
УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 215/6353/14-ц 22-ц/774/1420/К/17
Справа № 215/6353/14-ц Головуючий в І інстанції
Провадження 22-ц\774\1420\К\17 ОСОБА_1
Категорія № 27 (ІV ) Доповідач Бондар Я.М.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 грудня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Бондар Я.М.,
суддів Барильської А.П., Зубакової В.П.
секретар Гладиш К.І.
за участю: представникапозивача ОСОБА_2– ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_5 на заочне рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 03 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності,
В С Т А Н О В И Л А:
У жовтні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Апекс-Банк» (надалі- ПАТ «Апекс-Банк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що16.08.2011 року між ПАТ «АПЕКС-БАНК» та Приватним підприємством «Альянс і К» укладено Кредитний договір № ЮК/160811/2, згідно якого останній отримав в кредит кошти у розмірі 500 000 грн., зі сплатою 21% річних з терміном повного повернення кредиту 15 серпня 2014р.
З метою забезпечення виконання умов кредитного договору між ПАТ «АПЕКС-БАНК» та ОСОБА_4 (до реєстрації шлюбу прізвище - Черкашина) І.О., та ОСОБА_6, що далі разом іменуються Іпотекодавці, укладено Договір іпотеки, згідно якого відповідачі передали Банку належну їм на праві власності квартиру № 29, житловою площею 30,8 кв.м., загальною 71,7 кв.м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Щорса, б. 34.
Свої зобов’язання за кредитним договором Приватним підприємством «Альянс і К» не виконав, в результаті чого станом на 20.10.2014 року утворилась заборгованість за кредитом в загальному розмірі 328432,53 грн. В рахунок погашення заборгованості позивач, посилаючись на ст. 37 Закону України «Про іпотеку» просить суд в рахунок погашення заборгованості ПП «Альянс і К» звернути стягнення на предмет іпотеки.
Заочним рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 23 грудня 2014 року позов задоволено.
Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 25 лютого 2015 року задоволено заяву ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення. Заочне рішення скасоване, справу призначено до розгляду в загальному порядку.
У червні 2015 року ПАТ «АПЕКС-БАНК» звернувся до суду із уточненими позовними вимогами, в яких ставить питання в рахунок стягнення заборгованості за кредитним договором, стаком на 16 березня 2015 року у розмірі 365032,16 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки , шляхом визнання права власності за ПАТ «АПЕКС-БАНК» на квартиру № 29, що розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Щорса, будинок 34.
У листопаді 2015 року позивач ПАТ «АПЕКС-БАНК» звернувся до суду із клопотанням про допуск у справі правонаступника ОСОБА_2 на підставі договорів про відступлення права вимоги від 27 липня 2015 року .
Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 02 грудня 2015 року ОСОБА_2 залучено до участі у справі в якості правонаступника ПАТ «АПЕКС-БАНК».
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 03 грудня 2015 року, в якому усунуто описку ухвалою від 25 січня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено. Звернути стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 31.01.2012р. за реєстровим номером 529 шляхом визнання права власності за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 на квартиру № 29, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Щорса, б. 34 в та складається з двох житлових кімнат, житловою площею 30,8 кв.м., загальною площею 71,7 кв.м., вартістю 280562 грн., яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4, ОСОБА_6, в рахунок погашення заборгованості перед ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 за Кредитним договором № ЮК/160811/2 від 16.08.2011 року в розмірі 328 432,53 грн., в т.ч. заборгованість за кредитом – 268 642,77грн.; заборгованість за процентами 8 870,68 грн.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 25 156,90 грн.; пеня за несвоєчасне погашення процентів 1 224,57грн.; штраф за несвоєчасне повернення кредитних коштів, процентів за користування кредитом та комісій - 15 666,93 грн., а також судового збору в розмірі 2 805,62 грн.
В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_5,посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність рішення суду обставинам справи, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову ПАТ «Апекс-Банк» в задоволенні позовних вимог.
Зокрема вважає, що суд першої інстанції при зверненні стягнення на предмет іпотеки не перевірив правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості не звернув увагу, що позивачем одночасно у зв’язку із порушенням виконання основного зобов’язання нараховані й штраф і пеню, що призвело до подвійного притягнення до юридичної відповідальності. На час ухвалення рішення суду оцінка предмету іпотеки проведена не була, що призвело до штучного зменшення вартості предмету іпотеки.
В позасудовому порядку позивач не звертався до іпотекодавця про врегулювання спірного питання, згідно положення ст.35 ЗУ «Про іпотеку».
Колегією суддів не приймається до уваги наданий представником позивача ОСОБА_3 відзив на апеляційну скаргу, тому що в порушення ч.4 ст.360 ЦПК України до відзиву не надано доказів надсилання ( надання) його копії та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Виходячи з вимог п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку відповідачів в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Заяву відповідача ОСОБА_6 про відкладення розгляду справи, колегія суддів відхилила, оскільки не надано доказів поважності не прибуття в судове засідання.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 16.08.2011 року між ПАТ «АПЕКС-БАНК» та Приватним підприємством «Альянс і К» укладено Кредитний договір № ЮК/160811/2, згідно якого останній отримав в кредит кошти у розмірі 500 000 грн., зі сплатою 21% річних з терміном повного повернення кредиту 15 серпня 2014р.( а.с.23-28 том 1).
З метою забезпечення виконання умов кредитного договору між ПАТ «АПЕКС-БАНК» та ОСОБА_4 (до реєстрації шлюбу прізвище - Черкашина) І.О., та ОСОБА_6, що далі разом іменуються Іпотекодавці, укладено 31 січня 2012 року Договір іпотеки.
Відповідно до п.1.1 умов іпотечного договору відповідачі, як іпотекодавці передали Банку належну їм на праві власності квартиру № 29, житловою площею 30,8 кв.м., загальною 71,7 кв.м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Щорса, б. 34. ( а.с.46-50 том.1).
Відповідно до п.1.4 іпотечного договору, за згодою сторін вартість предмету іпотеки становить 198236 грн.
Свої зобов’язання за кредитним договором Приватним підприємством «Альянс і К» не виконав, в результаті чого станом на 20.10.2014 року утворилась заборгованість за кредитом в загальному розмірі 328432,53 грн.
В рахунок погашення заборгованості позивач, посилаючись на ст. 37 Закону України «Про іпотеку» просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2,як правонаступника ПАТ «АПЕКС-БАНК», в рахунок погашення заборгованості звертаючи стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності за ОСОБА_2 на іпотечне майно, суд першої інстанції керувався положеннями ст.37 ЗУ «Про іпотеку» та дійшовши висновку, що кредитор набув право на задоволення своїх вимог визначеним способом через невиконання боржником та майновими поручителями своїх зобов’язань за укладеними договорами.
Однак, колегія суддів не може повністю погодитися із висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
За вимогами ст.ст. 263,264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд зобов’язаний з’ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов’язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Проте суд першої інстанції не з'ясував у повній мірі всі обставини, які мають значення для справи, та не виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв'язку із чим рішення в даній справі неможна повністю визнати законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор- прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого іпотекою, передбачені Законом України "Про іпотеку".
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ст. 3 Закону України "Про іпотеку").
Згідно із ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
За змістом ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Статтею 36 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до розділу 4 Договору іпотеки п.4.1.3. Іпотекодержатель має право на свій розсуд:
- застосувати механізм позасудового врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку, визначеному у застереженні про задоволення вимог Іпотекодержателя ( п.4.2.), шляхом продажу предмета іпотеки третім особам, або щляхом організації Іпотекодержателем продажу предмета іпотеки через укладання договору купівлі-продажу предмет іпотеки між іпотекодавцями та відповідним покупцем; або прийняти у власність предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання;
- звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса;
- звернути стягнення на предмет Іпотеки на підставі рішення суду. ( а.с.48 том 1).
Частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Згідно із ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».
Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване ст. 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону.
Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у ст. ст. 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).
Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.
Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 30 березня 2016 року у справі № 6-1851цс15, при вирішенні даної категорії справ судам слід встановити наявність чи відсутність згоди іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов’язань, як правову підставу для реєстрації права власності іпотекодержателя, якщо такі умови передбачені умовами договору іпотеки.
Проте, матеріали справи не містять інформації про згоду іпотекодавців ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки,який передбачений п.4.1.3 Договру Іпотеки.
Відповідно до правових позицій Верховного Суду України, викладених у постановах від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1219цс16 та від 28 вересня 2016 року у справі № 6-1243цс16, аналізуючи положення ст. ст. 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 328, 335, 376, 392 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий – на підставі рішення суду та два позасудових способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу, позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.
З урахуванням викладених вище правових висновків, які мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права, з урахуванням умов укладеного договору іпотеки та відсутності в матеріалах справи доказів погодження відповідачів на звернення стягнення у спосіб визначений позивачем шляхом визнання за ним права власності, колегія суддів вважає, висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності помилковим, таким, що не відповідає вимогам законодавства.
Колегія суддів, не перевіряє правильність розрахунку заборгованості за кредитним договором, наданого позивачем, оскільки він не має правового значення при вирішенні даного спору.
На підставі викладеного, колегія суддівприходить до висновоку, що заочне рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 03 грудня 2015 року прийнято із порушенням вимог законодавства, без урахування обставин справи, тому підлягає скасуванню, на підстав положення п.1,2,3 ч.1 ст.376 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог.
Згідно положення ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі задоволення позову - на відповідача.
Як видно з матеріалів справи, при поданні апеляційної скарги представник відповідача сплачував судовий збір у розмірі 3086,18 грн., який підлягає стягненню з позивача ОСОБА_2 на підставі положення ч.13 ст.141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383,386 ЦПК України колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА :
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_5, задовольнити.
Заочне рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 03 грудня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 сплачений судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 3086,18 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий:
Судді:
Судове рішення № 71383682, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг) було прийнято 26.12.2017. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 215/6353/14-ц. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: