Ухвала суду № 71380747, 27.12.2017, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 197/1053/17

Номер провадження 1-в/213/280/17

У Х В А Л А

Іменем України

27 грудня 2017 року Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Нестеренка О.М.,

за участю секретаря Ладухіній І.С.,

прокурора Зуб А.А.

представника Широківського ВЦ № 75 – ОСОБА_1,

засудженого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі заяву ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, народився в с. Кряжове Широківського району Дніпропетровської області, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, до засудження мешкаючого за адресою: Дніпропетровська область, Широківський район, с. Кряжове, вул. Зелена, 28, засудженого 03 березня 2016 Широківським районним судом Дніпропетровської області за ч.1 ст.122, із застосуванням ч.4 ст.70 КК України до 1 року 6 місяців обмеження волі,

про застосування Закону України «Про амністію у 2016 році»

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеною заявою та просить застосувати до нього Закон України «Про амністію у 2016 році».

В судовому засіданні ОСОБА_2 підтримав свою заяву, просить задовольнити та звільнити його від подальшого відбування покарання, посилаючись на те, що він відбуває покарання у вигляді обмеження волі за вироком Широківського районного суду Дніпропетровської області від 03.03.2016, та на день набрання чинності цього Закону відбув 4 місяці 19 днів призначеного йому покаракння. Надав суду відповідну письмову заяву.

Представник ДУ «Широківський виправний центр № 75» при розгляді заяви покладається на розсуд суду, зауваживши, що за останнім за часом вироком у відношенні засудженого застосовувалась ч.4 ст.70 КК України, що свідчить про те, до відбуття покарання за цим вироком він вчинив ще один злочин.

Прокурор у задоволенні заяви заперечував, вважає, що воно не підлягає задоволенню, оскільки є відомості про те, що ОСОБА_2 після ухвалення вироку, але до відбуття покарання, знов вчинив умисний злочин.

Заслухавши особу, від якої надійшла заява, думку представника установи, де відбуває покарання засуджений, прокурора, який заперечує проти задоволення заяви засудженого, перевіривши надані суду матеріали, суд встановив наступне.

Так, згідно зі ст.1 Закону України «Про застосування амністії в Україні», амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили.

07 вересня 2017 року вступив в силу Закон України № 1810-VIII від 22.12.2016 року «Про амністію в 2016 році».

Відповідно до ст.3 цього Закону звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, особи, крім тих, які підлягають звільненню від відбування покарання на підставі ст.1 цього Закону, засуджені за злочини, що не є тяжкими та особливо тяжкими та не поєднані з насильством, небезпечним для життя і здоров’я, якщо вони на день набрання чинності цим Законом відбули не менше однієї чверті призначеного строку основного покарання.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 вироком Широківського районного суду Дніпропетровської області від 03.03.2016 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, та останньому призначено покарання із застосуванням ч.4 ст.70 КК України, у виді одного року та шести місяців обмеження волі.

Ухвалою Широківського районного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2016 року засудженого направлено до місця відбування покарання за вказаним вироком на підставі подання Широківського РВ КВІ, оскільки останній, будучи ознайомлений з вироком суду, відмовляється від одержання припису, і не виїхав без поважних причин до місця відбування покарання.

Приписами ст.9 Закону України «Про амністію в 2016 році» передбачено випадки, що виключають можливість застосування амністії, згідно з якими амністія не застосовується до осіб, які після ухвалення вироку, але до повного відбуття покарання, знову вчинили умисний злочин.

Із матеріалів справи, зокрема із вироку Широківського районного суду Дніпропетровської області від 03.03.2016 вбачається, що ОСОБА_2 до відбуття покарання за цим вироком вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 389 КК України.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні умисного злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, та на підставі ухвали Малинського районного суду Житомирської області від 24.11.2017 останнього оголошено в розшук.

Отже, судом встановлено наявність обставин, що виключають можливість застосування до ОСОБА_2 амністії.

Таким чином. заява засудженого задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.cт. 537, 539 КПК України, Законом України «Про застосування амністії в Україні», Законом України «Про амністію у 2016 році», ст.85 КК України, суд

у х в а л и в:

В задоволенні заяви ОСОБА_2 про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2016 році» відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області.

Суддя О.М. Нестеренко