Рішення № 71405976, 28.12.2017, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"28" грудня 2017 р.

Справа 642/6018/17

Провадження № 2-а/642/569/17

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2017 року м. Харків

Суддя Ленінського районного суду м. Харкова Бородіна О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату про визнання протиправною бездіяльність та зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправними бездіяльність Харківського обласного військового комісаріату, яка полягає в не поданні у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей»; зобов'язати Харківський Обласний Військовий Комісаріат подати висновок (за формою Додаток 13 Наказу №530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та Постановою КМУ 975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги…» та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року; зобов'язати відповідача відповідно до ст. 267 КАС України подати у 15 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач з 04.05.1985 р. по 06.05.1987 р. проходив військову службу в Збройних силах, в тому числі приймав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан в період з 26.01.1986 р. По 06.05.1987 р. у складі військової частини 36988. Згідно витягу з протоколу № 2593 від 24.12.2012 року засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв"язку захворювань, поранень, контузій, травм. Каліцтв - множинні вогнепальні осколкові поранення голови та кінцівок (контузія головного мозку - 1987 р.) колишнього військовосліжбовця ОСОБА_1 та наступні захворювання - пов"язані з втконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країні, де велись бойові дії. З вказаних підстав згідно довідки до акту огляду МСЕК серія 10ААБ № 201043 від 25.02.2013 року, позивачу вперше з 25.02.2013 року встановлено третю групу інвалідності. Зважаючи на це, 09.11.2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги, ХОВК листом № 2879/ВСЗ від 17.11.2017 року позивачу було направлено відповідь відповідно у якій було зазначено, що згідно з частиною восьмою статті 16-3 Закону України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» особи, які мають право на отримання однаразової грошової допомоги, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Оскільки інвалідність ОСОБА_1 встановлена у 2013 році, а звернувся він щодо виплати у 2017 році - то виплата одноразової грошової допомоги не передбачена.Такі дії відповідача по справі ОСОБА_1 вважає протиправними та такими, що порушують його права.

Представник Харківського обласного військового комісаріату у наданих до суду письмових запереченнях проти заявленого позову зазначив, що позивачу, з 2013 року рішенням медико-соціальної експертної комісії встановлено первинно ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнаї, де велися бойові дії.Так, позивач, 09.11.2017 року звернувся до Харківського ОВК із заявою та документами стосовно призначення йому виплати однаразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групиінвалдності, якаповязана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії. Відповідно до п. 8 ст.16-3 Закону України « Про соціальний та правововий захист військовослужбовців та членів їх сімей»: Особи, які мають право на отримання однаразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізовувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Таким чином позовні вимоги позивача вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 29 листопада 2017 року відкрито скорочене провадження у справі у відповідності до ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом).

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII Кодекс адміністративного судочинства України викладено у новій редакції від 15.12.2017.

Відповідно до пункту 10 Розділу VII "ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" Кодексу адміністративного судочинства (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Враховуючи зазначене, справу слід розглядати у відповідності до норм Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 15.12.2017.

У новій редакції відсутня аналогічна норма, що дозволяє розглядати справу в порядку скороченого провадження. Главою 10 розділу ІІ КАС України в редакції від 15.12.2017 передбачено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Зокрема, ч.5 ст. 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з п. 2. ч.1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб»єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов»язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Враховуючи вищевикладене та керуючись п. 10 розд. Розділу VII "ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" Кодексу адміністративного судочинства(в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII), суд зазначає, що на момент судового розгляду справа підлягає розгляду в порядку спрощеного провадження за правилами, визначеними ч. 5 ст. 262, п. 4 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши письмові докази у їх сукупності вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 проходив строкову військову службу в період з 04.05.1985 р. по 06.05.1987 р. у складі діючої армії, та приймав участь у бойових діях (виконання інтернаціонального обов'язку) в Демократичній Республіці Афганістан в період з 26.01.1986 р. по 06.05.1987. у складі військової частини 36988. Під час бойових дій отримав поранення.

24.12.2012 року Центарльною військово-лікарською комісією по встановленню причинного зв"язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв встановлено, що поранення, травма, (контузія) захворювання ОСОБА_1 пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії. З вказаних підстав позивачу первинно було встановлено ІІІ групу інвалідності.

При цьому, як вбачається із документів, наявних в матеріалах справи, встановлення ІІІ групи інвалідності позивачу відбувалось саме на підставі захворювань, що пов'язані із пораненням отриманим позивачем під час бойових дій в Демократичній Республіці Афганістан. Отже, судом встановлено, що позивач жодних інших поранень, окрім отриманих ним під час проходження військової служби в Демократичній Республіці Афганістан в період з 26.01.1986 р. по 06.05.1987р. не отримував, службу в інших місцях не проходив, що підтверджується копією військового квитка. Доказів на спростування вказаних обставин відповідачем суду не надано.

09.11.2017 року ОСОБА_1 звернувся с заявою про виплату одноразової грошової допомоги до ХОВК з усіма передбаченими документами при цьому надав довідку МСЕК серія 10 ААБ № 201043 від 25.02.2013 року, як підставу свого права на одноразову грошову допомогу.

До вказаної заяви позивач додав усі необхідні документи, передбачені п. 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 р.

Згідно п. 13 Порядку № 975 у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів керівник відповідача мав подати розпоряднику бюджетних коштів (Міністерству Оборони України) висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в. п. п. 10 і 11 цього Порядку.

