Рішення № 71381833, 03.11.2017, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

03.11.2017 Єдиний унікальний номер 205/3815/17

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2017 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Скрипник К.О.,

при секретарі Молчанові Є.Д.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі, без застосування технічного запису відповідно до вимог ч. 2 ст. 197 ЦПК України цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою,-

в с т а н о в и в:

Позивач 19 червня 2017 року звернувся до суду з вказаним позовом, в якому зазначив, що 01 травня 2014 року відповідач взяв в борг грошову суму в розмірі 29 000 доларів США під 5% щомісячних нарахувань, які зобов’язався повернути до 01 вересня 2014 року. Станом на момент звернення з відповідним позовом до суду, відповідачем кошти не повернуті, чим порушив взяті на себе зобов’язання. Позивач просив стягнути з відповідача борг за договором позики в розмірі 2 630 143,79 грн., з яких: 2 136 372 грн. – основний борг з відсотками за період прострочення; 432 753,50 грн. – інфляційні витрати; 61018,29 грн. – три відсотка річних та судові витрати.

Від представника позивача надійшла письмова заява з проханням слухати справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причину неявки в судове засідання не повідомив, ніяких письмових заяв до суду не надходило.

З письмової згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 224 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню по наступних підставах.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено, що 01 травня 2014 року ОСОБА_2взяв у борг у ОСОБА_1 29 000 доларів США під 5% щомісячних нарахувань, які зобов’язався повернути до 01 вересня 2014 року, про що відповідачем була написана розписка (а.с.9).

Судом встановлено, що заборгованість за договорами позики відповідач не повернув і відповідач ухиляється від повернення грошових коштів до теперішнього часу.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1047 ЦК України підтвердженням укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

В силу ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання

Так, відповідно до ст. 533 ЦПК України, якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, враховуючи офіційний курс української грошової одиниці до долара США станом на 01 червня 2017 року, сума у розмірі 29 000 доларів США, складає 762 990 грн., та підлягає стягненню з ОСОБА_2

Крім того, ст.1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як вбачається з розписки, сторонами встановлено розмір процентів від суми позики, який складає 5% щомісячно.

Таким чином, сума процентів за користування позикою складає суму в розмірі 1 220 784 грн. (29000 х5=1450 доларів США в місяць, період прострочення 32 місяців, тобто відсотки складають 32х1450=46400 доларів США).

Згідно сч.1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат не підлягають задоволенню, оскільки, у випадку порушення грошового зобов’язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти, що повністю узгоджується із правовим висновком Верховного Суду України по справі №6-771цс15 від 27 січня 2016 року, згідно якої норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов’язання, визначеного у гривнях.

Розмір трьох відсотків річних відповідно до ст. 625 ЦК України за період з 01 жовтня 2014 р. по 01.06.2017 р. становить 61018,29 (762 990 х 3 : 100 х 973 : 365 ) грн., та підлягають стягненню на користь позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги законними, обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню та вважає, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума боргу за договорами позики у розмірі 2044792,29 грн.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати понесені позивачем по сплаті судового збору в розмір 8000 грн.

Керуючись ст.ст. 509, 526, 625, 1049 ч.1, ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою– задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2на корись ОСОБА_1борг за договором позики в розмірі 2044792,29 грн. (два мільйони сорок чотири тисячі сімсот дев’яносто дві гривні 29 копійок), з яких: 762 990 грн. – основний борг; 1 220 784 грн. - розмір процентів від суми позики; 61018,29 грн. – 3% річних.

Стягнути з ОСОБА_2на корись ОСОБА_1судові витрати у розмірі 8000 гривень (вісім тисяч гривень).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя К.О. Скрипник