Рішення № 71413412, 03.01.2018, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/1482/17

Провадження № 2/366/308/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2017 року смт.Іванків

Іванківський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Слободян Н.П., (секретар судового засідання Мартовицька Н.Є.), представника позивача - прокурора Іванківського районного відділу Броварської місцевої прокуратури ОСОБА_1, представників ДП «Іванківське лісове господарство» - ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 сільської ради - ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом керівника Броварської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Іванківське лісове господарство» до ОСОБА_3 сільської ради Іванківського району Київської області, ОСОБА_5 про визнання недійсним рішення ОСОБА_3 сільської ради Іванківського району Київської області, визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В:

16 травня 2017 року позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить визнати недійсним рішення ОСОБА_3 сільської ради Іванківського району Київської області № У-40/397 від 19.03.2010 року, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд в с. Лапутьки по вул. Річкова, 19, за рахунок земель запасу ОСОБА_3 сільської ради, в частині передачі у власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,25 га; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 345288, виданий 20.10.2010 року на ім’я ОСОБА_5, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі № 211094501948 від 20.10.2010; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_5В на користь держави в особі ДП «Іванківське лісове господарство» земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровими номерами 3222080705:01:001:0008, вартістю згідно з нормативно-грошовою оцінкою 245152 грн.; стягнути з відповідачів фактично понесені судові витрати.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що рішенням другої сесії п’ятого скликання ОСОБА_3 сільської ради Іванківського району Київської області № У-2/18 від 01.06.2006 року, ОСОБА_5 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в с. Лапутьки ОСОБА_3 сільської ради.

Рішенням сорокової сесії п’ятого скликання ОСОБА_3 сільської ради № У-40/397 від 19.03.2010 року було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд в с. Лапутьки по вул. Річкова, 19, за рахунок земель запасу ОСОБА_3 сільської ради та передано у власність ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,25 га.

На підставі вказаного рішення ОСОБА_5 отримали державний акт серії ЯЛ № 345288 на право власності на вказану земельну ділянку з кадастровим номером 3222080705:01:001:0008.

Позивач вважає, що спірна земельна ділянка передана у власність ОСОБА_5 ОСОБА_3 сільською радою з порушенням законодавства, а саме з порушенням вимог статей 19, 20, 55, 57, 84, 149, 155 Земельного кодексу України та статей 5, 57, пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України, оскільки вказана земельна ділянка, на час її відчуження, перебувала в державній власності та належала до земель лісогосподарського призначення і використовувались для ведення лісового господарства ДП «Іванківське лісове господарство».

В судовому засіданні прокурор Іванківського районного відділу Броварської місцевої прокуратури, ОСОБА_1 позов підтримала повністю, підтвердила обставини, наведені в позовній заяві, просила позовні вимоги задовольнити.

Представнк Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, у суждове засідання не з*явився. Про день і час слухання справи повідомлоено вчасно.

Представник ДП «Іванківське лісове господарство» ОСОБА_2 та ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримали позов.

ОСОБА_2 зазначила, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення Оранського лісництва. Про проблему вибуття земель лісового фонду із користування їхнє підприємство дізналося тільки 14 серпня 2015 року, коли отримали листа від ТОВ «Транспроект1», в якому йшла мова про те, що під час робіт із землеустрою щодо надання земельних ділянок у постійне користування ДП «Іванківське лісове господарство» було виявлено багато земельних ділянок, які розташовані на землях підприємства. Після цього вони зробили запит до Укрдержліспроект з метою встановлення належності ділянок до лісового фонду. На даний час виготовлений проект землеустрою на право постійного користування землею, однак він не погоджений управлінням держземагенства, відмовили в усній формі через накладення земельних ділянок.

ОСОБА_6 зазначив, що виїжджав на спірну земельну ділянку, на даний час на ній росте сосна звичайна віком 30 років, висотою під 8 м, ніякої господарської діяльності на ділянці не виявив.