Надісланим позивачу листом №2879/ВЗС від 17.11.2017 відповідач вказав, що підстав для складання висновку щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги відповідачем немає, оскільки згідно з частиною восьмою статті 16-3 Заокну України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» особи, які мАють право на отримання однаразової грошової допомоги , можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникненя у них такого права. ІІІ групу інвалідності ОСОБА_1Г згідно довідки МСЕК серії 10 ААБ № 201043 було встановлено з 25.02.2013 року.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», відповідно до якого, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (стаття 41).

Відповідно до статті 1 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 вказаного Закону(чинного на час виникнення спірних відносин) одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, за п. 4 - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Отже, право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, незалежно від часу настання інвалідності, яке мало місце в період її проходження.

На день звернення - 09.11.2017 року позивача із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги Закон України № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» діяв із змінами, внесеними Законом України № 5040-VІ «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців».

Частиною другою Прикінцевих положень Закону № 5040-VI встановлено, що дія цього Закону не поширюється на осіб, стосовно яких до набрання чинності цим Законом прийнято рішення про виплату їм одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або які отримали замість зазначеної допомоги інші компенсаційні виплати відповідно до законодавства.

Отже, Прикінцевими положеннями Закону № 5040-VI визначена його дія щодо кола осіб, на яких його положення, які набрали чинність з 1 січня 2014 року, не поширюються (зокрема, такими є особи, стосовно яких уже прийнято рішення про виплату одноразової грошової допомоги).

Постанова КМ України № 975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», прийнята на реалізацію положень Закону № 2011-ХІІ (в редакції Закону № 5040-VI) містить положення (абзац третій пункту 2 Постанови № 975), за якими одноразова допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, яке діяло на день виникнення права на отримання допомоги.

Однак, вказані норми Порядку № 975) звужують право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16, 16-2, 16-3 Закону № 2011-ХІІ (в редакції від 1 січня 2014 року) осіб (позивача зокрема), які до 1 січня 2014 року не зверталися про отримання цієї допомоги і щодо яких, відповідно, не приймалося рішення щодо її призначення.

Виходячи з принципу законності, закріпленого статтею 9 КАС України, закон, як нормативно-правовий акт вищої юридичної сили відносно урядової постанови, має перевагу у застосуванні, якщо між ними є неузгодженість.

Суд приходить до висновку, що позивач має право на призначення одноразової грошової допомоги у відповідності з положеннями законодавства, чинного станом на його дату звернення (передусім Закону № 2011-ХІІ і Прядку № 975).

Окрім того, згідно висновку Верховного Суду України щодо застосування ст. 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», викладеному у постанові від 18.11.2014 р. (справа № 21-446а14) - право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і в тому випадку, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання, каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період проходження служби.

За приписами ч. 1 ст. 244-1 КАС України - висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений в його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п. п. 1 і 2 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу - є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують в своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Таким чином, право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто, в даному випадку, з моменту настання інвалідності.

Відповідно до ч. 8, 9 ст. 16-3 Закону особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначений Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.15р. №975 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 3 Порядку, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 6 Порядку передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин.

Таким чином, суд приходить до висновку, що право на отримання одноразової грошової допомоги набувається у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності та не ставиться у залежність від первинного чи вторинного встановлення такої інвалідності.

Посилання відповідача, що із заявою про призначення грошової допомоги позивач звернувся після спливу трьохрічного строку з часу виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченого пунктом 8 статті 16-3 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", суд вважає безпідставними, оскільки зазначена норма Закону набрала чинності з 01.01.2014 року, та вказане не позбавляє його права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (у редакції Закону України від 03.11.2006 року N 328-V).

Відмова центрального органу виконавчої влади в призначенні та виплаті одноразової допомоги порушує права позивача на соціальний захист, гарантовані Конституцією України, та права на мирне володіння своїм майном, передбачене Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Відтак, поновлення прав позивача має відбуватись шляхом зобов»язання відповідача подати висновок (за формою Додаток 13 Наказу №530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України.

Позивач, звертаючись до суду із позовом, порушив питання, що стосуються здійснення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі.

Відповідно до ч.1 ст.267 КАС України (в редакції що діяла на момент звернення до суду) суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду, а також приписи ст. 14 КАС України щодо обов'язковості судових рішень, ст.287 КАС України щодо процесуальної можливості сторони виконавчого провадження оскаржити дії державного виконавця у процесі виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для встановлення контролю за виконанням даного рішення шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання.

З врахуванням встановлених під час судового розгляду справи обставин, суд приходить до висновку, що позивачем обрано належний спосіб захисту порушеного права, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України ( в редакції що діяла на момент подання позову) , якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви на підставі п. п. 8, 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", в матеріалах справи відсутні документально підтверджені судові витрати, то відповідно ст. 94 КАС України ( в редакції що діяла на момент подання позову) судовий збір не підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Харківського обласного військового комісаріату в дохід держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 22, 58, 64 Конституції України, ст.ст. 257, 241-245, 262, 263, 295, 297 КАС України, ст.ст.1-3, 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги", суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату про визнання протиправною бездіяльність та зобовязання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними бездіяльність Харківського Обласного Військового Комісаріату, яка полягає в не поданні у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги передбаченої ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей».

Зобов'язати Харківський Обласний Військовий Комісаріат подати висновок (за формою Додаток 13 Наказу №530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України щодо виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги передбаченої ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та Постановою КМУ 975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги…» та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення за результатами спрощеного провадження може бути оскаржено сторонами, а також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного шляхом подачі апеляційної скарги стороною, або іншою особою, яка брала участь у справі, у тридцятиденний строк з моменту отримання копії рішення.

Рішення, прийняте у спрощеному провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточним.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (стаття 297 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому, у відповідності до підпункту 15.5. пункту 15 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя О.В.Бородіна