Постанова № 71387473, 21.12.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження:№ 22ц/790/6649/17 Головуючий 1 інст. – Лобановська С.М.

Справа № 612/403/17 Доповідач – Карімова Л.В.

Категорія: право власності

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2017 року колегія суддів Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Карімової Л.В.,

суддів колегії: ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

за участю секретаря Колесник О.Е.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_3 в інтересах держави в особі Уплатнівської сільської ради Близнюківського району Харківської області на рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 30 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Уплатнівської сільської ради Близнюківського району Харківської області про визнання права власності на нежитлове приміщення за набувальною давністю,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2017 року ОСОБА_4 в особі свого представника ОСОБА_5 звернувся до суду із позовом про визнати за ним право власності на нежитлове приміщення - магазин №1 (пекарня), що розташоване за адресою: Харківська область, Близнюківський район, с. Уплатне, вул. Шкільна, 2а в порядку набувальної давності.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що згідно накладної № 14 від 15 січня 2005 року він придбав у сільськогосподарського виробничого кооперативу (СГВК ) «Зоря» нежитлове приміщення № 1 пекарня та здійснив оплату в розмірі 29875 гривень.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань станом на 08 лютого 2017 року СГВК «Зоря» припинило свою діяльність у зв’язку із визнанням його банкрутом.

07 лютого 2017 року рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Лозівської міської ради ОСОБА_6 було відмовлено у державній реєстрації права власності на нежитлове приміщення за ОСОБА_4, оскільки за повідомленням Уплатнівської сільської ради Близнюківського району Харківської області від 13 грудня 2016 року йому (ОСОБА_4А.) відмовлено у надані дозволу на виготовлення технічної документації наземельну ділянку під вказане нежитлове приміщення.

Посилаючись на те, що із поданих документів не має можливості чітко встановити набуття ним речових прав на об’єкт нерухомого майна, він змушений звернутися до суду з цим позовом.

Зазначає, що з 15 січня 2005 року по теперішній час він відкрито, безперервно володіє вказаним нежитловим приміщенням та вважає, що має право на отримання у власність вказане нерухоме майно за набувальною давністю.

Рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 30 серпня 2017 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право власності на нежитлове приміщення магазин № 1 пекарня, що розташоване за адресою: вул. Шкільна, буд. 2а, с. Уплатне Близнюківського району Харківської області за набувальною давністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, керівник Лозівської місцевої прокуратури ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій порушує питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Посилається на те, що ОСОБА_4 придбав спірну будівлю у його власника за відплатним договором , а суд застосовуючи до вказаних правовідносин ст. 344 ЦК України зазначив, що позивач добросовісно та відкрито володіє чужим майном.

Крім того, вказує, що а ні позивачем, а ні відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження правомірності користування земельною ділянкою, на якій розташовано спірну будівлю.

Таким чином, вважає, що визнаючи за ОСОБА_4 право власності на нежитлову будівлю, суд фактично дозволив позивачу використовувати спірні нежитлові приміщення без правовстановлюючих документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вислухавши учасників процесу, що зявилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи доводи та вимоги апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 263, 264 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; б) як розподілити між сторонами судові витрати.

Задовольняючи позов ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що на нежитлове приміщення магазин № 1 (колишня пекарня), що розташоване за адресою: вул. Шкільна, буд. 2а, с. Уплатне Близнюківського району Харківської області ніхто не претендує, позивач відкрито, добросовісно, безперервно з 15 січня 2005 року володіє нежитловою будівлею, що надає йому право набуття її у власність в порядку набувальної давності, відповідно до правил, встановлених статтею 344 ЦК України.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони не відповідають вимогам закону та матеріалам справи.

Як свідчать останні згідно накладної №14 від 15 січня 2005 року ОСОБА_4 та квитанції прибуткового касового ордеру №4 придбав у СВК «Зоря» нежитлове приміщення №1 пекарня апртістю за 29875 грн.., тобто здійснив купівлю-продаж майна у його титульного власника (а.с. 6-7).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що державну реєстрацію СВК «Зоря» припинено 06 грудня 2013 року у зв’язку з визнанням його банкрутом (а.с. 33).

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_6 за № 33734432 від 07 лютого 2017 року ОСОБА_4 відмовлено у державній реєстрації права власності, форма власності: приватна, на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: Харківська область, Близнюківський район, с. Уплатне, вулиця Шкільна, будинок 2а, оскільки згідно з наданих заявником документів не має можливості встановити набуття речових прав на об’єкт нерухомого майна.

Матеріали справи не містять будь-яких даних про те, за ким на сьогоднішній день зареєстрована спірна нежитлова будівля - магазин.

Згідно повідомлення Уплатнівської сільської ради Близнюківського району Харківської області від 13 грудня 2016 року ОСОБА_4 відмовлено у надані дозволу на виготовлення технічної документації на земельну ділянку під магазин, оскільки він не є власником нерухомого майна яке розташоване на відповідній земельній ділянці. А також, ОСОБА_4 не відносить до осіб які мають право отримати дозвіл на виготовлення технічної документації, оскільки громадян у вказаному переліку не передбачено.

Відповідно до ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом(ч.2 ст. 328 ЦК).

Набувальна давність - одна з підстав набуття права власності. Частина 1 ст. 344 ЦК України передбачає, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито й безперервно володіти нерухомим майном протягом 10-ти років або рухомим майном протягом 5-ти років, набуває права власності на нього. Субєктом набувальної давності може бути як фізична, так і юридична особа.

Набувальна давність поширюється на випадки фактичного володіння чужим майном. Наявність у володільця договору оренди, наймання, зберігання, купівлі-продажу тощо виключає застосування інституту набувальної давності.

При цьому володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Тобто якщо володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи, не знав про обставини, у зв’язку з якими виникло володіння чужою річчю і які не давали найменшого сумніву щодо правомірності набуття майна.

З підстав набувальної давності може бути визнано право власності на нерухоме майно, яке не має власника, власник якого невідомий або відмовився від права власності на належне йому майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого власнику було відмовлено.

Застосування набувальної давності передбачає відсутність титулу (підстави) для виникнення права власності в момент захоплення (заволодіння) чужою річчю.

Згідно долученої до позовної заяви накладної №14 від 15.01.2017 року СГВК «Зоря» спірна нежитлова будівля перебувала на балансі цього кооперативу, однак в матеріалах справи відсутні й докази того, що титульний власник спірного нежитлового приміщення, відмовився від своєї власності.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 81 цього Кодексу.

Між тим ОСОБА_4 не довів наявність у нього правових підстав для застосування до виниклих правовідносин вимог ст. 344 ЦК України

На підставі вищевикладеного, судова колегія приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання права власності на нежитлові приміщення в порядку набувальної давності задоволенню не підлягають, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 30 серпня 2017 року скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Уплатнівської сільської ради Близнюківського району Харківської області про визнання права власності на нежитлове приміщення за набувальною давністю.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: