Вирок № 71412573, 03.01.2018, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

03.01.2018

Справа № 359/660/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

3 січня 2018 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Журавського В.В.,

при секретарі Бердник О.І.

за участю прокурора Добривечір К.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника Макодай Р.Б.,

потерпілого ОСОБА_3,

представника потерпілого ОСОБА_4,

представника цивільного відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією в залі суду кримінальне провадження за №12016110100000015, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.01.2016 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Копилів Макарівського району Київської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні трьох малолітніх дітей, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

по обвинуваченню у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -

в с т а н о в и в :

05.01.2016 року близько 07 години 40 хвилин, в світлий період доби, водій ОСОБА_1, керуючи технічно-справним тягачем «МАЗ-54329», реєстраційний номер НОМЕР_1, з напівпричепом «CARTWRIGHT SCV36A», реєстраційний номер НОМЕР_2, рухався приблизно зі швидкістю 20 км/год по засніженій автодорозі «Під'їзд з с.Проліски Бориспільського району до автодороги ПСО м. Києва», в напрямку автодороги ПСО м. Києва.

Під час руху по зазначеній автомобільній дорозі водій ОСОБА_1, проявивши злочинну недбалість, не врахував дорожню обстановку та не обрав безпечну швидкість, чим грубо порушив п.п. 2.3 «б», 12.1 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету міністрів України №1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002 (далі ПДР), внаслідок чого не впорався з керуванням та виїхав на зустрічну смугу руху, де відбулося зіткнення його напівпричепа «CARTWRIGHT SCV36A», реєстраційний номер НОМЕР_2, з фургоном «MAN TGM 18.240», реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_3, який рухався в зустрічному напрямку.

В результаті ДТП водій фургона «MAN TGM 18.240», реєстраційний номер НОМЕР_3, ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді поєднаної травми: множинні садна, забійні рани голови, обличчя, шиї, велика скальпована забійна рана голови, струс головного мозку; закрита травма живота: садно, забій м'яких тканин передньої черевної стінки, частковий відрив жовчного міхура від печінки, гематоми шлунка і дванадцятипалої кишки; травматична ампутація правої гомілки на рівні с/3; внутрішньо суглобовий перелом лівої великогомілкової кістки без зміщення уламків; множинні садна, забої м'яких тканин тулуба, кінцівок, які, згідно висновку експерта №62Д від 23.07.2016, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Дана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_1 який грубо порушив Правила дорожнього руху:

п. 2.3 ПДР, згідно якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

п. 12.1 ПДР, згідно якого під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Порушення ОСОБА_1 п.п. 2.3 «б», 12.1 Правил дорожнього руху знаходиться в прямому причинному зв'язку з ДТП та отриманням ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень.

Доказами вчинення вказаного кримінального правопорушення, є особисті покази обвинуваченого, надані ним в судовому засіданні.

З урахуванням позиції обвинуваченого, а також думки захисника, потерпілого та його представника, прокурора, суд, в порядку ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження обставин вчинення ОСОБА_1 інкримінованого злочину, крім допиту обвинуваченого, зважаючи на те, що учасниками судового провадження указані обставини не оспорювались (щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, місця, часу скоєння злочину, наявності причинного зв'язку між порушеними пунктами ПДР та наслідками у вигляді тяжких тілесних ушкоджень тощо).

В судовому засіданні, ОСОБА_1 свою вину у скоєнні зазначеного злочину визнав повністю, у вчиненому щиросердно розкаявся, та суду пояснив, що все було так, як вказано в обвинувальному акті. Пояснив, що керуючи вантажним автомобілем, не обрав безпечну швидкість руху, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з вантажним автомобілем під керуванням ОСОБА_3

При цьому, ОСОБА_1 подав письмову заяву про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2016 році», зважаючи на наявність на його утриманні трьох неповнолітніх дітей.

З урахуванням наведеного та показів обвинуваченого, суд вважає, що ОСОБА_1 дійсно вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України, внаслідок чого у суду відсутні сумніви щодо притягнення останнього до кримінальної відповідальності за санкцією указаного кримінального закону.

Злочин вчинено за обставин, наведених в обвинувальному акті.

Згідно з п. 20 роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в постанові № 14 від 23 грудня 2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке хоча й вчинено ненавмисно та з необережності, але відповідно до ч.4 ст.12 КК України є тяжким злочином; особу винного, який не працює, має на утриманні трьох малолітніх дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7, на обліку у нарколога та лікаря психіатра не стоїть, за місцем колишньої роботи характеризується позитивно, раніше не судимий.

У відповідності до ст.67 КК України, обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому судом не встановлені.

Щодо наявності пом'якшуючих відповідальність обставин, суд, у відповідності до ст. 66 КК України, відносить щире каяття.

З урахуванням наведеного вище, суд приходить до висновку, що покарання обвинуваченому слід обрати у виді позбавлення волі. Разом з тим, приймаючи до уваги його характеристику, пом'якшуючі обставини, наявність на утриманні трьох малолітніх дітей, суд вважає за можливе визначення йому іспитового терміну з покладенням обов'язків, які передбачені ст.76 КК України.

Крім того, беручи до уваги характер вчиненого злочину, особу обвинуваченого який на момент вчинення злочину працював саме водієм, суд вважає за можливе не призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки таке покарання може значно погіршити його матеріальне становище та здатність утримувати свою сім'ю.

В частині клопотання обвинуваченого про застосування Закону України « Про амністію у 2016 році», суд зазначає наступне.

7 вересня 2017 року набрав чинності Закон України № 1810-VIIІ від 22.12.2016 року «Про амністію у 2016 році», відповідно до якого, питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою особи, яка підтримує публічне обвинувачення в суді чи здійснює нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їхніх захисників чи законних представників.

Вчинений ОСОБА_1 злочин є тяжким, що вчинений з необережності.

Обвинувачений не підпадає під перелік осіб, визначених ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» та ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році», відносно яких амністія не застосовується.

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 має трьох малолітніх дітей, відносно яких він не позбавлений батьківських прав. Злочин вчинено до набрання законом про амністію законної сили, тобто до 07.09.2017 року.

В судовому засіданні прокурор та представник потерпілого проти задоволення клопотання засудженого в частині застосування до основного покарання акту амністії не заперечували. Про те просили суд позбавити права керування транспортними засобами засудженого ОСОБА_1

Представник відповідача не заперечував щодо застосування амністії до основного і додаткового покарання.

Відповідно до п. «в» ст. 1 Закону, звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

Згідно вимог ст. 12 КК України, злочин, який вчинив ОСОБА_1 не є особливо тяжким, оскільки передбачено покарання до восьми років позбавлення волі.

Суд вважає, що оскільки ОСОБА_1 є батьком трьох малолітніх дітей (ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7), тобто на день набрання 07.09.2017 чинності Законом України «Про амністію у 2016 році» має дітей віком менше 18 років, щодо них не позбавлений батьківських прав, то є всі підстави для задоволення заявленого клопотання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Разом з тим, амністія не звільняє від обов'язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, покладену на вину особу вироком суду.

Вирішуючи питання про заявлені цивільні позиви, суд виходить з наступного.

Прокурором в інтересах держави в особі фінансового управління Бориспільської районної державної адміністрації заявлено позов до ОСОБА_1 про стягнення витрат на лікування потерпілого в Бориспільській ЦРЛ на суму 3860 грн. 25 коп.

Обвинувачений ОСОБА_1 позов, заявлений прокурором про стягнення витрат на лікування потерпілого визнав повністю.

Заслухавши думку обвинуваченого в частині цивільного позову прокурора, дослідивши письмові докази в цій частині, суд приходить до наступного висновку.

Згідно довідки Бориспільської центральної районної лікарні від 06.07.2016 року № 1181, загальна вартість стаціонарного лікування потерпілого ОСОБА_3 становить 3860 грн. 25 коп.

Відповідно до вимог статті 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладу охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її завдала.

Відповідно до п. 4 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.93 №545, стягнені в установленому порядку кошти, залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров'я, в якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров'я.

Відповідно до зазначеного Порядку, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні.

Згідно п.3 ППВС України №11 від 07.07.1995 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» - витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню в повному обсязі зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Таким чином, позов прокурора є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Крім того, потерпілий ОСОБА_3 заявив цивільний позов до ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД» про стягнення матеріальної шкоди в сумі 35184,38 грн., та моральної шкоди в сумі 295,000 грн., а також до ПрАТ «СК «АХА Страхування» про стягнення шкоди, пов'язаної зі стійкою втратою працездатності в сумі 24804,00 грн. та моральну шкоду в сумі 5000,00 грн.

Представник ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД» в судовому засіданні підтримала надані нею письмові заперечення проти цивільного позову потерпілого ОСОБА_3, в яких просила відмовити в його задоволенні.

Представник ПрАТ «СК «АХА Страхування» в судове засідання не з'явився, надав письмові заперечення проти цивільного позову потерпілого ОСОБА_3, в яких просив відмовити в його задоволенні повністю.

Відповідно до ст. 22, 1166 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Згідно ч. 1 ст.128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно ч. 1 ст.61 КПК України, цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред'явила цивільний позов.

У відповідності до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як роз'яснив Вищий спеціалізований суд у своїй постанові від 01.03.2013 р. № 4 " Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" у п. 6 особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди.

Крім того, як передбачено ч. 1 ст. 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Верховним судом України в п.2 Постанови Пленуму «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року за № 6 (з подальшими змінами та доповненнями) роз'яснив судам, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно ст.6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Частиною 1 статті 1172 ЦК України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником, під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Також відповідно до роз'яснень п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 зі змінами, визначено, що за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу, якщо спеціальною нормою закону не встановлено іншого.

Судом встановлено, що власником автомобіля НОМЕР_4 та напівпричепа «CARTWRIGHT SCV36A», д.н.з, НОМЕР_2 є ТОВ «ФОЗЗІ-Фуд», що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів, а саме вантажного сідлового тягача НОМЕР_8 та напівпричепа НОМЕР_7. Обвинувачений ОСОБА_1 на момент скоєння ДТП виконував свої посадові обов'язки, що підтвердив сам обвинувачений в судовому засіданні, та про що свідчить копія подорожнього листа № 009412 від 04.01.2016 року та копія наказу про прийняття на роботу від 01.04.2014 року.

Таким чином, з урахуванням ч.1 ст. 1172 ЦК України, відповідальність за завдану працівником матеріальну та моральну шкоду несе ТОВ «ФОЗЗІ-Фуд».

Потерпілий ОСОБА_3 просив стягнути з ТОВ «ФОЗЗІ-Фуд» завдані йому матеріальні збитки пов'язані з витратами на медичні засоби у сумі 16784,38 грн., з оплатою послуг лікарів - 5450,00 грн., пошкодженням одягу, в який він був одягнений під час ДТП - 6700,00 грн., а також витрати, які останній поніс вдома в період реабілітації - 6250,00 грн., загальною сумою 35184,38 грн.

В судовому засіданні встановлено, що потерпілий ОСОБА_3 витратив на лікування 16784,38 грн., що підтверджується наданими копріями квитанцій та чеків. Разом з тим, потерпілим не надано жодного доказу на підтвердження витрат на оплату послуг лікарів, за пошкоджений одяг, а також витрати, які останній поніс вдома в період реабілітації.

З огляду на вказане з ТОВ «ФОЗЗІ-Фуд» на корить потерпілого необхідно стягнути матеріальну шкоду в сумі 16784,38 грн.

В цивільному позові потерпілий ОСОБА_3 ставить питання про відшкодування завданої йому моральної шкоди, стягнення з ТОВ «ФОЗЗІ-Фуд» суми моральної шкоди - 295000 грн.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року (зі змінами та доповненнями) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди чітко передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд, враховуючи глибину, тривалість моральних страждань та переживань ОСОБА_3 внаслідок отриманих останнім тяжких тілесних ушкоджень, та як наслідку встановлення групи інвалідності, тяжкості моральних страждань та емоційного потрясіння через необхідність повністю змінювати ритм свого життя, вчитися рухатися без допомоги сторонніх осіб, дійшов висновку, що моральна шкода підлягає відшкодуванню, виходячи з принципу розумності, справедливості, співмірності ступеню глибини та тривалості моральних страждань ОСОБА_3, і підлягає відшкодуванню на його користь в розмірі 200000,00 грн. Саме так сума на думку суду є справедливою по відношенню до потерпілого та надасть йому можливість відновити своє здоров'я та психічний стан і повернути йому душевний спокій.

Також потерпілий ОСОБА_3, заявляючи цивільний позов просив стягнути з ПрАТ «СК «АХА Страхування» шкоду, пов'язану зі стійкою втратою працездатності в розмірі 24804,00 грн. та моральну шкоду в сумі 5000,00 грн.

Судом встановлено, що відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ/8953934 цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу напівпричепа «CARTWRIGHT SCV36A», реєстраційний номер НОМЕР_2 - ТОВ «ФОЗЗІ-Фуд» застрахована у Приватному акціонерному товаристві «СК «АХА Страхування», який діяв станом на день скоєння ДТП 05.01.2016 року.

Дана дорожньо-транспортна пригода сталася в період дії договору і є страховим випадком, внаслідок якого настає цивільно-правова відповідальність, ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну життю і здоров'ю становить 100 000 грн., а за шкоду, заподіяну майну потерпілого - 50 000 грн. відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності АІ/8953934.

Відповідно до розділу 8 Особливі умови використання забезпеченого ТЗ вище вказаного полісу, вказано, що до керування допущені особи з водійським стажем менше 3 років та/або водійський стаж страхувальника менше 3 років.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" N 1961-IV від 01.07.2004 р., п. 24.1. У зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Відповідно до ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Згідно п. 22.3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону.

Відповідно до п.23.1 ст.23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон про обов'язкове страхування) шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

У ст. 26.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Відповідно до п.26.2 ст.26 Закону про обов'язкове страхування мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов'язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить: у разі встановлення II групи інвалідності - 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку.

Внаслідок отриманих в ДТП тілесних ушкоджень потерпілого ОСОБА_3 визнано інвалідом II групи. Станом на момент ДТП мінімальна заробітна плата становила 1378, 00 грн.

Таким чином шкода, пов'язана зі стійкою втратою працездатності, та яка повинна бути стягнена з ПрАТ «СК «АХА Страхування» становить 24804,00 грн. (18 х 1378,00 = 24804,00 грн.).

Відповідно до ст.26-1 Закону про обов'язкове страхування страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Таким чином, моральна шкода, яка повинна бути стягнена із ПрАТ «СК «АХА Страхування», становить 5000, 00 грн. (100000,00 х 5% = 5000,00 грн.).

Витрати, понесені на залучення експертів під час досудового розслідування у сумі 6247,96 грн. (1231,44 грн. + 1055,52 грн. + 3081,40 грн. + 879,60 грн.) підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави (р/р 31112106700004, одержувач: Бориспільське УДКСУ /м. Бориспіль/21081100, ЄДРПОУ 38007070, МФО 821018, назва: адміністративні штрафи та інші санкції).

Речові докази: тягач «MA3-54329», д.н.з. НОМЕР_5 та напівпричеп «CARTWRIGHT SCV36A», д.н.з. НОМЕР_2, які передані на зберігання уповноваженій особі ТОВ «Фоззі-Фуд» - залишити у власності ТОВ «Фоззі-Фуд»; фургон «MAN TGM 18.240», д.н.з. НОМЕР_3, який передано на зберігання уповноваженій особі ПП «Транс Логістик» залишити у власності ПП «Транс Логістик».

Керуючись ст. ст. 61, 127, 128, 349 ч.3, 369, 370, 373-374, 377 КПК України, ст.ст. 22, 1166, 1172, 1187, 1195, 1206 ЦК України, Законом України "Про амністію у 2016 році, суд, -

з а с у д и в:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років, без позбавленням права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбуття основного покарання з іспитовим строком на 3 (три) роки.

У відповідності до вимог ч. 1 п. 1,2 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_1 такі обов'язки:

- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи роботи;

не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання .

Стягнути з ОСОБА_1 (І.н.НОМЕР_6) на користь держави (р/р 31112106700004, одержувач: Бориспільське УДКСУ /м. Бориспіль/21081100, ЄДРПОУ 38007070, МФО 821018, назва: адміністративні штрафи та інші санкції) витрати, пов'язані з проведенням експертиз у сумі 6247,96 грн. (шість тисяч двісті сорок сім) грн. 96 коп.

Цивільний позов прокурора задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (НОМЕР_6) на користь Бориспільської центральної районної лікарні витрати, понесені внаслідок стаціонарного лікування потерпілого в сумі 3860,25 грн. (три тисячі вісімсот шістдесят) грн. 25 коп. (Кошти зарахувати на рахунок фінансового управління Бориспільської районної державної адміністрації (Київська область, м.Бориспіль, вул. Київський Шлях, 74, ЄДРПОУ: 242097401, р/р 35414005046552 в ГУДКСУ в Київській області, МФО 821018).

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 до TOB «ФОЗЗІ-Фуд» задовольнити частково.

Стягнути з TOB «ФОЗЗІ-Фуд» (08132, Україна, Київська область, Києво-Святошинський район, м.Вишневе, вул.Промислова,5, код ЄДРПОУ 32294926) на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_8, АДРЕСА_1), завдану йому моральну (немайнову) шкоду в розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень 00 коп. та 16784 (шістнадцять тисяч сімсот вісімдесят чотири) грн. 38 коп. матеріальної шкоди.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 до ПрАТ «CK «АХА Страхування» задовольнити повністю.

Стягнути з ПрАТ «CK «АХА Страхування» (04070, м.Київ, вул.Іллінська,8, код ЄДРПОУ 20474912) на користь ОСОБА_3 (21.09.1967р.н., АДРЕСА_1) завдану йому шкоду, пов'язану зі стійкою втратою працездатності в сумі 24804 (двадцять чотири тисячі вісімсот чотири) грн. та моральну шкоду в сумі 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.

Речові докази: тягач «MA3-54329», д.н.з. НОМЕР_5 та напівпричеп «CARTWRIGHT SCV36A», д.н.з. НОМЕР_2 - залишити у власності ТОВ «Фоззі-Фуд»; фургон «MAN TGM 18.240», д.н.з. НОМЕР_3 - залишити у власності ПП «Транс Логістик».

Вирок суду може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя В.В. Журавський