченої суми кредиту за кожен день його використання. При порушенні строків сплати сплачуються проценти в подвійному розмірі за кожен день прострочки.

Факт отримання кредитних коштів відповідачкою ОСОБА_2 у сумі 3530 грн. підтверджується копією видаткового касового ордеру від 19.08.2011 року (а.с. 12).

Взяті на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення сум за користування кредитом відповідно до умов договору ОСОБА_2 не виконувала.

Згідно наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідачки за кредитним договором № 78 БРЖ від 19.08.2011 року станом на 22.05.2014 року, становить 14588,72 грн., та складається з: заборгованість за тілом кредиту в сумі 3530,00 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 3554,71 грн., подвійних відсотків, передбачених п. 3.3. договору в сумі 7109,42 грн., донарахування суми з урахуванням індексу інфляції в розмірі 99,54 грн., нарахування 3% річних від простроченої суми за ставкою НБУ в сумі 295,05 грн. (а.с. 8-9).

Задовольняючи позов при заочному розгляді, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка належним чином не виконувала зобов'язання, взяті на себе за вказаними договорами кредиту, та прийшов до висновку про стягнення з неї заборгованості відповідно до наданих розрахунків.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.ст. 1054 та 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ст. 536 ЦК України, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із частинами першою, четвертою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частин першої, третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз вказаної норми вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними кредитору, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Встановивши, що відповідачка ОСОБА_2 належним чином не виконувала умови договорів кредиту № 1146 Б від 25.09.2007 року та № 78 БРЖ від 19 серпня 2011 року, суд першої інстанції при заочному розгляді справи дійшов вірного висновку про задоволення позову та стягнення з неї на користь позивача заборгованості за договором кредиту № 1146 Б від 25.09.2007 року в сумі 51287,93 грн. та за № 78 БРЖ від 19.08.2011 р. в сумі 14588,72 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 р., що набула чинності 15.12.2017 р.), доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. ст. 77-81 ЦПК України (у вищевказаній редакції), належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, а саме в листопаді 2017 року, відповідачка ОСОБА_2 пояснила, що у грудні 2007 року сплатила позивачу кредитні кошти за договором кредиту № 1146-Б від 25.09.2007 р., на підтвердження чого надала квитанцію до прибуткового касового ордера № 4 від 26.12.2007 року про сплату кредиту у сумі 14120,03 грн., в тому числі тіло кредиту 7350,83 грн., яка досліджена судом апеляційної інстанції та ксерокопія якої приєднана до справи.

Згідно пояснень представника позивача, ОСОБА_2 могла сфальсифікувати вказану квитанцію, оскільки працювала у спілці та мала доступ до бланків квитанцій, які могли в неї зберегтися.

В апеляційному суді представник позивача ОСОБА_6 надала копії з касової книги за 17.10.2006 р., 25.10.2007 р., 05.12.2007 р., за період з 24.12.2007 р. по 29.12.2007 р., 25.01.2008 р., 14.03.2008 р., 09.07.2008 р., 19.08.2008 р., 21.01.2009 р., за період з 17.08.2011 р. по 19.08.2011 р., 22.08.2011 р. та 23.08.2011 р.., довідку про розмір заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором від 25.09.2007 р., копії квитанцій до прибуткових касових ордерів на ім'я ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, інформаційні довідки, ксерокопії наказів та заяв працівників спілки, які приєднані до справи.

Як вбачається з інформаційної довідки від 30.11.2017 р. за вих. № 35, згідно бухгалтерського обліку в касовій книзі прибутковий касовий ордер (ПКО) № 4 значиться від 17.10.2006 р. про надходження коштів від ОСОБА_10 (членський квиток № 3) в розмірі 40,00 грн. (сплата внеску). Згідно бухгалтерського обліку в касовій книзі за грудень 2007 р. нумерація прибуткових касових ордерів починається з 01.12.2007 р. з ПКО № 8151 по ПКО № 9048 від 29.12.2007 р.

Вивчивши надані позивачем документи, апеляційний суд приходить до висновку про те, що надана відповідачкою ОСОБА_2 ксерокопія квитанції до прибуткового касового ордера № 4 від 26.12.2007 року не є належним та допустимим доказом на підтвердження сплати відповідачкою кредиту у сумі 14120,03 грн. за кредитним договором від 25.09.2007 р. № 1146-Б та, відповідно, погашенням заборгованості.

Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Разом з тим, про наявність вказаного доказу відповідачка не зазначала ні в заяві про перегляд заочного рішення, ні в апеляційній скарзі. Копію прибуткового касового ордеру вона долучила лише в листопаді 2017 року. При цьому, вона не навела об'єктивних причин, з яких вона не могла подати вказаний доказ до суду першої чи апеляційної інстанції раніше.

Доводи апеляційної скарги вірних висновків суду не спростовують.

Посилання представника відповідачки ОСОБА_5 на те, що ОСОБА_2 не підписувала кредитний договір № 78 БРЖ від 19.08.2011 року та не отримувала кредитних коштів, належними доказами не підтверджені та спростовуються рішенням Київського районного суду м. Полтави від 24.05.2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 11.10.2017 р., яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до КС «Турбота» при міжнародній організації «Жіноча громада» в особі Полтавської філії Кредитної спілки «Турбота» при міжнародній організації «Жіноча громада» про визнання кредитних договорів недійсними відмовлено (справа 3 552/6884/16-ц).

Судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді вказаної справи було встановлено, що між сторонами були укладені оспорювані відповідачкою договори кредиту № 1146 Б від 25 вересня 2007 року та №78 БРЖ від 19 серпня 2011 року. Жодного доказу на підтвердження тієї обставини, що договір кредиту № 78 БРЖ від 19.08.2011 рокупідписаний не позивачем, а іншою особою, сторони суду не надали. На час укладення вказаних договорів ОСОБА_2 була членом кредитної спілки, про що прямо зазначено у вказаних договорах. Вступний та обов'язковий пайовий внески ОСОБА_2 сплачено кредитній спілці 15 січня 2007 року, у зв'язку з чим на час укладення оскаржуваних договорів вона була членом кредитної спілки.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання недійсним договору від 19 серпня 2011 року № 78 БРЖ з тих підстав, що на час його укладення КС «Турбота» не мала статусу фінансової установи, а тому не мала права надавати фінансові послуги, видавати кредит, суд виходив з положень ст.8 Закону України «Про кредитні спілки» в редакції, що діяла на час укладення сторонами вказаного договору кредиту, та згідно якого державна реєстрація кредитних спілок здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, (далі - Уповноважений орган) відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Уповноваженого органу.

Реєстрація кредитних спілок здійснюється шляхом внесення відповідного запису до державного реєстру фінансових установ (далі - Державний реєстр).

Уповноважений орган видає кредитній спілці свідоцтво про державну реєстрацію за формою, встановленою Уповноваженим органом.

Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 338 від 09.06.2011 року схвалено рішення члена комісії в.о.директора департаменту тимчасового адміністрування фінансово-кредитних установ від 06.06.2011 року №64-КС щодо виключення інформації про кредитну спілку «Турбота» при Міжнародній організації «Жіноча громада» з Державного реєстру фінансових установ та анулювання свідоцтва про реєстрацію фінансової установи у зв'язку з систематичним невиконанням кредитною спілкою заходів впливу, застосованих Держфінпослуг (а.с.8-15).

В той же час, відповідно до статті 1 Закону України "Про кредитні спілки", кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Частиною 2 статті 1 цього ж Закону визначається, що кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про кредитні спілки", кредитна спілка є юридичною особою, має самостійний баланс, банківські рахунки, які відкриває і використовує згідно із законодавством у самостійно обраних банківських установах, а також печатку, штамп та бланки із своїм найменуванням, власну символіку. Кредитна спілка набуває статусу юридичної особи з моменту її державної реєстрації.

Таким чином, кредитна спілка має статус фінансової установи за законом та набуває його з моменту її державної реєстрації.

Як передбачено ст.8 Закону України «Про кредитні спілки», ліцензуванню в кредитній спілці підлягає діяльність по залученню внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також інші види діяльності відповідно до закону.

Відповідно до абзацу 4 пункту 1.2. Ліцензійних умов провадження діяльності кредитних спілок з надання фінансових послуг, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 2 грудня 2003 р. N 146 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2003 р. за N 1225/8546), що діяли на час укладення оспорюваних договорів, діяльність кредитної спілки з надання фінансових кредитів за рахунок капіталу кредитної спілки, а також коштів об'єднаних кредитних спілок, залучених кредитною спілкою, що є їх членом, та коштів спільних фінансових фондів асоціацій кредитних спілок, утворених їх членами, не потребує отримання ліцензії.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 20 Закону України "Про кредитні спілки", капітал кредитної спілки складається з пайового, резервного та додаткового капіталів, а також залишку нерозподіленого доходу спілки і не може бути меншим 10 відсотків від суми її загальних зобов'язань. Пайовий капітал кредитної спілки формується за рахунок обов'язкових та додаткових пайових членських внесків членів кредитної спілки.

Суд першої інстанції при розгляді вказаної справи встановив, що згідно даних довідки від 20 лютого 2017 року №10, виданої ПФ КС «Турбота», кредит в сумі 3530,00 грн. згідно кредитного договору від 19 серпня 2011 року №78-БРЖ ОСОБА_2 виданий за рахунок коштів пайового капіталу.

На підставі викладеного суд прийшов до висновку про відсутність підстав для визнання договорів кредиту недійсними.

З урахуванням вищенаведеного, твердження відповідачки та її представника в апеляційній скарзі про те, що кредитна спілка не мала права на укладення кредитного договору від 19.08.2011 р., оскільки не мала статусу фінансової установи; відсутність доказів про членство відповідачки у кредитній спілці на час укладення вказаного договору, сплату вступного та обов'язкового пайових внесків та наявності на рахунках спілки власних коштів, з яких міг бути наданий кредит ОСОБА_2, на увагу колегії суддів не заслуговують.

Посилання відповідачки та її представника щодо пропуску позивачем строку позовної давності за вимогою про стягнення з відповідачки ОСОБА_2 заборгованості в сумі 51287,93 грн. за договором кредиту № 1146 Б від 25.09.2007 р., колегія суддів до уваги також не приймає, з огляду на наступне.

За змістом частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно частини першої статті 232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи здійснює перевірку і оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію в межах доводів апеляційної скарги, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції. Той факт, що сторона не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції у випадках, передбачених законом може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а не для вирішення апеляційним судом її заяви про застосування позовної давності (правова позиція Верховного Суду України у справі № 6-2307цс15 від 02.03.2016 року, 6-780цс15 від 30.09.2015 р.).

З матеріалів справи вбачається, що після подання заяви про перегляд заочного рішення, представником відповідача ОСОБА_3 08.11.2016 р. подано заяву про застосування строку позовної давності до позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договором кредиту № 1146 Б від 25.09.2007 року (а.с. 178 том 1).

Приймаючи до уваги те, що стаття 267 ЦК України є нормою матеріального права, суд апеляційної інстанції не вправі розглядати вказану заяву про застосування строків позовної давності до даних правовідносин.

Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі вірно встановлених обставин справи, підстав для його скасування з наведених в апеляційній скарзі мотивів колегія суддів не вбачає.

За таких обставин, апеляційну скаргу представника відповідачки необхідно залишити без задоволення, а заочне рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, ст. ст. 375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Заочне рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 31 липня 2014 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом 30 днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 02.01.2018 р.

Головуючий /підпис/ О.В.Чумак

Судді /підпис/ Т.О.Кривчун

/підпис/ Л.І.Пилипчук

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного

суду Полтавської області О.В.Чумак