Представник ОСОБА_3 сільської ради – ОСОБА_4 позовні вимоги не визнала та просила суд відмовити в їх задоволенні, посилаючись на законність прийнятого сільською радою рішення. Крім того зазначила, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту Лапутьки в загальному масиві, площа якого становить 3,2 га. Під час передання у власність земельних ділянок із вказаного масиву, зокрема й ОСОБА_5, сільська рада користувалася картами інституту землеустрою (приблизно за 2000 рік), а також картою плану ґрунтів колгоспу за 1963 рік. Інформації про землі лісового фонду у розпорядженні сільської ради не було. Спірна земельна ділянка примикає безпосередньо до асфальтової дороги, яка ділить населений пункт навпіл. На землях цього масиву раніше були будинку і господарські споруди, на даний час там є лиш їх залишки – печища, ями від колодязів. Остання будівля на вказаному масиві згоріла під час пожежі у 1998 році. Ніякого лісу, сосен там нема; ростуть клени, сливи, вишні, тополі.

Представник відповідача ОСОБА_5 – ОСОБА_7, позовні вимоги не визнала, зазначила, що спірна земельна ділянка не належить до лісового фонду, а була землею сільської ради. Перед тим, як писати таке в позові, позивачам слід було виїхати на місце і переконатись, що ця земля в межах села, так як раніше на цим землях проживали люди, до речі, її родичі. Люди давно вмерли, будинки порозвалювались, але хоч щось, що свідчить про те, що це було село, залишилось. Крім № 19, де знаходиться спірна земельна ділянка, є ще №№ 21, 23. Вона ж особисто проживає напроти зазначеної землі, через дорогу. Вона особисто ніколи не бачила, щоб представники лісгоспу приїжджали на вказану ділянку. На питання пояснила, що подробиць виконання робіт по відведенню вказаної земельної ділянки її довірительці вона не знає, все робилось по договору з землевпорядною організацією, за що її довірителька плати кошти.

Судом встановлено, що рішенням другої сесії п’ятого скликання ОСОБА_3 сільської ради Іванківського району Київської області № У-2/18 від 01.06.2006 року, ОСОБА_5 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в с. Лапутьки ОСОБА_3 сільської ради.

Рішенням сорокової сесії п’ятого скликання ОСОБА_3 сільської ради № У-40/397 від 19.03.2010 року було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд в с. Лапутьки по вул. Річкова, 19, за рахунок земель запасу ОСОБА_3 сільської ради та передано у власність ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,25 га.

На підставі вказаного рішення ОСОБА_5 отримали державний акт серії ЯЛ № 345288 на право власності на вказану земельну ділянку з кадастровим номером 3222080705:01:001:0008.

Суд, вислухавши доводи сторін та інших учасників цивільної справи, пояснення свідків, встановивши обставини справи, що підтвердженні засобами доказування, дослідивши матеріали цивільної справи та оцінивши докази в їх сукупності вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Конституцією України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави; об'єктом права власності Українського народу.

Відповідно до статті 13 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють від імені Українського народу права власника в межах, визначених Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

З урахуванням визначеного статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» завдань суду як державної правозахисної інституції суд, здійснюючи правосуддя у сфері земельних правовідносин, покликаний забезпечити захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод громадянина, інтересів юридичних осіб, суспільства і держави.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 173 ЗК України визначено, що межа району, села, селища, міста, району у місті – це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно із частинами першою, другою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Як передбачено частиною першою статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Пункт 12 Перехідних положень ЗК України встановлює, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст.55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті зеленими насадженнями в межах населених пунктів, яку не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Крім того, у відповідності до пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового Кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення. Так, згідно з вимогами пункту 2.1.4 даної Інструкції складені оригінали планшетів, які мають межі з іншими землекористувачами, завіряються в органах землевпорядкування того району, де проводяться лісовпорядкувальні роботи.

Крім того, відповідно до ст.48 ЛК України в матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об’єкта лісовпорядкування. Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування. У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об’єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов’язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Крім того, відповідно до ст. 49 ЛК України Державний лісовий кадастр на території України ведеться з метою ефективної організації охорони і захисту лісів, раціонального використання лісового фонду України, відтворення лісів, здійснення систематичного контролю за якісними і кількісними змінами лісів; Державний лісовий кадастр ведеться на основі державного земельного кадастру.

