Рішення № 71393720, 27.12.2017, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/1320/17

Провадження № 2/135/359/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

27.12.2017 року м. Ладижин

Ладижинський міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Патраманського І.О.,

при секретарі

судового засідання Ступак Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі суду, у м. Ладижин Вінницької області, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Виконавчий комітет Ладижинської міської ради, про захист права власності шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду з цим позовом до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Виконавчий комітет Ладижинської міської ради, на обґрунтування якого зазначила, що є власником квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Відповідачка зареєстрована у даній квартирі, але не проживає у ній з червня 2009 року. На даний час місце її проживання не відоме. Реєстрація у квартирі ОСОБА_3 обмежує її в правах як власника нерухомості в частині розпорядження майном, оскільки має намір продажу цієї квартири, у зв'язку з чим просить визнати відповідачку такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1.

Позивачка у судове засідання не з'явилася, однак на адресу суду від неї надійшла заява, у якій вона просить розглядати справу за її відсутності, заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, позов просить задовольнити та визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи третя особа була повідомлена належним чином.

Відповідачка в судове засідання не з'явилася, хоча про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про що свідчить оголошення у газеті «Урядовий кур'єр» (19 грудня 2017 року, № 239 (6108)). Заяви про відкладення розгляду справи, або розгляду справи за її відсутності до суду не направляла.

Відповідно до ч. 4 ст. 223, п. 1 ч. 1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалося.

Вивчивши та дослідивши докази, давши їм належну юридичну оцінку в сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до Конституції України усі суб'єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13); кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (частини перша, друга статті 41); правовий режим власності визначається виключно законами України (пункт 7 частини першої статті 92).

Відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч. 2 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За вимогами ч.2 ст. 405 Цивільного кодексу України, член сім`ї власника житла втрачає право користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, свідоцтва про смерть.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг» внесено відповідні зміни до ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та визначено, що органами реєстрації є виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, сільський голова (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.

Пунктом 1 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» визначено, що відповідно до статті 41 Конституції України та пункту 2 частини першої, статті 3 статті 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

У судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_2 є власником квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Відповідачка ОСОБА_3 зареєстрована у даній квартирі, але не проживає у ній з червня 2009 року. На даний час місце її проживання не відоме. Реєстрація у квартирі ОСОБА_3 обмежує позивачку в її правах, як власника нерухомості в частині розпорядження майном, оскільки вона має намір продажу цієї квартири.

Дані факти підтверджуються сукупністю доказів, що не викликають сумнівів у своїй достовірності та допустимості.

Із свідоцтва про право на спадщину за законом № 301 від 26.10.2013 року, посвідченого державним нотаріусом Тростянецької державної нотаріальної контори Середою Н.М., та із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.10.2013 року видно, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1.

Із відповіді Виконавчого комітету Ладижинської міської ради Вінницької області № 2-20-1870 від 09.06.2017 року видно, що ОСОБА_3 зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 з 08.07.2008 року і по дату видачі довідки.

Ці факти та докази суд приймає до уваги, так як вони зібрані з дотриманням вимог законів і не суперечать один одному.

Враховуючи, що ОСОБА_3 втратила право користування житловим будинком, оскільки не проживала у ній понад один рік без поважних причин, суд вважає за необхідне позов задовольнити.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача 640,00 грн. судового збору.

На підставі ст. ст. 4, 7, 18, 82, 141,223, 280, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, керуючись ст. ст. 319, 391, 405 ЦК України, ст. 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Виконавчий комітет Ладижинської міської ради, про захист права власності шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням- задовольнити.

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір у сумі 640(шістсот сорок) гривень 00 копійок на користь ОСОБА_2.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (в редакції закону №2147-VIII від 3 жовтня 2017 року) апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).

Відповідачу, який не з'явився в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому ст.272 ЦПК України (ст.283 ЦПК України).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ст.284 ЦПК України).

Заява про перегляд заочного рішення повинна бути подана у письмовій формі (ч.1 ст.285 ЦПК України).

Суддя