Рішення № 71390355, 26.12.2017, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/7753/16-ц

Провадження №2/442/454/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2017 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі: головуючого судді – Нагірної О.Б.

з участю секретаря – Харіва І.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_4, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов’язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просить зобов’язати Уповноважену особу фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_4 включити ОСОБА_3 до переліку осіб , які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», відповідно до договору банківського вкладу (депозиту) від 20 лютого 2015 року №008-13525-200215 в сумі 4000 доларів США та зобов’язати Уповноважену особу фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_4 надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо виплати відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_3 вкладнику Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відповідно до договору банківського вкладу (депозиту) від 20 лютого 2015 року №008-13525-200215 в сумі 4000 доларів США.

На підтвердження своїх позовних вимог посилається на те, що 20 лютого 2015 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», з одного боку, та ним, ОСОБА_3, з іншого боку, було укладено договір № 008-13525-200215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від ОСОБА_1» у доларах США. Згідно умов депозитного договору він вніс на депозитний рахунок Публічного акціонерного овариства «Дельта Банк» 4000 доларів США під 5,5 % річних, з датою повернення банківського кладу - 19 серпня 2015 року.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015 № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_5», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.10.2015 прийнято рішення № 181 «Про початок здійснення процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації АТ «Дельта Банк» та призначено уповноважену особу Фонду провідного рофесіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження роцедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності, банків ОСОБА_4, строком на 2 роки з 05 жовтня 2015 року до 04 жовтня 2017 року включно.

21.07.2015 року він звернувся з заявою на адресу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банку» ОСОБА_4 для виплати коштів по депозитному договору. Однак, до цього часу ані внесених ним грошових коштів, ані процентів за користування ними, ним не було отримано.

Згодом, він отримав повідомлення про нікчемність правочину № 8821/2192 від 23.09.2015 року, в якому його повідомили про нікчемність Договору банківського вкладу (депозиту) № 008- 525- 200215 від 20 лютого 2015 року, укладеного між ним та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», згідно до пункту 7 частини 3 ст. 38 кону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Вказує на те, що не погоджується з позицією уповноваженої особи ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк" щодо визнання банківського вкладу нікчемним та не включення його у реєстр вкладників ПАТ "Дельта Банк", вклади яких підлягають відшкодуванню рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а тому змушений звернутися до суду з даним позовом.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові, просив задоволити позов та захистити інтереси довірителя, як вкладника банку за договором депозиту.

Представник відповідача ОСОБА_2 просила відмовити в задоволенні позову, пославшись на підстави, викладені в письмовому запереченні.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження..

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Судом встановлено, що 20 лютого 2015 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», з одного боку, та позивачем, ОСОБА_3, з іншого боку, було укладено договір № 008-13525-200215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від ОСОБА_1» у доларах США. Згідно умов депозитного договору позивач вніс на депозитний рахунок Публічного акціонерного овариства «Дельта Банк» 4000 доларів США під 5,5 % річних, з датою повернення банківського кладу - 19 серпня 2015 року.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015 № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_5», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.10.2015 прийнято рішення № 181 «Про початок здійснення процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації АТ «Дельта Банк» та призначено уповноважену особу Фонду провідного рофесіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження роцедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності, банків ОСОБА_4, строком на 2 роки з 05 жовтня 2015 року до 04 жовтня 2017 року включно.

21.07.2015 року позивач звернувся з заявою на адресу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банку» ОСОБА_4 для виплати коштів по депозитному договору.

На своє звернення, позивач отримав повідомлення про нікчемність правочину № 8821/2192 від 23.09.2015 року, в якому його повідомили про нікчемність Договору банківського вкладу (депозиту) № 008- 525- 200215 від 20 лютого 2015 року, укладеного між ним та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», згідно до пункту 7 частини 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 року № 150 року віднесення публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 року № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта банк".

Відповідно до ст. 1062 Цивільного кодексу України на рахунок за банківським вкладом заховуються грошові кошти, які надішли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо говором банківського вкладу не передбачено інше.

Згідно з п. 10.19 Інструкції про порядок відкриття , використання та закриття рахунків у національній та іноземних валютах на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті фізичної особи-резидента зараховуються ... кошти, перераховані з поточного рахунку іншої фізичної особи, якщо це передбачено договором банківського вкладу.

Враховуючи ту обставину, що пунктом 1.8 Договору прямо передбачено можливість зарахування коштів з рахунків інших осіб, то такий переказ у даному випадку є правомірним.

Більше того, укладення договору банківського вкладу, укладення додаткової угоди та зарахування коштів за ним відбулось до визнання банку неплатоспроможним.

02.10.2015 року постановою правління Національного банку України від № 664 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію згаданого банку в зв'язку з чим визначено уповноважену особу ФГВФО на здійснення ліквідації ОСОБА_4.

Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО № 147 від 03.08.2015 року строк здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" продовжено до 02.10.2015 року включно.

Постановою Національного банку України № 664 від 02.10.2015 року відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ "Дельта Банк".

Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО № 181 від 02.10.2015 року розпочато процедуру ліквідації вказаного банку з 02.10.2015 року по 04.10.2017 року включно.

Комісією з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями ПАТ "Дельта Банк" здійснено перевірку договорів (правочинів) за вкладними операціями на предмет виявлення договорів (правочинів), що є нікчемними з підстав, передбачених, крім іншого, ч. З ст. 38 Закону україни "По систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Згідно протоколу засідання Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ "Дельта Банк", призначеної наказом уповноваженої особи ФГВФО № 408 від 29.05.2015 року. Комісія дійшла висновку, що умови договорів банківських вкладів (перелік яких ведено в додатку № 1 до цього протоколу), укладені між банком та фізичними особами після 16.01.2015 року включно, за якими здійснювалися перерахування коштів на вкладні рахунки з рахунків фізичних осіб, що є одночасно кредиторами банку, надають кредиторам фізичним особам переваги перед іншими кредиторами, а отже такі договори банківського вкладу є нікчемними з підстав, визначених п. 7 ч. З ст. 38 Закону України "По систему гарантування вкладів фізичних осіб".

16.09.2015 року винесено наказ тимчасової адміністрації ПАТ "Дельта Банк" № 813 "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями".

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків регулюються та визначаються Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Так, у відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції, зокрема: веде реєстр учасників Фонду; здійснює заходи їцодо організації- виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, врегульований ст. 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відповідно до якого уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум. що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах Урядовий кур'єр або Голос України та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

З метою забезпечення прав Фонду, Уповноважена особа, як зазначено в ч. 2 ст. 38 закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", забезпечує перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимНасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому Числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або . виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки’і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення втрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Уповноважена особа Фонду наділена повноваженнями перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних.

В той же час, як це випливає зі змісту вказаного, таке право не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" пов'язує нікчемність правочину. Одного лише твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно, у випадку який розглядається, нівелюється протилежним твердженням особи про дійсність вкладу.

Враховуючи наведене, позивач після отримання повідомлення про нікчемність правочину, звернувся з листом, в якому чітко вказав, що визнає договір № 008-13525-200215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від ОСОБА_1» у доларах США укладеним між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», з одного боку, та ним дійсним та не є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави. Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Таким чином, за обставин відсутності у розпорядчому рішенні посилань на передбачені законом підстави визнання правочину нікчемним, таке рішення суб'єкта владних повноважень є необгрунтованим.

Загальне поняття нікчемності правочинів наведено у статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Так, у відповідності до ч.ч. 1, 2 вказаної статті правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

До таких правочинів відносяться правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на Незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); відчуження викраденого майна; правоТини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Оскільки, станом на дату укладення між позивачем та ПАТ "Дельта Банк" договору банківського вкладу № 008-13525-200215 від 20.02.2015 року, ПАТ "Дельта Банк" взяло на себе зобов'язання виплатити прийняту від вкладника грошову суму та відсотки на неї на умовах і в порядку, встановлених договором, відтак, позивач мав гарантоване законом право на відшкодування коштів за цими вкладами, включаючи нараховані відсотки, що були розміщені ним в ПАТ "Дельта Банк" за рахунок ФГВФО.

Вищевказане відповідає правовій позиції Конституційного Суду України, яка висловлена ним в абзаці 3 п. 3.1. рішення від 29.06.2010 року № ”17-рп/2010 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Зокрема, Конституційний Суд України у наведеному рішенні вказав на те, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями. Тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

В іншому рішенні від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками Конституційний Суд України вказав, що із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, скільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого шоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі , в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Звідси, за відсутності підстав нікчемності правочину уповноважена особа ФГВФО зобов'язана була надати до ФГВФО інформацію щодо позивача, як вкладника, стосовно якого необхідно здійснити виплату відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО.

На посилання відповідача в поданому запереченні щодо Постанови НБУ №692/БТ

від 30.10.2014 року, згідно якої ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії проблемних

банків та заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується

гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб, то тут суд зазначає те, що ч. 3 ст. 75 Закону України "Про банки та банківську діяльність" передбачено, що

рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного -

є банківською таємницею.

Наведені, положення Закону визначають, що постанова НБУ від 30.10.2014 р. № 692 БТ

становить банківську таємницю і позивач не міг знати про її зміст та встановлені обмеження, що вказує на добросовісність його дій у спірних правовідносинах.

Постанова НБУ від 30.10.2014 р. №692/БТ є актом індивідуальної дії у розумінні

приписів ст.56 Закону України "Про національний банк України". Вказана постанова не була

опублікована в жодному загальнодоступному джерелі інформації.

Окрім того, зазначені положення Закону України "Про банки та банківську діяльність" і постанови НБУ від 30.10.2014р. №692/БТ не встановлюють заборони банку, після визнання його проблемним, укладати депозитні договори з фізичними особами.

