Рішення № 71377999, 14.12.2017, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/1945/17

(2/199/1427/17)

РІШЕННЯ

Іменем України

14.12.2017 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді: Скрипник О.Г.

при секретарі: Свириденко І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного казначейства України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, незаконним засудженням та триманням під вартою,

ВСТАНОВИВ:

В березні місяці 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до Державного казначейства України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, незаконним засудженням та триманням під вартою.

В обгрунтування позову зазначила, що 11 квітня 2013 року прокуратурою Індустріального району м. Дніпропетровська було порушено кримінальну справу стосовно позивача - ОСОБА_1 за 4.3 ст.368 КК України.

27.06.2013 року позивачу пред’явлено обвинувачення, де було зазначено що ОСОБА_1, як службова особа, займаючи відповідальне становище, отримала від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 34300 грн. за вчинення дій щодо укладання договору оренди нежитлового приміщення, та ця сума перевищує п’ять неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що відповідно примітки до ст.368 КК України є значним розміром.

Цим діям обвинувачення передувало повідомлення позивачу про підозру, яке відбулося 12 квітня 2013 року в подальшому, а саме 26 червня 2013 року було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри.

06.06.2013 року ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська позивачу було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

17.06.2013 ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська позивача відсторонено від посади начальника управління Пенсіонного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська.

10.09.2013 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська позивачу змінено запобіжний захід з домашнього арешту на тримання під вартою, без права оскарження, у зв’язку з чим позивач знаходилась під вартою 7 місяців і шість днів.

Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 грудня 2013 року позивача було засуджено за ч.3 ст.368 КК України у вигляді обмеження волі на 9 років, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади строком на 3 роки, з конфіскацією особисто майна. Строк відбування покарання відрахувати з вересня 2013 року, міру запобіжного заходу залишити без змін - тримання під вартою.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2013 року вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська скасовано.

На підставі ст.284 п.2 КПК України провадження по справі закрито за відсутністю в діях ОСОБА_3 - складу злочину, передбаченого ст.368 ч.3 КК України, а також скасовано запобіжні заходи та постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17.06.2013 року про відсторонення позивача від займаної посади.

Позивач вважає, що вона є потерпілою у кримінальному провадженні, що виразились у незаконних діях з метою звільнення її з посади начальника управління, обвинувачення її в тому, чого вона не скоювала, незаконне притягнення її до кримінальної відповідальності, без вини засудженої, піддана необгрунтованому запобіжному заходу у вигляді домашнього арешту та арешту під вартою, здійснення під час досудового розслідування проти неї психологічного тиску шляхом погроз, залякування, шантажування, що призвели до душевних страждань. Такі протиправні дії приголомшили позивача та вона пережила важкий нервовий струс, емоційний стрес, який супроводжувався почуттям страху за своє здоров'я, а головне страху за своє життя.

Таким чином, вчинення відносно позивача протиправні дії, спричинили позивачу великий удар по її здоров'ю та по її іміджу, які в свою чергу спричинили тяжкі наслідки - 7 місяців 6 днів не законного тримання під вартою. В наслідок чого ОСОБА_1 стала інвалідом 2 групи, залишилася без роботи, зруйновані родинні стосунки.

Позивач зазначає, що тримання під вартою було великим ризиком для її життя та здоров’я. В результаті обмеження реабілітаційних заходів погіршився стан її здоров’я та право продовжувати лікування, яке їй рекомендоване лікарями, та яке їй терміново було необхідне. В СІЗО позивач постійно викликала лікаря, але необхідних препаратів для лікування її хвороби не було. Призначені їй препарати було заборонено передавати її родичам. Побоюючись щодо майбутнього стану здоров’я, в подальшому позивач була змушена проходити стаціонарне та амбулаторне лікування. Впродовж всього періоду лікування після виправдання, а саме 2,5 роки почуваюсь незручно, була змушена пристосовуватись до негативних умов існування. Так більше двох років не могла підняти ліву руку та ногу, не могла спокійно сидіти та лежати, не обходилась без сторонньої допомоги. В період лікування потребувала зовнішньої допомоги з приводу чого почувала себе як джерело клопоту та обмежень для близьких. До тепер продовжуються проблеми зі здоров’ям, позивач обмежена у фізичних можливостях, також продовжено 2 групу інвалідності до 01.08.2019 року з висновком МСЕК про умови та характер праці «не може виконувати регулярну роботу».

Разом з тим, позивач пережила жорсткі, несприятливі умови тримання під вартою, а саме: неповноцінне харчування; відсутність лікування; заборона мати декілька теплих речей; відсутність елементарних санітарних та гігієнічних норм; в камері сирість, неприємний запах, дуже холодно, відсутність сонячного світла та свіжого повітря.

Моральна шкода, завдана позивачу незаконним засудженням та триманням під вартою полягає у душевних стражданнях, які вона зазнала у зв’язку із приниженням її честі, гідності та ділової репутації, порушення нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, підрив довіри, порушення стосунків з оточуючими людьми. Тривала ізоляція від сім’ї стала причиною глибоких душевних страждань, так як позивача було позбавлено можливості бачити дитину, чоловіка, онучку, матір, сестру і мати можливість про них турбуватися.

