Постанова № 71383117, 20.12.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4039/17 Справа № 209/3292/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Петешенкова М.Ю.

Категорія 24

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Петешенкової М.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Максюта Ж.І.

при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 грудня 2016 року у цивільній справі за позовом комунального підприємства Кам`янської міської ради «Тепломережі» до приватного нотаріуса ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2016 року КП «Дніпродзержинськтепломережа» (правонаступник якого комунальне підприємство Кам`янської міської ради «Тепломережі») звернулося до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 18 жовтня 2007 року між КП «Дніпродзержинськтепломережа» та приватним нотаріусом ОСОБА_2 був укладений договір на відпуск теплової енергії № 331т, за умовами якого остання зобов'язалася прийняти і оплатити теплову енергію на умовах передбачених договором. Послуги з теплопостачання надавалися за місцезнаходженням нотаріальної контори ОСОБА_2 по вул. Сировиця, 6-15 у м. Дніпродзержинську.

У зв’язку із неналежним виконанням зобов’язань ОСОБА_2 з оплати спожитої теплової енергіїза період з листопада 2011 року по квітень 2015 року утворилась заборгованістьу розмірі 11 208,12 грн.про що відповідачу були направлені акти про постачання теплової енергії № 00.09.1130/1 від 21 серпня 2012 року, № 00.09.0704/1 від 05 червня 2013 року, № 00.09.1110/1 від 24 грудня 2015 року, які не повернуті позивачу, що у розумінні п.5.2. договору № 331т, свідчить про те, що вони прийняті і погоджені.

Починаючи з 21 грудня 2014 року відповідачу були нараховано пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 876,25 грн., 3 % річних в сумі 701,23 грн. та інфляційні витрати в сумі 6 761,96 грн.

На підставі вищенаведеного, позивач просив стягнути з приватного нотаріуса ОСОБА_2 на користь комунального підприємства Кам`янської міської ради «Тепломережі» суму основного боргу у розмірі 11 208,12 грн., пеню у розмірі 876,25 грн., 3 % річних у розмірі 701,23 грн., та інфляційні витрати у розмірі 6 761,96 грн.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська від 12 грудня 2016 року позов задоволено (а.с.96-98).

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь комунального підприємства Кам`янської міської ради «Тепломережі» суму у розмірі 19 547,56 грн., яка складається з: суми основного боргу – 11208,12 грн., пені - 876,25 грн., 3 % річних - 701,23 грн., інфляційних витрат – 6 761,96 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить заочне рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляд за територіальною підсудністю до Заводського районного суду м.Дніпродзержинська (а.с. 154-157).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18 жовтня 2007 року між комунальним підприємством «Дніпродзержинськтепломережа» (правонаступником якого комунальне підприємство Кам`янської міської ради «Тепломережі») і приватним нотаріусом ОСОБА_3 був укладений договір на відпуск теплової енергії № 331т, за умовами якого остання зобов'язалася прийняти і оплатити теплову енергію на умовах передбачених договором. Послуги з теплопостачання надавалися за адресою по вул. Сировиця, 6-15 у м. Дніпродзержинську, де знаходиться нотаріальна контора ОСОБА_2 (а.с. 25).

Згідно п.5.1 договору розрахунки за теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради №732 від 03 листопада 2006 року.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що він набуває чинності з дня його підписання обома сторонами та діє до 18 жовтня 2008 року, а в частині проведення розрахунків – до повного їх здійснення. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде заявлено однією із сторін.

У зв’язку із неналежним виконанням зобов’язань ОСОБА_2 з оплати спожитої теплової енергіїза період з листопада 2011 року по квітень 2015 року утворилась заборгованістьу розмірі 11 208,12 грн.про що відповідачу були направлені акти про постачання теплової енергії № 00.09.1130/1 від 21 серпня 2012 року, № 00.09.0704/1 від 05 червня 2013 року, № 00.09.1110/1 від 24 грудня 2015 року, які не повернуті позивачу, що у розумінні п.5.2. договору № 331т, свідчить про те, що вони прийняті і погоджені.

Починаючи з 21 грудня 2014 року відповідачу нараховано пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 876,25 грн., 3 % річних в сумі 701,23 грн. та інфляційні витрати в сумі 6 761,96 грн. (а.с. 6-9)

Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами регулюються Законом України від 24 червня 2004 року N1875-IV «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» власник приміщення – це фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпорядження приміщенням, зареєстроване в установленому законом порядку.

Статтями 20, 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця -надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно правил ст.ст.526,527,530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк згідно з вимогами закону, а одностороння відмова від їх виконання не допускається.

Відповідно до ст.162 ЖК України, власник повинен своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги на підставі затверджених у встановленому порядку тарифів.

Обов'язок споживача оплатити надані послуги встановлено ст.19 Закону України “Про теплопостачання”.

Частиною 1 ст.32 Закону «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що плата за послуги нараховується щомісячно.

Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (із змінами), передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.

Позивачем на підтвердження вимог надано розрахунок з якого вбачається, що по особовому рахункуОСОБА_2, відкритим за укладеним нею договором рахується заборгованість.

Тарифи формуються для трьох категорій споживачів - населення, бюджетних установ, інших споживачів. Для приміщень у житловому будинку, які не використовуються як житлові застосовується тариф для інших споживачів.

Так, згідно роз’яснень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, які викладені у листі від 18 березня 2015 року №2450/15/61-15, оплату за теплову енергію та житлово-комунальні послуги за тарифами «для населення» здійснюють власники/користувачі житлового будинку, квартири, інших приміщень, призначених та придатних для постійного проживання в них, за умови їх використання виключно для постійного проживання.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 є споживачем послуг, які надаються позивачем згідно договору від 18 жовтня 2007 року та відноситься до споживачів третьої категорії.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про порушення судом правил підсудності, не заслуговують на увагу, оскільки позов не містить жодних вимог, які б прямо стосувалися визнання протиправним чи скасування рішення нотаріуса.

Відповідно до загального правила, передбаченого ч.1 ст. 109 ЦПК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних відносин), позови до фізичної особи пред’являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Оскільки зареєстрованим місцем знаходження відповідача є вул. Сировиця, 6-15 у м. Дніпродзержинську, то спір підсудний Дніпровському районному суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області, що узгоджується з правилами ст.109 ЦПК України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці та не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст. 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Заочне рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 грудня 2016 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Судді: М.Ю. Петешенкова

ОСОБА_4

ОСОБА_5