Ухвала суду № 71402311, 02.01.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

02.01.2018

Справа № 201/18066/17

Провадження 2/201/3594/2017

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 січня 2018 року м.Дніпро

Суддя Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська Трещов В.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Магдалинівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання договору доручення удаваним правочином, визнання права власності, скасування арешту майна, -

В С Т А Н О В И В :

13 грудня 2017 року до суду надійшла вищезазначена позовна заява.

Зазначена позовна заява підлягала залишенню без руху, оскільки була подана з порушенням ст.ст.119-121 ЦПК України, а саме :

●не надано оригіналу квитанції про сплату судового збору;

●не зазначено доказів знаходження автомобіля на території Соборного району м.Дніпра, що унеможливлює вирішити питання підсудності справи Жовтневому районному суду м. Дніпропетровська, оскільки в позові вказано, що арешт на автомобіль було накладено державним виконавцем Магдалинівського районного управління юстиції у Дніпропетровській області;

●не зазначено сторони виконавчого провадження по якому накладено арешт на автомобіль, які повинні бути зазначені в якості відповідачів за вимогою про скасування арешту майна.

Відповідно до ст.121 ЦПК України позовна заява, подана без додержання вимог, викладених у ст.ст.119-121 ЦПК України підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.

В зв’язку з викладеним ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровька від 14.12.2017 року вказаний позов було залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків.

29.12.2017 року представником позивача адвокатом ОСОБА_3 було подано заяву про усунення недоліків позовної заяви. Дана заява 02.01.2018 року була передана судді Трещову В.В.

Розглянувши матеріали позову з врахуванням заяви про усунення недоліків поданої позовної заяви, додані докази приходжу до висновку про те, що дана позовна заявапідлягає залишенню без руху, оскільки вона подана з порушенням вимог ст.ст.119-121 ЦПК України (в редакції яка діяла станом на момент подання позову, тобто на 13.12.2017 року), а саме:

1.Не в повному обсязі сплачено судовий збір, який відповідно до вимог ст.4 Закону України «Про судовий збір» необхідно сплатити у розмірі 1923 гривень. Так, позивачем заявлено 3 позовні вимоги, 2 з яких (про визнання договору доручення удаваним правочином, та про скасування арешту майна) є немайновими вимогами і за кожною з яких позивачу слід платити по 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 1600 грн. х 0,4 = 640 грн х 2 = 1280 грн. Заявлено також майнову вимогу про визнання права власності, виходячи з ціни позову, зазначеної позивачем у позові (64300 грн) х 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в даному випадку становить 643 гривні. В той же час, позивачем та її представником надано суду квитанцію про сплату судового збору за № 30753 від 13.12.2017 року в загальному розмірі 643 гривні. Таким чином, позивачу слід сплатити додатково судовий збір у розмірі 1280 грн. (1923 грн – 643 грн = 1280 грн).

2.У відповідності до п.2 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року за №5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред’явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Позови на захист майнових прав малолітніх та неповнолітніх дітей боржника (засудженого) можуть бути пред’явлені їхніми законними представниками, а у випадках, встановлених законом, органами та особами, яким надано право захищати права, свободи чи інтереси інших осіб (статті 3, 45 ЦПК).

Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках – особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення (стаття 3 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (у редакції Закону України від 04 листопада 2010 року№2677-VI) (далі – Закон про виконавче провадження).

У випадках, коли арешт майна проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач до участі у справі у встановленому законом порядку також залучається відповідний територіальний орган Державної фіскальної служби України.

У випадку безоплатної передачі майна юридичній особі ця особа також є відповідачем у справі.

У спорах про зняття арешту з майна, яке є предметом застави (іпотеки) або придбано за рахунок кредиту, який не погашено, в якості третіх осіб у встановленому законом порядку залучаються заставодержатель (іпотекодержатель) або кредитор.

У даній позовній заяві, та в заяві про усунення недоліків ні позивачем, ні її представником не зазначено сторони виконавчого провадження по якому накладено арешт на автомобіль, які повинні бути зазначені в якості відповідачів за вимогою про скасування арешту майна. Суд позбавлений можливості самостійно залучити цих осіб в якості відповідачів, оскільки такі дані на стадії вирішення питання про відкриття провадження у суду відсутні. Тому позивачу слід вказати в якості відповідачів боржника та особу, в інтересах якої накладено арешт на майно, що відповідає вимогам вищевказаної постанови Пленуму.

Крім того, позов містить вимогу про визнання договору доручення удаваним правочином. До позову надано ксерокопію доручення від ОСОБА_2 на користь трьох осіб ( у тому числі позивача ОСОБА_4 , якою змінено прізвище на ОСОБА_1) та ОСОБА_5, ОСОБА_6

У відповідності до вимог п.26 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року за № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» особами, які беруть участь у справі про визнання

правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. Тому позивачу слід зазначити в позові всі сторони правочину, який вона оспорює, з дотриманням вимог ст.119 ЦПК України ( в редакції на час подання позову до суду).

В ухвалі суду від 14.12.2017 року було в якості одного з недоліків позову вказано, що позивачем «не зазначено доказів знаходження автомобіля на території Соборного району м.Дніпра, що унеможливлює вирішити питання підсудності справи Жовтневому районному суду м.Дніпропетровська, оскільки в позові вказано, що арешт на автомобіль було накладено державним виконавцем Магдалинівського районного управління юстиції у Дніпропетровській області» . В заяві про усунення недоліків представник позивача зазначає про наявність договору між чоловіком позивачки ОСОБА_7 та іншою особою про оренду місця паркінгу і надано ксерокопію договору № 135 оренди паркінгу від «01» жовтня 2015 року між ПБМП «Строїтель-П» та ОСОБА_7 Дослідивши даний договір, приходжу до висновку про те, що він не може бути доказом знаходження спірного майна (автомобіля Opel Corsa д.з. АЕ 49 24 СО) на території Соборного району м.Дніпра, оскільки, по перше, предметом даного договору є паркувальне місце, без зазначення автомобіля, який на ньому буде зберігатися. А, по друге, договір укладено більше ніж 2 роки тому без вказівки на строк його дії. Крім того, факт наявності права користування паркувальним місцем не є тотожним факту знаходження майна, з якого позивач просить зняти арешт, на території Соборного району, що позбавляє суд можливості вирішити питання підсудності даної справи. Тому позивачу слід до позову додати докази знаходження майна на території Соборного району м.Дніпра на час подання позову до суду.

Підпунктом 11 пункту 1. Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України передбачено наступне : Установити, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей : заяви і скарги подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу;

Враховуючи дані вимоги Кодексу, суд не вирішує питання відповідності даного позову вимогам ст. 175 діючого ЦПК України, а лише оцінює позов на відповідність його вимогам ст. 119 ЦПК України станом на 13.12.2017 року, тобто на час подання його до суду, а також виходить з встановленого ЗУ «Про судовий збір» розміру ставок підлягаючого сплаті судового збору в редакції цього закону, також станом на час подання позову до суду.

Відповідно до ст.185 ЦПК України позовна заява, подана без додержання вимог, викладених у ст.ст.175,177 ЦПК України підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків. При цьому, суд виходить з того, що позивачем у даній справі не виконано вимог ст.119 ЦПК України в редакції станом на 13.12.2017 року, тому даний позов слід залишити без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків.

Керуючись ст.185 ЦПК України, з врахуванням вимог Розділу ХІІІ « Перехідні положення» ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Магдалинівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання договору доручення удаваним правочином, визнання права власності, скасування арешту майна - залишити без руху та надати позивачу строк 2 дні з дня отримання позивачем даної ухвали суду, для усунення зазначених в ухвалі суду недоліків.

Ухвала оскарженню не підлягає.

У разі невиконання ухвали суду у встановлений судом строк позовна заява вважається неподаною та підлягає поверненню позивачу.

Суддя: В.В. Трещов