Отже, за своєю суттю постанова не може регулювати дії та поведінку позивача, а встановлення відповідачем факту доведення положень вказаної Постанови до керівників установ АТ «Дельта Банк" - однієї із сторін оспорюваного правочину лише 15.01.2015 року, після якої укладення відповідних договорів вважається доведеною обставиною надання переваги кредитору не ґрунтується на законі. .

Що стосується порушення п. 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк» під час укладення договору банківського вкладу, то п.5.11, Правил банківського обслуговування фізичних осіб у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», затверджених рішенням Ради Директорів АТ «Дельта Банк» протоколом №14 від 20.03.2013 (із змінами від 14.01.2015), передбачено, що зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для Вкладника від третьої особм допускається (крім зарахування грошових сум від Законного представника за вкладами на особи, законним представником якої він є, та крім інших випадків, передбачених нормами діючого законодавства України та/або Продуктами Банку).

Як свідчать матеріали справи, між ПАТ «Дельта Банк» та позивачем було додаткову угоду до договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від ОСОБА_1», згідно яких сторони домовились викласти пункт 1.8 статті 1 Договору у наступній редакції: «1. Зарахування Вкладу на Рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного рахунку Вкладника, відкритого в Банку, або шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу Банку в день укладення сторонами цього договору. Виключно для цілей цього Договору сторони домовились, що умови п. 5.11. Правил до відносин, що виникають на підставі до цього Договору не застосовуються».

Пунктом 10.12 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003р № 492 передбачено, що кошти на вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть бути внесені вкладником готівкою, перерахуванням з іншого власного вкладного (депозитного) або поточного рахунку. На вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть зараховуватися кошти, які надійшли на ім'я власника рахунку іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше.

Згідно з п. 10.19 Інструкції № 492 на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті фізичної особй-резидента зараховуються: готівкова, валюта внесена/переказана власником рахунку; валюта, перерахована з власного поточного або власного вкладного (депозитного) рахунку в іноземній валюті; валюта від здійснення уповноваженим банком за дорученням власника рахунку операцій з обміну валюти відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань торгівлі іноземною валютою та умов договору банківського вкладу; кошти, перераховані з поточного рахунку іншої фізичної особи, якщо це передбачено договором банківського вкладу; нараховані проценти (дохід в іншій , формі) за вкладом (депозитом), якщо це передбачено договором.

Згідно п.1 ч.З ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень або цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Окрім того, зі змісту ч.1 ст.1062, ч.3 ст.1049 ЦК України вбачається, що чинним законодавством України прямо передбачено такий спосіб зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладника від третьої особи. Оскільки, норми ЦК України мають вищу юридичну силу ніж Правила банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ ОСОБА_5» п.5.11 Правил не створює жодних юридичних наслідків у правовідносинах позивача банку.

Отже, можна зробити висновок, що додатковою угодою № 1 до вищенаведеного договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від ОСОБА_1», не забороняється зарахування на рахунок позивача шляхом безготівково переказу від третьої особи.

Разом з тим, посилання представника відповідача на порушення вимог Постанови НБУ від 16.09.2013 року за № 365 «Про порядок надходження коштів в іноземній валюті на рахунки фізичних осіб в межах України», де вказано, що надходження коштів в іноземній валюті в межах України на поточний рахунок в іноземній валюті фізичної особи (резидента - нерезидента) здійснюється виключно шляхом переказу коштів в іноземній валюті з іншого власного рахунку або шляхом унесення готівки власником рахунку, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до постанови Правління НБУ від 12.11.2003 № 492 «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України, і відповідно обмеження стосуються поточних рахунків, а не вкладних(депозиту).

По відношенню до спірної по справі ситуації слід також зазначити, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності, поняття яких законодавцем розкрито у ст.ст. 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України. Тобто суд, сприяючи всебічному і повному з’ясуванню обставин справи розглядає справи на підставі поданих сторонами доказів.

Обов’язок щодо доведення певних обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, передбачений частиною третьою ст. 12 та частиною першою ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України.

При цьому, у відповідності до ст. 76 Цивільного процесуального кодексу, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За таких обставин суд вважає, що позов підставний та підлягає до задоволення.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 102, 113, 43, 81, 264, 265 ЦПК України , суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Зобов’язати Уповноважену особу фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_4 включити ОСОБА_3 (і.п.н.2860306237, адреса:Львівська область, Дрогобицький район, с.Биків, вул..Залужна,23 ) до переліку осіб , які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», відповідно до договору банківського вкладу (депозиту) від 20 лютого 2015 року №008-13525-200215 в сумі 4000 доларів США.

Зобов’язати Уповноважену особу фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_4 надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо виплати відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_3 (і.п.н.2860306237, адреса:Львівська область, Дрогобицький район, с.Биків, вул..Залужна,23 ) вкладнику Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відповідно до договору банківського вкладу (депозиту) від 20 лютого 2015 року №008-13525-200215 в сумі 4000 доларів США.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Львівської області шляхом подання через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 28 грудня 2017 року.

Суддя: О.Б.Нагірна