Постанова № 71406424, 21.12.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 630/627/16-ц Головуючий суддя І інстанції Малихін О. О.

Провадження № 22-ц/790/4271/17 Суддя доповідач Карімова Л.В.

Категорія: договорні

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2017 року колегія суддів Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді Карімової Л.В.,

суддів колегії: Бурлака І.В.,

Яцини В.Б.,

за участю секретаря Колесник О.Е.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника адвоката Прасолова Ігоря Вадимовича на рішення Люботинського міського суду Харківської області від 18 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, треті особи: Друга державна нотаріальна контора Харківського району Харківської області, приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Гонтаренко Світлана Леонідівна, про визнання довіреності та договору дарування недійсними,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив: визнати недійсною довіреність, видану від його імені на ім'я ОСОБА_7, посвідчену Другою державною нотаріальною конторою від 02 серпня 2002 року, реєстровий номер 2-765; визнати недійсним договір дарування, вчинений ОСОБА_7 (представником дарувателя) від його імені від 14 вересня 2002 року, який був посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Гонтаренко С.Л., та зареєстрованого в реєстрі № 2162; визнати за ним право власності на 43/100 частини житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він володів 43/100 частинами житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу від 20 серпня 1999 року. В період часу з 18 січня 2002 року по 26 липня 2002 року, з 06 листопада 2002 року по 02 липня 2003 року та з 14 жовтня 2003 по 02 вересня 2005 року він перебував на лікуванні в психіатричних закладах.

Лише на початку 2015 року він дізнався, що 14 вересня 2002 року представник ОСОБА_7, який діяв від його імені на підставі довіреності від 02 серпня 2002 року, подарував відповідачу ОСОБА_5 належні йому 43/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1.

Зазначає, що ОСОБА_8 та її батько, представник ОСОБА_7, скористалися його хворобливим станом та отримали у свою власність 43/100 частин житлового будинку, оскільки в момент підписанння довіреності на ім»я ОСОБА_7 через психічний розлад здоров'я ОСОБА_9 не розумів значення своїх дій. А відтак і договір дарування має бути визнаний недійсним.

В запереченнях проти позову ОСОБА_5, посилаючись на те, що позивач подарував їй 43/100 частини будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 в рахунок сплати аліментів на утримання спільної доньки ОСОБА_10, при цьому позивач був обізнаний про те, що передав 43/100 частини спірного житлового будинку за договором дарування, який укладений від його імені та на підставі довіреності, укладеної між позивачем та ОСОБА_7, просила відмовити в задоволенні позову.

Рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 18 травня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Вказане рішення оскаржено ОСОБА_3 в особі представника - адвоката Прасолова І.В., якийпосилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з»ясування судом обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Вказує на те, що суд першої інстанції безпідставно зробив висновок про те, що у 2008 році, коли ОСОБА_3 зняли з обліку, позивач за своїм психічним станом мав змогу усвідомлювати, що він вже не є власником частини спірного житлового будинку.

Зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на поважність причин пропуску строку позовної давності, оскільки ОСОБА_3 як на той час не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, так і на сьогодні він не усвідомлює значення своїх дій та не здатний керувати ними, що підтверджується висновком судово-психіатричного експерта №40 від 17.07.2017 року.

Перевіривши відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строки позовної давності та не надано належних та допустимих доказів поважності причин його пропуску.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи з 1998 року сторони проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Під час спільного проживання ІНФОРМАЦІЯ_1 року у них народилась донька ОСОБА_11.

15 квітня 1999 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Другою державною нотаріальною конторою Харківського району Харківської області від 15 квітня 1999 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2-569, ОСОБА_5 було придбано житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, та який був зареєстрований на її ім»я на праві власності.

20 серпня 1999 року між ОСОБА_5 і ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Гонтаренко С.Л. та зареєстровано в реєстрі за № 1359. За цим договором купівлі-продажу ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_3 купив 43/100 частин житлового будинку з надвірним будівлями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

02 серпня 2002 року державним нотаріусом Другої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області Іваницькою Н.Е. за реєстровим № 2-765 було посвідчено доручення, згідно з яким ОСОБА_3 уповноважив гр. ОСОБА_7 подарувати на користь ОСОБА_5 належні йому 43/100 частин житлового будинку з надвірним будівлями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

14 вересня 2002 року представником за дорученням ОСОБА_7 від імені ОСОБА_3 був укладений договір дарування, посвідчений 14 вересня 2002 року приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Гонтаренко С.Л. та зареєстрований в реєстрі за № 2162. За цим договором ОСОБА_3 подарував, а ОСОБА_5 прийняла в дар 43/100 частин житлового будинку з надвірним будівлями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ст.ст. 71, 76 ЦК УРСР 1963 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як вбачається з пояснень ОСОБА_5 та підтверджується поясненнями свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14 і ОСОБА_15 в суді першої інстанції ОСОБА_3 подарував свою частину будинку на користь доньки, аби таким чином не платити аліменти, однак за браком часу та небажанням збирати необхідні документи, надав довіреність ОСОБА_7 на укладення вищевказаного договору дарування.

Посилання в апеляційній скарзі предстаника ОСОБА_3 на те, що позивач і на теперешній час не усвідомлює значення своїх дій, як підставу поважності пропуску строку позовної давності є безпідставними, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про визнання ОСОБА_3 недієздатним. Крім того, відсутні і відомості про звернення членів його сім»ї, органів опіки та піклування, наркологічного або психіатриного закладу до суду із заявою, в порядку вимог ст. 237 ЦПК України. таким чином, на теперешній чс ОСОБА_3 є дієздатною особою яка разуміє значення та наслідки своїх дій.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 перебував на лікуванні в психіатричному закладі з 06 листопада 2002 року по 02 липня 2003 року, та з 14 жовтня 2003 року по 02 вересня 2005 року, після чого був виписаний. У 2006 році він приїздив до доньки, аби її провідати, але невдовзі був знову госпіталізований до лікарні; по завершенню тримісячного строку лікування ОСОБА_3 був виписаний, почував себе нормально. У 2008 році він пройшов ЛТЕК та був знятий з обліку та виписаний до інтернату, де і проживав до 2015 року.

Позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження поважності пропуску строку позовної давності.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої про те, що з 2008 року ОСОБА_3 усвідомлював значення своїх дій та міг ними керувати.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довесті ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги по суті зводяться до переоцінки наданих сторонами доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції по оцінці цих доказів та особового тлумачення позивачем норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Оскільки судом першої інстанції відповідно до ст.ст. 89, 263 ЦПК України надана правильна правова оцінка доказам по справі, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, що відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Люботинського міського суду Харківської області від 18 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Головуючий: РРРРРРР

Судді: