Ухвала суду № 71390339, 20.12.2017, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/4969/17

Провадження № 4-с/442/166/2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2017 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі: головуючого судді Нагірної О.Б.

за участю секретаря Харіва І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дрогобич справу за скаргою представника боржника ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2 на дії посадових осіб ВДВС Дрогобицького міськрайонного управління юстиції та скасування постанови про відкриття виконавчого про відкриття виконавчого провадження , -

в с т а н о в и в :

Адвокат ОСОБА_2, в інтересах боржника ОСОБА_1, звернувся до суду із скаргою, в якій просить визнати дії начальника ВДВС Дрогобицького міськрайонного управління юстиції ОСОБА_3 щодо не зняття арешту з усього майна ОСОБА_1 незаконними та зобов»язати зняти арешт.

В обґрунтування поданої скарги посилається на те, що 20.06.2017 року він звернувся до начальника ВДВС Дрогобицького міськрайонного управління юстиції ОСОБА_3 з заявами про зняття арешту з майна ОСОБА_1, так як провадження щодо накладення арешту на майно ОСОБА_1 було вчинено незаконно та дане рішення було оскаржене в установленому законом порядку. Не дивлячись на те, що на даний час відсутній жодний належний документ, який би накладав обтяження на майно ОСОБА_1, обтяження на все майно останнього продовжує мати місце в електронному Реєстрі обтяжень. Дана обставина перешкоджає його довірителю вчиняти цивільно-правові дії, чим незаконно обмежуються його права.

В судовому засіданні ОСОБА_2 підтримав скаргу свого довірителя, посилаючись на підстави, викладені в ній. Просив її задоволити.

Державний виконавець Литвиненко Н.В. просив відмовити в з задоволенні скарги, посилаючись на письмове заперечення.

Сторони в останнє судове засідання не з»явилися.

Згідно ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Зважаючи на стислі строки розгляду скарги, суд ухвалив продовжити розгляд такої за їхньої відсутності.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на викладене, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

У відповідності до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частиною 1 статті 448 ЦПК України регламентовано, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ст. ст. 124, 129 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Примусове виконання рішень судів в Україні покладається на державну виконавчу службу. Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (ст. 6 Закону). Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Законом. Законодавством України на державного виконавця покладається обов'язок вживати необхідних заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема державний виконавець повинен здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і Законом.

Матеріалами справи встановлено, що 19.05.2011 року державним виконавцем ВДВС Дрогобицького міськрайонного управління юстиції ОСОБА_4 винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №26567053, якою постановлено рішення про накладення арешт на все майно ОСОБА_1

27.01.2013 року державним виконавцем Бонтей М.В. винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві і постановлено рішення про припинення чинності арешту майна боржника ОСОБА_1, скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

22.01.2016 року державним виконавцем Матіїшин А.Я. винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Разом з тим, начальником відділу ДВС Дрогобицького МРУЮ ОСОБА_5, при здійсненні контролю за діями державного виконавця при примусовому виконанні було встановлено, що постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження підлягає скасуванню. Відповідно підлягають скасуванню документи в процесі вчинення виконавчих дій та постановив скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 22.01.2016 року. Дана постанова набрала законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур»єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження", у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв’язку із закінченням виконавчого провадження.

Згідно ч. 1 ст. 41 Закону України "Про виконавче провадження", у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. Аналогічне положення було передбачено ст.51 Закону України «Про виконавче провадження», чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що на даний час відсутній документ, який би накладав обтяження на майно ОСОБА_1, однак, обтяження на все майно останнього продовжує мати місце в електронному Реєстрі обтяжень. Дана обставина перешкоджає ОСОБА_1 вчиняти дії щодо належного йому майна.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України «Захист права власності від порушень, не пов’язаних із позбавленням володіння» власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 452 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на відділ державної виконавчої служби, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Нормами Закону України «Про судовий збір» не передбачено сплату судового збору за подання скарги на дії дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України. Доказів понесення сторонами судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору матеріали справи не містять, в зв`язку з чим судові витрати стягненню з заявника, органів державної служби не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 447-452 ЦПК України , суд,-

в и р і ш и в :

Скаргу представника боржника ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2 задоволити.

Визнати дії начальника відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_6 щодо не зняття арешту з усього майна ОСОБА_1 неправомірними.

Зобов»язати начальника відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_6 внести відомості в електронний Реєстрі обтяжень щодо зняття арешту з усього майна ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 15-денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя: Нагірна О.Б.