Рішення № 71403593, 27.11.2017, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/5564/17

Провадження № 2/206/1378/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2017 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська

у складі:

головуючий суддя Маштак К.С.

за участю:

секретаря Мороза К.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро цивільну справу за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

19.10.2017 ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову представником позивача було зазначено наступне. Відповідно до укладеного 22.04.2011 договору (заява б/н), відповідач отримав кредит у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, а саме повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 30.09.2017 має заборгованість у розмірі 16656,51 грн., яка складається з наступного: 3745,43 грн. - тіло кредиту; 11641,72 грн. - відсотки за користування кредитом; штрафи: 500 грн. (фіксована частина) та 769,36 грн. (процентна складова). Вказані суми ПАТ КБ ПРИВАТБАНК просить стягнути з відповідача на свою користь.

Представник позивача надав до суду заяву з проханням розглядати дану справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача надав до канцелярії суду заяву про розгляд справи у його відсутність, просив застосувати до позовних вимог строк позовної давності, оскільки останній платіж відповідачем був здійснений 12.06.2014, звертаючись до суду із даним позовом 19.10.2017, позивач звернувся після спливу строку позовної давності.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного 22.04.2011 договору (заява б/н), відповідач отримав кредит у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Згідно розрахунку заборгованості за договором № б/н від 22.04.2011 року станом на 30.09.2017 відповідач має заборгованість в розмірі 16656,51 грн., яка складається з наступного: 3745,43 грн. - тіло кредиту; 11641,72 грн. - відсотки за користування кредитом; штрафи: 500 грн. (фіксована частина) та 769,36 грн. (процентна складова).

Дані правовідносини регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень ст.ст. 509, 526, 530 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, у тому числі сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов’язку. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України умовами кредитного договору є обов’язок кредитодавця надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається в письмовій формі.

За змістом ст. ст. 610, 611, 612, 623, 625 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі і відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Між тим, суд не може погодитись з представником позивача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин строків позовної давності з наступних підстав.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідно до правового висновку, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 19.03.2014 у справі № 6–14 цс 14, згідно правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Враховуючи викладене, а також беручи до уваги те, що сторонами було погоджено, що відповідач отримує кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, суд приходить до висновку, про те що у даному випадку строк позовної давності повинен обчислюватись не з моменту останнього платежу, як було зазначено представником відповідача, а з моменту кінцевого строку дії картки, таким чином, застосування строку позовної давності за підстав, визначених представником відповідача задоволенню не підлягає, доказів закінчення строку дії картки представником відповідача не надано.

Статтею 212 ЦПК України, передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вище викладене, а також приймаючи до уваги, що відповідач в порушення умов кредитного договору свої зобов’язання по поверненню кредитних коштів та сплати відсотків за користування ними не виконав, у зв’язку з чим у банка виникло право вимагати повернення кредиту та стягнення заборгованості у примусовому порядку, з урахуванням викладеного суд вважає звернення позивача з позовом до відповідача про стягнення заборгованості та судових витрат цілком обґрунтоване, та таке, що відповідає характеру та змісту цивільно-правових відносин.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, то у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 16, 509, 526, 530, 610, 611, 612, 623, 1050, 1054-1055 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-64, 88, 209, 214, 215 ЦПК України, –

ВИРІШИВ:

Позов ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_1, на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК», ідентифікаційний код юридичної особи 14360570, заборгованість по кредитному договору на загальну суму 16656,51 грн., яка складається з наступного: 3745,43 грн. - тіло кредиту; 11641,72 грн. - відсотки за користування кредитом; штрафи: 500 грн. (фіксована частина) та 769,36 грн. (процентна складова).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий суддя: К.С. Маштак