Рішення № 71384977, 20.12.2017, Куп'янський міськрайонний суд Харківської області

Справа №628/1366/16-ц

Провадження №2/628/36/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2017 року Куп’янський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого Волчек О.О.,

за участю - секретаря Дюкової Г.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Куп’янську, цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, –

за участю представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним, в подальшому уточненим позовом, у якому просить стягнути з відповідачаОСОБА_1 заборгованість у розмірі 42425,36 грн. за кредитним договором № HAR0G10000004854 від 17.03.2008 року і судовий збір.

В обґрунтування уточненого позову вказані наступні обставини.

ПАТ «Приватбанк» і ОСОБА_1 17.03.2008 уклали кредитний договір № HAR0G10000004854, згідно якогоПублічне акціонерне товариства комерційний банк «Приватбанк» зобов’язався надати відповідачу кредит в розмірі 150 000,00 грн. на термін до 17.03.2017, а відповідач зобов’язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Відповідно договору погашення заборгованості здійснюється щомісячно в період сплати, при цьому ОСОБА_1 повинна надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору. Згідно договору у випадку порушення зобов’язань за кредитним договором відповідач сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією. А також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, тобто в порушення умов договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач зобов’язання за вказаним договором не виконав. Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобов’язань щодо повернення чергової частин суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення сієї суми кредиту.

Позивач також вказує на те, що у зв’язку з зазначеними порушеннями зобов’язань за кредитним договором відповідач станом на 26.11.2016 має заборгованість 42 425, 36 грн., яка складається з : 37 671,03 грн. - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 217,16 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 680, 32 грн. – пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором, а також штрафи відповідно до договору; 3856,85 грн. – штраф (процентна складова).

На позов відповідачем подані заперечення, у яких міститься прохання про відмову у задоволенні позову та залишити в силі договір про іпотечний кредит № HAR0G10000004854 від 17.03.2008, посилаючись на те, що згідно з укладеним договором відповідач зобов’язана до 17 числа кожного місяця здійснювати погашення кредиту та сплачувати нараховані кредитором відсотки ануітетними платежами а сумі не менш 2557,30 грн. шляхом внесення готівки до каси кредитора або шляхом безготівкових перерахувань на рахунок № 290950511741, відкритий у кредитора. Останню сплату ануїтетного платежу здійснити не пізніше 17.03.2017. Відповідач вказує, що вона ці вимоги виконувала, сплачувала платежі в обумовлений термін і вважала, що до неї з боку банка претензій немає, але наприкінці 2012 року працівник банку, який не повідомив своєї посади та прізвища, та вимагав у неї заборгованість у зв’язку з тим, що вона невчасно сплачувала платежі, а щодо її прохання про надання письмових роз’яснень, як виникла заборгованість, їй відповіли, що вона повинна платити гроші або звернутися до суду. Її неодноразові звернення до банку залишилися без результатів, що, на її думку, є порушенням п.5.1.5, 5.4.1, п.8.3,п. 7.1 договору. Крім того, в запереченнях вказано про те, що згодом з’ясувалося, що кредитор без відома відповідача перераховані нею гроші на рахунок для сплати за кредит, перевів на рахунок для сплати страховки, чого не мав права робити. Таким чином, виникла заборгованість, про яку не було відомо, і почали нараховуватися пеня і штрафи. Ці обставини, як вказує відповідач, суперечать вимогам ЗУ «Про захист прав споживачів». Також відповідач вказує, що визнає борг по тілу кредиту у розмірі 25 573 грн. з зобов’язанням сплатити його в обумовлений договором строк до 17.03.2017.

Позивачем були надані додаткові пояснення до позовної заяви, у яких вказано про те, що відповідачем не надавалися своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, і протягом усього часу виходила на прострочку заборгованості, перший раз допустивши прострочення 17.12.2010 , в подальшому здійснюючи погашення, відповідач виходила на 0, але останній раз вийшовши на прострочення заборгованості 19.02.2013 відповідач не погасила дану заборгованість, що на даний час призвело до збільшення суми у значних розмірах. Відповідач ігнорувала всі спроби банку врегулювати питання у позасудовому порядку, направляючи листи-повідомлення, у режимі телефонного зв’язку.

Крім того, у поясненнях вказано про те, що з виписки по рахунку вбачається неодноразове порушення покладених на відповідача зобов’язань до 2012 р. На всі звернення банк надавав кваліфіковану відповідь у вигляді листів-повідомлень.

Позивач також вказує на те, що кредитор повинен самостійно слідкувати за станом своєї заборгованості. При укладанні договору вся необхідна інформація про умови кредитування та сукупну вартість кредиту була доведена до відома позичальника у вигляді другого примірника договору. Умовами та правилами надання банківського кредиту передбачено обов’язок клієнта стежити за витрачанням коштів в рамках платіжного ліміту. Тому заперечення відповідача в частині незнання наявності та суми заборгованості є необґрунтованими.

Позивач зазначає також, що згідно умов страхування договору страхування, підписаний відповідачем позичальник повинен надати банку докази сплати чергового страхового платежу, а у разі ненадання таких доказів, банк за дорученням позичальника самостійно перераховує страховий платіж страховій компанії. Згідно виписки по рахунку, банк перераховував страхові платежі щорічно, тому сума тілу кредиту в позові вказана вірно.

Крім того, позивач посилається на те, що доводи відповідача, що нею виконувалося належним чином зобов’язання за договором безпідставні, оскільки при неналежному виконанні зобов’язань за договором виникає прострочена заборгованість. Згідно умов договору при наявності простроченої заборгованості кошти при потраплянні на рахунок для погашення заборгованості, спочатку розподіляються на погашення простроченої заборгованості, тобто позичальнику необхідно було при виникненні простроченої заборгованості внести на рахунок коштів більше за щомісячний платіж,але відповідачем цього не було зроблено,внаслідок чого прострочена заборгованість продовжувала зростати.

Позивачем з посиланням на ст. 27 ЦПК України були надані письмові пояснення, у яких вказано наступне.

Кредитним договором визначено порядок сплати позичальником заборгованості по кредиту. Згідно п. п. 2.4, 2.7, 5.1.2 договору позичальник зобов’язується здійснювати погашення кредиту та сплачувати нараховані відмотки ануїтетними платежами в сумі 2557,30 грн. не пізніше 17.03.2017. Якщо сума платежу, що надійшов в погашення кредиту менша вказаного, ця сума залишається на транзитному рахунку банку без розподілу до наступної дати погашення кредиту,а ануїтетний платіж, що мав бути сплачений, вважається простроченим. Наступна сума платежу повинна бути достатньою для погашення простроченого ануїтетного платежу та нарахованої пені за прострочені платіж з урахуванням вимог п. 6.2 договору, у іншому разі недостатня сума платежу знову зараховується на транзитний рахунок до накопичення необхідної суми для погашення. Отже згідно умов договору позичальник повинен вносити платіж щомісячно та ще до 17 числа кожного місяця, а сума коштів повинна бути не менше ніж 2557, 30 грн., інакше вказана сума залишається на транзитному рахунку банку без розподілу до наступної дати погашення. Наступна сума платежу повинна бути достатньою для погашення простроченого ануїтетного платежу та нарахованої пені за прострочені платежі, у іншому разі недостатня сума платежу знову зараховується на транзитний рахунок до накопичення необхідної суми для погашення. Як видно із виписки по рахунку, ОСОБА_1, починаючи з 17.12. 2010 почала допускати порушення умов договору, а саме, щомісячний платіж внесла не до 17 числа місяця, а лише 20.01.2010, потім - 24.01.2011, знову з порушенням строку, як і в інші дати. При цьому, вносячи суму щомісячного платежу відповідач не врахувала вимоги договору про те, що наступна сума платежу повинна бути достатньою для погашення простроченого ануїтетного платежу та нарахованої пені за прострочені платежі, інакше сума платежу зараховується на транзитний рахунок до накопичення необхідної суми для погашення. Саме через несвоєчасне та неповне внесення щомісячного платежу та непогашення нарахованої пені у відповідача і виникла заборгованість по кредиту. Стосовно заборгованості 19.02.2013, 19.08.2013, 17.07.2015, які відповідач помилково вважає її збільшенням, оскільки у вказані дати було внесення кредиту на прострочку, що відображено в колонці «залишок простроченої заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), а також випискою по кредиту. 19.03.2013 р. також було винесено кредит на прострочку в розмірі 1470, 45 грн., що відображено у виписці. До 1336, 73 грн. (попередньої суми прострочки)додається сума за наступний місяці, тобто 1470, 45 грн., що разом складає 2807, 18 грн. Внесення кредиту на прострочку було також 19.08.2013 та 17.07.2015 та інші дати. Обов’язковою умовою для укладення договору було укладення позичальником договорів особистого страхування та страхування майна з умовою обов’язкової пролонгації. 17.03.2008 р. ОСОБА_1 уклала таки договори. Згідно договору страхування майна розмір щомісячного платежу складає 808,00 грн., згідно договору особистого страхування розмір щомісячного платежу – 750,00 грн. Оскільки відповідач не сплачувала щорічно страхові платежі, то у неї виникла заборгованість зі сплати вказаних платежів. Доказів самостійної сплати щорічних платежів відповідач не надала. ОСОБА_1 не враховане те, що вона повинна внести не лише суму, достатню для погашення простроченого ануїтетного платежу, але вказаної суми повинно бути достатньо для сплати нарахованої пені за прострочені платежі, інакше сума платежу зараховується на транзитний рахунок до накопичення необхідної суми для погашення. Порядок розподілу коштів зазначено у п.2.6 договору, зокрема, розподіл коштів здійснюється у наступній черговості: відшкодування збитків кредитору згідно з п.п. 5.2.9, 5.3.12 договору; сплата комісійної винагороди в разі дострокового погашення кредиту; сплата пені на прострочені нараховані відсотки за користування кредитом згідно п. 6.5 договору; сплата простроченої заборгованості за кредитом; сплата нарахованих строкових відсотків за користування кредитом; сплата строкової заборгованості за кредитом. ОСОБА_1 належним чином свої зобов’язання не виконала (т. 1, а.с.100-102).

У судовому засіданні позивач, відповідач та його представник свої доводи підтримали.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Встановлено, що ЗАТ КБ «ПриватБанк»(Кредитор) та ОСОБА_1М.(Позичальник) 17.03.2008 уклали договір про іпотечний кредит № HAR0G10000004854. Згідно п.2.2 договору кредитор зобов’язується надати Позичальнику на умовах цього договору грошові кошти в сумі 150 000, 00 грн., а Позичальник зобов’язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит в сумі 150 000, 00 грн., сплатити відсотки в розмірі 15% річних, а також інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором. Згідно п. 2.4 договору Позичальник зобов’язується щомісячно до 17 числа кожного місяця, починаючи з наступного після укладання цього договору здійснювати погашення кредиту та сплачувати нараховані кредитором відсотки ануїтетними платежами в сумі не менше 2 557, 30 грн. шляхом внесення готівки до каси кредитора або шляхом безготівкових перерахувань. Останню сплату ануїтетного платежу здійснити не пізніше 17.03.2017.

Сума щомісячного ануїтетного платежу розраховується згідно формули. Відповідна формула надана в договорі.

Згідно п. 2.6 договору вказано, що при надходженні коштів від позичальника у рахунок погашення кредиту та відсотків за користування ним виконання зобов’язань здійснюється у наступній черговості: відшкодування збитків кредитору згідно з п.п. 5.2.9, 5.3.12 договору; сплата комісійної винагороди в разі дострокового погашення кредиту; сплата пені на прострочені нараховані відсотки за користування кредитом згідно п. 6.5 договору; сплата простроченої заборгованості за кредитом; сплата нарахованих строкових відсотків за користування кредитом; сплата строкової заборгованості за кредитом.

У п. 2.7. договору вказано про те, що якщо сума платежу, що надійшов в погашення кредиту менша розміру, вказаному у п.2.4 цього договору, то ця сума залишається на транзитному рахунку Банку, вказаному в п.5.1.2 цього договору без розподілу наступної дати погашення кредиту, а ануїтетний платіж, що мав бути сплачений , вважається простроченим. Наступна сума платежу повинна бути достатньою для погашення ануїтетного платежу та нарахованої пені за прострочені платежі з урахуванням вимог п.6.2 цього договору, в іншому разі недостатня сума платежу знову зараховується на транзитний рахунок до накопичення необхідної суми для погашення.

Як вказано у п.5.1.2 вказано вище договору кредитор зобов’язаний відкрити позичальнику позичковий рахунок для надання кредиту та обліку залишку заборгованості за кредитом, рахунок для нарахування та обліку нарахованих відсотків за кредитом та транзитний рахунок для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороді та іншим платежам згідно до положень та правил,що діють у кредитора.

П. 6.2. передбачає, що при порушенні позичальником зобов’язань по погашенню кредиту передбачених п.п.1.1, 2.4 цього договору позичальник сплачує кредитору відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі від зазначеного в п.1.1, нараховані на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом. Розраховані відповідно до цього пункту відсотки сплачуються позичальником щомісяця в період сплати понад зазначену в п.1.1 суми щомісячного платежу за цим договором. (т. 1, а.с. 8-11).

У додатку № 1 до договору вказана загальна вартість кредиту, у тому числі, і щомісячний платіж в сумі 2557,30 грн., реальна процентна ставка-15, термін кредиту-9 років (т. 1, а.с.12).

На а. с. 14-17 т. 1 містяться правовстановлюючі документи позивача: довідка з ЄДРОПОУ, банківська ліцензія від. 5.10.2011, надана ПАТ КБ «ПриватБанк», свідоцтво про державну реєстрацію ПАТ КБ «ПриватБанк», витяг зі Статуту, де вказано, що ПАТ КБ «ПриватБанк» є правонаступником всіх прав та зодов’язань ЗАТ КБ «ПриватБанк».

На а.с. 36- 45, 62-65, 78 т. 1 міститься листування у 2012 р.- між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк», з якого вбачається, що на її неодноразові звернення про роз’яснення щодо виникнення заборгованості ПАТ КБ «ПриватБанк» направляв відповіді, у яких детально повідомлялося про механізм виникнення заборгованості і умови її погашення, про засоби зв’язку для спілкування клієнтів банку з банком, а також міститься прохання про сплату заборгованості

Згідно розрахунку заборгованості за договором станом на 14.03.2016 - 42 425, 36 грн., яка складається з : 37 671,03 грн. - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 217, 16 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 680, 32 грн. – пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором, а також штрафи відповідно до договору; 3856,85 грн. – штраф (процентна складова). З розрахунку вбачається, що відповідачем порушувалися встановлені договором строки погашення кредиту та сплати нарахованих кредитором відсотків ануітетними платежами а сумі не менш 2557,30 грн. до 17 числа кожного місяця (т. 1, а.с. 154-159).

На а.с. 49-60 т.1 містяться копії квитанцій та платіжних доручень ПриватБанку, надані ОСОБА_1 в якості доказу оплати кредитних зобов’язань. Разом з цим, з цих квитанцій також вбачається порушення строків та суми оплати, встановлених договором, а саме, - «2557,30 грн., 17 числа кожного місяця».

Згідно договору особистого страхування № HAR0G10000004854 від 17.03.2008 р., укладеного між ЗАТ «Страхова компанія «Інгосстрах», тобто «страховик», та ОСОБА_1, тобто «страхувальник», вигодо набувач- ПриватБанк, страховий платіж- за період з 17.03.2008 р. до 16.03.2009 р. 750 грн. до повного погашення заборгованості. ОСОБА_1 було подано заяву про укладення договору особистого страхування, заяву про укладення договору страхування нерухомості. (т.1, а.с.79-83).

Між ЗАТ «Страхова компанія «Інгосстрах» та ОСОБА_1 було укладено договір страхування майна № HAR0G1000000485417.03.2008 р.,вигодонабувач- ПриватБанк, строк дії договору. Як і сплачуємий період -17.03.2008 р. до 16.03.2009 р. Сума платежу 808,00 грн.

На а.с.107-129 т.1 міститься виписка по рахунку ОСОБА_1, з аналізу якої можна зробити висновок, що, починаючи з 20.12.2010 нею було допущено прострочки платежів по договору с № HAR0G10000004854 від 17.03.2008, банком неодноразово було призведено винос кредиту на прострочку платежів, відповідачем були здійснені погашення заборгованості, що само по собі вже свідчить про її наявність. Крім того, з виписки вбачається, що передбачені договором платежі не завжди вносилися в обумовлений договором строк- 17 числа кожного місяця, а в інші дати.

Згідно повідомлення Голови правління Державної іпотечної установи реквізити ПАТ Приватбанку: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги 50, 49094 (т.1, а.с.200-201).

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу

Як зазначено в ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно п.4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов’язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Рішенням Наглядової ради Державної іпотечної установи України від 11.09.2008 № 31 затверджені нові Стандарти надання, рефінансування та обслуговування іпотечних житлових кредитів (далі — Стандарти), які є багатоскладовим документом, який включає в себе взаємопов’язані правила, положення і форми документів.

Ануїтетні платежі - регулярні рівні щомісячні або щоквартальні платежі, що направляються на погашення іпотечногожитлового кредиту, а саме, основного боргу і процентів, що розраховуються таким чином, що в кінці терміну кредитного договору за умови виконання зобов'язання Позичальником заборгованість повністю погашається.

В цьому Стандарті наведена форма договору про іпотечний кредит для ануїтетних платежів з детальним розписом загальної вартості платежів, який включає в себе суму щомісячних платежів по поверненню кредиту, процентів, комісійних винагород, інших супутніх платежів та розрахунок сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки, який визначається цим договором та додатком до нього, що є його невід’ємною частиною.

Окрім цього, згідно з Сучасним економічним словником ануїтет - це рівні один одному грошові платежі, які сплачуються через певні проміжки часу в рахунок погашення отриманого кредиту, позики та відсотків за ним. З наведеного визначення вбачається, що погашення кредиту за ануїтетом - це погашення згідно з графіком платежів із зазначенням однакових сум у кожному періоді у той час, коли за стандартною (класичною) схемою погашення кредиту сума платежів зменшується з кожним наступним періодом погашення кредиту. При ануїтеті щомісячний платіж за кредитом складається з сум погашення відсотків та частини основного боргу (тіла кредиту). Спосіб визначення аннуїтетного платежу передбачає, що проценти за кредит нараховуються на залишок заборгованості за строк фактичного користування кредитними ресурсами, а погашення основного боргу проводиться нерівними частинами, тобто із загальної суми, що підлягає сплаті позичальником, частина виділяється для оплати про- центів, а залишок йде на погашення основного боргу. При зменшенні суми боргу процентні платежі зменшуються, а платежі за основним боргом збільшуються.

Згідно Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої Постанова Правління Національного банку України 17.06.2004 № 280 , яка в теперішній час втратила чинність , але діяла на момент виникнення договірних відносин між позивачем та відповідачем, договірних транзитні рахунки - рахунки, що використовують для обліку платежів на час до перерахування їх за призначенням згідно з нормативно-правовими актами або договорами.

Згідно вимогам статей526,527,530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування, чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором.

Згідно зі ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

У статті 599 ЦК України, зазначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 1054 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що позивачем умови договору про іпотечний кредит виконані повністю.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідачкою умови цього договору неналежним чином виконувалися, а саме, несвоєчасним внесенням щомісячних інуїтетних платежів, визначений п. п. 2.4, 2.7, 5.1.2 договору, згідно яких позичальник зобов’язується здійснювати погашення кредиту та сплачувати нараховані відcотки ануїтетними платежами в сумі 2557, 30 грн. не пізніше 17.03.2017. Якщо сума платежу, що надійшов в погашення кредиту менша вказаного, ця сума залишається на транзитному рахунку банку без розподілу до наступної дати погашення кредиту,а ануїтетний платіж, що мав бути сплачений, вважається простроченим. Наступна сума платежу повинна бути достатньою для погашення простроченого ануїтетного платежу та нарахованої пені за прострочені платіж з урахуванням вимог п. 6.2 договору, у іншому разі недостатня сума платежу знову зараховується на транзитний рахунок до накопичення необхідної суми для погашення. Отже згідно умов договору позичальник повинен вносити платіж щомісячно та ще до 17 числа кожного місяця, а сума коштів повинна бути не менше ніж 2557, 30 грн., інакше вказана сума залишається на транзитному рахунку банку без розподілу до наступної дати погашення. Наступна сума платежу повинна бути достатньою для погашення простроченого ануїтетного платежу та нарахованої пені за прострочені платежі, у іншому разі недостатня сума платежу знову зараховується на транзитний рахунок до накопичення необхідної суми для погашення.

ОСОБА_1, починаючи з 17.12.2010 почала допускати порушення умов договору, а саме, щомісячний платіж внесла не до 17 числа місяця, а з порушенням строку тобто в інші дати.

При цьому, вона не врахувала вимоги договору про те, що наступна сума платежу повинна бути достатньою для погашення простроченого ануїтетного платежу та нарахованої пені за прострочені платежі, інакше сума платежу зараховується на транзитний рахунок до накопичення необхідної суми для погашення, тому через несвоєчасне та неповне внесення щомісячного платежу та непогашення нарахованої пені у відповідача і виникла заборгованість по кредиту.

Згідно договору страхування майна розмір платежу складає 808,00 грн., згідно договору особистого страхування розмір платежу – 750,00 грн. Оскільки відповідач не сплачувала щорічно страхові платежі, то у неї виникла заборгованість зі сплати вказаних платежів. Доказів самостійної сплати щорічних платежів відповідач не надала.

Відповідачем не було враховане те, що вона повинна внести не лише суму, достатню для погашення простроченого ануїтетного платежу, але вказаної суми повинно бути достатньо для сплати нарахованої пені за прострочені платежі, інакше сума платежу зараховується на транзитний рахунок до накопичення необхідної суми для погашення відповідно до порядку розподілу коштів зазначено у п.2.6 договору.

При таких обставинах суд вважає переконливими доводи позивача, викладені у сіх його поясненнях і наданих доказах, о надає суду зробити висновок, що у порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконала, оскільки не надала суду жодного доказу, який би спростував вищевказані доводи.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, судом встановлено, що згідно квитанції № BOОО1B124D від 31.03.2016 року, ПАТ КБ «ПриватБанк» було сплачено суму судового збору в розмірі 1378 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись, ст. ст. 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст. ст. 258, 526,527,530,598, 599, 610, ч. 2 ст.1050,1054 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заявуПублічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити в повному обсязі.

Стягнути зОСОБА_1, яка мешкає та зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1’янськ,АДРЕСА_1, НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570:

-заборгованість у розмірі 42425,36 грн. за кредитним договором № HAR0G10000004854 від 17.03.2008 року;

-судовий збір в сумі 1378,00 грн.

На рішення може бути подана апеляційна скарга через Куп’янський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення.

Повний тект рішення складено 28.12.2017

Головуючий : О.О. Волчек