Постанова № 71392317, 05.12.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2017 р. Справа № 804/6958/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участю: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Комунального виробничого підприємства Кам’янської міської ради «Міськводоканал» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання рішень протиправними і скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

25.10.2017 Комунальне виробниче підприємство Кам’янської міської ради «Міськводоканал» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому з урахуванням уточненого позову просить:

1. Визнати рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, оформлені листами від 04.10.2017 року № 26356/10/04-36-17-01-14, від 04.10.2017 року № 26355/10/04-36-17-01-14, від 04.10.2017 року № 26357/10/04-36-17-01-14, від 06.10.2017 року № 26997/10/04-36-17-01-14 – неправомірними;

2. Зобов’язати Головне управління ДФС у Дніпропетровській області прийняти рішення про розстрочення строком на 5 (п’ять) календарних років грошових зобов’язань КВП КМР «Міськводоканал», а саме:

- по податку на додану вартість у сумі 24398423,70 грн. – терміном на 60 календарних місяців, починаючи з 01 листопада 2017 року, по 406640,40 грн. щомісяця. Останній платіж до 31 жовтня 2023 року;

- по земельному податку з юридичних осіб у сумі 755051,03 грн.;

- по надходженню збору за спеціальне використання води від підприємств житлово-комунального господарства у розмірі 3407606.17 грн. – терміном на 60 календарних місяців починаючи з 01 листопада 2017 року, по 56793,44 грн. щомісяця. Останній платіж до 31 жовтня 2023 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зазначені рішення про відмову в розстроченні грошових зобов’язань КВП КМР «Міськводоканал», на думку позивача, є необґрунтованими та підлягають скасуванню. Також позивач просить суд зобов’язати відповідача прийняти рішення про розстрочення грошових зобов’язань КВП КМР «Міськводоканал» оскільки фінансовий стан позивача погіршується, та існує загроза накладення арешту на рахунки підприємства, що може стати причиною припинення водопостачання у м. Кам’янське.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, та просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі посилаючись на обставини викладені в ньому.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував в повному обсязі та просив відмовити в задоволенні позову з огляду на викладені в запереченнях обставини.

Дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

З матеріалів справи вбачається, що 07.09.2017 року Комунальне виробниче підприємство Кам’янської міської ради «Міськводоканал» звернулось до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області із заявами:

- про розстрочення грошового зобов’язання по податку на додану вартість у сумі 955961,57 грн;

- про розстрочення грошового зобов’язання по земельному податку з юридичних осіб у сумі 755051,03 грн;

- про розстрочення грошового зобов’язання по надходженню збору за спеціальне використання води від підприємств житлово-комунального господарства в сумі 2980500,11 грн.

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області листами від 04.10.2017 року № 26356/10/04-36-17-01-14, № 26355/10/04-36-17-01-14 та № 26357/10/04-36-17-01-14 відмовило позивачу у розстроченні вказаних грошових зобов’язань.

Також, 27.09.2017 року Комунальне виробниче підприємство Кам’янської міської ради «Міськводоканал» звернулось до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області із заявою про розстрочення грошового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 23442462,13 грн., проте отримало лист відповідача від 06.10.2017 року № 26997/10/04-36-17-01-14 про відмову у розстроченні грошового зобов’язання.

Не погоджуючись із рішеннями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із наступного.

Відповідно до положень пунктів 100.1 та 100.2 статті 100 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент укладання договорів про розстрочення, розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу. Якщо до складу розстроченої (відстроченої) суми входить пеня, то для розрахунку процентів береться сума за вирахуванням суми пені.

Платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.

Згідно пункту 100.4 статті 100 Податкового кодексу України підставою для розстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов’язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Пунктом 100.8 статті 100 Податкового кодексу України встановлено, що рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань чи податкового боргу, а також про перенесення строків сплати розстрочених, відстрочених сум або їх частки приймається стосовно загальнодержавних податків та зборів - керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням особливостей, визначених пунктом 100.9 цієї статті.

Відповідно до пункту 100.9 статті 100 Податкового кодексу України, рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань чи податкового боргу, а також про перенесення строків сплати розстрочених, відстрочених сум або їх частки щодо загальнодержавних податків та зборів на строк, що виходить за межі одного та/або більше бюджетних років, крім випадків, передбачених цим пунктом, приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, про що повідомляється центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до п. 100.11 ст. 100 Податкового кодексу України, розстрочення, відстрочення грошового зобов’язання чи податкового боргу надається окремо за кожним податком і збором. Строки сплати розстрочених, відстрочених сум або їх частки можуть бути перенесені шляхом прийняття окремого рішення та внесення відповідних змін до договорів розстрочення, відстрочення.

Згідно п. 3.1. Порядку №574 розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) платників податків, для розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем свого обліку або за місцем обліку такого грошового зобов’язання (податкового боргу) з письмовою заявою (додаток 1), в якій зазначаються суми податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), пені, сплату яких платник податків просить розстрочити (відстрочити), а також строк розстрочення (відстрочення) та періоди сплати. При цьому окремо зазначаються суми, строк сплати яких ще не настав, а також строк сплати яких вже минув.

До заяви додається економічне обґрунтування, яке складається з:

переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин;

аналізу фінансового стану;

графіка погашення розстрочених (відстрочених) сум;

розрахунків прогнозних доходів платника, що гарантують виконання графіка погашення.

Підставою для розстрочення грошових зобов’язань (податкового боргу) платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, перелік яких визначено постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1235 «Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин», а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов’язань (податкового боргу) та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Суд встановив, що позивач, звертаючись до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області із заявами про розстрочення грошового зобов’язання не надав жодних доказів на економічне обґрунтування цих заяв чим фактично порушив вимоги передбачені чинним законодавством.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, відповідно до ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що рішення відповідача про відмову в розстроченні грошових зобов’язань є такими, що відповідають чинному законодавству, та прийняті правомірно, а тому суд не вбачає підстав для зобов’язання відповідача прийняти рішення про розстрочення грошових зобов’язань КВП КМР «Міськводоканал».

З огляду на викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Комунального виробничого підприємства Кам’янської міської ради «Міськводоканал» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання рішень протиправними і скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, зазначені в ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 10 грудня 2017 року.

Суддя ОСОБА_1