Постанова № 71390221, 18.12.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 333/3053/16Головуючий у 1-й інстанції Варнавська Л.О.Пр. № 22-ц/778/791/17Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого судді Гончар М.С.

суддів Маловічко С.В., Кочеткової І.В.

за участі секретаря Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА» (далі – ОСОБА_2) на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09 грудня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА» (надалі – ОСОБА_2) про визнання недійними кредитних договорів, договору поруки, договору іпотеки, скасування реєстрації та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до суду із вказаним позовом, який у подальшому уточнили у листопаді 2016 року (т.с. 1 а.с. 54-55) та в якому просили:

- визнати недійсним кредитний договір №357/П/2008-840 ID 855945 від 18 липня 2008 року, укладений між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_3М;

- здійснити державну реєстрацію припинення обтяження рухомого майна №7649879 від 29.07.2008 року , накладену відповідно до договору «Автопакет» від 18.07.2008 року № КРУ 357/П/27/2008-840, укладеного між ОСОБА_5 та Філія ВАТ КБ «Надора», на автомобіль марки Acura MDX, номер державної реєстрації АА0300НС, кузов 2HNYD28848H536982, рік випуску 2008, колір чорний, шляхом виключення запису про обтяження № 7649879 від 29.07.2008 року з державного реєстру рухомого майна;

- зобов’язати відповідача зарахувати в рахунок погашення тіла кредиту: 46544,96 доларів США сплачених відсотків та 1238,10 доларів США сплаченої пені по кредиту;

- визнати недійсним кредитний договір №9/П/2005-840 від 22.02.2005 року, укладений між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_3М;

- визнати недійсним договір іпотеки від 22.02.2005 року, посвідчений 22.02.2005 року ОСОБА_6, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 2-І-405, укладений між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра», та іпотекодавцем ОСОБА_3;

- провести дії щодо зняття заборони відчуження з нерухомого майна: житлового будинку з надвірними побудовами та земельної ділянки, кадастровий № 3222481201:01:004:0046, що розташовані за адресою: Київська обл. Києво-Святошинський р-н с. Віта-Поштова вул. Островського, б.21, що накладена 22.02.2005 року ОСОБА_6, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 2-І-406, 2-І-407, на підставі іпотечного договору, посвідченого 22.02.2005 року ОСОБА_6, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 2-І-405;

- здійснити державну реєстрацію припинення обтяження на вищезазначене нерухоме майно (зняти заборону відчуження нерухомого майна) шляхом виключення записів з Державного реєстру речових прав;

- здійснити державну реєстрацію припинення іпотеки на вищезазначене нерухоме майно шляхом виключення запису з Державного реєстру речових прав;

- визнати недійсним договір поруки від 22.02.2005 року укладений між ВАТ КБ «Надра» та поручителем ОСОБА_4;

- зобов’язати ОСОБА_2 зарахувати в рахунок погашення тіла кредиту 51844,99 доларів США відсотки по кредиту, 121,70 доларів США – пеню по кредиту, 12356,06 доларів США – комісії по кредиту.

В обґрунтування свого позову позивачі посилались на те, що кредитні кошти надавались на споживчі потреби, для придбання автотранспортного засобу в розмірі 61859,00 доларів США на строк до 17.07.2015 року. Відсоткова ставка за кредитом складає 14,3% річних, мінімальний платіж по кредиту складає 1177,96 доларів США. В забезпечення вимог виконання кредитного договору між Банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки. Вважають, що кредитний договір порушує права позичальника, як споживача, оскільки в порушення ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачі» в кредитному договорі не вказано орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов’язаних з одержанням кредиту, його обслуговування та повернення, таких як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо), податковий режим сплати відсотків, переваги та недоліки запропонованих схем кредитування. Крім того, в договорі мається істотний дисбаланс прав та обов’язків кредитодавця та споживача. З умов кредитного договору №357/П/2008-840 ID 855945 від 18 липня 2008 року вбачається, що він не має відомостей щодо детального розпису загальної вартості кредиту, не має умов, які Правилами надання банком України інформації споживачі про умови кредитування та загальної вартості кредиту визнані обов’язковими. Також Банком не надавався окремий письмовий документ з детальним розписом загальної вартості кредиту для споживача.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09 грудня 2016 року (т.с. 1 а.с. 69-72) позовні вимоги задоволено частково.

Визнано недійсним кредитний договір №357/П/2008-840 ID 855945 від 18 липня 2008 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством ОСОБА_2 «Надра» та ОСОБА_3

Скасовано державну реєстрацію обтяження рухомого майна №7649879 від 29.07.2008 року на автомобіль марки Acura MDX, номер державної реєстрації АА0300НС, кузов 2HNYD28848H536982, рік випуску 2008.

Визнано недійсним кредитний договір №9/П/2005-840 від 22.02.2005 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством ОСОБА_2 «Надра» та ОСОБА_3

Визнано недійсним договір іпотеки від 22.02.2005 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством ОСОБА_2 «Надра» та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим №2-1-405.

Визнано недійсним договір поруки від 22 лютого 2005 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством ОСОБА_2 «Надра» та ОСОБА_4

Скасовано державну реєстрацію іпотек, державну реєстрацію обтяжень в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №2-І-407 та заборону на нерухоме майно в єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна № 2-І-406 на житловий будинок з надвірними побудовами та земельну ділянку, які знаходяться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, Віта-Поштова, вул. Островського, б. 21, що накладена 22 лютого 2005 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 на підставі іпотечного договору, угоди №1 за реєстровим №2-І-405 від 22.02.2005 року.

В решті позову відмовлено.

Позивачі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції погодились, останнє в апеляційному порядку не оскаржували.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції (фактично в частині задоволення позовних вимог позивачів), посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, ОСОБА_2 (відповідач) у своїй апеляційній скарзі (т.с. 1 а.с. 79-84) просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів апеляційного суду у складі головуючого судді Гончар М.С., суддів Кочеткову І.В. та Маловічко С.В. (т.с. 1 а.с. 91).

Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною скаргою відкрито (т.с. 1 а.с. 99), справу призначено до апеляційного розгляду з урахуванням навантаженості судді – доповідача та колегії суддів (т.с. 1 а.с. 100).

Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 23.03.2017 року не відбувся (т.с. 1 а.с. 110) та був відкладений в порядку задоволення представника позивачів – адвоката ОСОБА_7 (т.с. 1 а.с. 108).

На виконання вимог ст. 10 ч. 4 ЦПК України в редакції, чинній до 15.12.2017 року позивачам ОСОБА_3 та ОСОБА_4, їх представникові ОСОБА_7, які не з’явились у дане судове засідання, апеляційним судом письмово було роз’яснено право надати докази, передбачені ст. 303 ч.2 ЦПК України в редакції чинній до 15.12.2017 року та право заявити клопотання про призначення експертизи та наслідки ненадання таких доказів апеляційному суду та незаявлення такого клопотання (т.с. 1 а.с. 115).

В автоматизованому порядку у складі колегії суддів апеляційного суду у цій справі суддею Кримською О.М. замінено суддю Кочеткову І.В. (т.с. 1 а.с. 133-134) у зв’язку із тривалим відрядженням останньої.

У судовому засіданні 06.04.2017 року розпочато розгляд цієї справи по суті за присутністю представників сторін: заслухано доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, у розгляді цієї справи оголошено перерву у зв’язку із витребуванням у Банку в порядку задоволення клопотання представника позивачів для огляду у судовому засіданні у цій справі оригіналів матеріалів кредитних справ за:

- кредитним договором №9/П/2005-840 від 22.02.2005 року, укладеним між Банком та ОСОБА_3;

- кредитним договором №357/П/2008-840 ID 855945 від 18 липня 2008 року, укладеним між Банком та ОСОБА_3 (т.с. 1 а.с. 140).

В автоматизованому порядку у складі колегії суддів апеляційного суду у цій справі суддею Кочетковою І.В. замінено суддю Кримську О.М. (т.с. 1 а.с. 145-146) у зв’язку із тривалою відпусткою останньої.

У судовому засіданні 25.05.2017 року Банком надано апеляційному суду оригінали вищезазначених кредитних справ для огляду на виконання вимог вищезазначеної ухвали апеляційного суду, останні оглянуто апеляційним судом у судовому засіданні за присутністю представників сторін та позивача ОСОБА_3, копії опису останніх долучено до матеріалів цієї справи (т.с. 1 а.с. 148-155); в порядку задоволення клопотання позивача ОСОБА_3 (т.с. 1 а.с. 156) у цій справі призначено судову почеркознавчу експертизу (т.с. 1 а.с. 161-162) проведення якої доручено Запорізькому відділенню Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, на вирішення якої поставлено питання:

-чи виконано підпис на АНКЕТІ-ЗАЯВІ Клієнта на отримання кредиту на купівлю автомобіля за програмою «Автопакет» від 17.07.2008 року ОСОБА_3 чи іншою особою?

Встановлено строк проведення експертизи – 2 (два) місяці.

Попереджено експерта про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України.

Надано Запорізькому відділенню Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення експертизи:

- матеріали цієї цивільної справи ЄУН 333/3053/16 у 2- томах, в матеріалах якої (т.с. 1 а.с. 65) міститься оригінал АНКЕТИ-ЗАЯВИ Клієнта на отримання кредиту на купівлю автомобіля за програмою «Автопакет» від 17.07.2008 року від імені ОСОБА_3:

= вільні зразки підпису та почерку ОСОБА_3 на 20 (двадцяти) аркушах, відібрані суддею-доповідачем апеляційного суду Запорізької області ОСОБА_1

ОСОБА_8 надати Запорізькому відділенню Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз оригінали наступних документів із кредитних справ із підписами ОСОБА_3:

- договору «Автопакет» № 357/П/27/2008-840 від 18 липня 2008 року, укладеного між ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА» та ОСОБА_3 на 3-х аркушах;

- АНКЕТИ-ОПИТУВАЛЬНИКА КЛІЄНТА – ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ ОСОБА_3 від 15.10.2014 року;

- ОСОБА_5 – заяви клієнта ОСОБА_3 на відкриття поточного рахунку № 2620 від 15.10.14;

- виписки – повідомлення до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «КБ «НАДРА» ОСОБА_3 від 15 жовтня 2014 р.;

- копії паспорту ОСОБА_3, завіреного підписом останнього на 1-му аркуші;

- ДОДАТКОВОЇ УГОДИ № 1 до кредитного договору № 9/П/2005-840 від 22.02.2005 року, укладеної 13 вересня 2005 року між ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА» та ОСОБА_3 на 1-му аркуші;

- ДОГОВОРУ ОСОБА_9 ГРОМАДЯН № 041-иг/05к, укладеного 22 лютого 2005 року між ЗАТ «СК «ВЕСКО» та ОСОБА_3 на 4-х аркушах.

Провадження у цій справі на час проведення експертизи зупинено.

В порядку задоволення клопотання експерта (а.с. 164-165) вищезазначені матеріали, що витребувались у Банку, була надані Банком експерту через апеляційний суд (т.с. 1 а.с. 167-168, 170).

20 жовтня 2017 року експертна установа надала апеляційному суду висновок експерта № 225-17 від 10.10.2017 року (т.с. 1 а.с. 183-190), за змістом якого підпис в АНКЕТІ-ЗАЯВІ Клієнта на отримання кредиту на купівлю автомобілю за програмою «Автопакет» від 17.07.2008 року виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою.

Ухвалою апеляційного суду (т.с. 1 а.с. 193) провадження у цій справі відновлено, справу призначено до розгляду.

У судове засідання 18 грудня 2017 року належним чином повідомлені апеляційним судом про час і місце розгляду цієї справи (т.с. 1 а.с. 203-205) позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і представник відповідача (Банку) не з’явились, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення апеляційному суду не подавали.

В силу вимог п. 9 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 року № 2147-VІІ, якій набрав чинності з 15.12.2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Встановлено, що апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою Банку відкрито 24 січня 2017 року (ухвала апеляційного суду т.с. 1 а.с. 99).

В силу вимог ст. 372 ч. 2 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

При вищевикладених обставинах, колегія суддів апеляційного суду визнала неповажними причини неявки у дане судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, і на підставі ст. 372 ч. 2 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, ухвалила розглядати дану справу апеляційним судом у даному судовому засіданні за відсутністю представник відповідача (Банку) та позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за присутністю представника позивачів за договором – адвоката (т.с. 1 а.с. 35-37) ОСОБА_7

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_7, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги Банку, дослідивши висновок експерта за результатами проведеної судової почеркознавчої експертизи та матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Банку підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу вимог ст. 374 ч. 1 п. 2 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення … і ухвалити … нове рішення …

В силу вимог ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, судовими рішеннями є рішення, постанови.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, підставами для скасування судового рішення …та ухвалення нового… є: неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивачів у цій справі частково, керувався ст.ст. 10, 60, 208, 212 – 215 ЦПК України та виходив із обґрунтованості та доведеності останнього в частині його задоволення.

Проте із такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з наступних підстав.

При перевірці законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції у цій справі апеляційний суд виходить із положень ЦПК України, в редакції, що була чинною до 15.12.2017 року, тобто чинних на час постановлення оскаржуємого рішення судом першої інстанції у цій справі (09 грудня 2016 року).

Відповідно до ст. 213 ЦПК України в редакції, чинній до 15.12.2017 року, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України в редакції, чинній до 15.12.2017 року, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції у цій справі не відповідає.

Відповідно до ст.ст.1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Встановлено, що 22.02.2005 року між ВАТ КБ «Надра» по ОСОБА_3 укладений кредитний договір №9/П/2005-840, за яким кредитні кошти надавались на купівлю житлового будинку із земельною ділянкою в розмірі 56700 доларів США на термін 180 місяців за відсотковою ставкою 15% річних, яка була змінена додатковою угодою від 13.09.2005 року на 11,5% річних (т.с. 1 а.с. 7-11).

Для забезпечення виконання умов кредитного договору №9/П/2005-840 від 22.02.2005 р., в цей же день, тобто 22.02.2005 року укладений між Відкритим акціонерним товариством ОСОБА_2 «Надра» та ОСОБА_3,:

-договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим №2-1-405 (т.с. 1 а.с. 16-18).

-та договір поруки від 22 лютого 2005 року укладений між Відкритим акціонерним товариством ОСОБА_2 «Надра» та ОСОБА_4, додаткова угода № 1 від 13.09.2005 року (т.с. 1 а.с. 13-15).

Крім того, 18 липня 2008 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство ОСОБА_2 банк «Надра» та позичальником, ОСОБА_3, було укладено кредитний договір №357/П/2008-840 ID 855945. Відповідно до п.1.1 цього договору банком надані кредитні кошти в сумі 61859 доларів США для купівлі автотранспортного засобу. Термін погашення кредиту строк до 17 липня 2015 року, відсоткова ставка за кредитом складає 14,3% річних. Відповідно до п. 2.2.1 договору мінімальний платіж по кредиту складає 1177,6 доларів США (т.с. 2 а.с. 81-86).

Оспорювані кредитні договори є договорами споживчого кредиту.

Згідно з рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року, дія Закону України «Про захист прав споживачів» поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Згідно із ст. 58 ч.1 ЦПК України в редакції до 15.12.2017 року, належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 59 ч. 2 ЦПК України в редакції до 15.12.2017 року, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (допустимість доказів).

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 60 ч. 4 ЦПК України в редакції до 15.12.2017 року).

Суд першої інстанції у порушення вимог ст. 10 ч. 4 ЦПК України в редакції до 15.12.2017 року, не в повній мірі сприяв повному та всебічному з’ясуванню обставин цієї справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 10 ч. 3 ЦПК України в редакції до 15.12.2017 року,).

Підстави для звільнення позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від доказування, передбачені ст. 61 ЦПК України в редакції до 15.12.2017 року,, у цій справі відсутні.

Позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також представник останніх не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування свого позову у цій справі.

Суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги у цій справі як належний, допустимий доказ, висновок експертного почеркознавчого дослідження №14267 від 17.08.2015 року, за змістом якого підпис від імені ОСОБА_3, електрографічне зображення якого міститься у графі «позичальник» в копії Анкети-заяви клієнта на отримання кредиту на купівлю автомобіля за програмою «Автопакет» виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_3 на с.1 його паспорта громадянина України СА 537202 (т.с. 1 а.с.134).

Крім того, надавши перевагу вищезазначеному висновку експертного почеркознавчого дослідження №14267 від 17.08.2015 року та обмежившись останнім для визнання недійсним вищезазначеного кредитного договору сторін, суд першої інстанції порушив вимог ст.212 ЦПК України в редакції, чинній до 15.12.2017 року, за змістом якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Так, в силу ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до вимог ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» оспорювані кредитні договори містять суму кредиту, розмір відсоткової ставки, розмір щомісячного платежу та строк повернення грошових коштів.

Таким чином, сторонами досягнуто згоди щодо істотних умов договорів, зокрема щодо відсоткової ставки за кредитним договором, а також порядку сплати кредиту, доказів того, що умови кредитного договору є несправедливими для позивача надано не було, оскільки при підписанні даного договору позивач ознайомився та погодився з його умовами.

Крім того, посилання позивача ОСОБА_3 на його непоінформованість з умовами кредитування, спростовується особистим підписом ОСОБА_3 на кожній сторінці вищезазначених кредитних договорів, належність яких саме йому позивач ОСОБА_3 у суді у цій справі визнавав та не оспорював, також відсутністю застережень та зауважень з боку ОСОБА_3, у тому числі з приводу ненадання Банком йому будь-якої інформації при кредитуванні, як споживачеві, що свідчить про його згоду зі всіма їх умовами.

Підписавши вищезазначені оспорювані кредитні договори, отримавши кредити та використавши їх за цільовим призначенням, позивач ОСОБА_3 тим самим не висунув ніяких заперечень на умови договору, що свідчить про погодження сторонами усіх умов договору.

У зв'язку з чим, відсутні правові підстави для визнання вищезазначених кредитних договорів недійсними.

Окрім того, позивачем ОСОБА_3 не оспорювався у суді факт підписання вищезазначених кредитних договорів на умовах, вказаних в цих договорах.

Зрозумілою є позиція позивача ОСОБА_3, який наполягає у цій справі, що його права, як споживача, були порушені Банком «Надра» ще при укладенні вищезазначеного першого кредитного договору 22.02.2005 року, але він знов пішов до цього самого Банку, і уклав ще один (другий) кредитний договір від 18.07.2008 року, а із вищезазначеним позовом до суду про визнання недійсними двох вищезазначених кредитних договорів вперше звернувся лише у березні 2015 року, коли виникла заборгованість за вищезазначеними договорами перед Банком (т.с. 1 а.с. 19-21, т.с. 2 а.с. 33-35), від сплати якої ОСОБА_3 на користь Банку на теперішній час ухиляється.

При вищевикладених обставинах, необґрунтованими є доводи позивача ОСОБА_3, що він був позбавлений права вибору більш вигідних умов кредитного договору.

Крім того, враховуючи, що п. 2 кредитного договору №357/П/2008-840 від 18.07.2008 року (т.с. 2 а.с. 81-86), укладеного між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_3, встановлено порядок повернення кредиту, який містить детальний розпис сум повернення кредитних коштів та їх порядок сплати.

Крім того, зі змісту кредитного договору №357/П/2008-840 вбачається, що договором передбачені умови і порядок видачі та погашення кредиту. Зокрема, порядок видачі кредиту зазначений у пп.2.1. 2.2. договору, згідно з якими видача готівки позичальнику проводиться через касу банку або перерахуванням коштів на рахунок позичальника. Позичальник повертає кредит та сплачує банку передбачені пп.2.2.3. договору платежі Щомісячна сума мінімально необхідного платежу складає 1177,96 доларів США. Позичальник вносить черговий мінімальний платіж визначений у п.2.2.1. 2.2.2 цього договору, щомісячно до 18 числа поточного місяця Підпунктом 1.1.3. кредитного договору встановлено, що відсотки за користування кредитом розраховуються банком на підставі відсоткової ставки у розмірі 14.3 % річних.

Відповідні положення кредитування містяться і в кредитному договорі № 9/П/2005-840 від 22.02.2005 року (т.с. 1 а.с. 7-11).

При вищевикладених обставинах, позичальник ОСОБА_3 ознайомився з існуючими умовами кредитування Банку та на власний розсуд обрав більш прийнятні для нього умови - ануїтетний графік погашення (який не передбачає окремого графіку погашення) кредитної заборгованості, що передбачає повернення кредитних коштів рівними частинами щомісячно та нарахування відсотків за користування кредитом за відсотковою ставкою 14,3% та 11,5 відповідно річних на суму заборгованості по кредиту.

Сукупною вартістю кредиту є інформація про процентну ставку, вартість сукупних послуг та інших фінансових зобов’язань позивача, варіанти погашення кредиту, кількість платежів, їх періодичність та обсяги.

Як встановлено апеляційним судом, п.п. 1.1,1.1.3,1.1.4, 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3 укладеного кредитного договору сторін №357/П/2008-840 від 18.07.2008 року (т.с. 2 а.с. 81-86), були передбачені розмір процентної ставки, розмір сукупних послуг позичальника, порядок погашення кредиту, кількість платежів та їх періодичність (до 18 числа щомісяця), обсяги платежі ( щомісяця ануїтет в розмірі 1177.96 дол. США).

Та обставина, що умови кредитного договору не містять загальної суми щодо орієнтовної сукупної вартості кредиту, не є підставою для визнання кредитного договору недійсним, оскільки ця сума визначається шляхом однієї арифметичної операції, а саме множення 1177,96 дол. США (щомісячний ануїтетний платіж) на кількість місяців (строк дії кредитного договору). Тому сукупна вартість кредиту та здорощання є суб'єктивно оціночним значенням.

Відповідні положення кредитування містяться і в кредитному договорі № 9/П/2005-840 від 22.02.2005 року (т.с. 1 а.с. 7-11).

Крім того, позивач ОСОБА_3 протягом тривалого часу проводив оплату на виконання вищезазначених кредитних договорів і з даним позовом звернувся до суду лише зараз після декількох років користування кредитними коштами.

Суд першої інстанції не звернув уваги на вищезазначені обставини, не встановив дійсних прав і обов'язків сторін, які випливають з валютного кредитного договору та дійшов помилкового висновку про задоволення позову позивачів у цій справі.

Так, посилання суду першої інстанції на те, що п.1.3 вищезазначеного кредитного договору сторін № 9/П/2005-840 від 22.02.2005 року (т.с. 1 а.с. 7-12) ОСОБА_2 визначив плату за користування кредитом у вигляді відсотків та плату за управління кредитом тим самим визначив, що ці умови є несправедливими не заслуговують на увагу.

Адже відповідно до п 2.4 Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 255 комісійні доходи і витрати банку як операційні доходи й затрати за наданими або отриманими послугами, сума яких обчислюється пропорційно сумі активу або зобов'язання чи вважається фіксованою, до комісійних доходів відносяться зокрема: комісії за розрахунково-касове обслуговування клієнтів; - комісії за обслуговування кредитної заборгованості; - комісії за резервування кредитної лінії, яка розраховується на пропорційній часу основі протягом строку дії зобов'язання; - комісією за управлінням інвестицією, тощо.

У постанові Верховного Суду України від 2 грудня 2015 року (справа № 6-1341цс15) викладено правовий висновок, якій є обов’язковим для застування загальними судами в силу вимог ст. 360-7 ЦПК України в редакції, чинній до 15.12.2017 року, за змістом якого: «Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору. У цій справі судом, встановлено, що спірний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови; відповідач надав позивачу документи, які містили відомості про сукупну вартість кредиту, реальну процентну ставку та комісію, жодних зауважень перед підписанням кредитного договору позивач не мав. А тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсними договору споживчого кредиту і правильно застосував положення статей 11,18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Також помилковими є посилання суду першої інстанції в обґрунтування оскаржуємого рішення на різницю в нарахованих та сплачених відсотках, різниця в зарахованих коштах на тіло кредиту, не заслуговують на увагу, адже ст. 534 ЦК України передбачає черговість погашення вимог за грошовим зобов'язанням: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Також черговість погашення заборгованості передбачена самими умовами вищезазначених оспорюваних кредитних договорів сторін.

При вищевикладених обставинах, кредитні договори, укладені між Банком та ОСОБА_3, відповідають нормам чинного законодавства і підстав для визнання їх недійсними, немає.

Станом на день видачі кредиту згідно кредитного договору ОСОБА_2 був публічною фінансовою установою, яка здійснювала кредитування, в т. ч. населення для споживчих потреб.

Крім того, умови, що передують укладенню кредитного договору, визначені ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», були загальновідомою інформацією, яка доносилася до споживачів кредитних коштів за допомогою реклами, ЗМІ, інтернет-ресурсів Банку і т. п., а також роз'яснювались менеджером відділення перед укладенням договору.

При вищевикладених обставинах, підстави для визнання недійсними кредитного договору №9/П/2005-840 від 22.02.2005 року та кредитного договору №357/П/2008-840 ID 855945 від 18 липня 2008 року, укладених між Банком та ОСОБА_3 відсутні.

В разі відмови судом у задоволенні первісних позовних вимог позивачів до Банку про визнання недійсними вищезазначених кредитних договорів недійсними у цій справі, похідні від них решта позовних вимог позивачів до Банку у цій справі (про здійснення державної реєстрації припинення обтяження рухомого майна №7649879 від 29.07.2008 року , накладену відповідно до договору «Автопакет» від 18.07.2008 року № КРУ 357/П/27/2008-840, укладеного між ОСОБА_5 та Філія ВАТ КБ «Надора», на автомобіль марки Acura MDX, номер державної реєстрації АА0300НС, кузов 2HNYD28848H536982, рік випуску 2008, колір чорний, шляхом виключення запису про обтяження № 7649879 від 29.07.2008 року з державного реєстру рухомого майна; визнаня недійсним договору іпотеки іпотеки від 22.02.2005 року, посвідчений 22.02.2005 року ОСОБА_6, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 2-І-405, укладений між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра», та іпотекодавцем ОСОБА_3; проведення дії щодо зняття заборони відчуження з нерухомого майна: житлового будинку з надвірними побудовами та земельної ділянки, кадастровий № 3222481201:01:004:0046, що розташовані за адресою: Київська обл. Києво-Святошинський р-н с. Віта-Поштова вул. Островського, б.21, що накладена 22.02.2005 року ОСОБА_6, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 2-І-406, 2-І-407, на підставі іпотечного договору, посвідченого 22.02.2005 року ОСОБА_6, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 2-І-405; здійснення державної реєстрації припинення обтяження на вищезазначене нерухоме майно (зняти заборону відчуження нерухомого майна) шляхом виключення записів з Державного реєстру речових прав; здійснення державної реєстрації припинення іпотеки на вищезазначене нерухоме майно шляхом виключення запису з Державного реєстру речових прав; визнання недійсним договору поруки від 22.02.2005 року укладений між ВАТ КБ «Надра» та поручителем ОСОБА_4В.) також не підлягають задоволенню у цій справі.

