Ухвала суду № 71391535, 29.12.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/9756/17 Головуючий у 1 інстанції: Едер П.Т.

Провадження № 11-сс/783/992/17 Доповідач: Галапац І. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2017 рокуколегія суддів судової палати у кримінальних справах

апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Галапаца І.І.,

суддів Галина В.П., Романюка М.Ф.,

при секретарях Кубішин І.В., Стойку Р.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 09 грудня 2017 року, –

з участю прокурорів Погорєлова Д.В., Шимка В.В.,

захисників підозрюваного – адвокатів ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

встановила:

цією ухвалою слідчого судді задоволено клопотання начальника слідчого відділу слідчого управління військової прокуратури Західного регіону України ОСОБА_4 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят діб.

Крім цього, даною ухвалою визначено розмір застави – 30 000 000 грн., внесення якої є підставою для звільнення ОСОБА_1 з-під варти та встановлення щодо нього, визначених слідчим суддею обов’язків, передбачених ст. 194 КПК України.

Визначено також строк дії ухвали по 07 лютого 2018 року.

ОСОБА_1 органом досудового розслідування підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 27, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 364 КК України (матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 42015070060000007 22 травня 2015 року).

В апеляційній скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_1 – адвокат ОСОБА_2 покликається на те, що клопотання про застосування запобіжного заходу розглянуто слідчим суддею з порушенням вимог ч.1 ст. 184 КПК України, якою встановлено, що клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування.

Зазначає, що перед початком судового розгляду заявив клопотання, яке було задоволено слідчим суддею, про долучення до матеріалів справи копії витягу з кримінального провадження за тим же номером, що й те, яке надано стороною обвинувачення, а саме № 42015070060000007. Органом досудового розслідування в вищезгаданому кримінальному провадженні зазначено Берегівський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.

Звертає увагу на те, що за відсутності процесуальних документів, якими підтверджується визначення підслідності в даному кримінальному провадженні за військовою прокуратурою Західного регіону України, незаконною є процедура оголошення підозри ОСОБА_1, оскільки така здійснена неналежним органом досудового розслідування.

Акцентує, що зазначені твердження, які в свою чергу були підкріплені стороною захисту відповідним процесуальним документом (витягом з кримінального провадження) безпідставно були залишені судом поза увагою, чим допущено істотне порушення кримінального процесуального закону та обмежено права підзахисного.

Вважає, що здійснення досудового розслідування військовою прокуратурою Західного регіону, як органом досудового розслідування в даному кримінальному провадженні, суперечить вимогам ст.ст. 216, 218 КПК України, тобто вчиняється із порушенням правил підслідності та місця проведення такого досудового розслідування.

Покликається на те, що зазначені у клопотанні про обрання запобіжного заходу доводи сторони обвинувачення є голослівною позицією органу досудового розслідування без жодних підтверджуючих доказів. Наявні в матеріалах справи протоколи по проведеним негласним слідчим розшуковим діям взагалі не є легалізованими. Крім цього, в судовому засіданні сторона обвинувачення жодним чином не могла підтвердити законність проведення таких негласних слідчих розшукових дій та всупереч нормам кримінально процесуального законодавства в підтвердження доводів зазначених у своєму клопотанні додавала до клопотання протоколи за результатами проведених негласних слідчих розшукових дій вчинених в рамках інших кримінальних проваджень без надання ухвали слідчого судді, необхідної для можливості використання таких результатів.

