Рішення № 71399627, 26.12.2017, Городищенський районний суд Черкаської області

Справа № 691/758/17

Провадження № 2/691/444/17

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2017 року Городищенський районний суд Черкаської області

в складі :

судді Черненка В.О.

за участю секретаря Сидоренко О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Городище цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участі третьої особи Городищенської міської ради Черкаській області, про визнання особи такою, що втратила право користування житлом,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що він є власником будинку по вул. Маресьєва, 54 у м. Городище, Черкаської області. Крім нього, в даному будинку зареєстрована його дочка – ОСОБА_2, яка в не проживає в ньому з 2010 року. Він самостійно, без допомоги ОСОБА_2 утримує будинок, проводить ремонти та сплачує всі необхідні платежі. Враховуючи викладене, просив визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим будинком по вул. Маресьєва, 54 у м. Городище, Черкаської області.

В судовому засіданні представник позивача вимоги підтримали в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася по невідомій суду причині, хоча про день, час та місце слухання справи була повідомлена завчасно та належним чином, про що свідчить оголошення у газеті «Черкаський край» від 20.12.2017 року. Листа про розгляд справи у її відсутність чи відзиву (заперечення) на позовні вимоги до суду не надходило.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився по невідомій суду причині, хоча про день та час слухання справи був повідомлений завчасно та належним чином.

З огляду на вище викладене, зі згоди представника позивача, керуючись положеннями ст. 280 ЦПК України, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

Суд, вислухавши представника позивача, свідків, дослідивши та оцінивши всі наявні докази у справі в їх сукупності, вважає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником будинку по вул. Маресьєва, 54 у м. Городище, Черкаської області, що підтверджується копією витягу про державну реєстрацію прав № 35657493 від 28.09.2012 року.

Відповідач ОСОБА_2, яка є дочкою позивача та зареєстрована у вказаному домоволодінні, в ньому не проживає з 2010 року, а проживає у м. Черкаси, що підтверджується довідкою депутата Городищенської міської ради ОСОБА_3, завіреною заступником голови Городищенської міської ради ОСОБА_4 05.06.2017 року.

ОСОБА_2 добровільно своє місце реєстрації не змінює.

Позивач вважає, що це порушує його права як власника будинку, в зв’язку з чим звернувся до суду.

Відповідно до ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Житлове приміщення, яке вони мають займати, визначається його власником.

Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Хоча в названій статті сервітут, який встановлено членам сім'ї власником житла, не називається особистим, він за своєю сутністю є таким, оскільки це право можуть мати не всі, а лише конкретні особи - члени сім'ї власника житла. З цього виходить, що особи, які не є (тобто вже не вважаються) членами сім'ї, такого сервітуту не мають. Іншими словами, особи мають особистий сервітут, передбачений цією статтею, доки вони мають статус члена сім'ї власника.

Поняття члена сім'ї визначається в сімейному та житловому законодавстві. За ч. 2 ст. 3 СК України сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Стаття 64 ЖК УРСР визначає як членів сім'ї наймача його дружину, його дітей і батьків, а також інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Членами сім'ї, які мають право на користування житлом власника, є лише особи, які відповідають тим ознакам, що містяться в ст. 405 ЦК України та житловому законодавстві.

Права власника будинку визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК УРСР, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право користування власника можливо лише з підстав передбачених законом.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до Закону України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР «Про ратифікацію Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Оскільки, відповідач ОСОБА_2 вже сім років у спірному жилому приміщенні не проживає, підстав для продовження терміну зберігання за нею права користування будинком, передбачених ст.71 ЖК УРСР немає, в утриманні будинку, його ремонті, оплаті комунальних та інших послуг відповідач участі не приймає, що свідчить про втрату нею інтересу до спірного жилого приміщення як до свого місця проживання, тому суд вважає за необхідне захистити права позивача як власника спірного будинку та визнати відповідача такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до Закону України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР «Про ратифікацію Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», ст.ст. 316, 317, 319, 321, 383 ЦК України, ст.ст. 71, 150 ЖК УРСР, ст. ст. ст. 2, 4, 5, 9, 10, 12,13, 17, 18, 76 – 81, 258, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

позов задоволити. Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстровану за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, такою, що втратила право користування житловим приміщенням по вул. Маресьєва, 54 у м. Городище, Черкаської області.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Черкаської області в 30-ти денний строк, з дня проголошення рішення. У даному разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач може оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Черкаської області в 30-ти денний строк, з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення виготовлений 29.12.2017 року.

Суддя ОСОБА_5