Рішення № 71392247, 19.12.2017, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

19 грудня 2017 р. Справа № 802/2024/17-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мультян М.Б.,

за участі секретаря судового засідання: Краєвської І.В.

позивача: ОСОБА_1

представників сторін:

позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Вінницької районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Вінницькій області

про: скасування розпорядження та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулась ОСОБА_1 до Вінницької районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Вінницькій області про скасування розпорядження та зобов'язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що 03 листопада 2017 року дізналась, що невідомими особами від її імені, без її відому і волевиявлення зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 0520682600:01:010:0402, площею 0,0800 га, яка знаходиться на території Лаврівської сільської ради Вінницького району Вінницької області для індивідуального садівництва. Правовстановлюючим документом про передачу земельної ділянки зазначено розпорядження Вінницької районної державної адміністрації № 965 від16 серпня 2012 року та державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯО № 554681 від 19 грудня 2012 року. Так, позивач зазначає, що ані вона особисто, ні через представника не зверталась до Вінницької РДА із заявою про безоплатну передачу їй земельної ділянки площею 0,08000 га для індивідуального садівництва розташованої на території Лаврівської сільської ради Вінницького району Вінницької області, не підписувала договорів по виготовленню графічних матеріалів, не отримувала дозволу на розроблення проекту землеустрою, не укладала, не підписувала із землевпорядною організацією договір про розроблення проекту землеустрою, не подавала до територіального органу Держгеокадастру проект землеустрою для погодження, не підписувала і не подавала до державного кадастрового реєстратора заяву про державну реєстрацію земельної ділянки. Відтак, документи на підставі, яких оформлено право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0520682600:01:010:0402 є підробленими. У зв'язку із зазначеним, позивач звернулась до суду.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили позов задовольнити посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні зазначила, що Вінницька РДА визнає адміністративний позов та не заперечує проти його задоволення, оскільки, заяви ОСОБА_1 на видачу державного акта у райдержадміністрації не виявлено, як і заяви на затвердження проекту землеустрою.

Представник Держгеокадастру у судове засідання не з'явився, однак, надав пояснення на адміністративний позов у яких зазначив, що при вирішенні адміністративної справи покладається на розсуд суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані докази, суд встановив наступне.

26 квітня 2011 року ОСОБА_1 звернулась до голови Вінницької РДА із заявою про надання у власність земельної ділянки для ведення садівництва на території Лаврівської сільської ради за межами населеного пункту.

Розпорядження голови районної державної адміністрації № 538 від 27 травня 2011 року надано дозвіл громадянам на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення садівництва на території Лаврівської сільської ради за межами населеного пункту, зокрема, і ОСОБА_1

15 серпня 2012 року із заявою до голови Вінницької РДА звернулась ОСОБА_5 (представник 93 громадян) у якій просила затвердити документацію із землеустрою та вирішити питання надання земельних ділянок у власність громадянам, зокрема, і ОСОБА_1

Розпорядженням голови районної державної адміністрації № 965 від 16 серпня 2017 року передано у власність земельні ділянки громадянам для ведення садівництва на території Лаврівської сільської ради, за межами населеного пункту.

Пунктом 3 зазначеного розпорядження визначено, видати громадянам згідно додатку, державні акти на право власності на земельні ділянки для ведення садівництва на території Лаврівської сільської ради, за межами населеного пункту.

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯО № 554681, який виданий на підставі розпорядження Вінницької районної державної адміністрації № 965 від 16 серпня 2012 року, земельна ділянка з кадастровим номером 0520682600:01:010:0402 належить ОСОБА_1

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує таке.

Так, земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також, прийнятими відповідно до них, нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України Про місцеві державні адміністрації розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Відповідно до п. а ст. 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить: розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Пунктом б ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

За приписами ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з пунктом "в" ч. 3 цієї ж статті безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений статтею 118 Земельного кодексу України.

Так, відповідно до частини шостої цієї статті громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Порядок затвердження проекту землеустрою визначений частинами восьмою та дев'ятою цієї статті.

Виходячи з аналізу наведених норм, суд вважає, що процедура отримання громадянами у власність земельних ділянок державної або комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації включає, зокрема, такі етапи: подання клопотання до відповідного органу державної влади або місцевого самоврядування, розгляд уповноваженим органом клопотання та надання ним дозволу на розроблення проекту землеустрою (або надання мотивованої відмови у наданні такого дозволу), розроблення за замовленням громадян в установлені строки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, затвердження такого проекту уповноваженим органом державної влади або органом місцевого самоврядування.

Крім того, статтею 35 Земельного кодексу України передбачено порядок набуття громадянами України у власність земельних ділянок для ведення індивідуального або колективного садівництва.

Відповідно до частини першої статті 35 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.

Таким чином, надання громадянину дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку є одним з етапів розгляду заяви громадянина про одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення індивідуального садівництва.

З положень вказаних норм вбачається, що відповідач, отримавши заяву особи, зацікавленої в отриманні земельної ділянки повинен розглянути її та прийняти за результатом розгляду відповідне рішення, яке викладається у формі розпорядження.

Разом з тим, як встановлено у судовому засіданні ОСОБА_1 не зверталась до Вінницької РДА із заявою, що не заперечувалось і представником відповідача.

Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 16.04.2004 року розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів, суд має перевірити законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення (викупу) її у позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його недійсність.

Таким чином, наведені позивачем доводи та аргументи в обґрунтування заявлених позивних вимог знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду справи, досліджені за участю присутніх учасників процесу свідчать про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до правил ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати з дати його видачі розпорядження Вінницької районної державної адміністрації № 965 від 16 серпня 2012 року в частині безоплатної передачі ОСОБА_1 земельної ділянки для індивідуального садівництва площею 0,08000 га, що знаходиться на території Лаврівської сільської ради Вінницького району Вінницької області (за межами населеного пункту).

Зобов'язати ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Вінницькій області скасувати і вилучити із Державного земельного реєстру запис про реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 0520682600:01:010:0402, площею 0,08000 га зареєстрований 19 грудня 2012 року за № 052060001007698 на ім'я ОСОБА_1.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької районної державної адміністрації.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Мультян Марина Бондівна