Рішення № 71392373, 20.12.2017, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 грудня 2017 рокум. Ужгород№ 807/1654/16

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилка С.Є.

з участю секретаря судового засідання Кубічек Н.І.

за участі сторін:

позивача – ОСОБА_1;

представника позивача – ОСОБА_2;

представника відповідача – ОСОБА_3;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до Закарпатської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статей 243 частини 3, 250 частини 1 КАС України, 20 грудня 2017 року було проголошене скорочене рішення суду (його вступну та резолютивну частини). Рішення суду складено у повному обсязі було складено 29 грудня 2017 року. Розгляд даної справи здійснено за правилами загального позовного провадження із врахуванням відкриття провадження та призначення справи до судового розгляду відповідно до вимог КАС України, у редакції, що діяв до 15 грудня 2017 року.

До Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся з позовною заявою ОСОБА_4 до Закарпатської митниці ДФС, якою просив суд: "1. Визнати поважними причини пропуску ОСОБА_4 строку звернення до адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу Закарпатської митниці ДФС від 08 квітня 2016 року № 444-о "Про переведення ОСОБА_4М."; 2. Визнати протиправним та скасувати наказ Закарпатської митниці ДФС від 08 квітня 2016 року № 444-0 "Про переведення ОСОБА_4М."; 3. Визнати протиправним та скасувати наказ Закарпатської митниці ДФС від 20 вересня 2016 року № 964-о "Про звільнення ОСОБА_4М."; 4 Поновити ОСОБА_4 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 4 (пункту пропуску "Батєво") митного поста "Залізничний" Закарпатської митниці ДФС; 5 Стягнути з Закарпатської митниці ДФС на користь ОСОБА_4 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 20 вересня 2016 року по день поновлення на роботі; 6. Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 4 (пункту пропуску "Батєво") митного поста "Залізничний" Закарпатської митниці ДФС; 7. Допустити негайне виконання постанови суду в частині стягнення з Закарпатської митниці ДФС на користь ОСОБА_4 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць".

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року позовну заяву ОСОБА_4 до Закарпатської митниці ДФС в частині визнання протиправним та скасування наказу Закарпатської митниці ДФС від 08 квітня 2016 року № 444-о "Про переведення ОСОБА_4М." залишено без розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_4 до Закарпатської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування наказу Закарпатської митниці ДФС від 20 вересня 2016 року № 964-о "Про звільнення ОСОБА_4М.", поновлення ОСОБА_4 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 4 (пункту пропуску "Батєво") митного поста "Залізничний" Закарпатської митниці ДФС, стягнення з Закарпатської митниці ДФС на користь ОСОБА_4 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 20 вересня 2016 року по день поновлення на роботі, допущення негайного виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 4 (пункту пропуску "Батєво") митного поста "Залізничний" Закарпатської митниці ДФС, допущення негайного виконання постанови суду в частині стягнення з Закарпатської митниці ДФС на користь ОСОБА_4 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць (а.с.а.с. 2-5).

