Рішення № 71402360, 21.12.2017, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/5953/17

2/212/2940/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2017 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, в складі: головуючого-судді Борис О.Н., з участю: секретаря судового засідання Хазієвої Т.В., за участі представника позивача – ОСОБА_1, представника відповідача – ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду міста ОСОБА_3 цивільну справу № 212/5953/17, 2/212/2940/17 за позовною заявою ОСОБА_4 до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» про відшкодування моральної шкоди у зв’язку з втратою професійної працездатності, -

В И Р І Ш И В:

В вересні 2017 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, просив стягнути в рахунок відшкодування моральної шкоди з відповідача - Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо - збагачувальний комбінат» (надалі - ОСОБА_5 « ЦГЗК») – 100000,00 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що працював в шкідливих умовах на підприємствах відповідача, внаслідок чого захворів на професійне захворювання. Висновком МСЕК у 2009 році йому встановлено 15 % втрати професійної працездатності безстроково. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, втратив своє здоров`я, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що тривалий час переносить фізичні страждання, він погано чує, доводиться постійно перепитувати людей, від чого він себе незручно почуває. Вказав, що покращення в стані здоров'я не відбувається, хвороба є невиліковною і прогресує з часом. Змінився рівень життєвої діяльності і необхідно прикладати багато зусиль для організації свого життя.

29.09.2017 року у справі було відкрито провадження та призначено розгляд справи без проведення попереднього судового засідання (в редакції 2004 року, яка діяла на момент звернення з позовом).

Справа розглядається за правилами, що діють після набрання чинності ЦПК України в редакції від 15.12.2017 року ( далі ЦПК України), що передбачено ч.1п.9 Розділу X111 Перехідні Положення ЦПК України.

Позивач при розгляді справи не був присутній, представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача ОСОБА_5 «ЦГЗК» - ОСОБА_2 у судовому засіданні проти позову заперечував у повному обсязі, надав суду усні та письмові заперечення, які обґрунтовані тим, що при розслідуванні страхового випадку, комісією не було встановлено винних осіб, котрі порушили норми охорони праці, які б знаходилися у причинному зв’язку із виникненням у позивача професійного захворювання та моральної шкоди, відповідно. Крім цього потреба у лікуванні не відноситься до категорії моральних страждань, що підлягають компенсації. Позивачу відповідно до довідки МСЕК від 21.07.2009 року встановлено 15% втрати професійної працездатності, тобто мінімальне ушкодження стану здоров’я на виробництві, яке не призвело до порушення професійної працездатності, але лише викликало деякі погіршення стану життєдіяльності позивача.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач працював з 23.01.1981 року по 14.02.2011 року на підприємстві відповідача ПАТ «ЦГЗК» в умовах, які характеризуються високим рівнем шуму. 14.02.2011 року був звільнений з підприємства в зв’язку з виходом на пенсію за ст. 38 КЗпП України (трудова книжка, а.с.7-11).

Висновком МСЕК від 25.06.2003 року позивачу встановлено 15% втрати професійної працездатності з переоглядом 01.06.2006 року. ( а.с. 12).

Висновком МСЕК від 21.07.2009 року позивачу встановлено 15% втрати професійної працездатності безстроково. Потребує медикаментозного лікування, обмеження по лінії ЛКК. ( а.с. 13).

За виявленим професійним захворюванням складено ОСОБА_1 розслідування хронічного професійного захворювання позивача від 15.01.1996 року. (а.с.14-15) Відповідно до акту та санітарно – гігієнічної характеристики умов праці (а.с.18) позивач виконував роботи в умовах запиленості повітря робочої зони, підвищених параметрів, а саме: пил вмістом кремнію діоксину від 2 до 10% в концентраціях 5.0 до 5.2 мг/м3 при ГДК 4,0 мг/м3.

Конкретні посадові особи, які відповідальні за виникнення професійних захворювань не встановлені.

Відповідно до Закону України "Про охорону праці», на підприємство покладено обов'язок забезпечити якісні та безпечні умови праці, а в даному випадку загальна вібрація перевищувала ГДР, що стали причиною профзахворювання позивача.

Як встановлено із медичних документів, позивач внаслідок професійного захворювання страждає на глухоту. Через стан здоров`я він вимушений періодично проходити стаціонарне лікування, позивач не має можливості повноцінно спілкуватися, відпочивати, через що відчуває фізичний дискомфорт, перебуває в знервованому стані через неможливість вести активний спосіб життя. Покращення в стані здоров'я не відбувається, позивачу встановлений хронічний характер захворювань, хвороба є невиліковною і такі обставини в сукупності викликають відчуття неповноцінності та моральні страждання.

При цьому суд враховує, що моральні страждання позивача мають постійний характер, незважаючи на регулярні курси лікування, стан здоров`я позивача покращується тимчасово. Постійний характер фізичних страждань через зниження слуху, знаходить своє підтвердження також в медичних документах, з яких убачається, що позивач має необхідність проходити регулярне стаціонарне лікування з приводу професійного захворювання. Фізичний стан, самопочуття з часом не покращується, лікування в медичних установах приносить тимчасовий результат, періодично відбуваються загострення - рецидив хвороби. Зазначені обставини викликають відчуття неповноцінності у позивача, через що він переживає моральні страждання. Такі обставини вносять суттєві зміни в життєвих стосунках, він вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, змінити спосіб життя.

Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року " Кечко проти України" у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року , абз.9 п.5 встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.

Згідно частин 1,3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Суд прийшов до висновку, що виниклі правовідносини врегульовані статтею 237-1 КЗпП України, яка діяла на момент виникнення правовідносин та якою передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв'язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов'язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача.

Зупиненням, а в подальшому й скасуванням права громадян, що потерпіли від нещасних випадків на виробництві, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством - відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, встановлених нормативів щодо загальної вібрації, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.

Суд відхиляє заперечення відповідача в частині доводів про те, що позивач не навів доказів завдання йому моральної шкоди, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються вищенаведеними висновками суду. Надання підприємствами засобів захисту від шкідливих чинників, які не усунули вплив негативних факторів, інформованості позивача при прийомі на роботу про умови праці не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди за умови підтвердження завдання такої шкоди. Доводи представника відповідача щодо відсутності факту встановлення наявності доказу вини відповідача суд не приймає до уваги, оскільки у судовому засіданні встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу. З урахуванням викладеного, доводи відповідача про те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення йому моральної шкоди у зв'язку з втратою працездатності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода.

Обговорюючи розмір відшкодування моральної шкоди суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності таких наслідків, розміру втрати працездатності, відсутності наявності динаміки покращення стану позивача, постійний характер страждань позивача, який переносить постійний фізичний дискомфорт, обмежений в можливості звичайних повсякденних занять та активному спілкуванні, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності - 15% безстроково, період роботи у відповідача 16 років 3 місяців в умовах впливу шкідливих факторів, у судовому засіданні встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода, тому суд вважає необхідним призначити позивачу компенсацію в розмірі 6400,00 грн, що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

На підставі ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь держави судовий збір - 640 грн 00 коп.

Керуючись ст. 13 Закону України «Про охорону праці», ст. 237-1 КЗпП України, ст.ст. ст.ст. т. ст. 10, 12, 13, 81, 229, 263- 265 ЦПК України (у редакції ЗУ « Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3.10.2017 року № 2147-VIII ) , Перехідними положеннями до ЗУ від 3.10.2017 року № 2147-VIII, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди 6400 (шість тисяч чотириста) гривень 00 копійок, без утримання податку з доходів фізичних осіб.

В решті частині позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.

Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в сумі 640 гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідач ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» ЄРДПОУ 00190977, місце знаходження: 50066, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг.

Суддя: О. Н. Борис