Постанова № 71392327, 13.12.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2017 р. Справа № 804/6745/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участю: представника позивача ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Державного реєстратора Покровської районної державної адміністрації ОСОБА_5, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про визнання протиправними дій та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

18.10.2017 року ОСОБА_4 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державного реєстратора Покровської районної державної адміністрації ОСОБА_5, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», в якому, з урахування уточненого адміністративного позову від 25.10.2017 року, просить:

- визнати протиправними дії Державного реєстратора Покровської районної державної адміністрації ОСОБА_5 при прийнятті рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно індексний номер 36560131 від 10.08.2017 року та внесенню запису за даним рішенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 36560131 від 10.08.2017 року, прийняте Державним реєстратором Покровської районної державної адміністрації ОСОБА_5;

- скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (код ЄДРПОУ 40696815) на трикімнатну квартиру, загальною площею 67,3 кв.м., житловою площею 46,2 кв.м., що розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро (м.Дніпропетровськ), АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову, зазначено, що у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 36560131 від 10.08.2017 року, оскільки договір про задоволення вимог іпотекодержателя між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» не укладався. Договір іпотеки укладений 30.01.2013 року між ПАТ «Марфін Банк» та ОСОБА_4 не містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в розумінні Закону України «Про іпотеку». Розділ 4 договору передбачає лише один з можливих способів звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом укладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відповідач надав суду письмові заперечення, в яких просив розглядати справу за його відсутності та відмовити в задоволенні позову, обґрунтовуючи свою позицію тим, що представником Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» було надано державному реєстратору усі необхідні документи для проведення державної реєстрації права власності у зв’язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки іпотекодержателем. Підстав для відмови у проведенні державної реєстрації, визначених статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не було. Також на виконання ухвал суду від 30.11.2017 року та 08.12.2017 року про витребування доказів, на адресу суду надійшла заява з доданими до неї оригіналом реєстраційної дії разом з засвідченою належним чином копією.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився. На адресу суду надійшли письмові заперечення, в обґрунтування яких зазначено, що наявність застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, зазначене в договорі іпотеки є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. В пункті 4.3 договору іпотеки міститься таке застереження з посиланням на норми статті 37 Закону України «Про іпотеку», яка передбачає альтернативний спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, а саме шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, а тому доводи позивача є необґрунтованими. Крім того, представник третьої особи вважає, що позивач визнала право власності на предмет іпотеки за ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та відповідно погодилась із законністю проведення відповідачем державної реєстрації права власності, оскільки уклала угоду від 14.08.2017 року, якою визначила періодичність платежів за придбаний об’єкт.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

З матеріалів справи вбачається, що 30.01.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Марфін Банк» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вінтех» (позивальник) укладено кредитний договір №00205/D, згідно з умовами якого банк зобов’язується надати позичальнику грошові кошти у вигляді поновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості 2000000 грн., а позичальник зобов’язується прийняти, використати за цільовим призначенням та повернути банку кредит, сплатити за користування кредитом 20% річних, комісії, пені і штрафи та інші платежі, що будуть нараховані відповідно до умов цього договору, строком до 29.01.2014 року.

30.01.2013 року між ОСОБА_4 (іпотекодавець), що виступає майновим поручителем ТОВ «Вінтех» та ПАТ «Марфін Банк» (іпотекодержатель) укладено договір іпотеки, згідно з умовами якого іпотекою забезпечується виконання зобов’язань ТОВ «Вінтех» за укладеним між позичальником та іпотекодержателем кредитним договором №00205/D від 30.01.2013 року з усіма додатковими угодами до нього по поверненню наданого позичальнику кредиту у вигляді поновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості 2000000 грн. За цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов’язань позичальника по всіх наданих позичальнику траншах за кредитом.

Пунктом 1.2 договору визначено, що в забезпечення виконання зобов’язань позичальника за кредитним договором іпотекодавець надав іпотекодержателю в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: трикімнатна квартира на четвертому поверсі дев’ятиповерхового будинку. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виданого 30.01.2013 року ОСОБА_6 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, предмет іпотеки в цілому складається з: трикімнатна квартира загальною площею 67,3 кв.м., житловою площею 46,2 кв.м., розташована у АДРЕСА_2.

В договорі зазначено, що предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності на підставі: договору купівлі-продажу квартири реєстр. № 8513 посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 20.09.2004 року зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів за № 117354, що посвідчується Витягом про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів № 126372 від 20.09.2004 року.

Предмет іпотеки зареєстрований у встановленому законом порядку як окремий виділений в натурі об’єкт права власності за № 72830, про що зроблений запис за № 55, 98-195 в книзі 65п.313п, що посвідчується Витягом № 6449263 про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 09.02.2005 року, виданим КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації».

Пунктом 2.1 договору іпотеки визначено, що предмет іпотеки оцінюється в 544000,00 грн.

На підставі пункту 4.1 договору іпотеки іпотекодержатель набуває право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у випадку порушення позичальником будь-яких зобов’язань, що випливають з кредитного договору та/або порушення іпотекодавцем умов цього договору.

Згідно з пунктом 4.2 договору іпотеки у разі порушення кредитного договору та/або умов цього договору іпотекодержатель надсилає позичальнику та іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш ніж тридцятиденний строк з попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимоги.

Абзацом 3 пункту 4.2 договору іпотеки визначено, що якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, який окремо укладається між іпотекодержателем та іпотекодавцем згідно вимог законодавства України.

Відповідно до пункту 4.3 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі цього договору, виконавчого напису нотаріуса, за рішенням суду або шляхом позасудового врегулювання у відповідності до статей 36,37,38 Закону України «Про іпотеку» або на підставі відповідних правових норм іншого законодавчого акту, який буде чинним на момент прийняття іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Іпотекодержатель має право на власний розсуд обрати спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 7.1 передбачено, що договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором та всіма додатковими угодами до нього, та іпотекодавцем всіх зобов’язань за цим договором та всіма додатковими угодами до нього.

Договір іпотеки посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 30.01.2013 року за №92.

29.06.2017 року між ПАТ «Марфін Банк» (первісний іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (новий іпотекодержатель) укладено договір факторингу № 01/07, згідно з умовами якого первісний іпотекодержатель відступає право вимоги за кредитним договором та всіма додатковими договорами укладеними до нього та договорами забезпечення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп».

Відповідно до договору про відступлення прав за договором іпотеки реєстровий № 5952 від 30.06.2017 року, посвідченого Приватним нотаріусом Дніпроптеровського міського нотаріального округу ОСОБА_8, право вимоги первісного іпотекодержателя за договором іпотеки перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп».

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» державним реєстратором Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області ОСОБА_5 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 36560131 від 10.08.2017 року, на квартиру за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро (м.Дніпропетровськ), АДРЕСА_1, на підставі іпотечного договору №92 від 30.01.2013 року, кредитного договору №00205/D від 30.01.2013 року, договору про відступлення права за іпотечним договором, серія та номер №5953 від 30.06.2017 року – за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Досліджуючи питання правомірності прийняття оскаржуваного рішення, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямовані на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовані Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 року (далі – Порядок №1127).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;

7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку №1127.

Пунктом 1 статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначені підстави для проведення реєстрації права власності та інших речових прав, зокрема в пункті 1 частини 1 зазначено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини 6 статті 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Згідно зі статтею 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 37 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

З аналізу викладених норм, судом встановлено, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно здійснюється на підставі договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, а у випадку проведення державної реєстрації на предмет іпотеки, належним правочином на підставі якого може бути проведена така реєстрація є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками.

Договір іпотеки в пункті 4.2 містить пряму вказівку на необхідність укладення окремого договору, у разі прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, який окремо укладається між іпотекодержателем та іпотекодавцем згідно вимог законодавства України.

З договору іпотеки вбачається, що в ньому не міститься застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, а також між позивачем та іпотекодержателем не було укладено окремий договір про передачу майнових прав.

Отже, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 36560131 від 10.08.2017 року, прийняте державним реєстратором Покровської районної державної адміністрації ОСОБА_5, є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд не бере до уваги посилання представника третьої особи на угоду №1 від 14.08.2017 року, укладену між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та, зокрема, ОСОБА_4, про надання згоди на продаж об’єктів нерухомого майна, оскільки вказана угода не була надана державному реєстратору для проведення реєстраційної дії, та була укладена після прийняття державним реєстратором оскаржуваного рішення.

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

З огляду на те, що державним реєстратором не було перевірено у встановленому порядку належність поданих документів для проведення реєстрації вимогам іпотечного договору та Закону України «Про іпотеку» дії державного реєстратора є протиправними, а оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 36560131 від 10.08.2017 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно позовної вимоги про визнання дій державного реєстратора Покровської районної державної адміністрації ОСОБА_5 при прийнятті рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та внесенню запису за даним рішенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, суд зазначає, що позивачем не обґрунтовано які саме дії державного реєстратора є протиправними. Також суд не вбачає, які дії державного реєстратора при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно суперечили чинному законодавству, а отже вказана позовна вимога задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатами скасування рішення про державну реєстрацію права до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав, тобто вимога про скасування державної реєстрації права власності є передчасною, а тому не підлягає задоволенню адміністративним судом.

З огляду на викладене, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_4 до Державного реєстратора Покровської районної державної адміністрації ОСОБА_5, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про визнання дій протиправним, скасування рішення та державної реєстрації - задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 36560131 від 10.08.2017 року, прийняте Державним реєстратором Покровської районної державної адміністрації ОСОБА_5.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 14 грудня 2017 року.

Суддя ОСОБА_1