Постанова № 71383202, 27.12.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5159/17 Справа № 200/926/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Женеску Е. В. Доповідач - Петешенкова М.Ю.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду

Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Петешенкової М.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Куценко Т.Р.

при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, до якої приєднався ОСОБА_3 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_4 за участю третіх осіб: Жовтневої районної у м.Дніпропетровську ради в особі органу опіки та піклування, Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області про визнання угоди недійсною,-

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2016 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 02 березня 2006 року між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_4 укладений іпотечний договір № 005/06/01, відповідно до якого іпотекодавець передає в заставу (іпотеку) іпотекодержателю нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1. Між позивачем та ОСОБА_4 15 серпня 1997 року укладено шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 року у них народився син ОСОБА_3 Квартира, що є предметом іпотеки, придбана 02 березня 2006 року, тобто в шлюбі та в родині з малолітньою дитиною. Під час придбання квартири позивачем було внесено особисто грошові кошти, таким чином, квартира, що є предметом іпотеки, є спільним майном всієї родини. На момент укладання іпотечного договору до органів опіки та піклування ніхто не звертався, а отже правочин вчинено без дозволу органу опіки та піклування. Позивач зазначає, що він не давав згоди на укладання іпотечного договору та ОСОБА_4 на укладання іпотечного договору не уповноважував.

З урахуванням викладеного, просив визнати іпотечний договір № 005/06/01 від 02 березня 2006 року, укладений між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_4, недійсним. Застосувати наслідки недійсного правочину шляхом виключення інформації щодо обтяження квартири АДРЕСА_1 з Державного реєстру обтяжень нерухомого майна.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, до якої приєднався ОСОБА_3, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 (а.с. 30).

Від шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_4 мають неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 21).

02 березня 2006 року між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 005/06-ФЛ, згідно якого банк надав ОСОБА_4 в тимчасове користування на умовах забезпеченості, зворотності, терміновості, платності кредитні ресурси в сумі 36 700 доларів США з оплатою процентів по ставці 15% річних (а.с. 9-13).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_4 укладено іпотечний договір № 005/06/01 від 02 березня 2006 року, предметом якого є нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_1 (а.с. 5-8).

02 березня 2006 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 (а.с. 55).

Відповідно до довідки № 23, підписаної головою ЖБК-332, ОСОБА_5 дійсно прописана і проживає одна за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 57).

В матеріалах справи є заява ОСОБА_2 від 02 березня 2006 року, згідно якої ОСОБА_2 дає згоду своїй дружині ОСОБА_4 на купівлю за рахунок їх спільних коштів за ціну та на умовах за її розсудом, а також на передачу в іпотеку квартири АДРЕСА_1. Вказана заява посвідчена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Якубою О.А. (а.с. 58).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції правильно виходив з того, що в судовому засіданні безспірно встановлено, що позивач дав згоду на укладення його дружиною ОСОБА_4 іпотечного договору, що підтверджується нотаріально посвідченою заявою від 02 березня 2006 року, а тому укладенням спірного договору права позивача як співвласника майна, не порушені.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, до якої приєднався ОСОБА_3 про те, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджені обставини справи щодо проживання малолітньої дитини у квартирі на час укладання договору іпотеки, не можуть бути прийняті до уваги з огляду на наступне.

ОСОБА_4 в один день купила квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та передала її в іпотеку банку.

Матеріали справи містять копію договору купівлі-продажу, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Якубою О.А. 02 березня 2006 року, зареєстровано в реєстрі за № 849 (а.с. 55).

В пункті 6 зазначеного договору купівлі-продажу Сторони договору купівлі-продажу квартири засвідчили своїми підписами, що ніякі малолітні та неповнолітні діти цим майном не користуються. Треті особи не мають права на це нерухоме майно.

Отже, продавець ОСОБА_5 та покупець квартири - ОСОБА_4 своїми підписами на договорі купівлі-продажу засвідчили відсутність на момент відчуження та передачі квартири в іпотеку банку малолітніх та неповнолітніх дітей за адресою: АДРЕСА_1 та про те, що малолітні та неповнолітні діти цім майном не користуються.

Крім того, в преамбулі договору купівлі-продажу (а.с. 55) зазначено, що ОСОБА_4 мешкає за адресою: АДРЕСА_6 , і саме ця адреса зазначена в іпотечному договорі.

Матеріали справи містять відповідь (а.с.32,35) про те, що ОСОБА_4 проживає/зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5

Крім того, в позовній заяві, в поясненнях, в апеляційній скарзі, заяві про визнання апеляційної скарги та в заяві про приєднанні до апеляційної скарги родичами ОСОБА_4 та нею самою вказана адреса її проживання: АДРЕСА_4

Копії паспорту позивача та ОСОБА_4 свідчать що позивач на момент укладання іпотечного договору був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_8 , а ОСОБА_4 зареєстрована АДРЕСА_9

Також на момент отримання кредиту продавець квартири (ОСОБА_5.) надала довідку, що в квартирі АДРЕСА_2 проживає одна.

Крім того, ОСОБА_4 перед отриманням кредиту надала банку заяву-анкету (а.с. 60), в якій вона зазначила адресу реєстрації та фактичного проживання, а саме АДРЕСА_7 та термін проживання - 10 років станом на 2006 рік.

ОСОБА_4 при отриманні кредиту надала банку розписку від 02 березня 2006, в якій зазначила, що при реєстрації членів своєї родини вона зобов'язується звернутися в банк для отримання письмової згоди на реєстрацію таких осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Отже, копії документів, які ОСОБА_4 та ОСОБА_2 надали банку для видачі їм кредитних коштів, свідчать про те, що на момент купівлі-продажу та одночасної передачі в іпотеку квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1 малолітні діти в ній не проживали, так як її батьки були зареєстровані та фактично проживали за іншою адресою.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та фактично зводяться до незгоди з рішенням суду та особистого тлумачення норм права.

Судом першої інстанції у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, справа розглянута у рамках позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які б могли призвести до скасування або зміни рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, до якої приєднався ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

РішенняБабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 14 березня 2017 року- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Судді: М.Ю. Петешенкова

Н.М. Деркач

Т.Р. Куценко