Рішення № 71402460, 18.12.2017, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/7671/17

2/212/3411/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2017 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді: Козлова Ю.В.,

за участю секретаря: Мариненко І.О.,

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті ОСОБА_3 цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Євраз ОСОБА_5» про стягнення моральної шкоди у зв’язку з ушкодженням здоров’я,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 29.11.2017 року звернувся до суду із позовом до ОСОБА_6 «Євраз ОСОБА_5» про стягнення моральної шкоди в зв’язку з ушкодження здоров’я мотивуючи тим, що з 1962 по 1989 року працював на підприємстві відповідача – Рудоуправлінні ім.Фрунзе Тресту Ленінруда, шахті «Южна» Рудоуправління 20 партз’їзду – правонаступник є ОСОБА_6 «Євраз ОСОБА_5» в підземних умовах – в умовах підвищеної запиленості та недостатнього провітрювання що призвело до виникнення у позивача професійного захворювання – сидеросілекоз , захворювання легень 3 ст. У зв’язку із ушкодженням здоров’я МСЕК від 30.10.1995р. за висновком МСЕК встановлено 60 % втрати професійної працездатності та 3 групу інвалідності за проф. захворюванням. Вважає, що професійне захворювання виникло з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, і внаслідок втрати професійної працездатності позивачеві завдано моральної шкоди. В позовній заяві ОСОБА_4 зазначив, що внаслідок ушкодження здоров’я змінився звичний уклад життя і він вимушений постійно відвідувати лікарів та перебувати на періодичному лікуванні. Через захворювання легень постійно відчуває задуху при незначному фізичному навантаженні, кашель, біль у грудині, слабкість, запаморочення, безсоння. Всі ці фактори завдають позивачеві моральних страждань і тому ОСОБА_4 звернувся до суду та просить стягнути з ОСОБА_6 «Євраз ОСОБА_5» на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 384 000 грн.

Позивач ОСОБА_4 до суду не з’явився письмово повідомивши суд про розгляд справи без його участі, а за участі його представника.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі, стягнувши з відповідача на користь його довірителя у відшкодування моральної шкоди 384 000 гривень.

Представник відповідача ОСОБА_6 «Євраз ОСОБА_5» ОСОБА_2 в судовому засіданні заявлені вимоги не визнала в повному обсязі. Вважала, що позивачем не доведено факт заподіяння ОСОБА_4 моральної шкоди, не надано доказів, які підтверджують глибину фізичних та моральних страждань. Просила у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані суду письмові докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

В судовому засіданні встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах у різні періоди з РУ ім. 20 партз’їзду, РУ ім.. Фрунзе тресту «Ленінруда» - правоприємником яких булоВАТ «Суха Балка» (згодом згідно наказу № 001 від 01.04.2011 року перейменовано у ПАТ «Євраз ОСОБА_5» , згодом у ОСОБА_6«Євраз ОСОБА_5»). Згідно записам у трудовій книжці ОСОБА_4 дійсно перебував у трудових відносинах з підприємством – відповідачем :

-19.02.1962 року був прийнятий на шахту «Южная» підземним прохідником .

- 25.07.1962 року був звільнений за власним бажанням .

-17.09.1962 року – прийнятий підземним бурильником в РУ ім.. Фрунзе трест «Ленінруда»

-27.08.1963 року – звільнений у зв’язку з навчанням .

-07.07.1964 року – прийнятий підземним бурильником в РУ ім. Фрунзе трест «Ленінруда» (шахта ім. Фрунзе).

-13.08.1970 року переведений підземним гірничим майстром

-06.05.1974 року – переведений інженером відділу техніки безпеки рудоуправління.

-19.09.1974 року – переведений підземним начальником дільниці шахти «ім. Фрунзе».

-13.02.1984 року – звільнений у зв’язку з переведенням на шахту «Южна».

-15.02.1984 року – прийнятий за переводом на шахту «Южна» начальником дільниці з повним робочим днем в підземних умовах.

-02.12.1987 року – призначений заступником начальника дільниці № 5 шахти «Южна» з повним робочим днем в підземних умовах.

-30.06.1989 року – звільнений за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію за віком.

20.09.1995 року уповноваженою комісією до складу якої увійшли представники Українського НДІ промислової медицини, директор підприємства, представник профкомітету було складено акт розслідування професійного захворювання (далі - Акт), що виникло у ОСОБА_4 якому лікарями встановлено силикотуберкульоз, сидеолселікоз 1 ст., очаговий туберкульоз верх. долі пр. легені, емфізема легень 1-2 ст.

Згідно акту причиною професійного захворювання стало тривала робота ОСОБА_4 в умовах підвищеної запиленості та в умовах недостатнього провітрювання та зрошення забою.

За висновком ЛТЕК 31.10.1995 року ОСОБА_4 первинно було встановлена стійка втрата професійної працездатності у розмірі 60% з 31.10.1995 року з датою переогляду 01.10.1996 року.

При повторному переогляді 03.12.1996 року за висновком МСЕК ОСОБА_4 встановлено безстроково 3 групу інвалідності з 01.11.1996 року за професійним захворюванням, за висновком МСЕК від 23.06.2009 року безстроково встановлено 60 % втрати професійної працездатності.

Твердження позивача про погіршення стану здоров’я та постійне перебування на лікуванні підтверджуються наявними в матеріалах справи медичними висновками та довідками медичних установ про періодичне лікування в умовах стаціонару починаючи з 1995 року по 2014 рік включно де відображено, що ОСОБА_4 звертається до лікарів зі скаргами на кашель, задуху, слабкість та інші ознаки професійного захворювання і кожного разу лікарі підтверджують встановлений та наявний у ОСОБА_4 діагноз.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін суд дійшов висновку що факти щодо моральних страждань ОСОБА_4 є належним чином підтвердженими тому що дійсно внаслідок отриманих травм позивачу заподіяні моральні й фізичні страждання, що спричинили погіршення реалізації його фізичних і професійних можливостей, змінився його звичний спосіб життя, спричинені й інші негативні наслідки морального характеру, тобто позивачу заподіяна моральна шкода.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що саме з вини відповідача,який порушував норми безпеки праці та не забезпечив безпечні умови роботи, позивач частково втратив працездатність, і як наслідок втрати здоров'я, була спричинена моральна шкода .

За такого, слід вважати, що самим фактом втрати позивачем професійної працездатності у зв'язку з отриманням ушкодження здоров’ю внаслідок тривалої праці в небезпечних умовах на підприємстві відповідача, ОСОБА_4 спричинена моральна шкода, яка згідно ст.237-1КЗпП України може бути відшкодована одноразово за рахунок відповідача.

За таких обставин, вимоги ОСОБА_4 щодо відшкодування йому моральної шкоди є обґрунтованими, не суперечать чинному законодавству тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Суд вважає, що в даному випадку відповідач –ОСОБА_6 «Євраз ОСОБА_5» - повинен виплатити позивачу моральну шкоду, так як відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, а статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.

Згідно частин 1 та 3ст.13 Закону України "Про охорону праці", роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих позивачем доказах, встановлений факт завдання ОСОБА_4 моральної шкоди підприємством, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.

Статтею237-1КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв'язку з тим, що відповідно до положень ст. 237- 1КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок ушкодження здоровя, спричиненого нещасним випадком під час виконання позивачем трудових обов'язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про відшкодування на користь позивача моральної шкоди .

Як роз'яснено у п.9 постанови Пленуму Верховного ОСОБА_5 України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31 березня 1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках та ін. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд критично ставиться до позиції представника відповідача з приводу того, що позивач не довів належним чином наявність у останнього підстав для відшкодування моральної шкоди. За твердженням представника відповідача, у позивача існує необхідність довести наявність моральних страждань як підстави для відшкодування моральної шкоди.

З даним твердженням суд не погодитися не може. Суд виходить з того, що у деліктних зобов’язаннях саме на відповідача покладено обов’язок спростування презумпції вини шляхом доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачу (якщо зазначена презумпція в суді не спростована це є підставою для висновку про наявність вини відповідача заподіювача шкоди, а відтак цьому кореспондує право позивача на відшкодування такої шкоди).

Оцінивши в сукупності всі докази у справі, суд вважає доведеним спричинення відповідачем ОСОБА_4 шкоди здоров’ю, провину відповідача в його спричиненні та причинно - наслідковий зв’язок між винними діями підприємства - відповідача та настанням у Позивача негативних наслідків - втрати професійної працездатності, а звідси і моральні переживання.

При вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої моральної шкоди, суд враховує обставини справи, характер, обсяг, тривалість та наслідки заподіяних позивачу моральних страждань, стан його здоров'я, високий процент втрати професійної працездатності, вину підприємства в заподіянні шкоди, істотність вимушених змін в життєвих стосунках.

Так, згідно положеньст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік»розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі становить - 3200,00 грн.

Обґрунтовуючи розмір відшкодування моральної шкоди, в рамках заявлених позовних вимог, з врахуванням вказаних позивачем та встановлених судом обставин характеру спричиненої моральної шкоди та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає можливим стягнути на користь ОСОБА_4 38 400 грн. що буде матеріальною компенсацію переживанням, які він щоденно зазнає.

Відповідно до ч.3 ст. 141 ЦПК України (у редакції ЗУ № 2147 від 03.10.2017 року) у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ст.5 Закону України «Про судовий збір»позивач звільнений від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 46 Конституції України, ст.4,9 Закону України "Про охорону праці", ст.ст.237-1,153 КЗпП України, ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України (у редакції ЗУ № 2147 від 03.10.2017 року), -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Євраз ОСОБА_5» про стягнення моральної шкоди у зв’язку з ушкодженням здоров’я- задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Євраз ОСОБА_5»на користь ОСОБА_4 – 38 400(тридцять вісім тисяч чотириста) гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, без утримання податку з утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов’язкових платежів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Євраз ОСОБА_5» на користь держави судовий збір 640 гривень.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу на протязі тридцяти днів після проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Ю. В. Козлов