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Наказом Закарпатської митниці ДФС від 20 вересня 2016 року за № 964-о було звільнено позивача з посади державного інспектора відділу митного оформлення № 4 (пункт пропуску "Батєво") митного посту "Залізничний" Закарпатської митниці ДФС – у зв’язку із закінченням строку трудового договору, відповідно до статті 36 пункту 2 Кодексу законів про працю України. Вищезазначений наказ позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню виходячи з наступного. 17 лютого 1995 року позивач почав працювати в митних органах України (Берегівська митниця), що підтверджується відповідним записом до трудової книжки останнього. Отже, ще 17 лютого 1995 року між позивачем та відповідачем укладено безстроковий трудовий договір. В подальшому позивач працював на різних посадах в митних органах України до поки його не було звільнено з державної служби. Наказом Закарпатської митниці ДФС від 06 квітня 2016 року за № 444-о "Про переведення ОСОБА_4М.", позивача тимчасово переведено на посаду державного інспектора відділу митного оформлення № 4 (пункту пропуску "Батєво") митного поста "Залізничний" Закарпатської митниці ДФС на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника (ОСОБА_5О.), звільнивши його з посади державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного посту "Лужанка" Закарпатської митниці ДФС, на підставі його заяви на тимчасове переведення на вищевказану посаду, штатного розпису Закарпатської митниці ДФС та службової записки заступника начальника митного посту – начальника відділу митного оформлення № 2 митного посту "Залізничний" ОСОБА_6 від 05 квітня 2016 року за № 07-70-61/31/828. У позовній заяві позивач стверджує, що у квітні 2016 року керівництво Закарпатської митниці ДФС запропонувало позивачу написати заяву на тимчасове переведення на вищенаведену посаду, у випадку незгоди пригрозило звільненням. Не маючи іншого вибору, позивач погодився на переведення. В переведенні позивача на декретну посаду не було службової необхідності, а тому таке переведення позивач вважає протиправним. Позивач вважає, що строковий договір з позивачем укладався без наміру виконувати передбачені у ньому обов’язки, а відтак такий договір безумовно порушує трудові права останнього, а тому навіть наявність згоди позивача на переведення свідчить про недійсність вказаного трудового договору. При цьому стверджує, що заява позивача про переведення його на декретну посаду не може братися до уваги в силу приписів статті 9 КЗпП України, відповідно до якої умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними. Укладений між сторонами строковий трудовий договір, оформлений наказом за № 444-о, був укладений всупереч інтересам позивача при відсутності його дійсної волі та незважаючи на те, що трудові відносини між сторонами вже були встановлені на невизначений строк. Позивач також стверджує, що на момент переведення позивача на декретну посаду, так і на момент його звільнення, в Закарпатській митниці ДФС були наявні вакантні посади, які, однак не були запропоновані позивачеві. Відтак, відповідач повинен був запропонувати позивачу не одну конкретну посаду, а ознайомити його із всіма вакантними посадами, які були наявні в Закарпатській митниці ДФС на момент переведення позивача. За таких обставин позивач вважає, що відповідачем не було виконано вимог статті 492 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої працівнику має бути запропонована наявна робота на тому ж підприємстві, в установі, організації, тобто в межах одного митного органу. Таким чином, звільнення позивача з посади на підставі статті 36 частини 1 пункту 2 КЗпП України є протиправним, оскільки характер роботи та умови її виконання позивачем не носять тимчасового характеру та не передбачають можливості укладення трудового договору на визначений строк.

У судовому засідання позивач та його представник підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі з мотивів наведених у позовній заяві та просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти заявлених позовних вимог у повному обсязі з мотивів наведених у письмових запереченнях (а.с.а.с. 22, 23) та просив суд відмовити позивачеві в задоволенні позову повністю. Зокрема у своїх запереченнях зазначив, що на підставі особистої заяви позивача наказом Закарпатської митниці ДФС від 06 квітня 2016 року № 444-о "Про переведення" ОСОБА_4 було переведено на посаду державного інспектора відділу митного оформлення № 4 (Батєво) митного поста "Залізничний" Закарпатської митниці ДФС, тимчасово, на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника (ОСОБА_5О.), до дня його фактичного виходу з відпустки. 07 вересня 2016 року державний інспектор відділу митного оформлення № 4 (Батєво) митного поста "Залізничний" Закарпатської митниці ДФС ОСОБА_5 подав заяву щодо переривання відпустки по догляду за дитиною та щодо виходу його на роботу. На підставі поданої заяви ОСОБА_5 був виданий наказ Закарпатської митниці ДФС від 12 вересня 2016 року № 1918-кв "Про вихід з відпустки по догляду за дитиною", відповідно до якого ОСОБА_5 приступив до виконання службових обов’язків з 21 вересня 2016 року. Також, на підставі викладеного, було видано наказ Закарпатської митниці ДФС від 20 вересня 2016 року № 964-о, яким відповідно до статті 36 пункту 2 КЗпП України позивача звільнено 20 вересня 2016 року із займаної посади у зв’язку із закінченням строку трудового договору. Відповідно до статті 36 частини 1 пункту 2 КЗпП України до підстав припинення трудового договору віднесено закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23), що мало місце в момент виходу на роботу працівника ОСОБА_5, на посаді якого на час відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і працював позивач. На правомірність оскаржуваного наказу митниці вказує застосування норм матеріального права наведене в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17 червня 2014 року № К/800/8412/14, а також в ухвалах Верховного Суду України від 10 вересня 2008 року № 6-9644св08 та від 10 лютого 2010 року № 6-22056с09.

Розгляд справи неодноразово відкладався у зв’язку з існуванням на те об’єктивних підстав, що передбачені законодавчо.

Розглянувши подані сторонами докази, заслухавши сторони та їх представників, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 04 квітня 2016 року, позивач звернувся до начальника Закарпатської митниці ДФС із заявою, згідно якої просив його перевести на посаду державного інспектора відділу митного оформлення № 4 (Батєво) митного посту "Залізничний" тимчасово на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку основного працівника (ОСОБА_5О.) до фактичного виходу з відпустки (а.с. 26).

06 квітня 2016 року наказом Закарпатської митниці ДФС за № 444-о "Про переведення", відповідно до вимог статті 32 Кодексу законів про працю України, наказано перевести з 08 квітня 2016 року державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного посту "Лужанка" Закарпатської митниці ДФС ОСОБА_4 на посаду державного інспектора відділу митного оформлення № 4 (Батєво) митного посту "Залізничний" Закарпатської митниці ДФС, тимчасово, на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника (ОСОБА_5О.), до дня його фактичного виходу з відпустки, з посадовим окладом згідно штатним розписом у розмірі 1723,00 грн. на місяць, із збереженням раніше встановлених надбавок (а.с. 25). Підставою зазначено: штатний розпис Закарпатської митниці ДФС, службова записка заступника начальника митного посту – начальника відділу митного оформлення № 2 митного посту "Залізничний" ОСОБА_6 від 05 квітня 2016 року за № 07-70-61/31/828, заява ОСОБА_4 від 04 квітня 2016 року.

Таким чином судом резюмується, що позивача було переведено не лише на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника (ОСОБА_5О.), до дня його фактичного виходу з відпустки, а й тимчасово (згідно наказу й заяви позивача). А відтак, суд робить висновок, що після виходу основного працівника – позивача необхідно було повернути на попередню посаду державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного посту "Лужанка" Закарпатської митниці ДФС.

07 вересня 2016 року, ОСОБА_5 звернувся до начальника Закарпатської митниці ДФС із заявою, відповідно до якої, просив вважати його таким, що приступив до виконання обов’язків державного інспектора відділу митного оформлення № 4 (Батєво) митного посту "Залізничний" з 21 вересня 2016 перервавши відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку надану останньому наказом Закарпатської митниці ДФС від 09 червня 2015 року за № 917-кв (а.с. 28).

12 вересня 2016 року наказом Закарпатської митниці ДФС за № 1918-кв "Про вихід з відпустки для догляду за дитиною", керуючись статтею 179 частиною 7 КЗпП України наказано вважати ОСОБА_5 таким, що приступив до виконання обов’язків державного інспектора відділу митного оформлення № 4 (Батєво) митного посту "Залізничний" Закарпатської митниці ДФС з 21 вересня 2016 року, перервавши відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку, надану йому наказом Закарпатської митниці ДФС від 09 червня 2015 року за № 917-кв "Про надання відпустки для догляду за дитиною" (а.с. 27).

У відповідності до вимог статті 179 частини 7 КЗпП України, відпустки для догляду за дитиною, передбачені частинами третьою, четвертою та шостою цієї статті, можуть бути використані повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною.

Так, 20 вересня 2016 року наказом Закарпатської митниці ДФС за № 964-о було звільнено ОСОБА_4, державного інспектора відділу митного оформлення № 4 (Батєво) митного посту "Залізничний" Закарпатської митниці ДФС, прийнятого тимчасово, на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника (ОСОБА_5О.), до дня його фактичного виходу з відпустки, із займаної посади 20 вересня 2016 року, у зв’язку із закінченням строку трудового договору, відповідно до статті 36 пункту 2 Кодексу законів про працю України, статті 83 частини 1 пункту 2 Закону України "Про державну службу". Підставою зазначено заяву ОСОБА_5 (а.с.а.с. 16, 17, 29, 30).

Суд вважає за необхідне також зазначити, що у відповідності до наказу від 06 квітня 2016 року за № 444-О позивач не був звільнений із попередньої посади, а лише тимчасово, на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника (ОСОБА_5О.), до дня його фактичного виходу з відпустки, був переведений на посаду державного інспектора відділу митного оформлення № 4 (Батєво) митного посту "Залізничний" Закарпатської митниці ДФС.

Таким чином зазначення відповідачем у спірному наказі на те, що позивача прийнято тимчасово на період відпустки не відповідає дійсності, оскільки поняття "прийняття" передбачає, у даному випадку, звільнення із попередньої посади, чого судом не було встановлено.

Відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України (далі по тексту КЗпП України), трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 23 КЗпП України, трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Відповідно до статті 32 КЗпП України, переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством. Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором.

Стаття 33 КЗпП України зазначає, що тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, допускається лише за його згодою. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_4 04 квітня 2016 року подав начальнику Закарпатської митниці ДФС заяву, в якій просив перевести його на посаду державного інспектора відділу митного оформлення № 4 (Батєво) митного посту "Залізничний" тимчасово на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку основного працівника (ОСОБА_5О.) до фактичного виходу з відпустки.

Тобто даною заявою позивач просив тимчасово перевести його на іншу посаду, тобто на час до поки існують певні обставини.

З аналізу вказаних норм та заяви позивача, а також виходячи із функціональних обов’язків позивача на попередній посаді та посаді на яку його було тимчасово переведено, суд резюмує, що фактично відбулося переміщення позивача на інше робоче місце.

Крім того, як вбачається з наказу Закарпатської митниці ДФС від 06 квітня 2016 року № 444-о, з посади державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного посту "Лужанка" Закарпатської митниці ДФС ОСОБА_4 не було звільнено, а тимчасово (до виходу з відпустки по догляду за дитиною основного працівника ОСОБА_5О.) переведено його на посаду державного інспектора відділу митного оформлення № 4 (Батєво) митного посту "Залізничний" Закарпатської митниці ДФС, а відтак трудовий договір між ОСОБА_4 та Закарпатською митницею ДФС про роботу позивача на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного посту "Лужанка" Закарпатської митниці ДФС не припинявся, оскільки переведення з однієї посади на іншу у одній і тій же установі не є підставою для припинення трудового договору відповідно до статті 36 КЗпП України.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_4 має право на продовження роботи на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного посту "Лужанка" Закарпатської митниці ДФС та відповідно після виходу на роботу основного працівника ОСОБА_5 (на посаду якого тимчасово було переведено ОСОБА_4М.) відповідач зобов’язаний був повернути позивача на раніше займану ним посаду, або прирівняну до неї вакантну посаду.

За загальним правилом у випадку виходу на роботу працівника, який перебував у відпустці для догляду за дитиною, такий повертається, відповідно на посаду, яку займав до такої відпустки, у зв’язку з цим позивача не може бути поновлено на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 4 (пункту пропуску "Батєво") митного поста "Залізничний" Закарпатської митниці ДФС.

Разом з тим, у відповідності до статті 9 частини 2 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Таким чином з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд вважає за необхідне використати надане йому право виходу за межі позовних вимог, а саме поряд з визнанням протиправним та скасування оскаржуваного наказу необхідно зобов’язати Закарпатську митницю ДФС допустити ОСОБА_4 до роботи на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного посту "Лужанка" Закарпатської митниці ДФС чи до роботи на іншій рівнозначній посаді. У зв’язку з цим у задоволенні позовної заяви в частині вимоги щодо поновлення на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 4 (пункту пропуску "Батєво") митного поста "Залізничний" Закарпатської митниці ДФС необхідно відмовити.

Підсумовуючи зазначене судом вище, звільнення позивача з роботи є протиправним. З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що наказ Закарпатської митниці ДФС за № 964-о від 20 вересня 2016 року "Про звільнення ОСОБА_4М." є протиправним та відповідно підлягає скасуванню, а відтак необхідно зобов’язати відповідача допустити ОСОБА_4 до роботи на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного посту "Лужанка" Закарпатської митниці ДФС чи до роботи на іншій рівнозначній посаді.

Відповідно до статті 235 частини 2 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Як зазначає Верховний Суд України в своїй постанові від 14 січня 2014 № 21-395а13, суд ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку.

В матеріалах справи міститься Довідка № 07-70-05/35-95 від 03 березня 2017 року про середню заробітну плату позивача.

Середньоденна заробітна плата позивача, яка обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці, що передують місяцю звільнення з роботи, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року за № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", складає: 193,78 грн., а саме: 4166,25 грн. (середньомісячна заробітна плата відповідно до довідки) : 21,5 робочі дні (середня кількість робочих днів за липень та серпень 2016 року, згідно ОСОБА_7 від 20 липня 2015 року № 10846/0/14-15/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік").

Позивача поновлено на роботі рішенням суду від 20 грудня 2017 року.

При вирішенні питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд вважає за доцільне стягнути заробітну плату за десять місяців, оскільки дана справа розглядалась тривалий час, а також те, що розгляд даної справи 15 грудня 2016 року та 16 січня 2017 року відкладався за клопотанням позивача (а.с.а.с. 48, 54).

Отже, кількість робочих днів, згідно ОСОБА_7 від 20 липня 2015 року № 10846/0/14-15/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік" та ОСОБА_7 від 05 серпня 2016 року № 11535/0/14-16/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік" із дня звільнення позивача (20 вересня 2016 року) по 20 липня 2017 року (10 місяців) становить: 8 днів (вересень 2016 року) + 20 днів (жовтень 2016 року) + 22 дні (листопад 2016 року) + 22 дні (грудень 2016 року) + 20 днів (січень 2017 року) + 20 днів (лютий 2017 року) + 22 дні (березень 2017 року) + 19 днів (квітень 2017 року) + 20 днів (травень 2017 року) + 20 днів (червень 2017 року) + 14 днів (липень 2017 року) = 207 днів.

Сума заробітної плати, необхідна для відшкодування позивачу за 207 днів вимушеного прогулу становить: (207 дні х 193,78 грн.) = 40112,46 грн..

Відповідно до статті 371 частини 1 пунктів 2 та 3 КАС України негайно виконуються постанови суду, зокрема, про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, а також поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

На підставі наведеного та керуючись статтями 2 частиною 3 пунктом 10, 9, 14 частиною 1, 132, 139, 242-246, 371 КАС України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_4 (90233, Закарпатська область, Берегівський район, с. Балажер, вул. Шевченка, 119, РНОКПП НОМЕР_1) до Закарпатської митниці ДФС (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, 20, Ідентифікаційний код 39515893) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення коштів – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Закарпатської митниці № 964-о від 20 вересня 2016 року "Про звільнення ОСОБА_4М.".

Зобов’язати Закарпатську митницю ДФС (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, 20, Ідентифікаційний код 39515893) допустити ОСОБА_4 (90233, Закарпатська область, Берегівський район, с. Балажер, вул. Шевченка, 119, РНОКПП НОМЕР_1) до роботи на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного посту "Лужанка" Закарпатської митниці ДФС чи до роботи на іншій рівнозначній посаді.

Стягнути на користь ОСОБА_4 (90233, Закарпатська область, Берегівський район, с. Балажер, вул. Шевченка, 119, РНОКПП НОМЕР_1) із Закарпатської митниці ДФС (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, 20, Ідентифікаційний код 39515893) середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 21 вересня 2016 року по 20 липня 2017 року у розмірі 40112,46 (сорока тисяч ста дванадцяти грн. 46 коп.) грн., із утриманням податків й інших обов’язкових платежів, а також отриманого позивачем розміру соціальної допомоги по безробіттю.

У задоволенні позовної заяви у частині решти позовних вимог відмовити.

Рішення у частині присудження виплати заробітної плати - у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 4166,25 грн. підлягає до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

СуддяОСОБА_8