Рішення № 71393932, 26.12.2017, Тиврівський районний суд Вінницької області

РІШЕННЯ

іменем України

"26" грудня 2017 р. Справа № 145/598/17

Провадження № 2/145/470/2017

Тиврівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого Кіосак Н. О.

за участю секретаря Віценко К.А.,

представника позивача Осипова О.Ю.,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні смт. Тиврів цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи тим, що відповідно до Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 09.07.2016 року відповідач отримала в кредит у розмірі 13615,77 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 24 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Однак, відповідач не виконує умови взятого на себе зобов'язання, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом, в зв'язку з чим, станом на 05.04.2017 року утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 18720,75 грн., яка складається з: 12974 грн. грн. заборгованості за кредитом, 1888,70 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом, 3113,94 грн. заборгованості по пені та комісії, 743,21грн. штраф , які просить стягнути.

В судовому засіданні представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» Осипов О.Ю. позов підтримав, просить його задоволити з підстав, викладених в заяві, зазначивши, що 3113,94 грн. - це заборгованість за комісією.

Представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги визнала, однак просить звільнити відповідача від сплати штрафу та комісії, мотивуючи важким майновим становищем відповідачки.

Суд, вислухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ч.1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Статтею 627 ЦК України закріплено свободу договору, яка передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своєю правовою природою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

Таким чином, належним чином заповнена та підписана Заява, в якій клієнт висловлює свою згоду, що Заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами складає укладений Договір про надання банківських послуг, може складати собою договір приєднання, що регулює відносини між банком та клієнтом щодо умов та порядку надання позичальнику кредиту, інших банківських послуг, вказаних в заяві позичальника.

Звернувшись із заявою на видачу кредитної картки «Універсальна, підписавши довідку «Про умови кредитування використанням картки «Універсальна, 55 дів пільгового періоду», що датовані 15.06.2011 року (а.с.73,95), в яких вказала, що ознайомлена і згодна з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді, отримавши, як клієнт банку, кредитну картку, відповідач погодилась, що дана заява разом з Пам'яткою, вказаними Умовами, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг та зобов'язалася здійснювати оплату послуг згідно тарифів позивача у строки, передбачені вказаними умовами.

Таким чином, 15.06.2011 року сторони уклали кредитний договір, шляхом приєднання (частина перша статті 634 ЦК України), у вигляді встановленого кредитного ліміту в сумі 500 грн. на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном кредиту, що відповідає строку дії картки.

В подальшому, для виконання зобов'язань за договором від 15.06.2011 року, 09.07.2016 року сторони уклали Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 09.07.2016року, за якою, позивач зменшив розмір заборгованості за вказаним договором на суму процентів - 743,21 грн. і сторони дійшли згоди, що заборгованість відповідачки за кредитним договором склала 14375,77 коп., яка мала бути погашена нею в строк до 31.07.2018 року, та, за умовами угоди, відповідач отримала кредит у розмірі 13615,77грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 24 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. За умовами угоди відповідач підтвердила, що дана угода разом з Умовами та правилами, Тарифами складає між нею та банком кредитний договір (п.п. 1.2, 1,3, 2.1, 2.11 Генеральної угоди (а.с.72) ).

Позову про визнання недійсними договору від 15.06.2011 року чи Угоди від 09.07.2016 року відповідач не подавала. Договори недійсними не визнані.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до умов Генеральної угоди від 09.07.2016 року погашення заборгованості за договором мало здійснюватись щомісячно в період з «1» по «25» число кожного місяця щомісячними платежами в сумі по 719,88 грн. Дата останнього платежу мала бути не пізніше 31.07.2018 року (п. 2.1 Угоди).

Згідно з п. 2.2 Генеральної угоди в разі порушення строків сплати заборгованості більш, чим на 30 днів, відповідач зобов'язалась сплатити Банку штраф в сумі 743,21 грн.

Згідно п. 2.1.1.12.8 Умов та правил банк має право вимагати сплати комісії за обслуговування відповідно до Тарифами/Пам'яткою клієнта/ Довідкою про умови кредитування.

Процентна ставка за договором позики від 09.07.2016 року не змінювалась, що вбачається з розрахунку заборгованості (а.с.4).

Однак, відповідач не виконала умови взятого на себе зобов'язання, не погашала кредит та не сплачувала проценти за користування кредитом , в зв'язку з чим, станом на 05.04.2017 року утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 18720,75 грн., яка складається з: 12974 грн. грн. заборгованості за кредитом, 1888,70 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом, 3113,94 грн. заборгованості по комісії, 743,21 грн. штраф, що стверджується розрахунком заборгованості.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Вимоги представника відповідача про звільнення відповідачки від сплати комісії в сумі 3113,94 грн. та штрафу - 743,21 грн. задоволені бути не можуть, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Однак, сума штрафу - 743,21 грн. є значно меншою від суми заборгованості по тілу кредиту та процентів. Крім того, суду не надано жодних доказів на обґрунтування важкого майнового стану у відповідачки, а комісія за своєю правовою природою не є санкцією за невиконання зобов'язань ( неустойкою), а відтак, підстав для застосування відносно сплати комісії положень ч.3 ст. 551 ЦК України, не вбачається.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 9-13, 76-81, 89, 141, 258,263-265 ЦПК України, ст.6, 12, 526, 530, 626- 628, 629, 634, 1054 ЦК України,

вирішив:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 18720 (вісімнадцять тисяч сімсот двадцять ) гривень 75 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 1600 (одну шістсот ) гривень сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути до Апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Так як в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, тобто з 27.12.2017 року.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Н. О. Кіосак