Рішення № 71378140, 29.12.2017, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/17455/17

Провадження № 2/200/4155/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2017 року Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська

у складі: головуючого - судді Шевцової Т.В.

при секретарі – Агашаріфовій В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТИС ОСОБА_1» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості шляхом визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, відповідно до якого просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 борг за договором позики від 05 квітня 2017 року в розмірі 950 000 (дев’ятсот п’ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.

26 жовтня 2017 року позивач подав уточнену заяву в порядку ст. 31 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якої просив суд в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за договором позики від 05 квітня 2017 року визнати за позивачем право власності на об'єкт незавершеного будівництва будівельною готовністю 9,54%, загальною площею 2267,6 кв.м., за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Карла Маркса (наразі пр. ОСОБА_4), буд. № 36Д, реєстраційний номер 821086012101, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 05 квітня 2017 року у м.Дніпрі між Товариством з обмеженою відповідальністю «АТИС ОСОБА_1» та ОСОБА_3 було укладено Договір позики.

У відповідності до п. п. 1, 2 Договору позики від 05 квітня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АТИС ОСОБА_1» передало, а ОСОБА_3 прийняв у власність грошові кошти у розмірі 950 000, 00 гривень (дев’ятсот п’ятдесят тисяч) гривень 00 копійок. В свою чергу ОСОБА_3 зобов'язався повернути позивачу суму позики у повному розмірі на умовах, передбаченим вказаним Договором до 05 червня 2017 року включно.

На забезпечення умов Договору позики від 05 квітня 2017 року між Товариство з обмеженою відповідальністю «АТИС ОСОБА_1» та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки від 05 квітня 2017 року.

У відповідності до п. 1.1. Договору поруки від 05 квітня 2017 року ОСОБА_2 зобов’язався перед Товариством з обмеженою відповідальністю «АТИС ОСОБА_1» за виконання зобов’язань ОСОБА_3, що виникли з Договору позики від 05 квітня 2017 року.

Також цим Договором передбачено, що у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідач, ОСОБА_3, своє зобов’язання за Договором позики від 05 квітня 2017 року щодо повернення боргу у визначений Договором строк не виконав, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 950 000, 00 гривень (дев’ятсот п’ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.

До теперішнього часу відповідачі грошові кошти не повернули позивачу, на неодноразові звернення про добровільне повернення заборгованості вони не реагують.

Отже, враховуючи те, що майнові права та інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «АТИС ОСОБА_1» є порушеними, позивач був змушений звернутися за захистом до суду з відповідною позовною заявою.

У зв’язку з зазначеними обставинами, позивач просить суд в рахунок погашення заборгованість ОСОБА_3 за Договором позики від 05 квітня 2017 року визнати за ним право власності на об'єкт незавершеного будівництва будівельною готовністю 9,54 %, загальною площею 2267,6 кв.м., за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Карла Маркса (наразі пр. ОСОБА_4), буд. № 36Д, реєстраційний номер 821086012101, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3.

В судове засідання позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «АТИС ОСОБА_1», надав суду заяву про розгляд справи без фіксації процесу технічними засобами, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

В судове засідання відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 надали суду заяви про визнання позовних вимог позивача та не заперечували проти їх задоволення .

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05 квітня 2017 року у м. Дніпрі між Товариством з обмеженою відповідальністю «АТИС ОСОБА_1» та ОСОБА_3, було укладено Договір позики.

У відповідності до умов п. п. 1, 2 Договору позики від 05 квітня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АТИС ОСОБА_1» передало, а ОСОБА_3 прийняв у власність – 950 000, 00 гривень (дев’ятсот п’ятдесят тисяч) гривень 00 копійок. В свою чергу ОСОБА_3 зобов'язався повернути позивачу суму позики у повному розмірі на умовах, передбаченим Договором до 05 червня 2017 року включно.

Згідно з п. 4 вказаного Договору в разі, коли позичальник, ОСОБА_3, не поверне позичені гроші у встановлений строк, позикодавець, Товариство з обмеженою відповідальністю «АТИС ОСОБА_1», вправі стягнути заборгованість в безспірному порядку. Документом, що підтверджує безспірність заборгованість позивальника та встановлює прострочення виконання зобов’язання буде вважатися цей Договір.

Пунктом 5 цього Договору передбачено, що згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позичальник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу позикодавця зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

05 квітня 2017 року між Товариство з обмеженою відповідальністю «АТИС ОСОБА_1» та ОСОБА_2 було укладено у Договір поруки.

У відповідності до умов п. п. 1.1., 1.2. цього Договору, відповідач, ОСОБА_2, зобов'язався перед позивачем, відповідати у повному обсязі за своєчасне і повне виконання позичальником, ОСОБА_3, зобов'язань по Договору позики від 05 квітня 2017 року, а саме за своєчасне повернення позики в у розмірі 950 000, 00 гривень (дев’ятсот п’ятдесят тисяч) гривень 00 копійок не пізніше 05 червня 2017 року.

Відповідно до п. п. 1.4., 2.1. даного Договору відповідальність боржника та поручителя щодо виконання основного зобов’язання є солідарною. У випадку невиконання боржником своїх зобов’язань за основним договором позикодавець має право пред’явити свої вимоги до поручителя, а поручитель зобов’язується негайно виконати основне зобов’язання боржника.

Пунктом 4.2 цього Договору передбачено, що усі спори, що можуть мати місце, вирішуються шляхом проведення переговорів, а за неможливості досягнення згоди – в судовому порядку відповідно до норм чинного законодавства України.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та наданими суду ОСОБА_3 та ОСОБА_5 заяв про визнання позову, відповідачі не виконали свої зобов’язання щодо повернення боргу у визначений Договором позики від 05 квітня 2017 року строк, а тому відповідно до ч. 1 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України не підлягає доказуванню.

Таким чином, боржник, ОСОБА_3, за договором позики від 05 квітня 2017 року своїх зобов’язань перед кредитором не виконав, у зв’язку з чим він несе обов’язок повернення суми позики за вказаним Договором в повному обсязі.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна сторона має право звернутися за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

У відповідності до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передбачені йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання, виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплати неустойки на інші.

Статтями 525 та 615 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язань.

У відповідності до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно з ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 543 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитором має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Відповідно до ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Враховуючи, що суду не було надано відповідачами будь-яких підтверджень про можливість повернення заборгованості позивачу грошовими коштами, суд приходить до висновку про можливість погашення заборгованості шляхом визнання за позивачем права власності на об'єкт незавершеного будівництва будівельною готовністю 9,54%, загальною площею 2267,6 кв.м., за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Карла Маркса (наразі пр. ОСОБА_4), буд. № 36Д, реєстраційний номер 821086012101, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3, за наявним визнанням позову відповідачем, ОСОБА_3.

Суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 8000 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір слід покласти на відповідачів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.3,10,11,57-60,88, 169,197,209, 212-215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АТИС ОСОБА_1» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості шляхом визнання права власності – задовольнити.

У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3, (РНОКПП НОМЕР_1), за Договором позики від 05 квітня 2017 року визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «АТИС ОСОБА_1», (індикаційний код юридичної особи – 41254412) право власності на об'єкт незавершеного будівництва, будівельною готовністю 9,54%, загальною площею 2267,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. № 36Д, реєстраційний номер 821086012101, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3, (РНОКПП НОМЕР_1).

Стягнути з ОСОБА_2, (РНОКПП НОМЕР_2) та ОСОБА_3, (РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 8000 (вісім тисяч) грн. 00 коп. в рівних частинах на користь ТОВ «АТИС ОСОБА_1», (індикаційний код юридичної особи – 41254412).

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом

10 (десяти) днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська.

Суддя Т.В.Шевцова