Рішення № 71394700, 26.12.2017, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/11167/17

Провадження № 2-а/520/746/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2017 року

Київський районний суд м.Одеси

У складі судді Калашнікової О.І.

При секретарі Шеховцевій О.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення заборони в’їзду на територію України строком на 3 роки,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 (його представник) у серпні 2017 року звернувся до суду з вимогами ухвалити рішення, яким визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області №39 від 13.05.2017 року про заборону позивачу в’їзду на територію України строком на три роки. До Київського райсуду м.Одеси справа надійшла 20.09.2017 року і 22.09.2017 року у відповідності до положень ст.15-1 КАС України (в редакції, що діяла на час звернення до суду) передана на розгляд судді Калашнікової О.І.

В судовому засіданні представник позивача вимоги підтримав і доводив, що постанова №39 ГУ ДМС України в Одеській області від 13.05.2017 року не відповідає вимогам Закону «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» і є такою, що порушує права позивача.

Представник відповідача позов не визнав і стверджував, що оспорюване рішення міграційною службою прийнято в інтересах забезпечення національної безпеки України та охорони громадського порядку.

Суд вислухав представників сторін, вивчив матеріали справи і встановив наступне:

03.07.2014 року громадянину ОСОБА_3 ОСОБА_1 ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, Управлінням ДМС України в Херсонській області було надано дозвіл на імміграцію в ОСОБА_4 і 11.07.2014 року дозвіл документований посвідкою на постійне проживання в ОСОБА_4. 22.04.2015 року ОСОБА_1 уклав шлюб з громадянкою України ОСОБА_5 – актовий запис про шлюб №363, вчинений відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Приморському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції. Від цього шлюбу ОСОБА_1 має трьох малолітніх дітей.

11 травня 2017 року Управління ДМС в Херсоніській області прийняло рішення №1\3-10383 про скасування дозволу на імміграцію громадянину ОСОБА_3 ОСОБА_1 ОСОБА_2.

13 травня 2017 року ОСОБА_1 ОСОБА_2 було затримано працівниками ДПСУ на АЗС «БРСМ» на в’їзді в м.Одесу за порушення правил перебування іноземців в України – ухилявся від виїзду після закінчення терміну перебування.13.05.2017 року за порушення правил перебування іноземців в ОСОБА_4 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.203 КУпАП – постанова заступника начальника ГУ ДМС України в Одеській області.

13 травня 2017 року Головне Управління ДМС України в Одеській області прийняло рішення за №39 про примусове повернення ОСОБА_1 ОСОБА_2 в країну походження і зобов’язано покинути територію України у термін до 16.05.2017 року, та встановлено заборону на в’їзд в ОСОБА_4 строком на 3 роки. 13.05.2017 року ОСОБА_1 залишив межі території України через пункт пропуску для міжнародного повітряного сполучення «Київ» (Жуляни) рейсом №730 сполучення «Київ-Дубаї.

Дослідивши надані сторонами доводи і письмові докази суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_6 ОСОБА_2 підлягають задоволенню з наступних підстав:

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в ОСОБА_4, порядок їх в'їзду в ОСОБА_4 та виїзду з України визначаються Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 року № 3773-VI (далі – Закон).

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 1 цього Закону іноземцями та особами без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, є іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території ОСОБА_4 протягом дії візи або на період, установлений законодавством чи міжнародним договором України, або якщо строк їх перебування на території України продовжено в установленому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Частиною 2 ст. 26 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” визначено, що рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в'їзду в ОСОБА_4 строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в'їзду в ОСОБА_4 обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в'їзду в ОСОБА_4 визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідно до положень ч. 3 - 4 ст. 26 Закону, один із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Форма рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства затверджується спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері захисту державного кордону. Рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача, як підставу для визнання протиправним оскаржуваного рішення, зазначив, що відповідач у своєму рішенні зобов'язаний був вказати одну з підстав для заборони в'їзду в ОСОБА_4, визначених ст. 13 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Вищого адміністративного суду України, висвітленими в п. 18 Постанови № 1 від 25.06.2009р. “Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в ОСОБА_4” ( в редакції Постанови від 16.03.2012 року ), при вирішенні судами спорів про оскарження рішень про заборону в'їзду в ОСОБА_4 слід ураховувати, що застосування такої заборони визначене статтею 13 та частиною другою статті 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства". При цьому необхідність заборони в'їзду в інтересах забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку визначається компетентними державними органами та має превентивний характер, який не потребує обов'язкової наявності порушень законодавства особами, яким заборонено в'їзд. Судам під час розгляду спорів про заборону в'їзду в ОСОБА_4 необхідно мати на увазі, що процедура заборони в'їзду в ОСОБА_4 не є прямим наслідком примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України. Підстави для заборони в'їзду іноземців та осіб без громадянства в ОСОБА_4 визначені статтею 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства". Крім того, відповідно до частини другої статті 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, дії яких порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в'їзду в ОСОБА_4 строком на три роки. Таке рішення може бути оскаржене разом або окремо від рішення про примусове повернення.

