Рішення № 71378090, 11.12.2017, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/1374/17

(2/199/1249/17)

РІШЕННЯ

Іменем України

11.12.2017 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

судді: Скрипник О.Г.

секретарі: Свириденко І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Дніпропетровській області, третя особа: ОСОБА_2, про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою,

В С Т А Н О В И В :

В лютому місяці 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до Головного управління національної поліції у Дніпропетровській області, третя особа: ОСОБА_2, про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою.

В обгрунтування позову зазначив, що 31.10.2016 року о 11-40 годині ОСОБА_2 керуючи автомобілем «ТК-А21Л». н/з 2549 на перехресті вул. Каруни та вул. Луговської у м. Дніпрі не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_1 з причепом д/н НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1, який від удару продовжив не керований рух та скоїв зіткнення з автомобілем «Газ» д/н НОМЕР_3., під керуванням водія ОСОБА_3.

Автомобіль «Сітроєн» д/н НОМЕР_4 належить на праві власності ОСОБА_1.

Під час дорожньо-транспортної пригоди автомобіль НОМЕР_1 з причепом д/н НОМЕР_2 отримав механічні ушкодження, чим завдано матеріальні збитки.

Позивач зазначає, що ОСОБА_2 під час ДТП керував службовим автомобілем «ТК-А21Л», н/з 2549 та знаходився на службі в Головному управлінні Національної поліції в Дніпропетровській області, що підтверджується копією протоколу про адміністративне правопорушення серії АП2 № 013446 від 31.10.2016 року.

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра ОСОБА_2 був визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та підданий адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

Згідно з висновком експертного дослідження автотоварознавця №191/16а від 30.11.2016р., матеріальні збитки, завдані власнику автомобіля Сітроєн - ОСОБА_1 складають 41 293,49 грн.

Для вищезазначеної оцінки вартості матеріальної шкоди позивач був вимушений звернутися до експерта автотоварознавця, вартість оцінки пошкоджень автомобіля складає 1 100 грн. Крім того, вартість ремонту причепу склала 1 900 грн.

Позивач вказує, що протиправними діями відповідача було спричинено моральну шкоду, яка виразилась в душевних стражданнях, які він зазнав внаслідок пошкодження його майна та неможливістю користуватися автомобілем.За напрямками своєї діяльності позивач використовує свій автомобіль для виконання виробничих завдань, поїздок до партнерів по бізнесу та перевезення малих вантажів. Автомобіль позивача постійно та щоденно, на протязі більше року перед ДТП був задіяний в бізнесі та виконував низку своїх зобов'язань по договорам.

Внаслідок ДТП, на протязі останнього часу, позивач вимушений звертатися за допомогою в роботі до інших перевізників замість того, щоб використовувати свій автомобіль та сплачувати транспортні послуги, що суттєво виразилося на його доходах.

Крім того, автомобіль «ТК-А21Л», н/з 2549 не був застрахований та позивач був вимушений витрачати власні кошти на утримання пошкодженого автомобіля Сітроєн, що також призвело до значних фінансових витрат, які призвели до скрутного матеріального стану позивача.

Через значне зменшення доходів, у позивача виникли непорозуміння з членами родини, що привело до великого психічного напруження. Відсутність автомобіля, неможливість його використання по роботі та неможливість отримання страхових виплат за пошкоджений автомобіль Сітроєн утворили постійні моральні страждання позивача та втрату можливості спокійно працювати.

З урахуванням зазначеного позивач оцінює спричинену йому моральну шкоду у розмірі 12 000 гривень.

Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь майнову шкоду у розмірі 41 293,49 грн., вартість послуг експерта автотоварознавця в розмірі 1 100,00 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн., моральну шкоду в розмірі 12 000,00 грн., а також судові витрати у розмірі 2 240,00 грн.

Позивач в судове засідання не з’явився, його представник надав пояснення аналогічні викладених в позовній заяві, позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволені.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав до суду свої заперечення в яких посилався на те, що висновок експертного дослідження автотоварознавця №191/16а від 10.11.2016 року не може бути належним доказом по справі, так як вказана в позові дорожньо-транспортна пригода сталась 30.10.2016, а дослідження проводилось лише 10.11.2016 року. Також в тексті звіту не вказано в наслідок якої дорожньо-транспортної пригоди, пошкоджено досліджуваний автомобіль, що не виключає можливості пошкодження автомобіля НОМЕР_5 в наслідок іншої дорожньо-транспортної пригоди, що могла статись після 30.11.2016 року. Про дату та час проведення оцінки вартості матеріальної шкоди заподіяної власнику автомобіля НОМЕР_5 ГУНП належним чином не сповіщалось.Не згодні з позовними вимогами, щодо стягнення витрат на правову допомогу в сумі 8000 грн.,оскільки вважають, що квитанція від 17.01.2017 року №024 не може бути належним та допустимим доказом по справі, оскільки зі змісту даної квитанції не можливо встановити, яку саме правову допомогу було надано ОСОБА_1 17.01.2017 та з яких питань. Також не погоджується з вимогами про моральну шкоду, оскільки позивачем - ОСОБА_1 доказів спричинення моральної шкоди ГУНП та обґрунтування її розміру до суду не надано. У зв’язку з чим представник відповідача просить відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Третя особа в судовому засіданні підтримав заперечення представника відповідача та просив у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши думку сторін та дослідивши матеріали справи і адміністративний матеріал відносно ОСОБА_2, суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що 31.10.2016 року о 11-40 годині ОСОБА_2 керуючи автомобілем «ТК-А21Л». н/з 2549 на перехресті вул. Каруни та вул. Луговської у м. Дніпрі не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_1 з причепом д/н НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1, який від удару продовжив некерований рух та скоїв зіткнення з автомобілем «Газ» д/н НОМЕР_3., під керуванням водія ОСОБА_3.

Під час дорожньо-транспортної пригоди автомобіль НОМЕР_1 з причепом д/н НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження.

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра ОСОБА_2 був визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та підданий адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 340,0 грн.

Згідно з висновком експертного дослідження автотоварознавця №191/16а від 30.11.2016р., матеріальні збитки, завдані власнику автомобіля Сітроєн - ОСОБА_1 складають 41 293,49 грн.

Вартість проведення експертного дослідження автотоварознавця №191/16а від 30.11.2016р. складає 1 100 грн.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із частинами другою, п'ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

За змістом частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

ОСОБА_2 під час ДТП керував службовим автомобілем «ТК-А21Л», н/з 2549 та знаходився на службі в Головному управлінні Національної поліції в Дніпропетровській області, що підтверджується копією протоколу про адміністративне правопорушення серії АП2 № 013446 від 31.10.2016 року.

Суд вважає, що норма ст.. 1172 ЦК України є спеціальною по відношенню до ст..ст. 1166,1167, 1187 ЦК України.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (з наступними змінами) від 27 березня 1992 року №6 шкода заподіяна особі і майну громадянина підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Так, як відповідальність за відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок взаємодії джерела підвищеної небезпеки лежить на ГУНП у Дніпропетровській області, суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування матеріальних збитків підлягають задоволенню, а саме слід стягнутизГоловного управління національної поліції у Дніпропетровській областіна користь ОСОБА_1, матеріальні збитки в розмірі 41 293,49 грн. та витрати на проведення експертного дослідження автотоварознавця в розмірі 1 100,00 грн.

Що стосується позовних вимог щодо стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 12 000,00 грн. то суд зазначає наступне.

За змістом ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої в наслідок порушення її прав і така шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов’язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно вимог ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Як роз’яснює Пленум Верховного Суду України в п.5 своєї постанови №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з послідуючими змінами) при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди суд обов’язково повинен з’ясувати: наявність такої шкоди, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.

Відповідно до положень статей 10,11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи лише в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Обов’язок доказування статтею 60 ЦПК України покладено на сторону, яка посилається на доказувані обставини як на підставу своїх вимог та заперечень.

На виконання вимог ст.60 ЦПК України позивачем не надано до суду доказів спричинення йому моральної шкоди у заявленому розмірі 12 000,00 грн., а тому у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Відповідно до ст.ст.84, 88 ЦПК України, судові витрати на правову допомогу — це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов’язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права підчас вирішення цивільної справи. В матеріалах справи відсутні дані про кількість годин, які затратив для надання правової допомоги адвокат по даній справі. Крім угоди між адвокатом та позивачем про надання правової допомоги таквитанції, інших доказів, що позивач на користь, якої ухвалене рішення поніс витрати на правову допомогу в матеріалах справи відсутні.

Отже, стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в розмірі 8000,00 грн., слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення суд присуджує з другої сторони понесені і документально підтверджені судові витрати.

У відповідності до ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, що складаються з судового збору у розмірі 2 240,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.. 10,11,60,209,211,213,215,218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

ОСОБА_4 до Головного управління національної поліції у Дніпропетровській області, третя особа: ОСОБА_2, про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою -задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління національної поліції у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1, 18.08.1995, ІПН: НОМЕР_6, матеріальні збитки в розмірі 41 293,49 грн., витрати на проведення експертного дослідження автотоварознавця в розмірі 1 100,00 грн. та судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2 240,00 грн., а всього 44 633,49 грн.

В решті позовних вимог – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська . Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Скрипник О.Г.