Рішення № 71394250, 28.12.2017, Арцизький районний суд Одеської області

справа № 492/1540/14-ц

У К Р А Ї Н А

АРЦИЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

________________

РІШЕННЯ

Іменем України

28 грудня 2017 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Гусєвої Н.Д.,

при секретарі судового засідання - Рябчук О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Арциз Одеської області цивільну справу за позовною заявою ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» (далі - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернулося до суду з зазначеною позовною заявою до відповідачів, в якій просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором на загальну суму 21399,62 грн., а також судові витрати, посилаючись на те, що між позивачем і відповідачем ОСОБА_2 22.08.2006р. був укладений кредитний договір № ODX0АК01590476 на загальну суму 34155,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,84 % річних з кінцевим терміном повернення 22.08.2011р. Відповідно до умов зазначеного договору позивач надав, а відповідач ОСОБА_2 отримав кредит у сумі 34155,00 грн. Позивач повністю та в строки виконав свої зобов’язання за вищевказаним кредитним договором, однак відповідач ОСОБА_2 зобов'язання за вказаним договором не виконував, внаслідок чого станом на 19.06.2014р. перед позивачем виникла заборгованість, яка складає загальну суму за кредитом, відсотками, комісією, пенею 21399,62 грн. Також, позивач посилається на те, що наданий відповідачу ОСОБА_2 кредит був забезпечений порукою відповідачки ОСОБА_3, що підтверджується договором поруки № 0476/Р від 22.08.2006р., відповідно до якого ОСОБА_3 зобов’язалася відповідати за зобов’язаннями ОСОБА_2, які виникають з умов вищезазначеного кредитного договору. Заборгованість за кредитним договором позивач просить стягнути з відповідачів солідарно, оскільки боржник та поручитель мають нести перед кредитором солідарну відповідальність.

При розгляді цивільної справи, суд керується нормами Цивільно-процесуального кодексу України в новій редакції від 15.12.2017р., відповідно до Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017р.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, але надав до суду заяву про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідачів в судове засідання не з’явився, але надав до суду заяву про застосування строку давності, посилаючись на те, що 22.08.2006р. позивач та відповідач уклали кредитний договір № ODXOAK01590476 на суму 34155,00 грн. з терміном виконання обов’язків до 22.08.2011р. Про неналежне виконанням ОСОБА_2 своїх обов’язків по вищезазначеному кредитному договору стало відомо 20.02.2008р., що підтверджується повідомленням банку від 20.02.2008р. за вих. № 2489, тому початком спливу строку давності слід рахувати з 20.02.2008р. Позивач звернувся з позовом 28.08.2014 року, тобто після спливу стоку давності, а саме 6 років 4 місяців 8 днів. В забезпечення кредитного договору 22.08.2006р. було укладено договір застави рухомого майна, а саме на автомобіль НОМЕР_1, 2006 року випуску, який належав на праві власності ОСОБА_2 та який був реалізований позивачем 16.05.2011р. на суму 30500,00 грн. в рахунок погашення боргу. До позовної заяви позивачем було долучено розрахунок заборгованості, де в графі «погашення заборгованості» починаючи з 17.05.2011р. відсутні надходження грошей, тому про невиконання обов’язків відповідачем позивач знав. Просив відмовити у задоволенні позову оскільки термін позовної давності сплив, а також просив суд розглянути справу за його відсутності.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, судом, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши надані сторонами письмові докази, давши їм оцінку в сукупності, суд вважає позовну заяву позивача не обґрунтованою та не підлягаючою задоволенню і такий висновок суду ґрунтується на наступному.

Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із зобов'язального права, пов'язані з ухиленням боржника від виконання своїх обов'язків по поверненню кредитних коштів кредитору, тому при вирішенні спору між сторонами, слід керуватися Цивільним Кодексом України.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (т. 1 а.с. 18, 20, 21) та ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 16, 185-188) 22 серпня 2006 року був укладений кредитний договір № ODX0АК01590476 на підставі якого позивач передав кредит відповідачу в розмірі 34155,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,84 % річних (т. 1 а.с. 11-12). Згідно п. 4.1. договору при порушені позичальником кожного із зобов’язань, банк має право нарахувати, а позичальник зобов’язується сплатити банку пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Позивачем згідно меморіальному ордеру № 1 від 22.08.2006р. було здійснено перерахування відповідачу ОСОБА_2 суми кредиту в розмірі 34155,00 грн. (т. 1 а.с. 94).

В порушення умов кредитного договору відповідач взяті на себе зобов'язання не виконував, внаслідок чого в нього виникла заборгованість перед позивачем станом на 19.06.2014р. з урахуванням заборгованості по кредиту, відсоткам, комісії, пені, штрафам склала загальну суму 21399,62 грн. (т. 1 а.с. 5-7).

Щодо обчислення строків давності суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4. ст. 267 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи сторони встановили як строк дії договору - до повного виконання прийнятих зобов’язань (п. 5.1. кредитного договору), кінцевий строк повернення кредиту - до 22 серпня 2011 року (п. 1.1. кредитного договору), так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів - щомісяця з 17 по 22 число кожного місяця (1.1. Кредитного договору).

Отже, сторони встановили як строк дії договору - до моменту виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобов'язань, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню у строк до 22 серпня 2011 року.

Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Судом встановлено, що згідно з умовами кредитного договору (п. 1.1. кредитного договору) ОСОБА_2 зобов'язався здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) у розмірі та в строки, визначені договором, і щомісяця сплачувати проценти за користування кредитом, а також сплатити пеню за порушення строків повернення кредиту та процентів за користування ним.

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок ОСОБА_2 повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право ПАТ «УКРСОЦБАНК» вважається порушеним з моменту недотримання ОСОБА_4 строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, враховуючи, що за умовами договору погашення кредиту та процентів повинно здійснюватись ОСОБА_2 частинами до 10 числа місяця, наступного за звітним, у рахунок якого вносяться кошти, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання відповідачем ОСОБА_2 кожного із цих зобов'язань.

Таким чином, аналізуючи умови договору, укладеного між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 і зміст вищезазначених норм права, суд дійшов висновку про те, що у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

В постанові Верховного Суду України від 19.03.2014р. у справі № 6-20ц14 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 листопада 2013 року, рішення якого є обов'язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України, суд зазначає, що у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Аналогічні висновки містяться в постановах Вищого господарського суду України від 12 грудня 2012 року та від 7 березня 2013 року.

В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 уклали договір застави рухомого майна № ODX0АК01590476 від 22.08.2006р., відповідно до умов договору застави ОСОБА_2 передав в заставу позивачу автомобіль марки «ВАЗ-21099», 2006 року випуску, ТЗ: легковий, № кузова (шасі) Y6D21099060033450, реєстраційний номер: ВН5380АТ0 (т.1 а.с. 95-96, 156-159). На виконання договору застави між ЗАТ СК «ІНГОССТРАХ» та ОСОБА_2, за заявою ОСОБА_2 про укладення договору особистого страхування ві 22.08.2006р. т.1 а.с. 98) був укладений договір особистого страхування № ODX0LК00016240 від 22.08.2006р., сплачено страховий платіж в сумі 170,78 грн. та отримано страховий поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/5231710 від (т. 1 а.с. 97, 97 зворот, 98). 09.10.2006р. в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за № 9463820 ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» зареєстрував обтяження заставою автомобіля марки «ВАЗ-21099», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 з терміном дії до 09.10.2011р. (т. 1 а.с. 160).

Як вбачається з акту від 04.02.2011р. ОСОБА_2 передав ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на реалізацію за ринковою вартістю автомобіль марки «ВАЗ-21099», (т. 1 а.с. 82). Ринкова вартість автомобілю марки «ВАЗ-21099», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 склала 31500,00 грн., що підтверджується звітом про експертну оцінку транспортного засобу від 21.02.2011р. (а.с. 241-249). Автомобіль було реалізовано за 30500,00 грн. та частково погашено заборгованість по кредиту, що підтверджується меморіальним ордером № В0516SRRHU від 16.05.2011р., листом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (т. 1 а.с. 81, 161).

Згідно повідомлення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 повідомлялись про необхідність погашення заборгованості за кредитним договором (т. 1 а.с. 8, 13).

Відповідно до ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і встановлений строк відповідно до умов договору та вимогою закону.

В силу ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» був наданий кредит в розмірі та на умовах, передбачених Кредитним договором, однак, відповідач ОСОБА_2 всупереч вимогам чинного законодавства та умов Кредитного договору належним чином свої зобов'язання по поверненню чергової частки кредиту та сплаті відсотків за користування кредитом не виконав та не здійснив повернення кредиту та сплати відсотків у повному обсязі у встановлені Кредитним договором строки. Ці обставини не підлягають доказуванню, оскільки про них зазначено в позовній заяві та вони не спростовані відповідачами.

Виконання зобов'язання забезпечується неустойкою, порукою тощо (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч. 1 ст. 553 ЦК України).

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановленого додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до договору поруки від 22.08.2006р., що укладений між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» з однієї сторони, та ОСОБА_3 (далі за текстом - Поручитель), з іншої, сторони договору встановили, що Поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» відповідати по борговим зобов'язанням боржника ОСОБА_2, які виникають з умов вищезазначеного Кредитного договору від 22.08.2006р., а саме: повернути кредит в розмірі 34155,00 грн., сплатити проценти за його користування в розмірі 15,84 % річних, а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови Кредитного договору в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_3 не спростувала зміст зазначеного договору поруки, у зв'язку з чим не виконала вимоги ст. ст. 12, 81 ЦПК України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, відповідачка ОСОБА_3 має солідарно нести відповідальність разом з ОСОБА_2 за порушення останнім своїх обов'язків по поверненню кредиту та по сплаті відсотків за користування кредитом, а також по сплаті інших штрафних санкцій, передбачених вищезазначеним Кредитним договором.

Судом встановлено, що отриманих від реалізації предмета застави коштів не вистачило для повного погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором, що також підтверджується наданим позивачем розрахунком станом на 19.06.2014р., враховуючи, що відповідач в подальшому не в повній мірі виконував зобов'язання за кредитним договором.

Доводи представника відповідачів про те, що за рахунок реалізації заставного майна відбулось погашення кредиту повністю, суд вважає безпідставними, оскільки розрахунком заборгованості підтверджено лише часткове списання заборгованості.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, правильність якого перевірена судом, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на 19.06.2014р. становить 21399,62 грн. (т. 1 а.с. 5-7).

Доказів, в розумінні ст. ст. 58, 59 ЦПК України, щодо неправильності розрахунку заборгованості відповідачами не надано, відтак, розрахунок приймається судом як доказ у вирішенні спору.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на відсутність підстав для задоволення позову ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про солідарне стягнення з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованості за кредитом на загальну суму 21399,62 грн.

Таким чином суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, оскільки викладені позивачем в позові обставини не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

В зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК», відповідно до ст. 141 ЦПК України, не підлягають стягненню з ОСОБА_2, ОСОБА_3 судові витрати.

На підставі ст. ст. 525, 526, 527, 530, 1049, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 2, 7, 19, 48, 76-81, 141, 211, 247, 258-260, 264-265 ЦПК України, суд, –

вирішив:

У задоволенні позовної заяви ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішенняможе бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Арцизький районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя

Арцизького районного суду ОСОБА_5