Постанова № 71397188, 26.12.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2017 р. Справа№ 910/17369/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Мальченко А.О.

Жук Г.А.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Алендар Ю.І. довіреність № ГН-5-Ю/2017

від відповідача: не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта"

на рішення Господарського суду міста Києва від 02 листопада 2017 року (повний текст складено 07.11.2017 р.) у справі № 910/17369/17 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта"

про стягнення 64 593,84 грн., -

в с т а н о в и в :

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення 64 593,84 грн. страхового відшкодування (а.с.7-8).

Позов мотивовано тим, що на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту, внаслідок настання страхової події, позивачем виплачено відшкодування власнику застрахованого ним автомобіля, а тому, відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 993, п. 1 ст. 1191 ЦК України, позивач отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, відповідальність якої застрахована у відповідача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02 листопада 2017 року у справі № 910/17369/17 позов задоволено (а.с.47-50).

24 листопада 2017 року ТДВ "Страхове товариство "Домінанта" звернулось з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 02 листопада 2017 року у справі № 910/17369/17, в якій просить зазначене рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково та пропорційно задовольнити судовий збір.

Апеляційну скаргу мотивовано неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 грудня 2017 року апеляційну скаргу ТДВ "Страхове товариство "Домінанта" у справі № 910/17369/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Мальченко А.О., Жук Г.А.

06 грудня 2017 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТДВ "Страхове товариство "Домінанта" на рішення Господарського суду міста Києва від 02 листопада 2017 року у справі № 910/17369/17 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Мальченко А.О., Жук Г.А. та призначено до розгляду на 26 грудня 2017 року.

22 грудня 2017 року від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якій позивач зазначав, що відповідно до умов укладеного позивачем та його страхувальником договору, страхова сума не є взаємопов'язаною з дійсною вартістю застрахованого транспортного засобу.

У судовому засіданні 26 грудня 2017 року представник ПрАТ "Страхова компанія "ВУСО" надав пояснення, у яких заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник ТДВ "Страхове товариство "Домінанта" у судове засідання 26 грудня 2017 року не з'явився, про причини неявки колегію суддів не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 0411619131150 (а.с. 79).

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України).

Враховуючи викладене, а також те, що ухвалою про прийняття апеляційної скарги до провадження явка сторін обов'язковою не визнавалась і учасників процесу попереджено, що у разі неявки у судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами і така неявка представника відповідача не перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та за відсутності представника відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

11 серпня 2016 року між ПрАТ "Страхова компанія "ВУСО" (далі - позивач), як страховиком та ОСОБА_3, як страхувальником укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №3138897-02-17-01 (далі - Договір), відповідно до умов якого застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом марки "Hyundai Grand Santa Fe", д.н, НОМЕР_2 2014 р. випуску; строк дії договору з 00 год. 00 хв. 12.08.2016 і діє до кінцевої дії полісу ОС ЦПВВНТЗ ПрАТ "СК "ВУСО", зазначеної в підпункті 1.2.1 пункту 1.2 Договору (11.08.2017 р.), ремонт застрахованого транспортного засобу здійснюється на гарантійному СТО за спрямуванням страховика (а.с. 12-13)

У відповідності зі ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (аналогічні приписи також містяться у п. 3 ч. 1 ст. 20 та п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про страхування").

Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування", є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

03 травня 2017 року об 11 год. 40 хв. в м. Полтава у Шевченківському районі на просп. Першотравнений, 29 за участі автомобіля 325 BMW номерний знак НОМЕР_1 та в т.ч. автомобіля Hyundai Grand Santa Fe" знак НОМЕР_2, власник ОСОБА_4, трапилась ДТП, внаслідок якої автомобілі отримали механічні ушкодження, що підтверджується довідкою № 3017123672444090 про дорожньо-транспортну пригоду вих. від 28.07.2017 № 10231/41/26-2017 Національної поліції у м. Полтава (а.с. 16).

