Ухвала суду № 71401196, 01.12.2017, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №2-з/760/347/17

№760/11548/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2017 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Усатової І.А.,

при секретарі Коваленко І.О.,

розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу - Пивоваров Олексій Костянтинович, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу - Грицаєнко Юлія Василівна, Державний нотаріус дев"ятої Київської державної нотаріальної контори - Бочкова Ніна Григоріївна про скасування свідоцтва № 460 від 22.08.2014 року, свідоцтва № 83 від 10.03.2015 року, свідоцтва № 82 від 10.03.2015 року, договору дарування № 1195 від 31.08.2016 року та визнання права власності -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом та просить: визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за №460 від 22 серпня 2014 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу - Пивоваровим Олексієм Костянтиновичем; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності, виданого 10 березня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріальної контори - Пивоваровим Олексієм Костянтиновичем зареєстрованого в реєстрі за №82; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом, виданого 10 березня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріальної контори - Пивоваров Олексієм Костянтиновичем зареєстрованого в реєстрі за №83; визнати недійсним та скасувати договір дарування від 31 серпня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу - Грицаєнко Юлією Василівною, зареєстрованого в реєстрі за №1195; визнати право власності на спадщину за заповітом за ОСОБА_1 після померлої матері ОСОБА_8 на 2/3 частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

27.11.2017 представник позивача - ОСОБА_2 подав заяву про забезпечення позову, в якій просив забезпечити позов шляхом заборони вчиняти певні дії, а саме:

заборонити відповідачці ОСОБА_9, та будь-яким іншим особам за її дорученням до вирішення справи вчиняти дії щодо квартири АДРЕСА_1, а саме: виселяти та знімати і реєстрації позивача, вселяти інших осіб до неї, проникати та входити до вказаної квартири, іншим чином користуватися, володіти, розпоряджатися нею в тому числі укладати договори оренди, купівлі-продажу, дарування тощо з третіми особами,

звільнити квартиру АДРЕСА_1 від третіх осіб, а саме від ОСОБА_10, ІПН НОМЕР_1, ОСОБА_11 ІПН НОМЕР_2, власником якої є ОСОБА_1 до вирішення справи,

заборонити відповідачці ОСОБА_9 вчиняти будь-які дії щодо квартири АДРЕСА_1 до вирішення справи.

Ухвалою судді від 14.09.2017 відкрито провадження у справі.

Заява про забезпечення позову відповідно до частини першої статті 153 ЦПК розглядається без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Розглянувши обґрунтування заяви про забезпечення позову та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 151 ЦПК України заходи забезпечення позову вживаються судом за заявою осіб, які беруть участь у справі. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії розгляду справи, якщо їх невжиття може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно зі ст. 152 ЦПК України визначений перелік видів забезпечення позову, які мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Зі змісту пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вбачається, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст. 209 ЦПК, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Так, предметом спору між сторонами є визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом; свідоцтва про право власності, свідоцтва про право на спадщину за законом; договору дарування від 31 серпня 2016 року; а також визнання права власності на спадщину за заповітом.

Разом з тим, у випадку задоволення позову таке рішення суду не підлягає примусовому виконанню, не є майновим та не носить зобов'язального характеру.

За таких обставин, суд вважає за можливе вжити заходи забезпечення позову саме шляхом накладення арешту на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Разом з тим, що стосується інших заявлених заявником вимог про забезпечення позову слід зазначити, що суд вважає їх необґрунтованими, а також звертає увагу заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову не призведе до невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовупро скасування свідоцтва № 460 від 22.08.2014 року, свідоцтва № 83 від 10.03.2015 року, свідоцтва № 82 від 10.03.2015 року, договору дарування № 1195 від 31.08.2016 року та визнання права власності.

А тому, суд констатує відсутність необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням того, що за своїм змістом забезпечення позову, як заходи цивільного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі їх задоволення, не порушуючи при цьому збалансованості інтересів сторін.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає за необхідне задовольнити заяву частково.

Керуючись статтями 151, 152, 153, 210, 293 ЦПК, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу - Пивоваров Олексій Костянтинович, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу - Грицаєнко Юлія Василівна, Державний нотаріус дев"ятої Київської державної нотаріальної контори - Бочкова Ніна Григоріївна про скасування свідоцтва № 460 від 22.08.2014 року, свідоцтва № 83 від 10.03.2015 року, свідоцтва № 82 від 10.03.2015 року, договору дарування № 1195 від 31.08.2016 року та визнання права власності - задовольнити частково.

Накласти арешт на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, до вирішення справи по суті.

В іншій частині - відмовити.

Дані позивача: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_3, адреса: АДРЕСА_1.

Дані відповідача-1: ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_4, адреса: АДРЕСА_1.

Дані відповідача-2: ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_5, адреса: АДРЕСА_3.

Дані третьої особи-1: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу - Пивоваров Олексій Костянтинович, адреса: АДРЕСА_4.

Дані третьої особи-2: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу - Грицаєнко Юлія Василівна, адреса: АДРЕСА_5.

Дані третьої особи-3: Державний нотаріус дев'ятої Київської державної нотаріальної контори - Бочкова Ніна Григоріївна, адреса: АДРЕСА_6.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно. Строк пред'явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову три роки.

Ухвала може бути оскаржена в Апеляційний суд м. Києва протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Суддя: