Ухвала суду № 71401973, 28.11.2017, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/5934/17

Провадження № 2-з/367/202/2017

УХВАЛА

Іменем України

28 листопада 2017 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Карабаза Н.Ф.,

при секретарі Когут К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області заяву представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про забезпечення позову, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Ірпінського міського суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Ірпінської міської ради Київської області, Головного територіального Управління юстиції у Київській області про визнання недійсним договору та скасування рішення про державну реєстрацію на нерухоме майно.

28.11.2017 року через канцелярію суду було подано заяву про забезпечення позову в якій він просить забезпечити позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно та забороняти вчиняти будь-які дії по відчуженню нерухомого майна, яке належить ОСОБА_3 (код НОМЕР_1), а саме на: квартиру АДРЕСА_1; квартиру АДРЕСА_2; квартиру АДРЕСА_3; квартиру АДРЕСА_4; нежитлове приміщення № 15 по вулиці Котляревського буд. 32, в м. Ірпінь, Київської області, до вирішення справи по суті.

В судове засідання сторони не викликалися.

Оглянувши заяву про забезпечення позову та матеріали цивільної справи № 367/5934/17 суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню, виходячи із наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

За змістом ст. 152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; у разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачами вимогами.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Разом з тим, зі змісту заяви про забезпечення позову не вбачається наявність обставин, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду, а також зазначена заява не містить належного мотивування необхідності накладення арешту на майно відповідача, як цього вимагає Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року.

Крім того, заявником не надано відомостей щодо власника квартир та нежитлового приміщення на які він просить накласти арешт станом на дату звернення з заявою про забезпечення позову до суду, тому в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 152, 153, 197 ЦПК України, суд –

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про забезпечення позову.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п’яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Н.Ф. Карабаза