Рішення № 71388892, 27.12.2017, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

27.12.2017 227/2719/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2017 року справа № 227/2719/17

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Кошля А.О.,

при секретарі Овчинніковій Ю.О.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Добропілля цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

29 серпня 2017 року начальник філії – Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» ОСОБА_2 звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до ОСОБА_1, в якій просив стягнути з останньої заборгованість за кредитом в розмірі 42951,38 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 04 червня 2013 року між АТ «Ощадбанк» в особі філії – Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» (далі - позивачем) та ОСОБА_1 (далі - відповідачем) укладено договір № 2625500154438/05-ДК про відкриття фізичній особі поточного рахунку для зарахування заробітної плати та здійснення платіжних операцій з використання платіжної картки за дебетово-кредитною платіжною схемою. 30 квітня 2014 року, на підставі заяви на встановлення кредиту по рахунку фізичної особи з відповідачем укладено додатковий договір № 3 до договору, відповідно до п. 1.1.4 якого відповідачу булонадано кредитну лінію з лімітом кредиту у сумі 30000,00 грн. зі сплатою 24% річних за користування кредитом.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитом, яка станом на 31.05.2017 рік складає 42951,38 грн. та понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600,00 грн.

У судове засідання представник позивача не з’явився, звернувся до суду з заявою, про розгляд справи без участі представника. Позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити та не заперечував проти заочного розгляду справи. Крім того, просив стягнути з відповідача витрати, понесені позивачем на публікацію оголошення в газеті «Урядовий Кур’єр» № 189 (6058) від 07 жовтня 2017 р. в сумі 630,00 грн.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи належним чином був повідомлений, шляхом опублікування оголошення про виклик до суду у пресі в газеті «Урядовий Кур’єр» № 237 (6106) від 15 грудня 2017 р. та в газеті «Донеччина» № 41 (15979) від 12 грудня 2017 р., також шляхом розміщення інформації про час і місце судового засідання на сторінці Добропільського міськрайонного суду Донецької області офіційного веб - порталу «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України (в редакції, яка набула чинності з 15 грудня 2017 року), у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв’язку з викладеним, враховуючи заяву представника позивача, який не заперечував проти розгляду справи у відсутність відповідача, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача по матеріалам, які є в наявності в справі і постановити заочне рішення, направивши за місцем мешкання відповідача копію рішення суду для відома.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.81 ЦПК України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 04 червня 2013 року між АТ «Ощадбанк» в особі філії – Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 укладено договір № 2625500154438/05-ДК про відкриття фізичній особі поточного рахунку для зарахування заробітної плати та здійснення платіжних операцій з використання платіжної картки за дебетово-кредитною платіжною схемою.

05 серпня 2013 року між позивачем та відповідачем було укладено Додатковий договір № 2 до Договору № 2625500154438/05-ДК про відкриття фізичній особі поточного рахунку для зарахування заробітної плати та здійснення платіжних операцій з використання платіжної картки за дебетово-кредитною платіжною схемою від 04 червня 2013 року, відповідно до якого відповідач отримала кредит у сумі 15000,00 гривень.

30 квітня 2014 року між позивачем та відповідачем було укладено Додатковий договір № 3 до Договору № 2625500154438/05-ДК про відкриття фізичній особі поточного рахунку для зарахування заробітної плати та здійснення платіжних операцій з використання платіжної картки за дебетово-кредитною платіжною схемою від 04 червня 2013 року, відповідно до якого відповідач отримала кредит у сумі 30000,00 гривень.

Відповідно до п.1.1.4 Договору (у редакції Додаткового договору № 3) відповідачу було надано кредит з відсотковою ставкою 24,00% річних на строк дії картки.

Відповідно до п.3.3 Договору (у редакції Додаткового договору № 2) відповідач зобов’язаний був щомісячно отримувати звіт (виписку) по рахунку та сплачувати за кредитом всі платежі на підставі цього звіту (виписки) по рахунку не пізніше 25 числа місяця наступного за звітним або на початку операційного дня, наступного за вихідним, святковим днем чи неробочим згідно з Договором. В разі порушення строку сплати платежів за договором відповідач зобов’язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.3.6 Договору (у редакції Додаткового договору № 2) у разі виникнення простроченої заборгованості за рахунком та кредитом, її непогашення у строки визначені правилами, клієнт гарантує повернення сум такої заборгованості банку всіма належними йому коштами, майном, майновими правами, тощо.

Позивачем всі зобов’язання за договором були виконані належним чином. Відповідачу був наданий кредит в розмірі 30000,00 грн., що підтверджується заявою на встановлення кредиту по рахунку фізичної особи.

Крім того відповідач був ознайомлений та погодився з Умовами та правилами надання кредиту, про що свідчить долучена до матеріалів справи копія № 2625500154438/05-ДК від 04.06.2013 року та копія Додаткового договору № 2 від 05.08.2013 року та копія Додаткового договору № 3 від 30.04.2014 р. з особистим підписом відповідача.

Як вказує позивач у позовній заяві, на яку відповідачем не надано відзиву із запереченнями проти заявлених вимог, ОСОБА_1 належним чином свої зобов'язання за договором не виконувала, кредит в порядку та сумах, зазначених вище, не погашала, у зв'язку із чим станом на 31 травня 2017 року заборгованість становить 42951,38 грн., яка складається з: 28682,56 грн. заборгованості за основним боргом; 7929,57 грн. заборгованості за нарахованими відсотками; 5315,21 – інфляційні витрати від простроченої суми заборгованості; 1024,04 грн. – 3% річних прострочених сум заборгованості.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

В силу вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Положенням ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом.

В силу вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. (стаття 625 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі наведеної норми, зважаючи на невиконання відповідачем взятих на себе зобов’язань щодо своєчасного повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування ним, позивачем за період з 09.10.2012 року по 31.05.2017 року нараховані та заявлені до стягнення інфляційні витрати від простроченої заборгованості по кредиту в розмірі 5315,21 грн. та 3% річних простроченої суми заборгованості у розмірі 1024,04 грн., що підтверджується розрахунком.

Вирішуючи питання щодо стягнення інфляційного нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, суд враховує висновки, викладені у п. 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», відповідно до яких за змістом статті 552, частини другої статті 625 ЦК інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання. При цьому слід ураховувати, що проценти на неустойку не нараховуються (частина друга статті 550 ЦК).

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорюванню чи на захист інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

З цих підстав, аналізуючи в сукупності наведені вище обставини, враховуючи відсутність відзиву з запереченнями проти позовних вимог, судом встановлено порушення інтересів позивача внаслідок неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору, які підлягають до захисту шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний Ощадний банк України» в особі філії – Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» заборгованості за договором в сумі 42951,38 грн., яка складається з: 28682,56 грн. заборгованості за основним боргом; 7929,57 грн. заборгованості за нарахованими відсотками; 5315,21 – інфляційні витрати від простроченої суми заборгованості; 1024,04 грн. – 3% річних прострочених сум заборгованості.

В силу вимог ст. 141 ЦПК України, в користь позивача із відповідача слід стягнути понесені судові витрати по справі, зокрема 1600,00 грн. судового збору.

Крім цього, з відповідача підлягає стягненню витрати, пов’язані з розглядом справи у зв’язку з опублікуванням оголошення про виклик відповідача у пресі в розмірі 630,00 грн., що також підтверджується платіжним дорученням № 328972153 від 03.10.2017 року.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 5, 12, 81, 141, 263, 273, 280-284, 288 ЦПК України, ст.ст. 509, 526, 527, 530, 610, 612, 624, 625, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (НОМЕР_1 виданий Харцизьким МВ УМВС України в Донецькій області від 19.11.1996 р., ідентифікаційний код НОМЕР_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» (ЄДРПОУ 09334702, адреса місцезнаходження: 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Люксембург Рози, буд. 54) заборгованість за кредитним договором, що виникла станом на 31 травня 2017 року в сумі 42951 (сорок дві тисячі дев’ятсот п’ятдесят одна) гривня 38 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (НОМЕР_1 виданий Харцизьким МВ УМВС України в Донецькій області від 19.11.1996 р., ідентифікаційний код НОМЕР_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» (код ЄДРПОУ 09334702) судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок та витрати, пов’язані з розглядом справи у зв’язку з опублікуванням оголошення про виклик відповідача у пресі в розмірі 630 (шістсот тридцять) гривень 00 копійок, а всього 2230 (дві тисячі двісті тридцять) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.О. Кошля

27.12.2017