Ухвала суду № 71395210, 24.11.2017, Буринський районний суд Сумської області

Справа № 574/1256/17

Провадження 1-кс/574/353/2017

У Х В А Л А

24 листопада 2017 року м. Буринь

Слідчий суддя Буринського районного суду Сумської області Куцан В.М., з участю секретаря Кошелєвої Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Буринського районного суду клопотання слідчого про арешт майна,

в с т а н о в и в :

До Буринського районного суду звернувся слідчий СВ Конотопського ВП ГУ НП в Сумській області Філіпов А.В. з клопотанням, погодженим із прокурором Буринського відділення Конотопської місцевої прокуратури Бокатовою С.К. про накладення арешту на грошові кошти в сумі 125 575 грн. на рахунку ¹26005000020327, який знаходиться в публічному акціонерному товаристві «ВіЕс Банк», мотивуючи тим, що в провадженні слідчого відділення перебуває кримінальне провадження за фактом шахрайських дій, в ході яких невстановлена особа на ім'я ОСОБА_2, шляхом обману, представившись працівником ТОВ «Інновер Агро», під видом продажі мінеральних добрив, заволоділа грошовими коштами в сумі 125 575 грн. належними потерпілому ОСОБА_3, які останній перерахував на вищевказаний розрахунковий рахунок. Посилаючись на те, що грошові кошти в сумі 125575 грн. фактично належать ОСОБА_3 та зберігаються на вказаному банківському рахунку, є речовими доказами і предметом даного кримінального правопорушення, просив накласти на них арешт, а розгляд клопотання провести без виклику працівників банку, оскільки є реальна загроза зміни або знищення вказаної технічної інформації.

Відповідно до положень ч.2 ст.170 КПК України дане клопотання розглядається без повідомлення представника Публічному акціонерному товаристві «ВіЕс Банк» та потерпілого ОСОБА_3, оскільки майно, на яке слідчий просив накласти арешт не було тимчасово вилученим, і це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Слідчий чи прокурор в судове засідання не явилися, що не є перешкодою в розгляді даного клопотання відповідно до положень ч.1 ст.172 КПК України.

З урахуванням неявки сторін кримінального провадження та відсутності клопотань про застосування технічних засобів, фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів не проводиться відповідно до положень ч.1 ст. 107 КПК України.

Перевіривши наданні матеріали та дослідивши надані до клопотання докази, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що в провадженні слідчого відділення Буринського ВП Конотопського ВП ГУ НП в Сумській області перебуває кримінальне провадження за № 12017200140000302 за заявою ОСОБА_3, яка була внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.11.2017 року за фактом шахрайських дій щодо нього, відповідно до яких в період з 17 по 19 жовтня 2017 року невідома особа подзвонила на мобільний телефон ОСОБА_3 та представившись працівником ТОВ «Інновер Агро» на ім'я ОСОБА_2 запропонувала придбати мінеральні добрива, у зв'язку з чим йому було необхідно перерахувати грошові кошти в сумі 125 575 грн. на розрахунковий рахунок ¹26005000020327 в ПАТ «ВіЕс Банк». При цьому ОСОБА_3, будучи введеним в оману, 24.10.2017 року перерахував грошові кошти в сумі 125575 грн. на вказаний розрахунковий рахунок, однак добрива у вказаний строк поставлені йому не були, а особа на ім'я «ОСОБА_2» на зв'язок із потерпілим не виходить.

Дії невстановленої особи кваліфіковано за ч.2 ст.190 КК України, що видно з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Як вбачається з банківської квитанції та протоколу допиту потерпілого ОСОБА_3, 24.10.2017 року останній, використовуючи банківську картку «ПриватБанк» свого знайомого ОСОБА_4, перерахував грошові кошти в сумі 125 575 грн. за наступними реквізитами: розрахунковий рахунок ¹26005000020327, отримувач «Інновер Агро», банк отримувача ПАТ «ВіЕс Банк», код отримувача 34414165, МФО отримувача 325213, призначення платежу «за мінеральні добрива від ОСОБА_3».

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Частиною 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Крім того, ч. 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Аналізуючи наведене, на думку слідчого судді є правова підстава для накладення арешту на зазначені в клопотанні грошові кошти, оскільки вони є речовими доказами, так як були об'єктом кримінально протиправних дій і набуті невстановленою особою кримінально протиправним шляхом.

Європейський Суд з прав людини в своїх Постановах від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

З врахуванням наявності обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.190 КК України, відповідності майна, на яке накладається арешт, критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, враховуючи розумність та співрозмірність обмеження права власників майна і те, що таке втручання відповідає вимогам закону і не є свавільним, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання, із забороною власникам майна користуватися та розпоряджатися ним.

Керуючись ст.ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя, -

у х в а л и в:

Клопотання слідчого СВ Буринського ВП Конотопського ВП ГУ НП в Сумській області Філіпова Андрія Володимировича задовольнити.

Накласти арешт на грошові кошти в сумі 125 575 грн., що були перераховані 24.10.2017 року ОСОБА_3 на розрахунковий рахунок ¹26005000020327, банк отримувача ПАТ «ВіЕс Банк», отримувач «Інновер Агро», код отримувача 34414165, МФО отримувача 325213, призначення платежу «за мінеральні добрива від ОСОБА_3», з позбавленням права використання, відчуження та розпорядження ними.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційний суд Сумської області на протязі п'яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя В.М.Куцан