Рішення № 71412238, 28.12.2017, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/14182/17

Провадження № 2-а/234/481/17

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2017 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі судді Ткачової С.М., за участю секретаря Каліберди А.О., позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Краматорську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області про перерахунок пенсії із застосуванням показника заробітної плати,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Краматорського міського суду Донецької області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську про перерахунок пенсії із застосуванням показника заробітної плати, в обґрунтування позову зазначив, що він народився 14 березня 1957 року. 14 березня 2017 року йому виповнилося 60 років і він став оформляти пенсію за віком. Оскільки на момент оформлення пенсії він тимчасово був зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, то за оформленням пенсії він звернувся до Управляння ПФУ у м. Краматорську. 08.08.2017 року йому було видане пенсійне посвідчення серії ЕМ № 586921 та призначена пенсія за віком в сумі 1279 грн. 51 коп. Позивач не погодився з такою сумою, оскільки при нарахуванні пенсії ПФУ у м. Краматорську не було враховано заробіток позивача за період часу з квітня 1994 року по березень 1999 року при роботі на ПАТ «Луганський трубний завод». Він звернувся з запитом до ПФУ у м. Краматорську, чому йому не було зараховано вказаний період праці та заробітна плата за вказаний період. Відповідач надав відповідь від 27.07.2017 року, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № НОМЕР_1 від 02.06.2017 року підприємство не перереєстровано на підконтрольній України території. Вважає, що відмова в зарахуванні вказаного стажу пенсійним фондом у м. Краматорську є необґрунтованою з наступних причин: -як вказано в відповіді ПФУ в м. Краматорську, та із трудовій книжці позивача він працював з квітня 1994 року по березень 1999 року при роботі на ПАТ «Луганський трубний завод», тобто в той період, коли вказане підприємство було підконтрольне Україні; -він отримував зарплатню в гривнях України тобто в Український валюті він сплачував податки в пенсійний фонд саме України, щоб йому в наступному нараховували пенсію; - вказівка відповідача, що згідно до ч. 2.3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом- не відповідає вимогам про на рахунок позивачу пенсії, оскільки ПАТ «Луганський трубний завод» був створений ще до того, як територія Луганська стала непідконтрольна Україні та відповідач теж там працював за часи коли вказане підприємство було підконтрольне Україні. Він надав довідку з ПАТ «Луганський трубний завод», яка складена на державній мові, печатка теж має назву підприємства на державній мові і ніякого відношення до ОРДЛО це підприємство не має і він працював там в період, коли підприємство було підконтрольне Україні. Просить визнати дії УПФУ м. Краматорська щодо відмови у нарахуванні пенсії без врахування стажу часу з квітня 1994 року по березень 1999 року при роботі на ПАТ «Луганський трубний завод» протиправними. Зобов’язати УПФУ м. Краматорська зробити перерахунок пенсії із застосуванням показника заробітної плати з квітня 1994 року по березень 1999 року при роботі ПАТ «Луганський трубний завод».

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засідання просив адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала щодо позовних вимог мотивуючи тим, що ОСОБА_1 звернувся до управління 24.05.2017 року з заявою за призначенням пенсії за віком згідно Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». З 15.03.2017 року пенсію позивачу призначено у розмірі 1373, 00 грн. згідно Закону України №1058 «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». ОСОБА_1 була надана довідка про заробітну плату від 25.07.2014 №12/6, яка видана ПАТ «Луганський трубний завод» за період з 01.04.1994 по 31.03.1999. Довідка містить штамп та печатку підприємства яке розташоване за адресою: м. Луганськ, вул. 2-я Свердлова, 5. Згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань №1002648349 від 02.06.2017 встановлено, що підприємство не здійснило перереєстрацію юридичної адреси на підконтрольну Україні територію. Згідно Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, затвердженого розпорядженням КМУ № 1085-р від 07.11.2014 (із змінами) місто Луганськ належить до населених пунктів, на території яких органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження. Відповідно до пункту 3 статті 44 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Провести перевірку достовірності документів щодо підтвердження заробітної плати, підстав їх видачі не має можливості тому, що підприємство: ПАТ "Луганський трубний завод" знаходиться на непідконтрольній українській владі території і не здійснило перереєстрацію юридичної адреси на підконтрольну Україні територію. Як свідчить судова практика обов’язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами. Іншого чинним законодавством не передбачено. Такого висновку дійшла колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України при розгляді справи до управління Пенсійного фонду України в м. Глухові та Глухівському районі Сумської області про зобов’язання вчинити певні дії (рішення від 15 вересня 2015 № 21-4722а15). Провести перевірку достовірності документів про нарахування заробітної плати, підстав їх видачі та достовірності не має можливості. На підставі вищевикладеного, управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську вважає, що не порушувало прав позивача, діяло в межах повноважень та й у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Заслухавши думку учасників процесу, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушено її права, свободи або законні інтереси, і просить про їх захист.

Положення ст. 5 КАС України є реалізацією ч. 1 ст. 55 Конституції України, що, визначає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, у разі, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Ст .19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV.

З 01.01.2004 р. набрав чинності ОСОБА_4 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 р. (далі ОСОБА_4 № 1058-IV).

Відповідно до ст. 5 цього Закону він регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком;

Відповідно до ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, в т.ч., особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.

Ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до ст. 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 15.03.2017 перебуває на обліку в управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області, як одержувач пенсії за віком, та 08.08.2017 йому було видане пенсійне посвідчення серії ЕМ № 586921. (а.с. 5).

Так, позивачу було призначено пенсію у розмірі 1279, 51 грн., що підтверджується розпорядженням УПФУ у м. Краматорську Донецької області за № 887073 від 31.07.2017.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення права і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Частиною 1 ст. 4 зазначеного Закону визначено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про забезпечення права і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

У відповідності до довідки від 29.11.2016 № НОМЕР_2 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи встановлено, що ОСОБА_1 перемістився з м. Луганськ Луганської області до м. Краматорськ Донецької області, та зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. (а.с. 6).

Відповідно до ст. 62 Закону «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII та ч. 1 ст. 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно Порядку № 637 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до записів в трудовій книжці серії БТ № 0304350, позивач ОСОБА_1 працював в ПАТ «Луганський трубний завод». (а.с. 8-14).

Судом встановлено, що листом відповідача УПФУ у м. Краматорську Донецької області за № 137/П-01-01-03 від 27.07.2017, ОСОБА_1 було повідомлено, що врахувати довідку про заробітну плату від 25.07.2014 № 12/б, яка видана ПАТ «Луганський трубний завод» за період з 01.04.1994 по 31.03.1999 немає законних підстав.

На це суд зазначає наступне, що відповідачем по справі безпідставно не враховано довідку № 12/б від 25.07.2014 року, яка була видана ліквідатором ПАТ «Луганський трубний завод» арбітражним керуючим ОСОБА_5, та яка свідчить про нарахування стажу позивачу з квітня 1994 року по березень 1999 року, оскільки відповідно до абзацу 2 частини 2 ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції станом на дату видачі довідки) з дня призначення ліквідатора до нього переходять права та обов’язки керівника підприємства. (а.с. 3).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 №2343-XII, арбітражний керуючий - фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України; банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури; боржник - юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа за зобов'язаннями, які виникли у фізичної особи у зв'язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, неспроможний виконати протягом трьох місяців свої грошові зобов'язання після настання встановленого строку їх виконання, які підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, та постановою про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом.

За приписами статті 4 Закону №2343-XII арбітражні керуючі є суб'єктами незалежної професійної діяльності. Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) з моменту винесення ухвали (постанови) про призначення його арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства - боржника.

Посилання відповідача на неможливість здійснити перевірку обґрунтованості видачі вказаної довідки є неспроможними з огляду на те, що право особи на пенсійне забезпечення не може ставитись в залежність від можливості здійснити перевірку пенсійним фондом.