Відповідно до ч. 1 ст.13 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” в'їзд в ОСОБА_4 іноземцю або особі без громадянства не дозволяється:

в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку;

якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в ОСОБА_4;

якщо при клопотанні про в'їзд в ОСОБА_4 така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи;

якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі;

якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, органів доходів і зборів та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні;

якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в ОСОБА_4;

якщо така особа намагається здійснити в’їзд через контрольні пункти в’їзду - виїзду на тимчасово окуповану територію без спеціального дозволу або така особа під час попереднього перебування на території України здійснила виїзд із неї через контрольний пункт в’їзду - виїзду.

Вказаний перелік підстав для заборони в'їзду в ОСОБА_4 іноземцю або особі без громадянства є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

З аналізу вищезазначених норм Закону слідує, що уповноважені органи державної влади (міграційні органи, органи Служби безпеки України, органи охорони державного кордону), приймаючи рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства до країни проходження, не зобов'язані одночасно приймати рішення й про заборону в'їзду цієї особи на територію України. Встановлена ч.2 ст. 26 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” можливість прийняття рішення про заборону подальшого в'їзду в ОСОБА_4 свідчить про наявність в органу Державної міграційної служби дискреційних повноважень, тобто суб'єкту владних повноважень надається свобода, оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів можливих рішень. Виходячи з конструкції правової норми, закріпленої в ч. 2 ст. 26 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, рішення про заборону подальшого в'їзду в ОСОБА_4 є не обов'язковою, а являється факультативною санкцією, яка може застосовуватись під час прийняття рішення про примусове повернення в країну походження, за наявності передбачених Законом підстав.

Статтею 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" не визначено підстави для заборони в'їзду в ОСОБА_4 іноземцю або особі без громадянства, а лише передбачено можливість встановлення такої заборони строком на 3 роки у випадку прийняття рішення про примусове повернення.

Суд вважає, що в оскаржуваному рішенні відсутнє належне обґрунтування необхідності застосування щодо позивача заборони подальшого в'їзду в ОСОБА_4 та відсутні посилання на підстави, якими керувався відповідач при прийнятті рішення про встановлення заборони в'їзду в ОСОБА_4 громадянину ОСОБА_3 ОСОБА_1 ОСОБА_2 на термін 3 роки. Встановлені в ході судового розгляду справи обставини свідчать про те, що орган державної міграційної служби приймаючи рішення про примусове повернення позивача до країни походження і про заборону в’їзду йому на територію України порушив права іноземця.

Так, судом встановлено, що рішення про скасування дозволу на імміграцію ОСОБА_1 органами міграційної служби не направлялось за місцем проживання, про наявність такого рішення позивача було сповіщено 13.05.2017 року, в цей же день у позивача була вилучена посвідка на постійне проживання в ОСОБА_4. Такі дії органів міграційної служби не відповідають вимогам ЗУ «Про імміграцію», який визначає, що орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем проживання особи, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, не пізніш як у тижневий строк з дня отримання цього рішення надсилає його копію особі та вилучає у неї посвідку на постійне проживання. Якщо особа оскаржила рішення про скасування дозволу на імміграцію до суду, рішення про її видворення не приймається до набрання рішенням суду законної сили,

У даному випадку, органами міграційної служби в один день позивача сповіщено про скасування дозволу на імміграцію, вилучено у нього посвідку на постійне проживання, притягнуто до відповідальності за адміністративне правопорушення – порушення правил перебування іноземців на території України, прийнято відносно нього рішення про примусове повернення в країну походження, про заборону в’їзду на територію України і виконано рішення щодо примусового повернення.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За правилами частини шостої статті 5 КАС України іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в ОСОБА_4 таким самим правом на судовий захист, що і громадяни та юридичні особи України.

Це відповідає засадам правового статусу іноземця та особи без громадянства, встановленим Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», відповідно до статті 3 якого іноземці та особи без громадянства, які перебувають в ОСОБА_4 на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Посилання представника відповідача на те, що дії ОСОБА_1 суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України не доведені належними доказами, тому як і подання керівника національної поліції України (без № і дати) і подання адміністрації державної прикордонної служби України від 12.05.2017 року містять факти і обставини, що мали місто відносно ОСОБА_1 в період до 2014 року. Отримані судом письмові докази свідчать, що у період з липня 2014 року по травень 2017 року громадянин ОСОБА_3 ОСОБА_1 ні до адміністративної ні до кримінальної відповідальності не притягувався і відносно нього не порушувались відповідні провадження.

Відповідно до положень ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.241-246 КАС України, суд

Вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 13 травня 2017 року за №39 «Про примусове повернення в країну походження і заборону в’їзду на територію України строком на 3(три)роки громадянину ОСОБА_3 ОСОБА_1 ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1».

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Київський райсуд м.Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня її проголошення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 29 грудня 2017 р.

Суддя Калашнікова О. І.