Рішення № 71383905, 22.12.2017, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/3700/17

Провадження №2/428/1474/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2017р. Сєвєродонецький міський суд

Луганської області у складі:

судді Юзефовича І.О.

при секретарі Продченко О.А.

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сєверодонецька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство «Укрзовніштрейдінвест» м. Сєвєродонецьк про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за відпрацьований час, компенсації за порушення строків її виплати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області із позовною заявою до ТОВ СП «Укрзовніштрейдінвест» м. Сєвєродонецьк про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за відпрацьований час, компенсації за порушення строків її виплати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, мотивуючи вимоги тим, що у період з 23.02.1999р. по 16.03.2015р. позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з TOB СП «Укрзовніштрейдінвест» м. Сєвєродонецьк, працюючи останнім часом з 05.11.2007р. машиністом компрессорних установок 6-го розряду. У 2013 році, ще до проведення АТО, із-за відсутності поставок сировини виробництво було зупинено і до сьогоднішнього дня не працює. З листопада того ж 2013 року відповідач перестав сплачувати за своїх працівників єдиний соціальний внесок у зв’язку із чим Пенсійний фонд перестав нараховувати мені страховий стаж. З березня 2014 року відповідач перестав також сплачувати персоналу заробітну плату. Оскільки відповідачем тривалий час позивачу не виплачувалась заробітна плата, позивач ОСОБА_1 був змушений звільнитись з підприємства за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України. Станом на день звільнення і на сьогоднішній день, загальна заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі разом з компенсацією за порушення строків її виплати становить 56 361,00 грн. за період з березня 2014р. по березень 2015р. включно, тобто по дату звільнення. Із зазначеної суми боргу судовим наказом від 05.03.2015р. з відповідача стягнуто на мою користь заборгованість по заробітній платі за період з березня по грудень 2014р. у загальній сумі 18130,00грн. На сьогоднішній день не стягнута зарплата за період з січня по березень 2015р. у розмірі 14 793,00 грн. та компенсація за 2014-2015р. у розмірі 21 938,00грн. На час звільнення позивача TOB СП "Укрзовніштрейдінвест" не розрахувалось з позивачем до теперішнього часу, заборгованість по заробітній платі та компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати не виплатило. Таким чином, крім зазначених вище платежів, згідно з вимогами ст.117 КЗпП України, TOB СП "Укрзовніштрейдінвест" має сплатити також і середній заробіток за весь час затримки з дня звільнення по день фактичного розрахунку. Тому, позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду і просить стягнути з відповідача ТОВ СП «Укрзовніштрейдінвест» м. Сєвєродонецьк на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за відпрацьований у січні-березні 2015р. час у розмірі 14793грн., компенсацію втрати частини заробітної плати за відпрацьований у період з березня 2014 року по березень 2015 року час у зв’язку із порушенням строків її виплати у розмірі 21938грн.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.03.2015р. по 31.03.2017р., по день складання позовної заяви, у розмірі 88819,20грн., а загалом 125550,20грн.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні обставини, викладені у позові підтримав та пояснив, що з 23.02.1999р. по 16.03.2015р. перебував у трудових відносинах з відповідачем ТОВ СП «Укрзовніштрейдінвест» м. Сєвєродонецьк. На день його звільнення і до теперішнього часу відповідач по справі не здійснив розрахунок по заробітній платі, тому просить позов задовольнити та стягнути з відповідача на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за відпрацьований у січні-березні 2015р. час у розмірі 14793грн., компенсацію втрати частини заробітної плати за відпрацьований у період з березня 2014 року по березень 2015 року час у зв’язку із порушенням строків її виплати у розмірі 21938грн.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.03.2015р. по 31.03.2017р., по день складання позовної заяви, у розмірі 88819,20грн., а загалом 125550,20грн.

Представник відповідача ТОВ СП «Укрзовніштрейдінвест» м. Сєвєродонецьк ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що підприємство не відмовляється від факту існування заборгованості по заробітній платі, однак не в змозі виплатити її з причини відсутності коштів, затримка виплати заробітної плати позивачу ОСОБА_1 сталася не з вини підприємства, а через форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). Тому, позовні вимоги визнав частково в частині стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, а в іншій частині позову просив відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи , суд вважає , що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Оскільки позивача ОСОБА_1 було звільнено 16.03.2015р. без проведення належних розрахунків з працівником при звільненні і до теперішнього часу заборгованість по заробітній платі не виплачена , а до суду позивач звернувся з позовом 13.04.2017р., то суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено строк для звернення до суду з даним позовом.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, 1952р. згідно наказу №13-к від 23.02.1999р. було прийнято на роботу до ТОВ СП «Укрзовніштрейдінвест» м. Сєвєродонецьк. 16.03.2015р. ОСОБА_1 було звільнено за власним бажанням за ст.38 КЗпП України на підставі наказу №37-к 16.03.2015р. Зі змісту судового наказу від 05.03.2015р. у справі №428/1708/15-ц вбачається, що з ТОВ СП «Укрзовніштрейдінвест» м. Сєвєродонецьк на користь ОСОБА_1 стягнуто нараховану, але не виплачену заробітну плату у сумі 18130,00грн. Відповідно до копії довідки ТОВ СП «Укрзовніштрейдінвест» м. Сєвєродонецьк №49 від 23.02.2017р., нарахована, але не виплачена заробітна плата і компенсація за несвоєчасно виплачену заробітну плату ОСОБА_1 за період з березня 2014р. – по березень 2015р. становить 56361,00грн., нарахована, але не виплачена заробітна плата за період січень 2015р.- березень 2015р. – 14793грн., компенсація за несвоєчасно виплачену заробітну плату – 21938грн. Вказана сума до цього часу відповідачем позивачу не сплачена, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.94 КЗпП та ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно до ч.1 ст.115 КЗпП України та ст.24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст.34 Закону України «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, за положеннями статті 117 КЗпП України, обов’язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.

Згідно зі статтею 4 КЗпП України, законодавство про працю складається із цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Оскільки трудовим законодавством не врегульовані відносини з приводу відшкодування майнової шкоди, положення цивільного законодавства можуть поширюватися на такі відносини.

Ураховуючи позовні вимоги у цій справі, зокрема вимоги щодо виплати компенсації у зв’язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, тобто свого роду відшкодування завданої майнової шкоди, а також відшкодування моральної шкоди, що регулюються главою 82 ЦК України, застосуванню підлягають положення цивільного законодавства.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України, наведено ознаки непереборної сили як надзвичайної або невідворотної за даних умов події. Отже, непереборною силою є надзвичайна або невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов’язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс- мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов’язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб’єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб’єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.

Висновком Торгово-промислової палати України від 27.09.2017р. №3029/2/21-0.2, засвідчено настання обставин непереборної сили (наявність воєнного конфлікту на території Луганської області та здійснення у зв’язку із цим антитерористичної операції) з 25.05.2014р. для ТОВ СП «Укрзовніштрейдінвест» м. Сєвєродонецьк, що унеможливило виконання обов’язку, передбаченого ст.ст. 47, 116 КЗпП України, при звільненні працівників, які, у тому числі, мали місце 16.03.2015р. При цьому, як зазначено у висновку, обставини непереборної сили мають місце і на час його складання.

Таким чином, на думку суду, настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), що встановлені висновком Торгово-промислової палати України від 27.09.2017р. №3029/2/21-10.2, свідчить про відсутність вини підприємства у затримці виплат позивачу належних при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.

Частиною1 ст.14 Закону України «Про торгово-промислові палати в України» встановлено, що Торгово-промислова палата України здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших законів, нормативно-правових актів та свого Статуту. При цьому, згідно із ч.2 ст.11 вказаного Закону, методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.

Як вже зазначалось раніше, відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат.

Разом із тим, пунктом 3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України від 18 грудня 2014 р. № 44(5), встановлено, що сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) – це документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом. При таких обставинах суд вважає, що висновок Торгово-промислової палати України (у тому числі і науково-правовий) є різновидом сертифікату Торгово-промислової палати України та належним чином засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). При цьому, суд звертає увагу на позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 23.03.2016р. та сформовану при касаційному перегляді справи №6-364цс16, де підтвердженням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) зазначено саме висновок Торгово-промислової палати України. Крім того, Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України від 27.09.2017р. №3029/2/21-10.2. є саме документом, що засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданим згідно з чинним законодавством.

Таким чином , у судовому засіданні було встановлено , що факти, викладені позивачем ОСОБА_1 в обґрунтування позову знайшли своє часткове підтвердження в матеріалах справи. При цьому суд критично відноситься до посилань представника відповідача, щодо відсутності вини з приводу нестачі коштів на рахунку підприємства, адже чинним законодавством України встановлено, що сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. Отже, з урахуванням вищевикладеного, позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство «Укрзовніштрейдінвест» м. Сєвєродонецьк про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за відпрацьований час, компенсації за порушення строків її виплати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає частковому задоволенню в частині стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за відпрацьований час, компенсації за порушення строків її виплати.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому КМУ. Якщо обидві сторони звільненні від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивача ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору, то судовий збір у розмірі 640грн. підлягає стягненню з відповідача ТОВ СП «Укрзовніштрейдінвест» м. Сєвєродонецьк в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 15, 43-44, 47-49, 81, 141, 258-259, 263-265, 268, 352, 354, 430 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство «Укрзовніштрейдінвест» м. Сєвєродонецьк про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за відпрацьований час, компенсації за порушення строків її виплати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Укрзовніштрейдінвест», ідентифікаційний код 14295594, що заходиться за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, 5 на користь ОСОБА_1, 14.05.1952р.н., і.н. НОМЕР_1, паспорт серії ЕК №199956, виданий Сєвєродонецьким МВУМВС України в Луганській області 06.06.1996р., який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, нараховану, але не виплачену заробітну плату за січень-березень 2015р. у розмірі 14793,00грн., компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв’язку із порушенням строків її виплати за період з березня 2014р. по березень 2015р. у розмірі 21938,00грн.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Укрзовніштрейдінвест», ідентифікаційний код 14295594, що заходиться за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, 5 на користь держави судовий збір у розмірі 640грн.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до апеляційного суду Луганської області шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя