Постанова № 71391547, 21.12.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 463/2159/17 Головуючий у 1 інстанції: Леньо С.І.

Провадження № 22-ц/783/5812/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Р. В.

Категорія:81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Савуляка Р.В.,

суддів: Крайник Н.П., Мельничук О.Я.

за участі секретаря: Куцика І.Б.

без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 13 липня 2017 року у справі за скаргою ОСОБА_2, заінтересована особа Публічне акціонерне товариство «ВіЕс Банк» на бездіяльність старшого державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області , -

ВСТАНОВИЛА:

ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 13 липня 2017 року в задоволенні скарги ОСОБА_2, заінтересована особа Публічне акціонерне товариство «ВіЕс Банк» на бездіяльність старшого державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області відмовлено.

Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_2

В апеляційній скарзі посилається на те, що наявність накладеного в межах кримінальної справи арешту на все рухоме і нерухоме майно ОСОБА_2 виключає можливість виконання рішення суду.

Вказує, що має місце неправомірна бездіяльність державного виконавця, яка полягає у неповерненні виконавчого листа стягувачу за наявності для такого повернення правових підстав, передбачених п. 9 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження».

Просить ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 13 липня 2017 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_3 у виконавчому провадженні №51380569, яка полягає у неповерненні на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» стягувачу - ПАТ «ВіЕсБанк» виконавчого листа №2-з5068, виданого Личаківським районним судом м. Львова від 04 лютого 2011 року.

Зобов’язати старшого державного виконавця Франківського ВДВС м.Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_3 у виконавчому провадженні № 51380569 повернути на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» стягувачу – ПАТ «ВіЕсБанк» виконавчий лист №2-з5068, виданого Личаківським районним судом м. Львова 04 лютого 2011 року.

Сторони в судове засідання не з»явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як віно установлено судом першої інстанції, 04 лютого 2011р. Личаківським районним судом м. Львова видано виконавчий лист № 2-з5068 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Фольксбанк», правонаступником якого є ПАТ «ВіЕс банк», заборгованості за кредитним договором в розмірі 2 225 013,32 грн.

Постановою слідчого в особливо важливих справах СВ СУ прокуратури Львівської області від 12 січня 2011р. (а.с.5) на рухоме та нерухоме майно ОСОБА_2 накладено арешт.

Постановою державного виконавця від 04 липня 2016р. (а.с.4) відкрито виконавче провадження щодо виконання такого виконавчого листа.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як зазначено в п. 2 ст. 2 цього Закону, виконавче провадження здійснюється з дотриманням в тому числі засади обов’язковості виконання рішень.

Виконавець, відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 37 цього Закону, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

За змістом зазначеної норми, законодавець визначає дві взаємозалежні одна від одної підстави для повернення виконавчого документу згідно п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Перша, це встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно, а друга, це неможливість виконання рішення в будь-який інший спосіб ніж звернення стягнення на майно.

Під встановленою законом забороною в цій нормі слід розуміти законодавчий акт органу державної влади, який забороняє звернення стягнення на те чи інше майно.

Однак, постанова слідчого не відноситься до законодавчих актів органу державної влади, оскільки по суті, приймається слідчим лише з метою забезпечення заходів кримінального провадження.

З одного боку, наявність такої постанови не може вважатись забороною звернення стягнення на майно, а з іншого, в матеріалах справи відсутні докази про неможливість виконання рішення в будь-який інший спосіб, окрім звернення стягнення.

Внаслідок цього, після отримання від скаржника відповідної заяви в державного виконавця не виникало обов’язку щодо повернення виконавчого документу стягувачу, у зв’язку з чим немає ознак протиправної бездіяльності, що виключає можливість задоволення скарги.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе судове рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 13 липня 2017 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 02 січня 2018 року.

Головуючий : Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

ОСОБА_4