24 травня 2017 року постановою Октябрського районного суду міста Полтава у справі №554/3690/17 встановлено, що « 03.05.2017 року об 11 год. 40 хв. в м. Полтава у Шевченківському районі на просп. Першотравнений, 29, ОСОБА_5, керуючи автомобілем "325 BMW", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, зі сторони вул. Південна у бік провул Першотравневий, не вибрав безпечної швидкості та здійснив наїзд на автомобіль "Hyundai Grand Santa Fe" д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_6, та автомобіль "ВАЗ210994-20" НОМЕР_3, водій ОСОБА_7, які були припарковані біля правого краю проїзної частини, внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив пункт 12.1 Правил дорожнього руху». Цією постановою ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КпАП України (а.с. 17).

У протоколі (акті) огляду транспортного засобу від 04.05.2017 р. визначено перелік пошкоджень ТЗ та характер необхідних для їх усунення робіт (а.с. 20).

07 травня 2017 року власник застрахованого транспортного засобу звернувся до позивача із заявою на виплату страхового відшкодування, яку просив здійснити на корить СТО згідно наданого розрахунку (а.с. 18-19)

08 травня 2017 року ТОВ "Хюндай центр Полтава" виставлено ОСОБА_3 рахунок-фактуру від 08.05.2017 №ХЦ-С-00732 на суму 64 593,84 грн. з ПДВ (а.с. 21).

26 травня 2017 року позивачем складено страховий акт від №4158-02, відповідно до якого до виплати призначено 64 593,84 грн. на користь ТОВ "Хюндай центр Полтава" згідно із заявою страховика за Договором №3138897-02-17-01 (а.с. 22).

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування").

29 травня 2017 року відповідно до платіжного доручення № 11200, позивачем на користь ТОВ "Хюндай центр Полтава" сплачено суму страхового відшкодування у розмірі 64 593,84 грн. з призначенням платежу "стр.возм.с-но с/а 4158-02 от26.05.17 по Дог.№3138897-02-17-01 от 01.08.16 (Сч.№ ХЦ-С-00732)" (а.с. 23).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Аналогічна норма закріплена і у ст. 993 ЦК України.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Отже, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Відповідно до наданої МТСБУ Інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, автомобіль BMW 325 д.н. НОМЕР_1 застраховано у ТДВ "СК "Домінанта" за полісом № АК 2549718, терміном дії з 26.12.2016 по 25.12.2017, ліміт по майну 100000,00 грн., фрашиза 0,00 грн., страхувальник ОСОБА_2 (а.с. 34).

Позивач звернувся до відповідача з реґресною вимогою від 07.08.2017 №6075 у якій просив відшкодувати 64 593,84 грн.

Вказані обставини вірно встановлено судом першої інстанції та сторонами не заперечуються.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач, посилається на те, що внаслідок виплати відшкодування власнику пошкодженого застрахованого ним транспортного засобу, відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 993, п. 1 ст. 1191 ЦК України, отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, відповідальність якої застрахована у відповідача.

Відповідач, звертаючись з апеляційною скаргою зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не застосовано ч. 17 ст. 9 Закону України "Про страхування". Враховуючи зазначені положення відповідач вважає, що відшкодуванню підлягає пропорційна частка для встановлення якої (від дійсної вартості предмету страхування) відповідач у суді першої інстанції просив призначити експертизу, у якій вказаний суд на думку відповідача необґрунтовано відмовив; визначенням дійсної ринкової вартості майна та доказом в підтвердження оціненого розміру заподіяної шкоди є Звіт суб'єкта оціночної діяльності; оскільки у регресній вимозі були відсутні документи на підтвердження завданої шкоди (звіт та фото) відповідач здійснив позивачу запит, який позивачем залишено без відповіді, з огляду на що, відповідач вважає висновок суду першої інстанції є безпідставним.

З'ясувавши обставини справи та перевірку їх доказами з урахуванням доводів сторін, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з ч. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Водночас, Законом України "Про страхування" не передбачено обов'язкового проведення професійної оцінки шкоди, завданої при ДТП транспортному засобу, суб'єктами оціночної діяльності та необхідність відшкодування шкоди не ставиться у залежність від проведення такої оцінки.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 3-50гс15: "Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є платіжний документ про здійснення такої виплати.

Крім того, листом Верховного Суду України "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" від 19.07.2011 р., роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Тому визначення позивачем вартості відновлювального ремонту (розміру заподіяної шкоди) пошкодженого автомобіля "Hyundai Grand Santa Fe" д.н.з. НОМЕР_2 на підставі виставленого ТОВ "Хюндай центр Полтава" рахунку-фактури від 08.05.2017 №ХЦ-С-00732 на суму 64 593,84 грн. з ПДВ є правомірним і не потребує додаткового доведення шляхом складання Звіту суб'єкта оціночної діяльності або проведення експертизи, а тому доводи апеляційної скарги у вказаній частині є безпідставними.

Щодо посилань відповідача на те, що він у відповідь на реґресну вимогу вих. № 6075 від 07.08.2017 р. звертався до позивача із листом вих. № 2107 від 08.09.2017 р. у якому, для прийняття рішення по ДТП просив додатково надати незалежну експертну оцінку пошкодженого ТЗ HYUNDAI Grand Santa Fe д/н НОМЕР_2 (а.с. 68), колегія суддів зазначає наступне.

За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Враховуючи те, що відповідачем не надано доказів поважності неподання вказаного листа на стадії розгляду справи судом першої інстанції та з огляду на відсутність доказів направлення цього листа позивачу, колегія суддів приходить до висновку про те, що вказаний лист, в силу положень процесуального закону, у якості належного та допустимого доказу наявності у відповідача обов'язку виплатити страхове відшкодування не спростовує.

Також колегія суддів зазначає про безпідставність посилань відповідача на положення ч. 17 ст. 9 Закону України "Про страхування", відповідно до якої у разі, коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмету договору страхування, страхове відшкодування виплачується у тій же частці від зазначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.

За змістом п. 2.1.1 Договору страхова сума за договором агрегатна та складає 10000,00 грн.

Агрегатна страхова сума - означає, що після виплати страхового відшкодування страхова сума зменшується на суму сплаченого страхового відшкодування (п. 16 Договору).

Відповідно до п. 6.3 Договору добровільного страхування, розмір страхового відшкодування дорівнює сумі заподіяних збитків з урахуванням встановленої у цьому договорі франшизу (віднімається) але не може перевищувати ліміту відповідальності страховика по тз на момент настання страхового випадку.

Відповідно до п. 2.2 Договору франшизу за договором не застосовується.

Оскільки матеріали справи не містять доказів зменшення ліміту відповідальності страховика по тз на момент настання страхового випадку колегія суддів зазначає про безпідставність посилань апелянта на положення ч. 17 ст. 9 Закону України "Про страхування".

Згідно з пунктом 12.1. статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Отже, в даному випадку відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності власника автомобіля "325 BMW" н.з. НОМЕР_1, має відшкодовувати збитки, що були завдані внаслідок ДТП в межах ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи, виходячи з вартості відновлювального ремонту автомобіля "Hyundai Grand Santa Fe" д.н, НОМЕР_2, при цьому, в межах суми, що перейшла до позивача в порядку регресу в зв'язку із виплатою страхового відшкодування за мінусом франшизи.

Відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/2549718 розмір франшизи складає 0 грн., розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну - 100000 грн. 00 коп.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми виплаченої позивачем страхувальнику суми страхового відшкодування (64 593,84 грн.) за мінусом визначеної Полісом №АК2549718 франшизи (0,00 грн.) у межах ліміту відповідальності за Полісом по шкоді заподіяній майну (100 000,00 грн.), є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме у сумі 64 593,84 грн.

При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010).

Рішення Господарського суду міста Києва від 02 листопада 2017 року у справі № 910/17369/17 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" на рішення Господарського суду міста Києва від 02 листопада 2017 року у справі № 910/17369/17 задоволенню не підлягає.

Судові витрати, згідно до ст. 129 ГПК України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282, 284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" на рішення Господарського суду міста Києва від 02 листопада 2017 року у справі № 910/17369/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02 листопада 2017 року у справі № 910/17369/17 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд справи судом апеляційної інстанції покласти на Товариство з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта".

4. Справу № 910/17369/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді А.О. Мальченко

Г.А. Жук

(повний текст складено 02.01.2018 р.)