Постанова № 71401455, 22.12.2017, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2-а/760/2454/17

В справі № 760/22446/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2017 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря - Гак Г.М.

позивача - ОСОБА_1

відповідача - Пригіна Р.С.

представника 3-ї особи - Рашевського В.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора патрульної поліції у м.Києві Пригіна Р.Є., 3-я особая: Департамент патрульної поліції про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження в справі, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом і просить скасувати постанову серії ЕАА №188905 від 19 жовтня 2017 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, винесену відповідачем за ч.3 ст. 122 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 510, 00 гр.

Посилається в позові на те, що 19 жовтня 2017 року вона рухалась на автомобілі марки «Opel Corsa», д.н.з. НОМЕР_2 в середній смузі по пр. Лобановського в м. Києві та в той час відповідач подав їх сигнал перебудуватись у його смугу руху та зупинитись.

Після зупинки відповідач зазначив, що вона в порушення ПДР здійснила рух по смузі громадського транспорту, позначену дорожнім знаком 5.8, чим порушила вимоги п. 17.1 Правил дорожнього руху, та склав постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП.

З винесеною постановою вона не погоджується, оскільки правил дорожнього руху вона не порушувала, додержувалась всіх передбачених ними дій, вимогу про рух і зупинку відповідача виконала.

Крім того, всупереч вимогам Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, відповідач зазначив, що вона рухалась по провулку Новодачному, 3 у м. Києві, в той час коли вона рухалась по пр. Лобановського, 48 в м. Києві.

Також, на її думку, відповідач не мав права виносити постанову без складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Вважає, що відповідачем винесено постанову без врахування її зауважень, пояснень та конкретної дорожньої обстановки.

Таким чином, на її думку, оскаржувана постанова не відображає дійсних обставин справи та винесена з порушенням вимог чинного законодавства щодо її змісту та процедури складання, є незаконною.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Позивачка в судовому засіданні позов підтримала.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на те, що постанова відносно позивачки була винесена з дотриманням норм чинного законодавства.

Зазначив, що в порушення Правил дорожнього руху після виїзду з провулку на пр. Лобановського позивач продовжувала рух смугою, призначеною для руху громадського транспорту.

При цьому після зупинки пояснила, що їй потрібно було повернути направо в наступний провулок, а тому не перебудовувалася в середню смугу руху.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти задоволення позову також заперечував, посилаючись на те, що дії поліцейського відповідають вимогам закону, а неправильно зазначене в постанові місце скоєння адміністративного правопорушення не є підставою для визнання його дій незаконними.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Відповідно до п. 1.1. Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно з п. 1.9. Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Судом встановлено, що 19 жовтня 2017 року відносно позивача була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за ч.3 ст.122 КУпАП.

За змістом постанови о 09 год. 48 хв. позивачка, керуючи транспортним засобом марки «Opel Corsa», д.н.з. НОМЕР_2, по провулку Новодачний, 3 в м. Києві здійснила рух по смузі маршрутно - транспортних засобів, позначеної дорожнім знаком 5.8 або 5.11, чим порушила вимоги п. 17.1 Правил дорожнього руху.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, а також створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.

Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Згідно з п. 17.1 Правил дорожнього руху на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів на цій смузі.

Диспозиція частини 3 статті 122 КУпАП України передбачає відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

Позивачка у судовому засіданні не заперечувала, що, керуючи автомобілем, дійсно рухалась по смузі для маршрутно - транспортних засобів, однак зазначила, що в постанові невірно зазначено місце скоєнення адміністративного правопорушення.

Відповідач у судовому засіданні зазначив, що під час складання постанови він керувався даними, які були отримані за допомогою автоматичної системи місцезнаходження «GPS», внаслідок чого була допущена зазначена описка.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що допущена в постанові поліцейського описка не впливає на суть прийнятого ним рішення і не спростовує допущені позивачкою порушення Правил дорожнього руху.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 258 КУпАП посадовими особами національної поліції на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення, яка відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.

Відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року №1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейські виносять постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Згідно з ч. 5 ст. 258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Таким чином, складання протоколу про адміністративне правопорушення не є обов'язковою умовою при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, а є додатковим елементом, в разі оскарження правопорушником порушення та адміністративне стягнення.

З оспорюваної позивачкою постанови вбачається, що остання підписала постанову про накладення адміністративного стягнення і жодних зауважень до її змісту в ній не зазначила.

Таким чином, зазначені доводи позивачки суд також вважає безпідставними.

Частина 3 ст.122 КУпАП встановлює відповідальність, у тому числі, за порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а також порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

Поняття правил руху, зупинки, стоянки транспортних засобів, а також порушення цих правил, поведінку учасників дорожнього руху визначено Правилами дорожнього руху.

Відповідно до п.16 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 340 від 08 травня 1993 року (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. № 511) посвідчення водія на право керування транспортним засобом однієї з категорій видається особі, яка пройшла медичний огляд у порядку, встановленому МОЗ, а також підготовку або перепідготовку відповідно до встановлених планів і програм та склала теоретичний і практичний іспити в сервісному центрі МВС.

Тобто, позивачка, як водій, який має посвідчення водія, зобов»язана знати та виконувати Правила дорожнього руху.

Згідно з п.п.1.3, 1.4, 1.5 Правил учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказ ами, висновками експертів , показаннями свідків.

Будь-яких доказів, які б спростовували обставини, викладені в постанові, щодо скоєного адміністративного павопорушення, позивачка суду не надала.

За таких обставин суд вважає зазначені в постанові відомості достовірними, а притягнення позивачки до адміністративної відповідальності законним.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що вадміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.

Повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Так, заперечуючи проти позову, відповідач надав відповідні заперечення, в яких привів доводи на підтвердження правомірності своїх дій, з посиланнями на норми закону та Правил дорожнього руху.

Дані обставини та допущені порушення Правил дорожнього руху, позивачкою в судовому засіданні з урахуванням доводів відповідача, не спростовані.

Виходячи з цих обставин, суд вважає правомірними дії відповідача, а постанову про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності законною.

Керуючись ст.ст.8, 19 Конституції України, ст. ст. 1,9,122 ч.3, 222,258, 265-2, 268, 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 72, 77, 78, 242-246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Інспектора патрульної поліції у м.Києві Пригіна Р.Є про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження в справі відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Київського апеляційного адміністратвиногос уду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя :