Рішення № 71389171 від 14.12.2017 , Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження 2/235/2310/17

Справа №235/5123/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2017 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі головуючого судді Хмельової С.М.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника третьої особи ОСОБА_3

секретаря судового засідання Соловйової М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду №7 м. Покровська цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення одноразової допомоги, вихідної допомоги та інших належних звільненому працівникові сум, а також моральної шкоди, треті особи Покровське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, ТОВ «Краснолиманське»,

ВСТАНОВИВ:

До Красноармійського міськрайонного суду звернувся ОСОБА_4 з позовом до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення одноразової допомоги, вихідної допомоги та інших належних звільненому працівникові сум, а також моральної шкоди, треті особи Покровське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, ТОВ «Краснолиманське». В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що маючи багаторічний стаж роботи на підприємствах вугільної промисловості України, розірвавши з власної ініціативи трудовий договір з відповідачем у зв'язку з виходом на пенсію вперше, позивач після закінчення тривалого проміжку часу досі не отримав одноразову допомогу та інші суми, що належать йому при звільнені з підприємства, тому був змушений звернутися з цим позовом до суду.

Так, згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ч. 1 ст. 48 КЗпП України, основним документом, що підтверджує трудовий стаж, є трудова книжка.

Відповідно до відомостей, які є у наданій суду копії трудової книжки на ім'я ОСОБА_4, дата початку заповнення якої 07.04.1982, позивач має наступний підземний стаж на підприємствах вугільної промисловості:

02.01.1986 - зараховано на навчання до СПТУ №94 м. Димитрова до групи за професією гірник очисного вибою;

29.04.1986 - відраховано з вищезазначеного навчального закладу за закінченням терміну навчання;

06.05.1986 прийнято до шахти ім.. ОСОБА_5 гірником очисного вибою підземним 5 розряду;

12.08.1991 звільнено за ст. 38 КЗпП УРСР, за власним бажанням;

28.08.1991 прийнято до шахти «Красноармійська-Західна № 1» гірником очисного вибою підземним 5 розряду з повним робочим днем ??у шахті;

15.11.1994 звільнено за ст. 40 п. 4 КЗпП України за пропуск без поважної причини;

25.03.2002 прийнято до шахти «Родинська» виробничого об'єднання «Красноармійськвугілля» гірником очисного вибою підземним 5 розряду;

11.10.2003 звільнено за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України;

25.10.2003 прийнято до ВАТ «Укрвуглебуд» гірником очисного вибою підземним 5 розряду з повним робочим днем у шахті на ділянку № 1;

20.11.2005 звільнено за власним бажанням згідно зі ст. 38 КЗпП України;

07.12.2005 прийнято до ДП «ВК «Краснолиманська» гірником очисного вибою 5 розряду з повним підземним робочим днем у шахті;

08.02.2006 звільнено за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України;

13.02.2006 прийнято до ТОВ «Краснолиманське» гірником очисного вибою підземним 5 розряду з повним підземним робочим днем у шахті.

Далі, згідно з відомостями, які відображено у трудовій книжки на ім'я ОСОБА_4, дата початку заповнення якої 27.11.2014, позивач ще має наступний підземний стаж на підприємствах вугільної промисловості:

27.11.2014 його було прийнято відповідачем гірником очисного вибою підземним 5 розряду з повним робочим днем у шахті;

06.07.2017 позивача було звільнено за власним бажанням, за ст. 38 КЗпП України, у зв’язку з виходом на пенсію.

Крім того, Позивач, починаючи з 01.03.2017 по день звільнення тривалий час знаходився на лікарняних, що підтверджується наданими суду копіями наступних документів:

листком непрацездатності серії АГУ № 329464 за період з 01.03.2017 по 29.03.2017 включно;

листком непрацездатності серії АГУ № 329794 за період з 30.03.2017 по 07.05.2017 включно;

листком непрацездатності серії АГУ № 329214 за період з 08.05.2017 по 06.06.2017 включно;

листком непрацездатності серії АГУ № 328547 за період з 07.06.2017 по 06.07.2017 включно.

Крім цього, протягом 2016 року позивач тричі перебував на лікарняних. Листків про непрацездатність за зазначений спірний період позивач не має, тому що вони були здані позивачем співробітникам відповідача, але, згідно з виданою відповідачем довідки про нараховані суми за листками непрацездатності протягом 2016-2017 р.р., відповідач визнає факт перебування позивача на лікарняних у період:

з 14.04.2016 по 25.04.2016;

з 23.09.2016 по 28.09.2016;

з 22.12.2016 по 30.12.2016.

Згідно до пунктів 2 та 3 «Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням», затвердженого постановою КМУ №1266, сума страхових виплат застрахованій особі та оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності проводиться за рахунок коштів роботодавця та обчислюється шляхом множення суми денної виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) залежно від страхового стажу, якщо його наявність передбачена законодавством, на кількість календарних днів, що підлягають оплаті.

Середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати, на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на кількість календарних днів зайнятості у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин.

Крім того, згідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» роботодавець зобов’язаний: надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом.

Відповідно до ч. 5 п. 4 зазначеного Закону роботодавець (відповідач) несе відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованим особам або Фонду внаслідок невиконання або неналежного виконання обов’язків, визначених цим Законом.

Згідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам, які мають стаж понад восьми років у розмірі 100% середньої заробітної плати, а роботодавець (відповідач) надав до Фонду недостовірні данні про стаж роботи позивача, що призвело до незаконного зменшення розміру страхової виплати у розмірі 70% середньої заробітної плати.

Оскільки позивачу розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності у 2016 та 2017 р.р. було виплачено тільки у розмірі 70% середньої заробітної плати, то згідно з положеннями ст. 16 і 17 зазначеного Закону застрахована особа (позивач) має право на судовий захист своїх прав та на вирішення спору в судовому порядку.

Розрахунок заборгованості по виплатах за лікарняні наступний:

Відомості про нарахування заробітної плати, бралися з «Індивідуальних відомостей про застраховану особу», тобто розрахунок наступний:

по лікарняному з 14.04.2016 по 25.04.2016, за яким для розрахунку бралася заробітна плата за попередні 12 місяців, а саме:

1.Березень 2016 р.—20941,31 грн;

2.Лютий 2016 року—14826,17 грн;

3.Січень 2016 року—24110,15 грн;

4.Грудень 2015 року—23426,00 грн;

5.Листопад 2015 року—19608,64 грн;

6.Жовтень 2015 року—16217,23 грн;

7.Вересень 2015 року—20416,24 грн;

8.Серпень 2015 року—20706,00 грн;

9.Липень 2015 року—18417,85 грн;

10.Червень 2015 року—17178,93 грн;

11.Травень 2015 року—12217,71 грн;

12.Квітень 2015 року—16664,15 грн.

Загальна сума якої склала 224730,38 грн. Середньомісячна зарплата за 12 місяців склала 18727,53 грн/міс.

Виходячи з представленої відповідачем довідки про середню заробітну плату перед звільненням позивача, було встановлено, що його робочі виходи у середньому в місяць становили 20 робочих днів.

Таким чином розмір середньоденної заробітної плати наступний: 18727,53 грн: 20 дн. = 936,38 грн/дн.

У результаті цього позивачу, виходячи з необхідності нарахувань в 100% середньої заробітної плати, мало б бути нарахована і виплачена за час тимчасової непрацездатності в 12 днів на суму 11236,52 грн = 12 дн. х 936,38 грн, тобто відповідач виплативши спочатку 3694,20 грн, а потім ще 1477,68 грн, усього 5171,88 грн, повинен ще нарахувати та виплатити недоплачені 6064,64 грн.

По лікарняному з 23.09.2016 по 28.09.2016, за яким для розрахунку бралася заробітна плата за попередні 12 місяців, а саме:

1. Серпень 2016 року—15389,31 грн;

2. Липень 2016 року—16251,33 грн;

3. Червень 2016 року—22174, 48 грн;

4. Травень 2016 року—18392,00 грн; (далі відомості за квітень 2016 р. не враховувалися, тому що позивач був на вищезазначеному лікарняному);

5. Березень 2016 року—20941,31 грн;

6. Лютий 2016 року— 14826,17 грн;

7. Січень 2016 року—24110,15 грн;

8. Грудень 2015 року—23426,00 грн;

9. Листопад 2015 року—19608,64 грн;

10. Жовтень 2015 року—16217,23 грн;

11. Вересень 2015 року—20416,24 грн;

12. Серпень 2015 року—20706,00 грн.

Загальна сума якої склала 232458,86 грн. Середньомісячна зарплата за 12 місяців склала 19371,57 грн/міс.

Таким чином розмір середньоденної заробітної плати наступний: 19371,57 грн: 20 дн. = 968,58 грн грн/дн.

В результаті цього позивачу, виходячи з необхідності нарахувань в 100% середньої заробітної плати, мало б бути нарахована і виплачена за час тимчасової непрацездатності в 6 днів на суму 5811,47 грн = 6 дн. х 968,548 грн., тобто Відповідач виплативши спочатку 1880,58 грн, а потім ще 752,28 грн, усього 2632,86 грн, повинен ще нарахувати та виплатити недоплачені 3178,61 грн

По лікарняному з 22.12.2016 по 30.12.2016, за яким для розрахунку бралася заробітна плата за попередні 12 місяців, а саме:

1. Листопад 2016 року— 12750,48 грн;

2. Жовтень 2016 року—14595,98 грн; (відомості за вересень 2016 р. не враховувалися, тому що Позивач був на вищезазначеному лікарняному)

3. Серпень 2016 року—15389,31 грн;

4. Липень 2016 року—16251,33;

5. Червень 2016 року—22174,48 грн;

6. Травень 2016 року—18392,00 грн; (відомості за квітень 2016 р. не враховувалися, тому що позивач був на вищезазначеному лікарняному);

7. Березень 2016 року—20941,31 грн;

8. Лютий 2016 року—14826,17 грн;

9. Січень 2016 року—24110,15 грн;

10. Грудень 2015 року—23426,00 грн;

11. Листопад 2016 року—19608,64 грн;

12. Жовтень 2016 року—16217,23 грн;

Загальна сума якої склала 218683,08 грн. Середньомісячна зарплата за 12 місяців склала 18223,59 грн/міс.

Таким чином розмір середньоденної заробітної плати наступний: 18223,59 грн : 20 дн. = 911,18 грн/дн.

В результаті цього позивачу, виходячи з необхідності нарахувань в 100% середньої заробітної плати, мало б бути нарахована і виплачена за час тимчасової непрацездатності в 9 днів на суму 8200,62 грн = 9 дн. х 911, 18 грн. Тобто Відповідач виплативши спочатку 2622,06 грн, а потім ще 1048,86 грн, усього 3670,92 грн, повинен ще нарахувати та виплатити недоплачені 4529,70 грн.

По лікарняному з 01.03.2017 по 29.03.2017, за яким для розрахунку бралася заробітна плата за попередні 12 місяців, а саме:

1.Лютий 2017 року—13214,60 грн;

2.Січень 2017 року—14921,76 грн (відомості за грудень 2016 р. не враховувалися, тому що позивач був на вищезазначеному лікарняному);

3.Листопад 2016 року—12750,48 грн;

4.Жовтень 2016 року—14595,98 грн (відомості за вересень 2016 р. не враховувалися, тому що Позивач був на вищезазначеному лікарняному);

5.Серпень 2016 року—15389,31 грн;

6.Липень 2016 року—16251,33 грн;

7.Червень 2016 року—22174,48 грн;

8.Травень 2016 року—18392,00 грн (відомості за квітень 2016 р. не враховувалися, тому що позивач був на вищезазначеному лікарняному);

9.Березень 2016 року—20941,31 грн;

10.Лютий 2016 року—14826,17 грн;

11.Січень 2016 року—24110,15 грн;

12.Грудень 2015 року—23426,00 грн.

Загальна сума якої склала 210993,57 грн. Середньомісячна зарплата за 12 місяців склала 17582,8 грн/міс.

Таким чином розмір середньоденної заробітної плати наступний: 17582,8 грн : 20 дн. = 879,14 грн/дн.

В результаті цього Позивачу, виходячи з необхідності нарахувань в 100% середньої заробітної плати, мало б бути нарахована і виплачена за зазначений лікарняний у 9 днів на суму 7912,26 грн = 9 дн.Х879,14 грн. Тобто Відповідач виплативши спочатку 7504,04 грн, а потім ще 3001,50 грн, усього 10505,54 грн, повинен ще нарахувати та виплатити недоплачені 2593,28 грн.

Що стосується лікарняного з 30.03.2017 по 29.03.2017, то розрахунок середньоденної заробітної плати такий самий як і по лікарняному з 01.03.2017 по 29.03.2017.

В результаті цього позивачу, виходячи з необхідності нарахувань в 100% середньої заробітної плати, мало б бути нарахована і виплачена за час тимчасової непрацездатності в 39 днів на суму 34286,46 грн = 39 дн. х 879,14 грн. Тобто Відповідач виплативши 14128,14 грн, повинен ще нарахувати та виплатити недоплачені 20158,32 грн.

Що стосується лікарняного з 08.05.2017 по 06.06.2017, то розрахунок середньоденної заробітної плати теж такий самий як і по лікарняному з 01.03.2017 по 29.03.2017.

В результаті цього позивачу, виходячи з необхідності нарахувань в 100% середньої заробітної плати, мало б бути нарахована і виплачена за зазначений лікарняний у 30 днів на суму 26374,20 грн = 30 дн. х 879,14 грн. Тобто Відповідач виплативши 10496,40 грн, повинен ще нарахувати та виплатити недоплачені 15877,80 грн.

Що стосується лікарняного з 07.06.2017 по 06.07.2017, то розрахунок середньоденної заробітної плати теж такий самий як і по лікарняному з 01.03.2017 по 29.03.2017.

В результаті цього позивачу, виходячи з необхідності нарахувань в 100% середньої заробітної плати, мало б бути нарахована і виплачена за зазначений лікарняний у 30 днів на суму 26374,20 грн = 30 дн.Х879,14 грн., тобто відповідач виплативши 10496,40 грн, повинен ще нарахувати та виплатити недоплачені 15877,80 грн.

Таким чином, стосовно виплат по тимчасовій втраті непрацездатності, позивачу продовж 2016-2017 років було не доплачено 68280,15 грн, які повинні бути стягнуто з відповідача.

Крім цього, позивач, згідно наказів Міністерства вугільної промисловості України:

- за № К-103-Н від 04.08.2008 був нагороджений відзнакою «Шахтарська Слава» 3 ступеня;

- за № 111-к/з від 18.07.2011 був нагороджений відзнакою «Шахтарська Слава» 2 ступеня;

За № 59-к/з від 28.08.2014 був нагороджений відзнакою «Шахтарська Слава» 1 ступеня.

Таким чином, з 28.08.2014 Позивач є повним кавалером знаків «Шахтарська Слава».

Згідно п. 8.33. Колективного договору чинного на підприємстві Відповідача, з метою підвищення престижності шахтарської праці, адміністрація встановлює щомісячну стипендію (винагороду) у розмірі 20% від мінімальної заробітної плати повним кавалерам «Шахтарська слава», які працюють на підприємстві (дублюється в п. 12.24 «Галузевої угоди»).

Однак позивач, працюючи на підприємстві відповідача у період з 27.11.2014 по 06.07.2017, будучи повним кавалером знака «Шахтарська Слава» протягом даного періоду часу жодного разу не отримав щомісячної стипендії, хоча відповідач у своєму розпорядженні мав дані про заохочення позивача, тому що тільки 24.12.2015 співробітником відповідача—Лобатою О.В. трудову книжку з відповідними записами про заохочення було повернуто позивачу під розписку, тобто відповідач маючи у своєму розпорядженні зазначену трудову книжку, повинен був знати про вказані заохочення позивача. До того ж дані про заохочення позивача є в особистих картках форми Т-2, які знаходяться в архіві Відповідача.

Таким чином розрахунок по заборгованості виплат по щомісячним стипендіям наступний:

розмір мінімальної заробітної плати за період з 01 січня 2014 р. по 31.12.2014 складав 1218 грн.

Таким чином 20% щомісячної стипендії складало 243,60 грн

Відповідно заборгованість за грудень 2014 року склала саме 243,60 грн;

Далі, розмір мінімальної заробітної плати за період з 01 січня 2015 р. по 01.09.2015 складав 1218 грн, а за період з 01.09.2015 по 31.12.2015—1378 грн.

Таким чином 20% щомісячної стипендії за перші 8 міс. 2015 р. складала по 243,6 грн, а всього—1948,8 грн, а за останні 4 місяці—по 275,5 грн, а всього—1102,4 грн. Таким чином заборгованість за 2015 р. склала 3051,2 грн.

Розмір мінімальної заробітної плати за період з 01 січня 2016 р. по 01.05.2016 складав 1378 грн, а за період з 01.05.2016 по 01.12.2016—1450 грн; а з за період з 01.12.2016 по 31.12.2016—1550 грн.

Таким чином 20% щомісячної стипендії за перші 4 міс. 2016 р. складала по 275,6 грн, а всього—1102,4 грн, за наступні 7 місяців—по 290 грн, а всього—2030 грн, а за останній місяць року—310 грн. Таким чином заборгованість за 2016 р. склала 3442,4 грн.

Розмір мінімальної заробітної плати у 2017 році склав 3200 грн. Таким чином 20% щомісячної стипендії за 6 міс. 2017 р. складала по 640 грн, а всього—3840 грн.

Таким чином загальна заборгованість по зазначеній стипендії склала 10577,2 грн.

Відповідно до розділу «Спори, що виникають із трудових відносин» Висновків Верховного суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України за 2010-2011 р.р., встановлено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не було виплачено належні йому суми в день звільнення, якщо він у цей день не був на роботі—наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи—по день ухвалення рішення. У разі не проведення відповідного розрахунку у зв’язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум, вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволені позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку він мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи (постанови Верховного Суду України від 24.10.2011 у справі №6-39цс11, від 21.11.2011р у справі №6-60цс11).

Таким чином необхідно стягнути наступну суму за весь період затримки розрахунку:

Весь час затримки всіх виплат складає період з 06.07.2017 (день звільнення) включно по 05.10.2017 включно (дата складання позову), що дорівнює 92 доби.

Тому середній заробіток за весь період затримки складає:

СЗП = (14921,76 +13214,60) : 2 міс. = 14068,18 грн;

Середньоденна зар. пл. -- 14068,18 грн : 20 вих. = 703,41 грн.

703,41 х 92 = 64713,72 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Крім вказаного, незаконними діями відповідача ОСОБА_4 було спричинено моральну шкоду.

Згідно до положень ст. 23 ЦК України, листа МЮУ №35-13/797 від 13.05.2004, яким встановлено методичні рекомендації «Відшкодування моральної шкоди»; практикою, встановленою постановою Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995 року «Про відшкодування моральної шкоди» факт взаємовідносин Позивача з Відповідачем встановлено документально, а саме що ОСОБА_4Ю, працював і знаходився в трудових відносинах з відповідачем.

У ст. 237-1 КЗпП України вказано, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно положень п. 12.17 зазначеної «Галузевої угоди» під моральною втратою потерпілого розуміється страждання нанесене працівнику внаслідок психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Життя Позивача у результаті не отриманих ним виплат по вихідній допомозі зазнало суттєвих змін, тому що у нього не було достатньо коштів для утримання своєї сім’ї, і він був змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

У Позивача є дружина –ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з якою укладено шлюб 05.09.1987, дружина ніде не працює, і раніше тривалий час не працювала, виконує сімейні обов’язки у вигляді домогосподарки, залежала від оплати праці Позивача та отриманих ним прибутків.

Згідно наданої суду копії довідки від 06.07.2017 позивач після курсу лікування, який тривав більш ніж чотири місяці, пройшов медичну комісію у Покровській ЦРЛ і по стану здоров’я йому було протипоказано роботу в підземних умовах, тому і був змушений звільнитися з підприємства. Після чого Позивачу довелося витрачати кошти, які він отримує у вигляді пенсії, на своє лікування, щоб відновити в міру можливості своє здоров'я. При цьому, позивач, розраховував на отримання від підприємства передбачених йому виплат у вигляді одноразової грошової допомоги, але через протизаконну бездіяльність Відповідача він цю допомогу не отримав, тому позивач повинен був докладати додаткових зусиль для організації та врегулювання свого життя, утримання членів своєї родини.

Приймаючи до уваги характер взаємовідносин вважають, що шкода немайнового характеру, яку позивач отримав не може бути йому відшкодована повністю, він не отримає будь-якого відшкодування повного психологічного або фізичного задоволення, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної школи не може бути відповідною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути відповідним нанесеній моральній шкоді.

Законодавством України не визначено порядку чи системи підрахунку цієї компенсації, але вважаємо, що відповідним нанесеній позивачу не матеріальній шкоді буде сума у розмірі 2000 гривень за перенесені страждання від затримки виплати вихідної допомоги та інших належних позивачу як звільненому працівникові сум.

Вважають, що саме ця сума є компенсацією тих побутових змін, які ОСОБА_4 був змушений переносити зараз і розмір тих зусиль на врегулювання впливу цих змін на нього та членів його родини.

Стосовно строків звернення до суду з цим позовом, то Позивач відповідно до ст. 233 КЗпП України може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до міського суду (у нашому випадку) у тримісячний термін з дня, коли дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Позивач дізнався про порушення свого права 08.08.2017, коли на його адресу за вих. № 586 було направлено довідку «про суми при звільненні», в якій не було відображене нарахування одноразової допомоги у повному обсязі, а також не була зазначена у повному обсязі сума недоплаченого середнього заробітку за час тимчасової непрацездатності.

У зв’язку з цим та відповідно до роз’яснень, що містяться у п. 25 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», не проведення розрахунку з працівником у день звільнення, або якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок, є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку (постанова Верховного Суду України від 26.12.2011 у справі №6-77цс11).

Тобто Позивач у нашому випадку має право звернутися з Позовною заявою до суду до 08.11.2017, що ним і було зроблено.

Крім цього, коли позивач зіткнувся зі спором з відповідачем, то потребував правової допомоги, тому звернувся до юридичної фірми «ОСОБА_7 і право», від якої інтереси позивача представляє адвокат ОСОБА_1.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право на правову допомогу, яка надається адвокатами або іншими фахівцями у галузі права в порядку, встановленому законом.

Відповідно до положень ст. 84 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Як роз'яснено в п. 47 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 №10, право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення чого надане Конституційним Судом України (Рішення від 16.11.2000 року №13-рп/2000; Рішення від 30.09.2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11.07.2013 року №6-рп/2013). Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката та фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Як роз'яснено у п. 48 вищевказаної постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, тощо).

ФОП ОСОБА_7 виконав взяті на себе зобов'язання за договором про надання юридичної допомоги №441 від 15.08.2017, що підтверджується кошторисом № 441від 15.08.2017 на виконання робіт з надання правової допомоги, відповідно до якого загальна вартість послуг фахівця в галузі права складає 4000,00 гривень. Згідно квитанції до прибутково-касового ордеру № 397 від 15.08.2017 позивач сплатив ФОП ОСОБА_7 4000 гривень, що і склало таким чином судові витрати позивача.

Позивач просить суд стягнути з відповідача—Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на його користь одноразову допомогу в розмірі 36439,74 грн. Стягнути суму недоплаченого середнього заробітку за час тимчасової непрацездатності у розмірі 68280,15 грн. Стягнути не виплачену стипендію за період з 27.11.2014 по 06.07.2017 на загальну суму 10577,2 грн. Стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку, не проведеного під час звільнення, до дати постановлення рішення, сума якого станом на 05.10.2017 становить 64713,72 грн. Стягнути відшкодування нанесеної моральної шкоди у розмірі 2000 грн. Стягнути всі судові витрати, які на час звернення до суду становлять 4000 грн.

Позивач до судового засідання не з’явився, просив розглядати справи без його участі, за участю його представника, на позовних вимогах наполягає.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала. В запереченнях на позов зазначила, що позовні вимоги необґрунтовані та такі, що порушують його права та законі інтереси. На думку відповідача позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

7.12.2005р. ОСОБА_4 був прийнятий гірником очисного забою 5 розряду ДП ВК «Краснолиманська» згідно наказу № 2122/к.

08.02.2006р. ОСОБА_4 на підставі його заяви було звільнено з вищезазначеної посади за власним бажанням за ч.1 ст.38 КЗпП України згідно наказу № 216/к.

27.11.2014 р. ОСОБА_4 був прийнятий на роботу гірником очисного зибою підземним 5 розряду дільниці №10 ДП «ВК «Краснолиманська» згідно наказу №4998/к.

06.07.2017 р. ОСОБА_4 на підставі його заяви було звільнено з вищезазначеної посади за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію згідно норм ч.1 ст.38 КЗпП України згідно наказу №4819/к.

На момент звільнення його стаж роботи на підприємстві склав 2 роки 9 місяців 12 днів.

06.07.2017р. позивач прибув на підприємство та написав заяву про звільнення його за зласним бажанням з 06.07. 2017 р. у зв’язку з виходом на пенсію. Дана заява позивача була задоволена підприємством.

Крім того, позивачу було роз’яснено, що підставою для виплати вихідної допомоги у разі звільнення зв’язку з виходом на пенсію, передбаченої п.8.10 Колективного договору ДП «ВК «Краснолиманська» є наявність у працівника, що звільняється, необхідного стажу роботи у галузі. Основним документом, що підтверджує трудову діяльність працівника згідно п.1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Мінпраці України №58 від 29.07.1993 р. є трудова книжка працівника. Враховуючи той факт, що за наявною на підприємстві трудовою книжкою позивача (станом на 06.07.2017 р.) його стаж у галузі склав 2 ріки 6 місяці 6 дні, підстави для сплати йому вищезазначеної вихідної допомоги у підприємства на момент звільнення - відсутні.

10.07.2017р. на адресу підприємства надійшла заява позивача про роз’яснення йому підстав відмови сплати виплати вихідної допомоги у разі звільнення зв’язку з виходом на пенсію, датована 10.07.2017 р.

25.08.2017 р. позивачеві була надана довідка про суми при звільненні № 586 від 08.08. 2017 р, та довідка про середньомісячній заробітній платі при звільнені №1161 від 25.08.2017 р.

Підприємством було проведено розрахунок середньоденного заробітку у відповідності до ПКМУ № 100 від 08.02.1992р. Даний факт підтверджується Довідкою № 355 від 12.10.2017 р.

Таким чином, позовні вимоги щодо сплати вихідної допомоги у разі звільнення зв’язку з виходом на пенсію у сумі 36 439, 74 грн. є безпідставними та не відповідають нормам чинного законодавства України, оскільки за трудовою книжкою позивача стаж його роботи у галузі є недостатнім для її нарахування та сплати.

Позовні вимоги щодо стягнення недоплаченого середнього заробітку за час тимчасової непрацездатності у розмірі 68 280,15 грн. також не підлягає задоволенню у зв’язку з необґрунтованістю.

Згідно норм ст.24 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам, які мають страховий стаж до трьох років у розмірі 50% середньої заробітної плати (доходу).

Приймаючи до уваги той факт, що позивача було прийнято на роботу 27.11.2014 р. виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності була здійснена у повній відповідності до вимог ст.24 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Стосовно позовних вимог, щодо невиплаченої стипендії кавалера знаків «Шахтарська слава» за період з 27.11.2014 по 06.07.2017 р. у розмірі 10 577, 2 грн. також не підлягає задоволенню у зв'язку з необґрунтованістю. 11.07.2017 р,- після розірвання трудових відносин з відповідачем позивач подав заяву до ДП «ВК «Краснолиманська» стосовно не нарахування доплати за зазначену стипендію і надав копії документів, що він має кавалера знаків «Шахтарська слава».

18.07.2017 р. позивачу була надана довідка вих. № 01/11-124/2, що за час роботи на підприємстві відомості про нагородження позивача знаками «Шахтарська слава» до відділу кадрів ДП «ВК «Краснолиманська» - не надавались.

Відповідно до Типової форми № П - 2 Затверджену «Держкомстату та Міністерством оборони України» № 459/656 від 25.12.2009, позивач не повідомляв та не надавав відомості про нагородження його знаками «Шахтарська слава». Також згідно п.8.33 Колективного договору право на щомісячну стипендію в розмірі 20 % від мінімальної заробітної плати мають право працівники, які знаходяться в трудових відносинах -з підприємством. Тому вимоги стосовно виплат стипендії кавалера знаків Шахтарська слава»- є безпідставними.

У зв’язку з безпідставністю та необґрунтованістю вищезазначених позовних вимог підстави для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України відсутні, Таким чином, вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є безпідставними та необґрунтованими.

Згідно норм ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, на думку відповідача, позивачем не було надано до суду жодних доказів спричинення моральної шкоди, які б підтверджували факт моральних та психічних страждань. Жодних медичних документів, або інших доказів, які б свідчили про глибину моральних страждань позивача до суду надано не було.

Представник третьої особи – Покровське відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області, просив розглянути позовні вимоги на розсуд суду. У відзиві на позов зазначив, що відповідно до ст. 21 закону України від 23.09.1999 р. № 1105 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями, страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а за періоди до його запровадження - у порядку і на умовах, передбачених раніше діючим законодавством. Страховий стаж обчислюється в місяцях.

Страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до пункту 2 розділу III Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України (далі - ПФУ) від 18.06.2014 р. № 10-1 (далі - Положення № 10-1) індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб надаються страхувальникам та/або застрахованій особі на паперових носіях за формою згідно з додатком 1 (форма ОК-5) або додатком 2 (форма ОК-7) до цього Положення № 10-1. У формі ОК-5 відображаються дані про суму заробітку для нарахування пенсії та кількість днів страхового стажу за місяцями та сплата страхових внесків на загальнодержавне обов'язкове пенсійне страхування; У формі ОК-7 наводять дані про суму заробітку,, з якої сплачено ЄСВ та кількість днів страхового стажу за місяцями та про сплату єдиного внеску. Для обчислення страхового стажу працівника роботодавцю потрібна інформація про заробіток працівника за 12 місяців перед настанням страхового стажу з якого сплаченої єдиний внесок, та кількість днів страхового стажу. Самостійно роботодавець може отримати відомості щодо застрахованої особи лише за період перебування такої особи у трудових відносинах з ним. Відомості за інші періоди йому може повідомити сам працівник. Слід зазначити, що індивідуальні відомості надаються при пред'явленні паспорта, довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтва про загально-обов'язкове соціальне страхування чи пенсійного посвідчення за місцем проживання.

Обчислення середньої заробітної плати для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, а також оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця здійснюється у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266 (зі змінами та доповненнями).

Розмір призначення допомоги залежить від страхового стажу (стаття 24 Закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» № 1105 від 23.09.1999р.), зокрема:

1)50 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж до трьох років;

2)60 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж від трьох до п'яти років;

3)70 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж від п’яти до восьми років;

4)100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж понад вісім років.

Представник третьої особи – ТОВ «Краснолиманське» до судового засіданні не з’явився, надав суду клопотання про розгляду справи за його відсутністю з урахуванням пояснень на позов та документів, які додані до клопотання розглянути справу на розсуд суду. З пояснення на позов вбачається, що 05.09.2014р. невідомими озброєними особами відбулося незаконне захоплення ДП «ВК «Краснолиманська» на території якого здійснювала свою господарську діяльність третя особа. Третя особа не має можливості надавати докази про наявність чи відсутність трудових відносин з позивачем. Вважає, що підтвердження наявного трудового стажу позивача може відбуватися згідно вимогам п.20 ППКМУ «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» № 637 від 12.08.1993р., зокрема, стосовно підтвердження періоду роботи на підприємстві третьої особи у відповідності до абз. 7 п. 20 вказаного Порядку, тобто згідно даним з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Виходячи зі змісту наданої довідки Держреєстру ПФУ «Індивідуальні відомості про застраховану особу» форми ОК-5, за позивача, як за найманого робітника, ТОВ «Краснолиманське» вносило страхові внески в період з лютого 2006. по серпень 2014р., а з листопада 2014р. такі внески почало вносити ДП «ВК «Краснолиманська». Тобто можливо припустити, що у товаристві позивач працював з лютого 2006р. по серпень 2014р.

Суд, вислухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.