Ухвала суду № 71388237, 27.12.2017, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2017 року м. Чернівці

справа №727/6005/17

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Яремка В. В.

суддів: Височанської Н. К., Перепелюк І. Б.

секретар Герман Я.І.

за участю відповідача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 листопада 2017 року (головуючий у суді першої інстанції - суддя Смотрицький В. Г.),

встановила:

У червні 2017 року Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «Уніка» (далі – ОСОБА_3 «СК «Уніка») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.

Зазначало, що 20 серпня 2015 року між ним та ОСОБА_4 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АІ/8414597), предметом якого є страхування цивільно-правової відповідальності володільця транспортного засобу «Рено», державний номерний знак НОМЕР_1.

19 грудня 2015 року на вул. Шота Руставелі в м. Чернівці з вини відповідача ОСОБА_1, який керував автомобілем «Рено», державний номерний знак НОМЕР_1, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля «Шкода», державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_6

За зверненням потерпілого ОСОБА_5 ОСОБА_3 «СК «Уніка» виплатила йому страхове відшкодування у розмірі 23 000 грн.

Посилаючись на скоєння відповідачем ДТП у стані алкогольного сп’яніння, норму підпункту «а» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач просив у порядку регресу стягнути на його користь з відповідача 23 000 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду у м. Чернівці від 02 листопада 2017 року позов задоволено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

Посилається на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Зокрема, посилається на недоведення скоєння ним ДТП у стані алкогольного сп'яніння, розміру заподіяного потерпілому збитку, неправильну оцінку наявних у справі доказів.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України у редакції 2004 року, яка була чинною на час ухвалення оскаржуваного рішення, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України у вказаній редакції під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним нормам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позову, відповідності вимог нормам матеріального права.

Проте з таким висновком погодитися не можна, оскільки суд дійшов його внаслідок порушення норм процесуального права, недоведеності обставин справи, які суд вважав встановленими.

Це згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1, п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України у редакції Закону №2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року є підставою для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення, яким у позові слід відмовити за недоведенням позовних вимог.

У справі встановлено і це визнається сторонами, що 19 грудня 2015 року на вул. Шота Руставелі в м. Чернівці з вини відповідача ОСОБА_1, який керував автомобілем «Рено», державний номерний знак НОМЕР_1, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля «Шкода», державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_6

Цивільно-правова відповідальність відповідача як володільця транспортного засобу «Рено», державний номерний знак НОМЕР_1, застрахована на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного 20 серпня 2015 року між ОСОБА_3 «СК «Уніка» та ОСОБА_1 (поліс № АІ/8414597).

За зверненням потерпілого ОСОБА_5 ОСОБА_3 «СК «Уніка» виплатила йому страхове відшкодування у розмірі 23 000 грн.

Як вбачається зі змісту позовної заяви вимогу про повернення виплаченого страхового відшкодування позивачем ОСОБА_3 «СК «Уніка» заявлено з підстав скоєння відповідачем ДТП у стані алкогольного сп'яніння, норми підпункту «а» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

На підтвердження указаної обставини позивач посилався на зміст постанови Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 квітня 2016 року, якою закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо відповідача за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

До позовної заяви позивачем також додана довідка про ДТП від 12 січня 2016 року (а.с. 5).

Упродовж розгляду справи позивачем позовні вимоги не змінювалися та не уточнювалися.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України у редакції 2004 року, яка була чинною на час розгляду справи судом першої інстанції, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України у вказаній редакції кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції з посиланням на норму підпункту «а» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначив про доведеність факту відмови відповідача після скоєння ДТП від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, внаслідок чого до ОСОБА_3 «СК «Уніка» перейшло право вимоги до винуватця ДТП відшкодування виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Проте, суд першої інстанції не звернув уваги, що ОСОБА_3 «СК «Уніка» вимогу про стягнення виплаченого страхового відшкодування з відповідача заявило не з підстави відмови відповідача від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, що передбачено нормою підпункту «в» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а з підстав керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння (підпункту «а» підпункту 38.1.1 пункту 38.1ст. 38 Закону).

Отже, суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі позовних вимог та задовольнив позов з підстави, яка позивачем не заявлялася.

Щодо заявленого ОСОБА_3 «СК «Уніка» про стягнення страхового відшкодування з підстави скоєння ДТП у стані алкогольного сп'яніння, то колегія суддів дійшла висновку про недоведеність позову.

Постанова Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 квітня 2016 року, якою закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо відповідача за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, на яку посилається позивач, не є доказом вчинення відповідачем ДТП у стані алкогольного сп’яніння, нею указана обставина не встановлена.

Як вбачається з її змісту відповідач притягувався до адміністративної відповідальності не за керування автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, а за відмову від проходження медичного огляду у медичному закладі.

Порядок виявлення у водіїв транспортного засобу ознак алкогольного сп’яніння, установлення такого стану та забезпечення достовірності результатів огляду має здійснюватися відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров’я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі – Інструкція).

Так, відповідно до п. 4 розділу ІІ Інструкції огляд на стан сп’яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.

Установлення стану алкогольного сп’яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові (п.7).

Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції (п.8).

З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров’я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров’я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення (п.9).

Результати огляду на стан сп’яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп’яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2) (далі – акт огляду). У випадку установлення стану сп’яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп’яніння (п.10).

Порядок проведення огляду на стан сп’яніння в закладах охорони здоров’я і оформлення його результатів, передбачений нормами розділу ІІІ Інструкції.

Зі змісту пояснень сторін та їх представників, наявних у справі доказів слідує, що огляд відповідача на стан сп’яніння та оформлення його результатів у порядку, передбаченому Інструкцією не проводився.

Наявна у справі довідка про ДТП від 12 січня 2016 року не є належним доказом скоєння відповідачем ДТП у стані алкогольного сп'яніння, оскільки зазначена у ній інформація про стан сп’яніння відповідача може стверджуватися лише документами, передбаченими Інструкцією, які не складалися.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено внаслідок порушення норм процесуального права, позов ОСОБА_3 «СК «Уніка» із заявлених підстав не доведено.

Тому на часткове задоволення рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення, яким у позові слід відмовити.

Щодо доводів апеляційної скарги про неправильність визначення розміру збитків та виплати страхового відшкодування, то вони не заслуговують на увагу.

Відповідачем належними доказами не спростовано правильність визначення розміру збитку, завданого потерпілому, а твердження про те, особа, яка визначала розмір збитків не мала належних повноважень ґрунтується на неправильному тлумаченні норм матеріального права, неврахуванні норм Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та виданих на його підставі нормативних актів.

На підставі наведеного та керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1, п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 376, ст. 382 ЦПК України у редакції Закону №2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 листопада 2017 року скасувати.

У позові Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови - 29 грудня 2017 року.

Головуючий В. В. Яремко

Судді: Н. К. Височанська

ОСОБА_8