Рішення № 71397519, 22.12.2017, Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/3046/17

Провадження №2/157/394/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2017 рокумісто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області

в складі: головуючого – судді Гамули Б.С.,

з участю: секретаря Карпік Т.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про відшкодування майнової шкоди,

встановив:

23 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» про відшкодування майнової шкоди.

Позов обґрунтовує тим, що він працює Хотешівським сільським головою з березня 2006 року. Останні декілька років йому перераховують заробітну плату на банківську картку, яку видало йому Камінь-Каширське відділення ПАТ КБ «Приватбанк». Кредитного договору з відповідачем він ніколи не укладав, кредитів у банку не брав, оскільки з цього приводу до відповідача не звертався. Однак, починаючи з 16 квітня 2016 року банк видає йому заробітну плату частково, утримуючи певну суму на погашення неіснуючого боргу по кредитному договору. Станом на день звернення до суду відповідач утримав із заробітної плати позивача 42 393 грн. 41 коп. На усні звернення по телефону надіслати йому копію кредитного договору відповідач не реагує.

Зазначає, що незаконними діями банку йому заподіяна майнова шкода, яку відповідач зобов’язаний відшкодувати в повному обсязі.

Посилаючись на викладені вище обставини, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 42 393 грн. 41 коп. майнової шкоди та судові витрати по справі.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві. Крім того, пояснив, що в 2015 році в Хотешівській сільській раді скоротили посаду касира. В зв’язку з цим він уклав договір з ПАТ КБ «Приватбанк» про банківське обслуговування. В Камінь-Каширському відділенні банку він отримав дві банківські картки: зарплатну та кредитну. Кошти знімав лише із зарплатної картки, кредитну ніколи не використовував.

Представник відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав. Пояснив, що ОСОБА_1 20 листопада 2015 року шляхом підписання анкети-заяви уклав із ПАТ КБ «Приватбанк» договір про надання банківських послуг та отримав дві банківські картки: картку для виплат та кредитну картку. Підписуючи заяву, позивач підтвердив, що ознайомився з умовами договору. 16 квітня 2016 року в одному з відділень банку в м. Луцьку позивач зняв зі своєї кредитної картки 12272 грн., які до цього часу не повернув. На звернення щодо погашення заборгованості ОСОБА_1 не реагує, тому у відповідності до умов договору про надання банківських послуг банк розпочав погашення заборгованості по кредиту шляхом відрахування коштів із заробітної плати позивача.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд вважає позов безпідставним і таким, що до задоволення не підлягає.

Судом встановлено, що 20 листопада 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» був укладений договір про надання банківських послуг шляхом підписання та подання першим анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с. 30-42). Підписавши заяву, позивач погодився, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають укладений між сторонами договір про надання банківських послуг. Також ОСОБА_1 своїм підписом у заяві підтвердив, що ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення, згоден з його умовами, примірник договору погодився отримати шляхом самостійного роздрукування з офіційного сайту банку, а також зобов’язався виконувати Умови та Правила надання банківських послуг. Також у судовому засіданні позивач підтвердив, що в Камінь-Каширському відділенні ПАТ КБ «Приватбанк» заяву-анкету підписав власноручно та отримав дві банківські картки: картку для виплат та кредитну картку.

З оглянутої в судовому засіданні виписки по банківському рахунку по картці № 999262526229006333, відкритому на ім’я ОСОБА_1, за період з 01.01.1999 року по 14.11.2017 року встановлено, що 16 квітня 2016 року в Луцькому відділенні № 14 Волинського ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» з даного рахунку було знято кредитні готівкові кошти в сумі 12272 грн. (а.с. 43).

Як вбачається з виписки по картці № 5168755517492571 (а.с. 7-10) сума кредиту на час розгляду справи не погашена. Пеня та відсотки за користування кредитом стягнуті шляхом списання відповідних коштів з рахунку належної позивачу картки для виплат № 41**44.

За умовами укладеного сторонами договору про надання банківських послуг, зокрема пунктів 2.1.1.5.11, 2.1.1.7.1 Клієнт зобов’язаний інформувати ОСОБА_3, а також правоохоронні органи за фактом втрати карти, ПІНу або отримання звістки про їх незаконне використання. Держатель несе відповідальність за операції, що здійснюються з картками.

Як пояснив у судовому засіданні представник відповідача, ОСОБА_1 з приводу втрати картки, її незаконного використання та з вимогою її блокування до банку не звертався. Дану обставину позивач визнав та підтвердив у судовому засіданні, тому в силу ч. 1 ст. 82 ЦПК України суд вважає її доведеною.

Пунктом 2.1.1.3.5 Договору передбачено, що клієнт доручає банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків клієнта, відкритих у валюті кредитного ліміту, у межах сум, що підлягають сплаті банку за цим договором, при настанні термінів платежів, списання грошових коштів з рахунків клієнта, у разі настання термінів платежів по інших договорах клієнта в розмірах, визначених цими договорами. Банк проводить списання коштів з будь-якого рахунку клієнта.

У відповідності до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Таким чином, встановивши дійсні обставини справи, проаналізувавши надані сторонами докази, суд вважає, що дії відповідача щодо утримання коштів з карткового рахунку позивача є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного 20 листопада 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» договору про надання банківських послуг. Даний договір на час розгляду справи ніким не оскаржений, його умови сторонами не змінювалися.

В той же час, позивач не довів перед судом наведених у позовній заяві обставин про те, що коштів з кредитного рахунку він не знімав, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження цього факту не надано.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Крім того, як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Аналіз вказаних вище норм закону та правової позиції Верховного Суду України зводиться до висновку, що підставою для відшкодування шкоди є наявність неправомірних дій особи, спричиненої ними майнової шкоди потерпілому та доведеність існування безпосереднього причинного зв’язку між шкодою та неправомірними діями.

Всупереч цьому позивач не довів перед судом, що дії відповідача щодо утримання коштів з його банківського рахунку на погашення кредитної заборгованості є неправомірними та заподіяли йому майнову шкоду. Тому правових підстав для задоволення даного позову суд не вбачає.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, тому витрати по сплаті судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись статтями 5, 12, 76, 81, 141, 263-265 ЦПК України, статтею 626, 1054, 1166 ЦК України, суд

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» про відшкодування майнової шкоди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: ОСОБА_3