Документація державного лісового кадастру ведеться органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, на основі державного земельного кадастру, матеріалів лісовпорядкування, інвентаризації, обстежень та обліку лісів окремо по власниках лісів і постійних лісокористувачах (ст. 52 ЛК України).

Згідно зі ст. 54 ЛК України облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування. Ведення обліку лісів забезпечується постійним підтриманням в актуалізованому стані характеристик кожної лісової ділянки, їх змін, спричинених господарською діяльністю, стихійним лихом або іншими причинами. Порядок ведення обліку лісів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п. 4-7 Порядку ведення державного лісового кадастру та обліку лісів, затвердженого ПКМУ № 848 від 20.06.2007, документація кадастру ведеться на основі даних державного земельного кадастру, матеріалів лісовпорядкування, інвентаризації, обстежень та первинного обліку лісів окремо за власниками лісів і постійними лісокористувачами на підставі документів, визначених статтею 52 Лісового кодексу України. Дані про розподіл лісового фонду між власниками лісів і постійними лісокористувачами, його кількісний склад погоджуються з територіальними органами земельних ресурсів. Інформація про зміни у лісовому фонді вноситься власниками лісів і постійними лісокористувачами у матеріали первинного обліку лісів станом на 1 січня поточного року. На основі такої інформації уточнюється до 1 лютого документація кадастру. Республіканський комітет з лісового та мисливського господарства Автономної Республіки Крим, територіальні органи Держлісагентства щороку подають територіальним органам земельних ресурсів інформацію про показники кадастру з урахуванням поточних змін для ведення ними державного земельного кадастру.

Надані в судовому засіданні планшети, не відповідають вимогам галузевим нормативним документам, а також положенням Лісового кодексу України, а саме: в порушення зазначених норм ні проект організації та розвитку лісового господарства, ні планшет лісовпорядкування, надані прокурором та представником ДП «Іванківське лісове господарство» не містять погоджень з органами землевпорядкування Іванківського району Київської області та територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, а тому, з врахуванням Прикінцевих положень ЛК України, не беруться судом до уваги як доказ права постійного користування ДП «Іванківське лісове господарство» спірною земельною ділянкою.

Роботу щодо погодження планшетів за матеріалами лісовпорядкування 1993, 2003, 2014 року ДП «Іванківське лісове господарство» розпочало лише під час розгляду даної справи судом, про що свідчить клопотання прокурора від 03.11.2017 року з доданою до нього копією листа від 27.10.2017 року, в якому йде мова про те, що ДП «Іванківське ЛГ» уклало договір № 01/27/10 про виконання топографо-геодезичних робіт по винесенню межових точок земельних ділянок 83, 84, та 85 кварталів Оранського лісництва ДП «Іванківський лісгосп»; просять забезпечити явку представників ГУ Держгеокадастру в Київській області, ОСОБА_3 та Страхоліської сільської рад для участі у заходах з метою подальшого погодження наявних у ДП «Іванківський лісгосп» планшетів за матеріалами лісовпорядкування 1993, 2003, 2014 року та підписання відповідних актів.

Крім того, під час судового засідання позивачем надано документи, які спростовують його ж (позивача) твердження про те, що спірна земельна ділянка перебувала у постійному користуванні ДП «Іванківське лісове господарство» та незаконно була вилучена і передана відповідачці, оскільки площа земель ДП «Іванківське лісове господарство», яка за ним рахувалась з 01.01.2004 року залишилась в тому ж обсязі, що підтверджується наступними письмовими доказами.

Відповідно до копії протоколу другої лісовпорядної наради від 14.04.2005 року площа земель Іванківського держлісгоспу за даними державного обліку лісів станом на 01.01.2004 року становила 43622 га, в тому числі 5317 га по Оранському лісництву (а.с. 54).

Відповідно до довідки Управління Держземагенства в Іванківському районі Київської області № 02-26-034 від 27.02.2014 року згідно зі статистичною звітністю (форма 6-зем) за ДП «Іванківське лісове господарство» на території Іванківського району обліковуються земельні ділянки загальною площею 43621,7003 га (землі лісогосподарського призначення номер рядка 8, шифр рядка 88) (а.с. 91).

Відповідно до акту від 08.10.2014 року, складеного заступником начальника управління держземагентства в Іванківському районі ОСОБА_8, головним лісничим ДП «Іванківський лісгосп» ОСОБА_9 та начальником лісовпорядної партії Київської експедиції ОСОБА_10 площа ДП «Іванківський лісгосп» в межах Іванківського району складає 43622 га (а.с. 52).

Відповідно до копії протоколу другої лісовпорядної наради від 22.05.2015 року площа земель Іванківського держлісгоспу за даними земельного балансу станом на 01.01.2014 року становила 43622 га, в тому числі 5317 га по Оранському лісництву (а.с. 55).

Відповідно до інформації, наданої ДП «Іванківське лісове господарство» на запит суду щодо переходу земель лісового фонду Чорнобильського району до відання ДП «Іванківське лісове господарство», на підставі матеріалів базового лісовпорядкування – Проекту організації і розвитку лісового господарства Іванківського лісгоспу за 1994 рік – по даним попереднього лісовпорядкування загальна площа земель лісгоспу складала 41631 га. За попередній ревізійний період на основі відповідних розпоряджень було виключено із складу лісгоспу 373 га і прийнято 2252 га (лісові масиви Дитятківського лісництва, які приєднані до Оранського лісництва); таким чином до моменту проведення даного лісовпорядкування загальна площа лісгоспу становить 43622 га. Даних щодо місцезнаходження, конфігурації приєднаних земельних ділянок суду надано не було.

Суд також не приймає як належний доказ фрагмент з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталів Оранське лісництво ДП «Іванківський лісгосп» та межами земельних ділянок за даними лісовпорядкування 2014 року з огляду на наступне.

За змістом п. 12 Порядку ведення Державного земельного кадастру, відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об'єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом, однак на сайті Публічної кадастрової карти України розміщено звернення про те, що на сьогодні Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру здійснюються заходи із виправлення помилок, які містяться в Державному земельному кадастрі, тобто, самостійно отримавши інформацію з Публічної кадастрової карти України, без підтвердження актуальності такої інформації з Державного земельного кадастру, не можна бути впевненим у її достовірності.

Позивачем надано фрагмент з Публічної кадастрової карти без підтвердження актуальності даних з ДЗК.

Відповідно до Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність» суб'єктами топографо-геодезичної і картографічної діяльності є: Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у галузі топографо-геодезичної і картографічної діяльності, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин; Міністерство оборони України та його спеціальні підрозділи; інші центральні та місцеві органи виконавчої влади; юридичні та фізичні особи, які володіють необхідним технічним та технологічним забезпеченням та у складі яких за основним місцем роботи є сертифікований інженер-геодезист, що є відповідальним за якість результатів топографо-геодезичних і картографічних робіт. Професійною топографо-геодезичною і картографічною діяльністю можуть займатися особи, які мають вищу освіту за спеціальностями та кваліфікаціями у галузі геодезії. Сертифіковані інженери-геодезисти несуть відповідальність за якість результатів топографо-геодезичних і картографічних робіт. Сертифікованим інженером-геодезистом може бути особа, яка має стаж роботи за спеціальністю не менше одного року, склала кваліфікаційний іспит, одержала кваліфікаційний сертифікат та внесена до Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів відповідно до вимог цього Закону.

Позивачем не надано жодних документів, які б підтверджували час, спосіб, вид системи координат, кваліфікацію виконавця, яким було проведено топографо-геодезичні та картографічні роботи, кадастрові зйомки (комплекс робіт, спрямованих на вивчення необхідних топографічних елементів місцевості щодо пунктів геодезичної мережі (зокрема, меж земельних ділянок з їх найменуваннями, кількісними та якісними показниками) і нанесення їх на планшет для створення планів (карт), що служать основою для кадастрів), за наслідками яких було визначено координати поворотних точок, зокрема, й 83 кварталу з подальшим їх нанесенням на Публічну кадастрову карту України.

До того ж суд звертає увагу, як вже зазначалось раніше, що ні проект організації та розвитку лісового господарства, ні планшет лісовпорядкування, не містять погоджень з органами землевпорядкування Іванківського району Київської області та територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, а тому внесення їх даних до Публічної кадастрової карти з метою виявлення накладень, є, на думку суду, трактуванням інформації на власний розсуд з боку ВО «Укрдержліспроект».

Прокурором був наданий висновок експерта № 10/17 за результатами проведення судової земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи від 26.06.2017 року, відповідно до вступної частини якого зазначена експертиза була проведена за постановою керівника Броварської місцевої прокуратури у кримінальному провадженні № 42016111130000164 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 КК України.

Дослідивши вказаний висновок, суд вважає, що він є неналежним доказом в даній справі з огляду на те, що після зміни редакції постанови прокурора від 30.05.2017 року було знято питання перед експертом про земельну ділянку з кадастровим номером 3222080705:01:001:0008 взагалі, а, отже, жодної доказової бази зазначений висновок не має.

Представником відповідача – ОСОБА_3 сільської ради – на підтвердження правомірності дій останньої та входження спірної земельної ділянки до меж населеного пункту Лапутьки (що виключає можливість належності її до земель лісового фонду) надано суду викопіювання з воєнно-топографічної карти за 1926 рік, з якої чітко вбачаються межі населеного пункту Гарбарня (нині Лапутьки), а також копії книг погосподарського обліку за 1971-1973, 1991-1993 роки, з яких вбачається, що на земельній ділянці площею 0,25 га, яка передана у власність ОСОБА_5, знаходився колгоспний двір з житловим будинком загальною площею 30 кв.м, в якому проживала ОСОБА_11, яка померла 01.02.1994 року. Суд звертає увагу на те, що прокурором та представниками юридичної особи, в інтересах якої заявлено позов, не надано жодного належного і допустимого доказу часу вибуття спірної земельної ділянки від ОСОБА_3 сільської ради до лісгоспу ( як Прип*ятського, так і Іванківського).

На думку суду, з метою визначення накладення спірних земельних ділянок, необхідно було провести судову земельно-технічну експертизу, оскільки вирішення вказаного питання потребує спеціальних знань. Сторони не клопотали перед судом про призначення вказаної експертизи.

За змістом статей 116, 118, 125 ЗК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності громадянина на земельну ділянку виникає на підставі державного акту про право власності, який видається за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, прийнятим за результатами розгляду відповідного клопотання (заяви) фізичної особи та землевпорядної документації щодо конкретної земельної ділянки, узгодженої контролюючими службами.

Порядок розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначається постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.04 № 667, відповідно до якого проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт. Проект відведення земельної ділянки виконавець погоджує із землевласником або землекористувачем, органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини.

В судовому засіданні позивачем надано суду проект землеустрою спірної земельної ділянки, в ході дослідження якого, встановлено, що зазначений проект на замовлення ОСОБА_5 було виготовлено ТОВ «Науково-виробничий центр земельно-інформаційних систем».

Зазначений проект розроблявся відповідно до Умов відведення земельної ділянки, які були видані 18.04.2008 року начальником управління земельних ресурсів.

Класифікація угідь була визначена на підставі довідки із заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми 6-зем) № 0325-1804, виданої 06.06.2008 року Управлінням земельних ресурсів у Іванківському районі. Згідно з державною статистичною звітністю з кількісного обліку земель (форма 6-зем) станом на 01.06.2008 р. обліковується земельна ділянка, яка розташована в с. Лапутьки ОСОБА_3 с/р Іванківського району, що надається у власність ОСОБА_5 загальною площею 0,25 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); шифр рядка 22, номер рядка 2.4, номер стовпчика 35.

