Рішення № 71394337, 20.12.2017, Новобузький районний суд Миколаївської області

Справа № 481/1043/17

Провадж.№ 2/481/451/2017

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.12.2017 року Новобузький районний суд Миколаївської області в складі:

головуючої судді - Вжещ С.І.,

при секретарі - Юхименко Т.М.

за участю позивача - ОСОБА_1

його представника - ОСОБА_2

представника відповідача – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новобузького районного суду Миколаївської області в режимі відеоконференції з апеляційним господарським судом Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, визнання недійсними умов праці за контрактом, стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

30.08.2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_4 акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», в якому просить визнати незаконним та скасувати Наказ ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» від 31.07.2017 року №586-К «Про звільнення ОСОБА_1В.» та поновити позивача на посаді директора філії публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Новополтавський елеватор»; визнати недійсними умови праці за контрактом № 68 від 30.06.2017 року, такими, що погіршують становище позивача порівняно з чинним законодавством та укладеним на невизначений строк; стягнути з відповідача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу на користь позивача в сумі 22872 гривні 96 копійок; стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 10000 гривень, а понесені судові витрати покласти на відповідача на суму 5000 гривень.

Свої позовні вимоги позивач ОСОБА_1 обґрунтував тим, що він не вперше звертається до Новобузького районного суду Миколаївської області з позовом до ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» про поновлення на роботі на посаді директора філії «Новополтавський елеватор», як звільненого незаконно.

Останнього разу, Новобузьким районним судом Миколаївської області 05.10.2016 року було винесено рішення за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання недійсними умов праці за контрактом, як таких, що погіршують становише позивача, порівняно з чинним законодавством та поновлено його на посаді директора філії Новополтавський елеватор з 30.06.2016 року. Після набрання законної сили рішення апеляційного суду Миколаївської області від 24.11.2016 року в цій справі позивача було поновлено на посаді до липня 2017 року. 28.07.2017 року керівництво ОСОБА_5 викликало позивача та примусило підписати новий трудовий контракт № 68 на строк з 01.07.2017 до 31.07.2017 року, а наказом від 31.07.2017 року № 586-к його (позивача) було звільнено за пунктом 2 ст.36 КЗпП України у зв'язку з закінченням строку дії контракту.

Позивач вважає, що контракт, укладений між ним та відповідачем № 68 від 30.06.2017 року не має юридичної сили та є незаконним, так як укладання контракту з директорами філій державних підприємств взагалі не передбачено законодавством України, керівники філій ПАТ «ДПЗКУ» не віднесені жодним законом України до категорії осіб, які працюють за контрактом, а тому укладення з ним контракту напряму порушує вимоги трудового законодавства. Крім того, строк 1 місяць, на який контракт укладений, не узгоджується з вимогами «Положення про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності при наймі на роботу», затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 19.03.1993 року № 203 .

Також позивач зазначив, що його було незаконно звільнено в період перебування на лікарняному, що також є підставою для поновлення на роботі.

Крім зазначеного, позивач просив стягнути, на підставі ч.2 ст.235 КЗпП України середній заробіток за час вимушеного прогулу, у зв’язку з поновленням на роботі, за період з 01.08.2017 року до 29.08.2017 року , за 22 дні, розрахувавши суму в розмірі 22872 гривні 96 копійок.

Також позивач , посилаючись на те, що незаконним звільненням йому були заподіяні моральні страждання, які проявлялись у вигляді хвилювань, емоційного неспокою, які призвели до хвороби в серпні 2017 року, на підставі ст..237-1 КЗпП України, просив стягнути з відповідача моральну шкоду, яку оцінив у 10000 гривень.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 у судовому засіданні позов підтримали, просили його задовольнити. В своїх поясненнях посилались на те, що директор філії ПАТ «ДПЗКУ» «Новополтавський елеватор», не є керівником юридичної особи, а отже відповідач не мав правових підстав укладати з ним контракт, тому умови праці за цим контрактом є такими, що погіршують становище позивача порівняно з чинним законодавством про працю. При цьому представник позивача вважав, що способом поновлення трудових прав позивача є визнання недійсними умов контракту (ст.9 КЗпП ) та поновлення ОСОБА_1 на роботі ( ч.1 ст.235 КЗпП), стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ( ч.2 ст.235 КЗпП) та моральної шкоди( ст.237-1 КЗпП).

Представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнала, обґрунтовуючи безпідставністю позовних вимог, зазначивши , що відповідно до Розпорядження голови ОСОБА_6 ПАТ «ДПЗКУ» від 28.07.2014 № 46-р «Про розробку та погодження типової форми контракту з директорами філій ПАТ «ДПЗКУ» та Наказу ПАТ «ДПЗКУ» від 01.08.2014 № 171 «Про затвердження типової форми контракту» з директорами філій ПАТ «ДПЗКУ» укладаються контракти, в тому числі і з директором філії ПАТ «ДПЗКУ» «Новополтавський елеватор» ОСОБА_1

В укладеному контракті з позивачем чітко визначено строк його дії - з 01.07.2017 до 30.07.2017 включно. Підписавши зазначений контракт, ОСОБА_1 визнав усі умови контракту, у тому числі, пункт 6.1, що передбачає припинення дії контракту по закінченню строку, на який він був укладений.

Крім того, представник відповідача зазначила, що директор філії ПАТ «ДПЗКУ» «Новополтавський елеватор» є уповноваженим представником суб’єкта господарювання державного сектора економіки, який здійснює керівництво відокремленим структурним підрозділом Товариства і в процесі діяльності філії використовує майно , що передане державою до статутного капіталу ПАТ «ДПЗКУ» , тобто віднесений до категорії осіб ,які працюють за контрактом.

Також, представник відповідача заперечувала будь-який тиск з боку керівництва ПАТ «ДПЗКУ» при укладенні з ОСОБА_1 контракту № 68 від 30.06.2017 року, зазначивши, що в листопаді 2016 року між позивачем та відповідачем укладався аналогічний контракт, умови якого відповідали типовій формі контракту та строк якого закінчився 30.06.2017 року, у зв’язку з чим позивач викликався до правління для вирішення питання укладення контракту на новий строк, що й було ним здійснено добровільно. Дата укладення контракту (30.06.2017 року) зазначена в самому контракті , а також в журналі реєстрації контрактів (за номенклатурою 01-25) , про отримання свого примірника контракту ОСОБА_1 30.06.2017 року, а тому є достовірною.

Відсутність підстав для визнання умов роботи позивача за контрактом недійсними, на думку представника відповідача, також унеможливлюють визнання наказу про його звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.

Рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області № 481/841/16-ц від 05.10.2016 року та рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 24.11.2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, визнання недійсними умови праці за контрактом, як такими, що погіршують становище порівняно з чинним законодавством, позов задоволений, визнані недійсними умови праці за контрактом № 98 від 04.02.2016 року та такими, що погіршують становище ОСОБА_1 порівняно з чинним законодавством та укладеним на невизначений строк і поновлено останнього на посаді директора філії ОСОБА_4 акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" «Новополтавський елеватор» з 30.06.2016 року.

25.11.2016 року між ОСОБА_4 акціонерним товариством Державна продовольчо-зернова корпорація України (далі ПАТ «ДПЗКУ») в особі в.о. голови ОСОБА_6 ОСОБА_7 , який діє на підставі Статуту Товариства та наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 162-п від 06.10.2016 року, з однієї сторони, та ОСОБА_1, який діє від свого імені та на основі вільного волевиявлення, з іншої сторони, укладено контракт № 37, згідно якого ОСОБА_1 наймається (призначається) на посаду директора філії Товариства «Новополтавський елеватор». Строк дії контракту з 28.11.2016 року до 30.06.2017 року.

30.06.2017 року між ОСОБА_4 акціонерним товариством Державна продовольчо-зернова корпорація України (далі ПАТ «ДПЗКУ») в особі першого заступника голови ОСОБА_6Шулежко, який тимчасово виконував обов'язки голови ОСОБА_6 і діє на підставі наказу Товариства від 05.05.2017 року та Статуту Товариства, з однієї сторони, та ОСОБА_1, який діє від свого імені та на основі вільного волевиявлення, з іншої сторони, укладено контракт № 68, згідно якого ОСОБА_1 наймається (призначається) на посаду директора філії Товариства «Новополтавський елеватор». Строк дії контракту з 01.07.2017 року до 31.07.2017 року.

Наказом № 586-к першого заступника голови ОСОБА_6Шулежко ПАТ «ДПЗКУ» від 31.07.2017 позивача звільнено з посади директора філії ПАТ «ДПЗКУ» «Новополтавський елеватор» у зв’язку із закінченням строку дії контракту ( п.2 ст.36 КЗпП України) 31.07.2017 року.

31.07.2017 року за вихідним № 130-1-120/4267 Першим заступником голови ОСОБА_6Шулежко було повідомлено ОСОБА_1 про звільнення 31.07.2017 року та запропоновано з’явитись в апарат управління для ознайомлення з наказом та отримання трудової книжки.

Відповідно до ч.1 ст.21 КЗпП трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі і достроково, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (ч.3 ст.21 КЗпП України).

Загальні положення щодо укладання контрактів передбачені Постановами Кабінету Міністрів України від 19.03.1993 року № 203 «Положення про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності при наймі на роботу» та від 19.03.1994 року № 170 «Про вопрядкування застосування контрактної форми трудового договору».

Згідно з п.4 ч.1 ст.6 Закону України «Про управління об’єктами державної власності» уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань призначають на посаду та звільняють з посади керівників державних підприємств, установ, організацій та господарських структур, укладають і розривають з ними контракти, здійснюють контроль за дотриманням їх вимог.

Згідно ч.ч. 3-6 ст. 65 Господарського кодексу України для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документам. Керівника підприємства може бути звільнено з посади достроково на підставах, передбачених договором (контрактом) відповідно до закону.

За постановою Кабінету Міністрів України № 593 від 06.06.2011 року Державне підприємство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» перетворена в публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України», 100 відсотків акцій , які випускаються на величину його статутного капіталу, залишаються у державній власності до прийняття окремого рішення Кабінету міністрів України.

Отже, ПАТ «ДПЗКУ» являється суб’єктом господарювання державного сектору економіки, 100% акцій якого належать державі.

Відповідно до п. 3.1 Положення про філію публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Новополтавський елеватор» філія не має статусу юридичної особи, здійснює свою діяльність від імені товариства і в межах повноважень, встановлених цим Положенням та Статутом Товариства.

Пунктами 7.1, 7.2, 7.4 вказаного положення визначено, що управління поточною діяльністю Філії здійснює директор Філії, який є уповноваженим представником товариства. Повноваження директора Філії визначаються довіреністю, виданою Головою правління товариства. Директор Філії призначається на посаду та звільняється з посади головою правління Товариства. З директором Філії підписується контракт.

Укладання трудових контрактів було введено на підставі наказу ПАТ «ДПЗКУ» № 171 від 01.08.2014 року, яким затверджено типову форму контракту директора філії ПАТ «ДПЗКУ».

Згідно п. 1.1. Контракту Керівник зобов'язується безпосередньо і через сформований апарат здійснювати поточне управління (керівництво) Філією, забезпечувати високоприбуткову діяльність ефективне використання і збереження майна Товариства, що обліковується на балансі Філії, організовувати її виробничо-господарську, соціальну та іншу діяльність, юридичне, економічне, бухгалтерське забезпечення, виконувати завдання, передбачені Контрактом, положенням про Філію, окремими рішеннями Товариства та законодавством України, а Товариство зобов'язується створювати належні умови для роботи Керівника.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1, як директор філії ПАТ «ДПЗКУ» «Новополтавський елеватор», є уповноваженим представником суб’єкта господарювання державного сектора економіки, який здійснює керівництво відокремленим структурним підрозділом товариства і в процесі діяльності філії використовує майно, що передане державою до статутного капіталу ПАТ «ДПЗКУ» та діє виключно від імені юридичної особи, а тому з ним правомірно укладено контракт.

Тому доводи позивача, про невідповідність укладеного контракту вимогам трудового законодавства, з посиланням на те, що його посада не відноситься до категорії осіб, які працюють за контрактом, оскільки він не був керівником юридичної особи , - є безпідставними та необгрунтованими.

Посилання позивача та його представника на те, що ОСОБА_1 був примушений посадовими особами відповідача підписати пусті бланки контракту, 28.07.2017 року, що потім дало можливість відповідачу ставити дати та строки на свій розсуд, тобто контракт був підроблений, не підтверджені належними доказами та спростовуються поясненнями представника відповідача та наданими ним письмовими доказами: про відрядження директора Філії «Новополтавський елеватор» ОСОБА_1 до ОСОБА_6 ПАТ «ДПЗКУ» з 28.06.2017 року по 30.06.2017 року для звіту про результати роботи за 2016-17 маркетинговий рік; копією контракту від 25.11.2017 року № 37, укладеного на строк з 28.11.2016 року до 30.06.2017 року; копією контракту від 30.06.2017 року № 68, укладеного на строк з 01.07.2017 до 31.07.20217 року та копіює журналу реєстрації контрактів, укладених з директорами філій ПАТ «ДПЗКУ», де міститься, крім інших, підпис позивача про отримання свого примірника контракту 30.06.2017 року.

При цьому необхідно зазначити, що після набрання чинності судовим рішенням від 24.11.2016 року про поновлення на роботі на невизначений строк на посаді директора філії ПАТ «ДПЗКУ» «Новополтавський елеватор», позивач ОСОБА_1, на підставі вільного волевиявлення, як зазначено в контракті, будучи обізнаним, про наявність такого судового рішення, укладає з ПАТ «ДПЗКУ» контракт від 25.11.2016 року на строк з 28.11.2016 року до 30.06.2017 року , а 30.06.2017 року - на новий строк.

Добровільно підписуючи та виконуючи умови контракту від 30.06.2017 року, ОСОБА_1 погодився з усіма його умовами, без будь-яких застережень, наслідком чого було припинення трудових правовідносин з ним, з підстав, визначених п.6.1.1 контракту, по закінченню строку, на який цей контракт був укладений.

Крім цього, як видно з акту перевірки додержання суб'єкта господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 10-143/1354 від 14.12.2017 року, складеного Головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління з питань праці Головного управління Держпраці у Київській області ОСОБА_8 за зверненням ОСОБА_1 , відносно ПАТ "ДПЗКУ", встановлено, що порушень вимог трудового законодавства в ПАТ "ДПЗКУ" щодо звільнення ОСОБА_1 станом на 14.12.2017 року не виявлено.

Стосовно посилань позивача, що на дату звільнення він перебував на лікарняному, слід зазначити наступне.

Позивачем надано копію лікарняного листа від 14.08.2017 року , відповідно до якого він з 31.07.2017 року до 14.08.2017 року знаходився на стаціонарному лікуванні в Новобузькій ЦРЛ Миколаївської області.

Згідно пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» недопустимим є звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (ч.3 ст.40 КЗпП України), які стосуються, як передбачених ст.ст. 40,41 КЗпП України випадків так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства проводиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Разом з тим, зміст поняття «розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу» розкрито законодавцем у п.4 ст.36 КЗпП України, до якого віднесено лише звільнення з підстав, передбачених ст.ст.40,41 КЗпП України. Це виключає охоплення змісту терміну «розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу» будь - якого іншого звільнення, підстава якого не зазначена у ст.ст.40,41 КЗпП України, або яке законодавець спеціально не визначив, як розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Виходячи з викладеного, знаходження позивача на лікарняному з 31.07.2017 року не перешкоджало його звільненню 31.07.2017 року, на підставі п.2 ч.1 ст.36 КЗпП.

Встановлені в судовому засіданні обставини та досліджені докази приводять суд до висновку про необгрунтованість позовних вимог, з підстав зазначених позивачем, про визнання недійсними умов праці за контрактом № 68 від 30.06.2017 року, як такими , що погіршують становище ОСОБА_1 порівняно з чинним законодавством та поновлення його на роботі, а звідси відсутні підстав для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, які є похідними від вимог про поновлення на роботі.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то судовий збір відповідно до ст.141 ЦПК України , сплачений позивачем, йому не повертається, а судовий збір, від сплати якого позивач звільнений, компенсується за рахунок держави.

Керуючись ст..258-259,263-265,268, 273 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, визнання недійсними умови праці за контрактом, стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду Миколаївської області.

У разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, апеляційна скарга подається у той же строк з дня виготовлення повного тексту рішення.

Суддя