Рішення № 71392618, 26.12.2017, Львівський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2017 року справа № 813/4192/17

зал судових засідань № 6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Жовковська Ю.В.,

за участю:

представника позивача: адвоката ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення, –

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області, в якому просить визнати протиправним і скасувати рішення від 26.10.2017 про заборону в’їзду в Україну громадянина ОСОБА_4 (Республіки ОСОБА_4) CHRISTIAN TSCHERNER (ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, стать: чоловіча, адреса місця проживання / перебування на території України: 82400, Львівська обл., м. Стрий, вул. Шашкевича М., 21, адреса місця проживання / перебування на території ОСОБА_4: HASELSDORF-TOBELBAD 8144, KARL-HOHLSTRAВE, 53, ОSTERREICH (AUSTRIA)).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є керівником боржника у виконавчому провадженні. Приватне підприємство «СЦ-Сервіс-Центр Стрий» є юридичною особою держави Україна, що створена відповідно до законодавства України; має ідентифікаційний код (згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань) в державі Україна: 32053949; має зареєстроване місцезнаходження в Україні: 82400, Львівська обл., м. Стрий, вул. Шашкевича М., 21; здійснює свою діяльність на території держави Україна; є платником податків та інших обов’язкових платежів на території України; є юридичною особою – резидентом України. Обмежувати пересування керівника боржника – юридичної особи і до того ж лише у виїзді з України, а не у в’їзді в державу вправі лише суд. Разом з цим, рішення про заборону в’їзду в Україну не приймалось відповідачем у зв’язку з невиконанням виконавчого документа, боржником за яким був би іноземець, особа без громадянства та/або іноземна юридична особа. Приватне підприємство «СЦ-Сервіс-Центр Стрий» іноземною юридичною особою ніколи не було, не є та не може бути відповідно до ч. 1, 2 ст. 25, ст.ст. 26, 29 Закону України «Про міжнародне приватне право».

Відповідач у запереченнях проти адміністративного позову просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову. Заперечення обґрунтовані тим, що 17.10.2017 до відповідача надійшло подання від 11.10.2017 № 3612/03.3-32 про заборону в’їзду керівника боржника, юридичної особи – громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_3 (Christian Tscherner), ІНФОРМАЦІЯ_2 Вказане подання державний виконавець мотивував виконанням зведеного виконавчого провадження № 20145278 про стягнення заборгованості з приватного підприємства «СЦ-Сервіс-Центр Стрий» на користь юридичних та фізичних осіб, а також зазначенням, що позивач є директором вказаної юридичної особи. Зі змісту подання державного виконавця також вбачалося, що стосовно позивача відкрито кримінальне провадження № 120161140130000680 у зв’язку із перешкоджанням здійсненню діяльності державним виконавцем щодо обстеження арештованого майна боржника. Відтак, державний виконавець на підставі ст. 77 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» просив відповідача заборонити позивачеві в’їзд в Україну строком на 3 роки. З огляду на ст. 77 Закону України «Про виконавче провадження», абз. 7 ч. 1, ч. 3 ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Інструкцію з організації примусового виконання рішень, затверджену наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, Інструкцію про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в’їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затверджену наказом МВС від 17.12.2013 № 1235, прийнято оскаржене рішення від 26.10.2017 про заборону в’їзду позивачеві на територію Україну строком на 36 місяців, оскількиперебування ОСОБА_3 на території України може суперечити захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні.

Ухвалами суду від 20.11.2017 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 04.12.2017.

В судовому засіданні 04.12.2017 за клопотанням представника позивача до матеріалів справи долучено копію листа відповідача від 07.11.2017 № 4601.4.2-23564/4601.1-17 з додатками, а за клопотанням представників відповідача – письмове заперечення від 04.12.2017 проти адміністративного позову з додатками.

З огляду на те, що до заперечення від 04.12.2017 проти адміністративного позову відповідач додав як оскаржене рішення від 26.10.2017 про заборону в’їзду в Україну позивача, так і документи, на підставі яких прийнято рішення, клопотання представника позивача про витребування вказаних доказів залишено без задоволення.

В судовому засіданні 04.12.2017 розгляд справи відкладено до 18.12.2017.

В судовому засіданні 18.12.2017 оголошено перерву до 26.12.2017, у зв’язку з задоволенням клопотання відповідача про оголошення перерви для надання додаткових доказів.

В судовому засіданні 26.12.2017 представник відповідача заявив клопотання про витребування у позивача статуту приватного підприємства «СЦ-Сервіс-Центр Стрий», у задоволенні якого суд відмовив у відповідності до абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, наведених у письмових запереченнях. Просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Згідно з п. 10 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності вказаною редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності вказаною редакцією Кодексу.

11.10.2017 начальник відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області виніс подання № 3612/03.3-32 про заборону в’їзду в Україну керівника боржника юридичної особи з проханням: «ОСОБА_3 (Christian Tscherner ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4), місце проживання в України: м. Стрий, вул. Шашкевича, 21 (згідно з усними поясненнями ОСОБА_3), паспорт громадянина ОСОБА_4 P7853736 заборонити у праві в’їзду, шляхом заборони перетинати державний кордон України строком на три роки».

Як вбачається зі змісту подання від 11.10.2017 № 3612/03.3-32 на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області перебуває зведене виконавче провадження № 20145278 з примусового виконання ряду виконавчих документів про стягнення заборгованості з приватного підприємства «СЦ-Сервіс-Центр Стрий» на користь фізичних та юридичних осіб.

До подання від 11.10.2017 № 3612/03.3-32 додавались копії:

– листа Стрийської місцевої прокуратури (Львівської області) від 26.09.2017 № 05-14-3263вих-17;

– розвороту (ст. 3) паспортного документа серії Р7853736 на ім’я Tscherner Christian (без перекладу на українську мову);

– документа «PERSONALAUSWEIS» на ім’я Tscherner Christian (без перекладу українською мовою);

– першого розвороту документа «REISEPASS» (без перекладу українською мовою);

– вимоги відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області від 22.02.2016 № 03.3-32/356;

– таблиці «відстеження пересилання поштових відправлень» про дату вручення відправлення за № 4601701446729;

– таблиці «відстеження пересилання поштових відправлень» про дату вручення відправлення за № 4601701446737;

– вимоги відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області від 22.02.2016 № 03.3-32/354;

– таблиці «відстеження пересилання поштових відправлень» про дату вручення відправлення за № 4601701446753;

– вимоги відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області від 22.02.2016 № 03.3-32/355;

– таблиці «відстеження пересилання поштових відправлень» про дату вручення відправлення за № 4601701446745;

– клопотання відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області від 02.06.2016 № 03.3-32/1921 про застосування запобіжного заходу;

– листа Стрийської місцевої прокуратури (Львівської області) від 10.06.2016 № 05-14-2086вих-16;

– листа Стрийського відділу поліції ГУ НП у Львівській області від 25.05.2016 № 8471/59/01/16;

– листа комунального підприємства «Стрийводоканал» від 24.02.2016 вих. № 40/1.5;

– листа ПАТ «Львівобленерго» від 01.03.2016 № 322-0242;

– листа Головного центру обробки спеціальної інформації Держприкордонслужби України на № 03.3-32/202 від 09.02.2016;

– постанови від 20.07.2015 про відкриття виконавчого провадження з супровідним листом;

– наказу Господарського суду Тернопільської області від 08.10.2007 № 1/151-3079;

– постанови від 03.08.2015 про відкриття виконавчого провадження № 48312927 з супровідним листом;

– наказу Господарського суду Тернопільської області від 29.07.2015 № 9/174-3941 (1/151-3079);

– постанови від 14.02.2015 про відкриття виконавчого провадження № 44462541 з супровідним листом;

– наказу Господарського суду Львівської області від 23.06.2014 № 914/1337/14;

– постанови від 07.08.2015 про відкриття виконавчого провадження;

– виконавчого листа від 12.02.2015 у справі № 456/3285/14-ц;

– наказу Господарського суду Львівської області від 29.05.2009 № 26/285;

– постанови від 19.03.2010 про відкриття виконавчого провадження № 18191683;

– виконавчого листа від 23.09.2008 у справі № 2-2361/08;

– постанови від 19.03.2010 про відкриття виконавчого провадження № 18191716;

– наказу Господарського суду Львівської області від 04.07.2014 № 914/1380/14;

– постанови від 14.02.2015 про відкриття виконавчого провадження № 44458020 з супровідним листом;

– наказу Господарського суду Львівської області від 11.07.2013 № 914/1599/13;

– постанови від 18.07.2013 про відкриття виконавчого провадження № 38962974;

– наказу Господарського суду Львівської області від 12.05.2015 № 914/458/15.

26.10.2017 Головним управлінням Державної міграційної служби України у Львівській області прийнято рішення, яким позивачу заборонено в’їзд в Україну строком на 36 місяців (3 роки).

В рішенні від 26.10.2017 про заборону в’їзду в Україну вказано, що при ознайомленні з поданням № 3612/03.3-32 від 11.10.2017 року, яке надійшло з Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області управління державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень встановлено, що громадянин ОСОБА_4 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, маючи фінансову заборгованість відповідно до виконавчого провадження № 20145278 не виконує рішення суду по стягненню заборгованості. Також згідно з інформацією у вказаному поданні стосовно громадянина ОСОБА_3 відкрито кримінальне провадження № 120161140130000680 у зв’язку з перешкоджанням здійснення діяльності державного виконавця щодо обстеження арештованого майна боржника.

Згідно з ст. 77 Закону України «Про виконавче провадження» під час виконання рішень стосовно іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб, які відповідно проживають (перебувають) чи зареєстровані на території України або мають на території України власне майно, яким володіють самостійно або разом з іншими особами, застосовуються положення вказаного Закону. У разі невиконання зазначеними в частині першій вказаної статті особами рішень виконавець звертається до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органів охорони державного кордону з поданням про заборону в’їзду в Україну чи видворення за межі України таких осіб відповідно до Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Відповідно до п. 3 Інструкції про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.12.2013 № 1235 (надалі – Інструкція), рішення про заборону в’їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за наявності підстав, зазначених в абзацах другому, третьому та сьомому частини першої статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Як вбачається з абз. 7 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну.

Підп. «д» п. 4 Інструкції визначено, що рішення про заборону в’їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за ініціативою: за власною ініціативою або за поданням державного, приватного виконавця – у разі якщо під час попереднього перебування на території України особа не виконала рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або має інші невиконані майнові зобов’язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну.

У відповідності з п. 7, 8 Інструкції рішення про заборону в’їзду в Україну особі підписується керівником структурного підрозділу апарату ДМС, начальником управління (відділу) міграційної роботи ГУДМС, УДМС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і затверджується: в апараті ДМС – Головою, першим заступником або заступником; у головних управліннях, управліннях ДМС в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі – начальником відповідного ГУДМС, УДМС, його першим заступником або заступником. ДМС або її територіальний орган, який готував рішення про заборону в’їзду в Україну особі, у триденний строк надсилає засвідчену копію такого рішення разом з дорученням щодо заборони в’їзду в Україну особі до Головного центру обробки спеціальної інформації Держприкордонслужби України, розташованого: вул. Володимирська, 26, м. Київ, 01601, оформленого відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 17.04.2013 № 280 «Про затвердження Порядку надання Державній прикордонній службі та виконання нею доручень уповноважених державних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України».

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Головним управлінням Державної міграційної служби України у Львівській області не наведено доводів та не надано доказів звернення до будь-кого стосовно отримання додаткових документів з метою вирішення питання заборони в’їзду позивача на територію України. Таким чином, оскаржене рішення відповідача прийнято на підставі подання від 11.10.2017 № 3612/03.3-32 з додатками (перелік яких наведено вище). При цьому, у жодному з виконавчих документів та постанов у виконавчих провадженнях, долучених до подання від 11.10.2017 № 3612/03.3-32, позивач (як стягувач, боржник тощо) не зазначений.

З огляду на це, відповідач дійшов передчасних висновків стосовно того, що позивач, маючи фінансову заборгованість відповідно до виконавчого провадження № 20145278, не виконує рішення суду про стягнення заборгованості. Крім цього, у поданні від 11.10.2017 № 3612/03.3-32 прямо вказано, що боржником у зведеному виконавчому провадженні № 20145278 є юридична особа, а не фізична особа (позивач).

Посилання відповідача на те, що стосовно позивача відкрито кримінальне провадження № 120161140130000680 також не знайшли підтвердження ні в поданні від 11.10.2017 № 3612/03.3-32, ні в додатках до нього. В цьому контексті суд враховуєте те, що згідно з ч. 1 ст. 276 Кримінального процесуального кодексу України, повідомлення про підозру обов’язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 вказаного Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених вказанимКодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Докази повідомлення позивача про підозру в рамках кримінального провадження № 120161140130000680 відсутні і не перебували у розпорядженні відповідача станом на дату винесення оскарженого рішення.

Щодо вимог від 22.02.2016 № 03.3-32/354, 03.3-32/355, 03.3-32/356, то відсутні докази як їх надіслання, так і отримання позивачем. Таблиці «відстеження пересилання поштових відправлень» судом оцінюються критично з огляду на відсутність посиланьна них у поданні від 11.10.2017 № 3612/03.3-32, а також через неможливість встановити із згаданих таблиць відправника, одержувача та/або зміст (обсяг) кореспонденції. Також суд наголошує, що вимога від 22.02.2016 № 03.3-32/355 адресована не позивачу, а головному бухгалтерові приватного підприємства «СЦ-Сервіс-Центр Стрий» ОСОБА_5

Щодо клопотання відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області від 02.06.2016 № 03.3-32/1921 про застосування запобіжного заходу, суд звертає увагу на те, що до подання від 11.10.2017 № 3612/03.3-32 не долучено доказів передачі такого клопотання на розгляд відповідному слідчому судді або суду.

З врахування викладеного суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області від 26.10.2017 про заборону в’їзду в Україну громадянину ОСОБА_4 (Республіки ОСОБА_4) CHRISTIAN TSCHERNER (ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, стать: чоловіча, адреса місця проживання / перебування на території України: 82400, Львівська обл., м. Стрий, вул. Шашкевича М., 21, адреса місця проживання / перебування на території ОСОБА_4: HASELSDORF-TOBELBAD 8144, KARL-HOHLSTRAВE, 53, ОSTERREICH (AUSTRIA)) прийнято безпідставно, всупереч ст. 77 Закону України «Про виконавче провадження» та за відсутності підстав, визначених абз. 7 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст.78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до ст.139 КАС України з Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області на користь позивача необхідно стягнути сплачений судовий збір у сумі 1600грн.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області (79005, м. Львів, вул. Руданського, 3; ідентифікаційний код: 37831493) від 26.10.2017 про заборону в’їзду в Україну громадянина ОСОБА_4 (Республіки ОСОБА_4) ОСОБА_3 (CHRISTIAN TSCHERNER), ІНФОРМАЦІЯ_1, стать: чоловіча, адреса місця проживання / перебування на території України: 82400, Львівська обл., м. Стрий, вул. Шашкевича М., 21, адреса місця проживання / перебування на території ОСОБА_4: HASELSDORF-TOBELBAD 8144, KARL-HOHLSTRAВE, 53, ОSTERREICH (AUSTRIA).

Стягнути з Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області (79005, м. Львів, вул. Руданського, 3; ідентифікаційний код: 37831493) на користь ОСОБА_3 (CHRISTIAN TSCHERNER; адреса місця проживання / перебування на території України: 82400, Львівська обл., м. Стрий, вул. Шашкевича М., 21; адреса місця проживання / перебування на території ОСОБА_4: HASELSDORF-TOBELBAD 8144, KARL-HOHLSTRАВE, 53, ОSTERREICH (AUSTRIA); РНОКПП: НОМЕР_1) судовий збір у сумі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адмінстративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складене і підписане 02.01.2018.

Суддя А.Г.Гулик