Відповідно до Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем), затвердженої наказом Державного комітету статистики України 05.11.98 № 377 (втратила чинність з 01.01.2016):

-у рядку 22 ураховуються дані про ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель (присадибні ділянки) враховуються у рядку 22; до них потрібно включати ділянки громадян, які передані радами для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель у відповідності зі статтею 67 Земельного кодексу України;

-у графах 35-36 - землі під житловою забудовою: землі під житловими будинками з прибудинковими територіями, господарськими будівлями і спорудами; земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, за винятком сільськогосподарських угідь; земельні ділянки під гуртожитками.

Відповідно до довідки № 02-18-179, виданої ОСОБА_3 сільською радою ОСОБА_5 26.04.2010 року, на зазначеній земельній ділянці станом на 12.04.2010 року відсутні зелені насадження.

Крім того, проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, на відміну від планшетів лісокористування, було погоджено із Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Київській області, Управлінням культури та туризму, Київською обласною СЕС, Управлінням Держкомзему у Іванківському районі Київської області, Відділом містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Іванківської РДА.

Також в матеріалах проекту знаходиться викопіювання з проекту формування ОСОБА_3 сільської ради, яке погоджене начальником управління земельних ресурсів та начальником районного відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури. Згідно з даним документом спірна земельна ділянка розташована в межах населеного пункту, що спростовує твердження позивача про те, що вона належала до земель лісогосподарського фонду та перебувала у постійному користуванні ДП «Іванківське ЛГ».

Відповідно ст. 118 ЗК України розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою (далі - Комісія). Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проект повертається заявнику у зазначений у цій частині строк. Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Згідно з ч. 9 ст.118 ЗК України районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до ч. 2 ст. 373 Цивільного кодексу України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Таким чином, оскільки проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки був погоджений всіма уповноваженими органами, передбаченими законом, а порушень законодавства при виготовленні такого проекту землеустрою не встановлено вказаними органами, суд, дійшов висновку, що оспорюване рішення ОСОБА_3 сільської ради на підставі наданих доказів не може бути визнане незаконним та скасоване.

Державний акт на право власності на земельну ділянку є правовстановлюючим документом, який видається на підставі рішення відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, тому вимога про скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку є похідною й залежить від доведеності незаконності рішення органу, на підставі якого виданий оспорюваний державний акт (висновок ВСУ в ухвалі від 08.06.2011 року).

Крім того, стаття 153 ЗК України визначає, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно ст. ст. 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею. Відповідно до закріпленого в ст. 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суд повинен встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власника до особи незаконно, без відповідної правової підстави.

З урахуванням змісту пункту «б» частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно із частинами першою, другою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

В цьому контексті важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. ст. 14, 19 Конституції України).

Позивачем не надано, а судом не встановлено доказів порушення відповідачами принципу законності при передачі та набутті у власність спірної земельної ділянки.

Також, відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі по тексту - Конвенція), Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7,11 до Конвенції.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Також враховуючи положення ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав і основних свобод людини та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

У практиці Європейського суду з прав людини напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24 червня 2003 року майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.

Відповідно до висновку Європейського суду в зазначеній справі «наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила». Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції».

У даній справі, з огляду на характер спірних правовідносин, встановлені судом обставини та застосовані правові норми, вбачається невідповідність заходу втручання держави у право власності ОСОБА_5 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Враховуючи викладене суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами того факту, що спірна земельна ділянка перебувала на праві постійного користування у ДП «Іванківське лісове господарство» та через незаконні дії ОСОБА_3 сільської ради вибула у власність ОСОБА_5, в зв’язку з чим суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову керівника Броварської місцевої прокуратури.

Питання щодо розподілу судових витрат між сторонами вирішити у відповідності до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 77-81, 83, 89, 95, 141, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Броварської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Іванківське лісове господарство» до ОСОБА_3 сільської ради Іванківського району Київської області, ОСОБА_5 про визнання недійсним рішення ОСОБА_3 сільської ради Іванківського району Київської області, визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Київської області шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Н.П.Слободян