Враховуючи, що період перебування позивача під слідством складає 5 місяців, під вартою 7 місяців 6 днів та враховуючи, наслідки, зокрема, що ОСОБА_1 стала інвалідом 2 групи загального захворювання та інші негативні наслідки, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь розмір відшкодування 1 000 000 грн.

В судове засідання позивач не з’явилася її представник надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав до суду заперечення та просив в задоволені позовних вимог відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що 11 квітня 2013 року прокуратурою Індустріального району м.Дніпропетровська було порушено кримінальну справу стосовно позивача - ОСОБА_1, за 4.3 ст.368 КК України.

27.06.2013 року позивачу було пред’явлено обвинувачення, де було зазначено що ОСОБА_1, як службова особа, займаючи відповідальне становище, отримала від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 34300 грн. за вчинення дій щодо укладання договору оренди нежитлового приміщення, та ця сума перевищує п’ять неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що відповідно примітки до ст.368 КК України є значним розміром.

Цим діям обвинувачення передувало повідомлення позивачу про підозру, яке відбулося 12 квітня 2013 року в подальшому, а саме 26 червня 2013 року було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри.

06.06.2013 року ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська позивачу було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

17.06.2013 ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська позивача було відсторонено від посади начальника управління Пенсіонного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська.

10.09.2013 року судом змінено позивачу запобіжний захід з домашнього арешту на тримання під вартою, без права оскарження, у зв’язку з чим позивач знаходилась під вартою 7 місяців і шість днів.

Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 грудня 2013 року позивача було засуджено за ч.3 ст.368 КК України у вигляді обмеження волі на 9 років, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади строком на 3 роки, з конфіскацією особисто майна. Строк відбування покарання відрахувати з вересня 2013 року, міру запобіжного заходу залишити без змін - тримання під вартою.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2013 року вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська скасовано.

На підставі ст.284 п.2 КПК України провадження по справі закрито за відсутністю в діях ОСОБА_3 - складу злочину, передбаченого ст.368 ч.3 КК України, а також скасовано запобіжні заходи та постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17.06.2013 року про відсторонення позивача від займаної посади.

Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 ЦК України визначено, що кожна особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог частини 1 статті 1, статті 3 Закону України "Про відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", відшкодуванню громадянинові підлягає моральна шкода у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У випадках, передбачених частиною 1 статті 1 Закону, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Відповідно до частини 3 статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування, а якщо є підстави для стягнення шкоди у більшому розмірі, повинен обґрунтувати такий розмір шкоди, але з обов'язковим виконанням наведеної норми права.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» установлено з 1 січня 2017 року мінімальну заробітну плату на рівні 3200 грн.

Разом з тим, відповідно до пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (набрав чинності з 1 січня 2017 року) мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 грн.

З урахуванням викладеного розмір відшкодування слід розраховувати, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала під слідством та судом з 27.06.2013 року (з моменту порушення кримінальної справи) по 24.04.2014 року (дата винесення постанови про закриття кримінального провадження), тобто 10 повних місяців, то розмір відшкодування заробітної плати за 10 місяців становить 16 000 грн. (мінімальна заробітна плата/кількість місяців).

Відповідно до ст. 23 ч. 3 абз. 2 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає до стягнення, суд враховує тривалість та тяжкість вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках позивачки, зокрема, звільнення позивачки з роботи, зниження ступеня престижу, а також час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану, порушення звичного режиму життя та тривалість моральних страждань.

Так, фактично у зв’язку з перебуванням під слідством і судом позивачка була вимушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя, зазнала тривалих негативних емоційних хвилювань, стала інвалідом 2 групи загального захворювання тому, враховуючи тривалість душевних та моральних страждань та керуючись принципами справедливості, поміркованості, розумності, суд приходить до висновку, що загальну суму моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивачки ОСОБА_1, слід визначити у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження, та доведення перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 1176 ЦК України установлено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 1176 ЦК України порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, встановлюється законом. Таким законом є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».

Згідно п. 2 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення.

Відповідно до статті 3 Закону "Про відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються):1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином;4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Згідно до вимог ст. 25, п. 9 розділу VІ Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного Кодексу України, п. 35 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845, виконання судових рішень, які передбачають відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також судів здійснюється Державним казначейством України за вимогою органів державної виконавчої служби України за черговістю їх надходження, за рахунок і в межах бюджетних асигнувань, затверджених у Державному бюджеті України на цю мету. Такий порядок передбачений й п. 1.3 Порядку, затвердженого наказом Державного казначейства України від 04.02.2008 року N 39.

Тобто, виконання судових рішень, які передбачають відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також судів, здійснюється Державною казначейською службою України, за рахунок коштів державного бюджету.

За таких обставин, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги, заявлені позивачкою, підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст.88 ЦПК України суд вважає за доцільне судові витрати компенсувати за рахунок держави, оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі п.13 ч.2 ст.3 ЗУ «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23,1167, 1176 ЦК України, ст. ст. 1, 3, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», п. 3, 9 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)», ст. ст. 3, 6, 8, 10, 57-60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 до Державного казначейства України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, незаконним засудженням та триманням під вартою –задовольнити частково.

Стягнути з Державного казначейства України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 116 000,00 грн.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська . Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя О.Г. Скрипник