Заявлення позивачами у цій справі позовних вимог до Банку про визнання недійсними вищезазначених кредитних договорів взагалі виключало можливість заявлення позивачами у цій справі одночасно позовних вимог про зобов’язати Банку, як відповідача, зарахувати в рахунок погашення тіла кредиту: 46544,96 доларів США сплачених відсотків та 1238,10 доларів США сплаченої пені по кредиту та зобов’язання Банку зарахувати в рахунок погашення тіла кредиту 51844,99 доларів США відсотки по кредиту, 121,70 доларів США – пеню по кредиту, 12356,06 доларів США – комісії по кредиту.

Однак, оскільки останні все ж таки були заявлені позивачами, а суд в силу вимог ст. 11 ЦПК України в редакції, чинній до 15.12.2017 року має розглядати дану справу в межах заявлених у цій справі позовних вимог позивачів, то при вищевикладених обставинах останні також не підлягають задоволенню у цій справі в силу їх необґрунтованості та недоведеності позивачами у цій справі.

При вищевикладених обставинах, суд першої інстанції мав відмовити у задоволенні позову позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Банку у цій справі у повному обсязі.

При вищевикладених обставинах, доводи відповідача (Банку), як особи, яка подала апеляційну скаргу, ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.ст. 213-214 ЦПК України в редакції, чинній до 15.12.2017 року, щодо його законності та обґрунтованості.

Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції у цій справі в межах апеляційної скарги Банку.

Так, в силу вимог ст. 367 ч.3 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього.

Доказом, передбаченим ст. 367 ч.3 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, який може бути прийнятий апеляційним судом до уваги у цій справі є висновок експерта № 225-17 від 10.10.2017 року, наданий апеляційному суду за результатами проведеної за ухвалою апеляційного суду судової почеркознавчої експертизи експертом Запорізького відділення Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз у цій справі (т.с. 1 а.с. 183-190), за змістом якого підпис в АНКЕТІ-ЗАЯВІ Клієнта на отримання кредиту на купівлю автомобілю за програмою «Автопакет» від 17.07.2008 року виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою.

Проте, останнім не спростовуються правильно встановлені вищезазначені апеляційним судом фактичні обставини цієї справи.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги Банку ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а рішення суду першої інстанції є таким, що ухвалено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу Банку слід задовольнити, рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09 грудня 2016 року у цій справі слід скасувати, у задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Банку про визнання недійними кредитних договорів, договору поруки, договору іпотеки, скасування реєстрації та зобов’язання вчинити певні дії у цій справі слід відмовити.

Крім того, в силу вимог ст. 141 ч. 13 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, у разі відмови ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як позивачам, у задоволенні їх позову у цій справі у повному обсязі, останні не мають права на компенсацію за рахунок Банку, як відповідача, у цій справі будь-яких судових витрат, пов’язаних із розглядом цієї справи судами першої чи апеляційної інстанцій, у тому числі у судових витрат, пов’язаних із проведенням експертизи у суді апеляційної інстанції.

Разом із тим, враховуючи задоволення апеляційної скарги Банку апеляційним судом у цій справі, з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Банку слід стягнути понесені останнім судові витрати, пов’язані із апеляційним розглядом цієї справи, на загальну суму 4173,84 грн. (т.с. 1 а.с. 97) з кожного окремо по 2086,92 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 368, 371 – 372, 379, 381-384, п. 9 Перехідних положень ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА» задовольнити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09 грудня 2016 року у цій справі скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА» про визнання недійними кредитних договорів, договору поруки, договору іпотеки, скасування реєстрації та зобов’язання вчинити певні дії у цій справі відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2) на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА» (ЄДРПОУ 217007100) судові витрати, пов’язані із апеляційним розглядом цієї справи, на загальну суму 4173,84 грн. з кожного окремо по 2086,92 грн. (дві тисячі вісімдесят шість гривень дев’яності дві копійки).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддяСуддяСуддяОСОБА_1 ОСОБА_10ОСОБА_11