Наголошує, що стороною захисту до матеріалів справи долучено ухвалу ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.12.2016 року за № 6-18479св16, в якій містяться обґрунтовані висновки суду вищої інстанції щодо неможливості віднесення даних земельних ділянок до земель оборони, як це зазначено у оголошеній ОСОБА_1 підозрі та відповідному клопотанні. Висновки органу досудового розслідування, щодо злочинного характеру отримання ОСОБА_1 у власність даних земель повністю спростовується вищезгаданою ухвалю. Більш того, ухвалою ВССУ та навіть судовими рішеннями, які були надані стороною обвинувачення підтверджується обставина набуття ОСОБА_1 земельних ділянок, як добросовісним набувачем. Вказаним рішенням суду, що набуло законної сили встановлено, що на момент надання земель громадянам, вони були у державній власності і мали статус земель сільськогосподарського призначення, а не земель оборони як на те вказує орган слідства. Власником або користувачем даних земель ніколи не була ДПС України. Також судом було з’ясовано бездіяльність ДПС України щодо виділення земельних ділянок їм у користування, як того вимагає п.11 ПКМУ від 22.02.1994 року №100, а також інше законодавство, що чітко встановлює необхідність проведення землеустрою та виділення земель у користування ДПСУ. Тільки після того, дані землі можуть набувати статус земель оборони. Судами неодноразово було дано оцінку доводам ДПСУ щодо належності вказаних земель до земель оборони і було встановлено, що такими можуть бути тільки землі виділені у користування ДПСУ у передбаченому законом порядку, чого до теперішнього часу не зроблено. За даними державного земельного кадастру спірні земельні ділянки, на даний час значаться, як землі особистого селянського господарства. З приводу вказаної бездіяльності вже були подані позови прокуратурою, розгляд яких, продовжується у судах. Отже, дана проблема була визнана на державному рівні і причиною її є ніяк не дії підзахисного, а бездіяльність державних органів та посадових осіб.

Покликається на те що, військовою прокуратурою Західного регіону України в особі слідчого Луціва М.З. 17 листопада 2017 року ОСОБА_1 вже було оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України в рамках кримінального провадження №42017140400000103 від 12 жовтня 2017 року. В даному кримінальному провадженні до ОСОБА_1 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 18 листопада 2017 року обрано міру запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, яку останній не порушував.

Вважає, що військова прокуратура Західного регіону, здійснюючи досудове розслідування щодо однієї і тієї ж особи по двох кримінальних провадженнях, по одному з яких ОСОБА_1 вже було обрано міру запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, всупереч ч.1 ст. 217 КПК України, навмисно, задля отримання процесуальної можливості ще раз звернутися із відповідним клопотанням про обрання запобіжного заходу у виді позбавлення волі, та бажаючи настання такої можливості, не об’єднали ці два провадження, хоча така необхідність прямо узгоджується із положеннями вищезазначеної статті.

Акцентує, що у даному конкретному випадку, ні під час висловлення позиції сторони обвинувачення, ні шляхом подання слідчому судді додатків до клопотання, жодним чином не доведено наявність обставин, які б могли вказувати на те, що більш м’який запобіжний захід не зможе запобігти настанню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Звертає увагу на те, що у відповідності до ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 18 листопада 2017 року всі покладені на ОСОБА_1 процесуальні обов’язки він неухильно дотримувався, що безперечно вказує на відсутність мети застосування запобіжного заходу.

Наголошує на повній відсутності обґрунтованої підозри та вагомих доказів, у підтвердження такої підозри, як підстави для застосування вищенаведеного запобіжного заходу.

Крім цього, вважає непосильним визначений ОСОБА_1 розмір застави в сумі 30 000 000,00 грн., та чим при цьому керувався слідчий суддя. Доводи сторони обвинувачення про наявність у власності ОСОБА_1 величезної кількості рухомого та нерухомого майна є недоведеними, більш того вони спростовуються додатками, які сторона обвинувачення сама долучила до клопотання в підтвердження матеріального стану останнього. Право власності левової частки рухомого та нерухомого майна згідно цих матеріалів, зареєстровані на інших фізичних осіб. У зв’язку з цим, твердження про належність такого майна підозрюваному є надуманими, а сам по собі факт наявності нерухомого майна у підзахисного не означає можливості внесення такого розміру застави, адже реалізувати його в короткі терміни неможливо.

Звертає увагу на те, що ч.5 ст. 182 КПК України встановлено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, становить від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Зазначає, що в даному випадку суд вийшов за межі максимально передбаченого розміру необґрунтовано та безпідставно. Даною частиною також передбачено, що у виключних випадках, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно. Так, при розгляді даного клопотання жодного обґрунтованого підтвердження виключності даного випадку стороною обвинувачення суду не надавалося і суддею в судовому засіданні встановлено не було.

Акцентує, що вищенаведене вказує на недоведеність та необґрунтованість обставин зазначених у клопотанні про застосування міри запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою та на необґрунтованість повідомленої підозри, що у свою чергу не давало слідчому судді підстав в розумінні ст. 194 КПК України для застосування такого запобіжного заходу.

Просить дослідити в судовому засіданні докази, а саме: копії матеріалів кримінального провадження, якими обґрунтовуються доводи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1

Скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 09 грудня 2017 року та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого відмовити.

У разі ж визнання підозри обґрунтованою та з’ясування судом необхідності застосування запобіжного заходу, просить суд обрати більш м’який запобіжний захід ніж тримання під вартою. А в разі застосування застави, просить таку визначити у розмірі передбаченому п.2 ч.5 ст. 182 КПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ захисників підозрюваного ОСОБА_1 – адвокатів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурорів Погорєлова Д.В. та Шимка В.В. про залишення оскаржуваної ухвали слідчого судді без зміни, а апеляційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали судової справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Ч.3 ст. 176, ч.1 ст. 183 КПК України передбачено, що найбільш суворим запобіжним заходом є тримання під вартою, який є винятковим та який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Згідно положень ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язані оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого, його майновий стан, наявність у нього судимостей та інше.

Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Колегія суддів вважає, що рішення про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу – тримання під вартою, постановлене слідчим суддею з дотриманням вимог ст.ст. 177, 178 КПК України.

Під час розгляду клопотання слідчий суддя встановив, що надані слідчим та прокурором докази доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 27, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 364 КК України, санкція якої визначає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років і яке згідно ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, існування визначених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України ризиків, а тому неможливість застосування відносно останнього більш м’якого запобіжного заходу для їх запобігання.

Разом з тим, слідчий суддя, прийнявши обґрунтоване рішення про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та встановивши наявність виключного випадку для призначення застави, належним чином не оцінив відповідність такого розміру меті застосування запобіжного заходу, що ставить під сумнів його дієвість, оскільки, на думку колегії суддів, застава у розмірі 30 000 000 грн. є завідомо непомірною для підозрюваного ОСОБА_1, а отже визначеною з порушенням вимог КПК України.

Так, відповідно до ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Одночасно, абзац другий даної частини статті передбачає, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов’язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, тяжкість такого та можливі наслідки від вчиненого, особу підозрюваного і його майновий стан, колегія суддів вважає, що в даному кримінальному провадженні можливо встановити заставу, яка перевищує максимальний розмір, встановлений п.2 ч.5 ст. 182 КПК України, з метою гарантувати виконання підозрюваним ОСОБА_1 покладених на нього обов’язків, передбачених кримінальним процесуальним законом України, а саме заставу в розмірі 1 000 000 (одного мільйона) грн.

Таким чином, виходячи з вимог п.2 ч.3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалу слідчого судді слід скасувати та постановити нову ухвалу, якою частково задоволити клопотання начальника слідчого відділу слідчого управління військової прокуратури Західного регіону України ОСОБА_4, застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначити йому розмір застави в порядку, передбаченому ч.3 ст. 183 КПК України, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 177, 182, 183, 194, 404, 405, 407, 409, 419, 422 КПК України, колегія суддів, –

постановила:

апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2 задоволити частково.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 09 грудня 2017 року про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_1 у вигляді тримання – під вартою строком на 60 діб, по 07 лютого 2018 року, з визначенням застави у розмірі 30 000 000 грн. – скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання начальника слідчого відділу слідчого управління військової прокуратури Західного регіону України ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 – задоволити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням у Державній установі "Львівська установа виконання покарань №19".

Строк дії ухвали – 60 днів з часу його затримання з 09 грудня 2017 року по 06 лютого 2018 року включно. Визначити ОСОБА_1 заставу у розмірі 1 000 000 (один мільйон) грн., яка буде достатньою для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених КПК України.

Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_1, що застава може бути внесена у визначеному в даній ухвалі розмірі у будь-який момент з часу винесення ухвали, на розрахунковий рахунок апеляційного суду Львівської області №37310002000749; банк отримувача Державна казначейська служба України, м. Київ; код банку отримувача МФО – 820172; код суду ЄДРПОУ 02892356.

Внесення застави, визначеної судом про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є підставою для звільнення особи з-під варти.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 у разі внесення застави, наступні обов'язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;

- не відлучатися із Берегівського району Закарпатської області, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками сторони обвинувачення у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання покладених обов’язків, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього обов'язки, застава звертається в дохід держави.

Контроль за виконанням ухвали покласти на начальника слідчого відділу слідчого управління військової прокуратури Західного регіону України ОСОБА_4

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7