Суд також не приймає до уваги наданий представником відповідача витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, оскільки в ньому зазначено, що ПАТ «Луганський трубний завод» не здійснило перереєстрацію юридичної особи на підконтрольну Україні територію. (а.с. 32).

Втім, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань станом на 27.10.2017 встановлено, що діяльність ПАТ «Луганський трубний завод» 27.08.2015 припинено на підставі рішення Господарського суду Луганської області, у зв’язку з визнанням юридичної особи банкрутом. (а.с. 54-56).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.04.2015 № 913/181/13 продовжено повноваження ліквідатора ПАТ «Луганський трубний завод» арбітражного керуючого ОСОБА_5 до завершення ліквідаційної процедури в повному обсязі.

Тобто, Управлінням Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області безпідставно не включено стаж роботи позивача в ПАТ «Луганський трубний завод» за період з 01.04.1994 по 31.03.1999.

Як передбачено Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України (його територіальні органи ) входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Одними з основних завдань Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску; керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; призначення (перерахунок) пенсій, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.

Відповідно до покладених завдань і функцій, саме Пенсійний фонд України є суб’єктом владних повноважень у сфері правовідносин щодо призначення ( перерахунку ) і виплати пенсій, а спори, що виникають між учасниками цих відносин, є публічно-правовими, тому згідно з вимогами частини 2ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України їх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів.

Таким чином, Управлінням Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області були порушені права позивача як громадянина України, відповідно до ст. 3 Конституції України та ст. 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що привело до суттєвого зменшення його пенсійного забезпечення, що підтверджується відповіддю позивачу та запереченнями до матеріалів справи.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 року №5-рп/2005 конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, а при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав свобод.

Крім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні №6-рп/2007 від 09.07.2007 року зазначив, що невиконання державою взятих на себе соціальних зобов'язань порушує принцип соціальної, правової держави. Встановлення певних соціальних пільг, компенсацій та гарантій є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права.

Аналізуючи норми права чинного законодавства, які регулюють зазначені правовідносини, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності суд встановив, що Управлінням Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області при призначенні позивачу пенсії не враховувався стаж роботи позивача в ПАТ «Луганський трубний завод» за період з 01.04.1994 по 31.03.1999 із застосування показників заробітної плати за той період, а тому, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони , яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Пунктом 18 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: Пенсійний фонд України та його органи, органи Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонду соціального страхування України.

ОСОБА_4 України «Про судовий збір», а ні КАС України не передбачено звільнення органів Пенсійного фонду України від відшкодування судових витрат, понесених стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, якщо судове рішення ухвалене на її користь, а отже, враховуючи, що суд дійшов висновку що дії відповідача у відмові у проведенні перерахунку позивачу пенсії є протиправними, то на користь держави, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, підлягає стягненню судовий збір в сумі 640 грн. 00 коп.

Керуючись ст. 19,46 Конституції України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про пенсійне забезпечення», ст. 2,8,9,11,94,159,160-163,183-2 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області про перерахунок пенсії із застосуванням показника заробітної плати, задовольнити повністю.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області щодо відмови у нарахуванні пенсії позивачу без врахування стажу часу з квітня 1994 року по березень 1999 року при роботі на ПАТ «Луганський трубний завод» протиправними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області зробити перерахунок пенсії ОСОБА_1 із застосуванням показника заробітної плати з квітня 1994 року по березень 1999 року при роботі на ПАТ «Луганський трубний завод».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області на користь держави в особі Державної судової адміністрації України ( 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5), отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31215256700001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в розмірі 640 грн. (шістсот сорок гривень 00 коп.).

Вступна та резолютивна частини рішення ухвалені, проголошені та вручені 28.12.2017. Повний текст рішення виготовлено 02.01.2018.

Апеляційна скарга на рішення подається безпосередньо до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення ухвалене й видрукуване в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя Краматорського міського

суду Донецької області ОСОБА_6